Самоосвіта – це система внутрішньої саморегуляції по засвоєнню досвіду поколінь, спрямованої на власний розвиток.

Самонавчання – це процес безпосереднього одержання людиною досвіду поколінь за допомогою власних устремлінь і самим обраних засобів.

Взаємозв'язок виховання із самовихованням, освіти із самоосвітою, навчання із самонавчанням у педагогіці визначається за допомогою категорії “виховні відносини”.

Виховні відносини – є різновид відносин людей між собою, спрямованих на розвиток людини за допомогою виховання, створення відносин і навчання.

Виховні відносини – це мікроклітинка, де зовнішні фактори (виховання, освіта, навчання) сходяться з внутрішніми людськими (самовихованням, самоосвітою, самонавчанням). у результаті такої взаємодії виходить розвинена людина, а в підсумку – особистість.

Педагогіка – це наука про виховні відносини, які виникають у процесі взаємозв'язку виховання, освіти і навчання із самовихованням, самоосвітою і самонавчанням і спрямовані на розвиток людини.

За допомогою педагогіки профтехосвіти можна з’ясувати, яким чином у процесі професійного навчання і виховання можна привести у відповідність особистісні інтереси, цілі та здібності учнів з інтересами держави, розкрити особливості складових педагогічного процесу, якій відбувається у навчальних майстернях і безпосередньо на виробництві, намітити шляхи удосконалення підготовки і робітничих кадрів, науково обґрунтувати форми організації професійно-технічного навчання, розкрити педагогічні вимоги до організації навчання і надати відповідь на багато питань, пов’язаних з навчанням та вихованням робітничих кадрів.

У зв’язку з цим необхідно з’ясувати основні поняття та терміни, якими оперує педагогіка профтехосвіти.

Професійне виховання – цілеспрямований процес, який спеціально організується, який сприяє формуванню особистості учнів і підготовки їх до активної участі у виробничому та суспільному житті.

Завдяки вихованню здійснюється підготовка всебічно розвинених особистостей.

Професійно-технічна освіта – це сукупність знань, навичок, умінь і переконань, які отримані у результаті навчально-виховного процесу, оволодіння певним рівнем загальної, політехнічної і спеціальної підготовки та розвиток пізнавальних сил учнів. Зміст освіти визначається вимогами виробництва, рівнем розвитку науки і техніки.

Під професійно-технічною освітою розуміють любі форми спеціальної освіти, які необхідні для виконання кваліфікованої роботи.

Професійно-технічне навчання – це педагогічний процес, у ході якого здійснюється сумісна діяльність педагога і учня, при цьому у результаті цієї діяльності учні отримують знання уміння і навички для своєї професійної діяльності на виробництві.

У ПТНЗ, в основному, здійснюється трудове і професійне виховання. У зміст професійного трудового виховання входять:

1. формування загальнотрудових знань, навичок і умінь, позитивного, свідомого і творчого відношення до праці;

2. професійна освіта й орієнтація в сфері праці і виробничої діяльності, економіки і права;

3. розвиток механізму самовиховання, самоосвіти і самонавчання в сфері праці і професійної діяльності;

4. професійна освіта на основі професійної продуктивної праці.

Основу навчання складають знання, уміння, навички (ЗУН), що виступають з боку викладача в якості вихідних (базових) компонентів змісту, а з боку учнів – як продукти засвоєння.

Знання – це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки. Це колективний досвід людства, результат пізнання об'єктивної дійсності.

Під знанням розуміють результат педагогічно спрямованого засвоєння учнями законів науки, фактів і понять, у яких відображено закономірності розвитку природи і суспільства. Заняття в лабораторіях, навчальних майстернях і безпосередньо на виробництві є найкращим способом застосування отриманих знань на практиці, служать критерієм їх повноцінності і дієвості для використання в різних життєвих ситуаціях.

Уміння – це готовність свідомо і самостійно виконувати практичні і теоретичні дії на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і надбаних навичок.

Під умінням розуміють здатність учня швидко, точно і усвідомлено застосовувати на практиці засвоєні знання у процесі навчально-виробничої діяльності.

Навички – компоненти практичної діяльності, що виявляються при виконанні необхідних дій, доведених до досконалості шляхом багаторазових повторень.

Під навичками розуміють безпомилкове, після багаторазового повторення, доведене до автоматизму виконання навчальних, трудових або професійних дій. Чим сильніші навички, тим краще проходить процес навчання. Вони удосконалюються по мірі розширення і поглиблення змісту навчально-виробничої роботи, підвищенням їх розвитку і підготовки.

Між уміннями і навичками існує тісний взаємозв’язок. Уміння – це знання у діях, а навички – автоматичне виконана складова (ланцюг) цієї дії. Сукупність знань,навичок і умінь забезпечують підготовку учнів до життя і виробничої праці.

Відбір навчального матеріалу у відповідності з вимогами виробництва є вирішальним фактором у визначенні змісту професійно-технічної освіти. При виборі матеріалу необхідно побудувати його в систему, яка відображала б знання, уміння та навички, якими повинні оволодіти учні у процесі навчання.