ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ

Щойно розглядалося питання, яке стосувалося виникнення та розвитку логістики за кордоном, де основною причиною її актуальності став пошук резервів у позавиробничій галузі за рахунок системного підходу до виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням особливостей товарообороту. Справді, технологічна межа резервів виробництва на даному етапі розвитку НТП умовно існує, а ось господарчо-організаційних резервів, тим більше в умовах ринку –ні. Тому застосування логістики як засобу, що сприяє виявленню й використанню цих резервів, цілком закономірно. У цьому зв’язку заслуговують на увагу відповіді американських менеджерів та господарників на запитання – яким проблемам у розвитку й вдосконаленні транспортно-складського господарства підприємств слід на сьогодні віддати перевагу? Пріоритети щодо цього запитання розподілилися таким чином: впровадження ЕОМ у транспортно-складське господарство (70% опитаних), скорочення запасів (60%), автоматизація транспортних засобів (60%), інтегрування технології (30%), підвищення компетентності керівників виробничих підрозділів в організації транспортно-складського господарства (30% опитаних).

Відповідні на аналогічні запитання, одержані на підприємствах колишнього СРСР, мають такий вигляд: будівництво нових складів (80% опитаних), механізація ручних робіт (60%), покращання організації праці (50%), впровадження нової техніки (36%), впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15% опитаних). Як бачимо наведені “рецепти” ліквідації відставання транспортно-складського господарства підприємств від вимог дня американських і радянських спеціалістів докорінно відрізняються. Тому, логістика має змінити застарілу психологію у цьому плані.

Для того, щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з’ясувати причини, які стримують її практичне застосування. По-перше, це відсутність належного державного підходу до проблем логістики, що виявляється як у відсутності відповідної бази, так і у відсутності спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза, незавершеність розв’язання питання власності, скорочення обсягів виробництва, інфляція гальмують будь-які починання. По-третє, є відсутним комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства. Разом з тим, існуюча система бухгалтерсьго обліку, методика внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що застосовуються на практиці, поки що не дають можливості для повної оцінки витрат та результатів на рівні відповідних підрозділів і служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає проведення кардинальних змін у структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів та служб транспортно-складського господарства. По-п’яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками у професійній підготовці кадрів. Існує ще багато інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику.

Логістика, як наукова дисципліна та практика менеджменту, може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. З цією метою в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, що в сучасних кризових умовах доможе підприємствам швидше встановити нові господарчі зв’язки. Такі служби, як ніякі інші заходи, спроможні швидко відновити виробничий ритм, знявши бар’єр у господарських відносинах.

Існуюча нині система управління матеріальними потоками є традиційною. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на використання на загальноекономічному просторі колишнього СРСР, необхідно враховувати ряд особливостей. Перша особливість полягає у великій території, яка ускладнює проектування логістичних моделей, сприяє збільшенню обсягів запасів та транспортно-заготівельних витрат. Друга особливість полягає у нерозвинутій інфраструктурі (засоби транспорту зв’язку, устатковані склади, пакувальне обладнання). Поряд з уповільненням обороту матеріальних об’єктів це спричиняє великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Необхідно враховувати, що відсоток їх збереження буде значно нижчим, ніж у нормативах, прийнятих на Заході. З розвитком матеріально-технічної бази сфери обороту дія цього фактору послаблюється. Третя особливість полягає у високому ступені концентрації виробництва та споживання на великих підприємствах. З одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого – уповільнює реакцію та гнучкість у зв’зку із зміною потреб клієнтів. Малі підприємства мають велику перевагу у реакційній спроможності, оскільки вони експлуатують здебільшого просте, універсальне устаткування та інструмент. нововведення не спричиняють тривалих і збиткових простоїв. Четверта особливість полягає у високому ступені концентрації управління, що знижує реакційну спроможність виробництва на змінюючийся попит. Концентрація управління має прояв в обмеженій самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств та організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищими органами управління. У цьому відношенні малі підприємства мають значну перевагу, оскільки скорочується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, прискорюється надходження документів та оперативної інформації. П’ята особливість полягає у низькому ступені інтеграції виробництва. Вона виявляється у об’єднанні багатьох проміжних етапів технологічного циклу, у намаганні досягтися максимального ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виготовляються технологічне оснащення, інструмент, інші засоби виробництва. При регулюванні матеріальних потоків провідний роль відіграє виробнича логістика як найбільш комплексна ланка логістичної моделі великого підприємства. Шоста особливість полягає у слабкій насиченості ринку. Дія цього фактору полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, але створює великі складності для постачальницької логістики. Сьома особливість полягає у відсутності резервів виробничих потужностей і має вираз у нагромадженні великих резервів матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, що значною мірою перешкоджає гнучкості виробництва і свідчить про низький рівень інтенсивності матеріальних потоків. Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками тільки-но починає застосовуватись в Україні. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики й застосовувати їх на підприємствах та у постачальницько-збутових організаціях.