ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Будь-яка наука послідовно проходить три етапи розвитку: накопичення матеріалу, його систематизація, встановлення закономірностей. Логістика як наука зараз знаходиться на рубежі другого етапу. Систематизація матеріалу, що є в наявності, ще не завершена, однак паралельно присутні намагання визначити принципи та виявити закономірності оптимізації потокових процесів.

Як наука і практика логістика має на меті підвищення організованості виробничих систем, тому вона тісно взаємодіє з організацією виробництва як наукою про проектування, створення ті розвиток виробничих систем. Закони та закономірності організації виробництва є базою для вирішення логістичних проблем.

Зараз в теорії організації виробництва можна виділити дві групи закономірностей: закономірності організації виробничих систем та закономірності організації виробничих процесів.

Великим досягненням у сучасній теорії організації виробництва можна вважати виявлення і опис того, як проявляються закони організації високоефективних, ритмічних виробничих процесів. Мова йде про:

- закон упорядкованого руху предметів праці у виробництві;

- закон календарної синхронізації тривалостей технологічних операцій;

- закон емерджентності основних та допоміжних виробничих процесів;

- закон резервування ресурсів у виробництві;

- закон ритму виробничого циклу виконання замовлення.

Використання вищеназваних законів організації виробничих процесів дозволяє планувати і підтримувати ритмічну роботу виробничих підрозділів підприємства, тобто роботу у формі раціональної організації виробничих процесів, за якою процеси виготовлення окремих деталей і виконання окремих замовлень програми співпадають за раніш визначеним планом. Це співпадіння і забезпечує ритмічну роботу як безперервне поновлення всього усього виробничого процесу одночасно (паралельно) в усіх виробничих підрозділах і на кожному робочому місці у суворій відповідності з плановою пропорційністю, технологічною прямоточністю і економічно обгрунтованою надійністю випуску виробів у встановлені строки і потрібної якості.

Організація і підтримання ритмічної роботи кожного підприємства та його виробничих підрозділів дозволяє уникнути традиційних витрат ресурсів робочого часу робочих і обладнання (а вони складають не менше 40% первинного розміру ресурсів) за організаційно-технічними причинами. Організація ті підтримання ритмічної роботи кожного підприємства передбачає цілеспрямоване резервування ресурсів у плані до 5-8% їх первинного розміру.

І нарешті, організація ті підтримання ритмічної роботи кожного підприємства забезпечує йому конкурентні переваги: лідерство за мінімумом витрат, гарантований час доставки замовлень, індивідуалізацію виробів за вимогами замовників, гнучке регулювання обсягів виробництва, розширення сервісних послуг та ряд інших переваг.

Традиційна відсутність стандартизації та типізації індивідуальних технологічних маршрутів виготовлення різних найменувань предметів праці (деталей) викликає неупорядкований, майже хаотичний їх рух у виробництві.

У цьому неважко упевнитися, якщо маршрути руху деталей накласти на планування підприємства та його виробничих підрозділів, що беруть участь у їх виготовленні. При хаотичному русі деталей час завершення тієї чи іншої операції чи виготовлення виробу у цілому може визначатися тільки у порядку прогнозу з тією чи іншою ймовірністю моделі.

Ця особливість організації виробничого процесу у просторі і в часі дозволяє сформулювати закон упорядкованості руху предметів праці у виробництві: без попередньої організації руху предметів праці за типовими міжцеховими та внутрішньоцеховими технологічними маршрутами планування ходу виробництва є неможливим.

Насправді, якщо напрям руху і середня його швидкість є відомими, то, вочевидь, можна встановити межові строки досягнення заданого пункту на трасі руху. Це є дуже важливим при плануванні ходу виробництва за окремими замовленнями.

Традиційно вважається, що обробка партії деталей на технологічній операції є рухом цієї партії, а час її міжопераційного пролежування в процесі очікування звільнення наступного робочого місця чи простій робочого місця в процесі очікування завершення обробки цієї партії деталей на попередній операції – це час перерв в ході виробничого процесу. Тривалість перерв має середньо ймовірний характер, тому надійне планування строків ходу виробництва можливо лише при використанні край ймовірних строків виконання робіт.

Упорядкований рух деталей у виробництві може досягатися двома шляхами:

5 стандартизацією і типізацією міжцехових і внутрішньоцехових технологічних маршрутів (ТСД ПТ);

6 проектуванням типової схеми руху предметів праці у виробництві.

Стандартизація і типізація техмаршрутів не дозволяє врахувати усі можливості у формуванні односпрямованих матеріальних потоків, тоді як проектування і використання ТСД ПТ на основі конструкторсько - технологічного класифікатора предметів праці на усю виробничу програму забезпечує використання усіх потенційних можливостей організації односпрямованих матеріальних потоків.

ТСД ПТ робить можливим більш ніж як десятикратне скорочення кількості різноманітних міжцехових технологічних маршрутів (розцеховок).

Використання ТСД ПТ також веде до різкого скорочення кількості внутрішньовиробничих зв’язків між ділянками, багатократно зменшує складність та працемісткість планування і управління виробництвом і, окрім цього, створює необхідну організаційну основу узгодження строків виконання робіт з повним завантаженням планових робочих місць та виробничих підрозділів за умов мінімально необхідного та комплектного незавершеного виробництва.

Підвищенню упорядкованості руху предметів праці у виробництві сприяє раціональна черговість запуску деталей у виробництво. Упорядкованість запуску деталей у виробництво за різними критеріями може забезпечувати або скорочення тривалості сукупного циклу виготовлення розглядаємих деталей, або зменшення внутрішньозмінових простоїв робочих місць, або підвищення стійкості здійснення виробничого процесу за планом-графіком. Використання цих можливостей також сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Початкова фаза використання логістики у виробництві є розробка на підприємстві плану постачань, виходячи з комерційних угод між виробником і споживачем, в яких фіксується конкретна дата постачань готової продукції.

На слідую чому етапі – розробляють розклад виробництва готової продукції. За для синхронізації процесів збуту і виробництва в виробничодиспечерській відділ надають інформацію про договорні забов”язання по термінам відвантаження готової продукції, а ткож про нормативи часу находження готової продукції збутових складах для виконання процесів пакування, маркуванні, під комплектування та ін.

На третьому етапі визначають тривалість циклів виробництв, складачих виробів деталей і циклів закупівлі сировини.

Маючи чітку уяву плануємої коопераційної, між операційної, міжцехової русі деталей у рамках технологічного процеса, здійснюють оперативно-календарне планування закупівлі.

І на останньому етапі розробляють календарну програму закупівлі матеріалів.