МОДУЛЬ 1. 9 страницав) =1; г) > 1.
8. Життєвий цикл інновацій ‑ це: а) проміжок часу від створення до поширення нововведення; б) проміжок часу від зародження ідеї до створення і поширення нововведення; в) проміжок часу від створення ідеї до створення й поширення нововведення та його використання; г) проміжок часу від створення й поширення нововведення до його використання.
9. Якщо якщо індекс рентабельності інновацій (Ір) дорівнює 1, то інтегральний ефект (Еінт): а) Еінт <0; б) Еінт = 0; в) Еінт > 0; г) вірної відповіді немає.
10. Назвіть показники економічної ефективності інноваційних процесів: а) сумарний економічний ефект; б) коефіцієнт економічної ефективності; в) термін окупності додаткових витрат; г) усі відповіді правильні.
11. Принципи вибору раціонального варіанту нової техніки: а) за максимальним прибутком; б) за мінімальними капіталовкладеннями; в) за мінімальними приведеними витратами; г) за максимальним коефіцієнтом ефективності.
12. Вихідними даними для проектування нової продукції є: а) технічний проект; б) технічне завдання; в) технічна пропозиція; г) ескізний проект.
Література [3; 20; 23; 24; 35]
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV Організація операційної діяльності Тема 15. Техніко-технологічна база та виробнича потужність
Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття і значення техніко-технологічної бази виробництва, форми технічного розвитку підприємства.
План вивчення теми
1. Форми технічного розвитку підприємства. 2. Діагностика стану технічного розвитку підприємств. Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання слід визначати, що потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Студенти мають засвоїти зміст науково-технічного прогресу, звернувши увагу на те, що йому властиві еволюційні та революційні форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості. До ключових з них відносяться: - перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу; - прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки; - інтеграція науки з виробництвом; - якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва – засобів праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виділити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них ‑ пріоритетні на найближчу перспективу. Студенти повинні знати схему “Загальні і пріоритетні напрямки НТП. Вся сукупність сучасних напрямків НТП є фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності. Студентам слід розглянути різноманітні форми технічного розвитку та оцінку технічного рівня підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку варто виділити такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого – її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування, тобто студенти повинні скласти схему “Форми технічного розвитку підприємства”, у якій необхідно виділити такі напрямки: - підтримування техніко-технологічної бази; - розвиток техніко-технологічної бази. На основі вивченого матеріалу необхідно зробити висновки за показниками про стан технічного розвитку підприємства та згрупувати ці показники за ознаками: - ступінь технічної оснащеності праці; - рівень прогресивності технології; - технічний рівень устаткування; - рівень механізації виробництва. Заключним елементом розгляду цієї теми є розгляд процесу економічного управління технічним розвитком підприємства, який включає такі етапи: установлення цілей, підготовчий етап, варіантний вибір рішень, програмування робіт, супроводження реалізації програми. При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначатися відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. На основі вивченого матеріалу студенти повинні уміти робити висновки щодо визначення стратегічних напрямків технічного розвитку підприємства, а також визначити недоліки існуючого порядку розробки програми технічного розвитку підприємства.
Тести
1. Основними показниками технічного рівня підприємства є: а) ступінь технічної оснащеності праці; б) рівень прогресивності технології; в) технічний рівень устаткування; г) рівень механізації й автоматизації виробництва.
2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом: а) модернізації; б) капітального ремонту устаткування; в) технічного переозброєння; г) реконструкції; д) розширення; е) технічного доозброєння підприємства
3. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи: а) установлення цілей; б) підготовчий; в) варіантний вибір рішень; г) програмування робіт; д) супроводження реалізації програми.
4. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення: а) капітального ремонту устаткування; б) технічного переозброєння; в) реконструкції; г) технічного доозброєння підприємства.
5. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва: а) проектна потужність; б) поточна; в) резервна.
6. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є: а) склад устаткування та його кількість; б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування; в) фонд часу роботи устаткування; г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування. 7. Шляхи кращого використання виробничих потужностей ‑ це: а) збільшення екстенсивного завантаження; б) підвищення інтенсивного навантаження.
8. Для визначення виробничої потужності підприємства використовуються такі показники обліку основних фондів: а) кількість одиниць обладнання; б) рік випуску обладнання; в) площа виробничих цехів; г) загальна площа території підприємства; д) потужність обладнання; е) продуктивність обладнання; ж) об’єм місткостей для транспортування рідин.
9. Виробнича потужність підприємства – це: а) перелік всіх асортиментованих позицій продукції підприємства; б) продуктивність всього обладнання підприємства; в) пропускна здатність основних виробничих цехів підприємства; г) максимальний обсяг продукції, що виотовлений основними цехами; д) максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством протягом встановленого проміжку часу за певних організаційно-технічних умов.
10. На величину виробничої потужності підприємства впливають такі чинники: а) кількість встановленого обладнання; б) форма власності підприємства; в) режим роботи підприємства; г) продуктивність обладнання; д) вікова структура персоналу; е) територіальне розміщення підприємства; ж) структура основних фондів; з) кваліфікація робітників.
11. „Вузьке місце” на виробництві – це: а) ускладнення щодо вільного пересування пожежного транспорту територією підприємства; б) незабезпеченість основних цехів найважливішими видами обладнання; в) відставання пропускної здатності окремих груп обладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання; г) відставання темпів росту заробітної плати від темпів росту фондоозброєності праці.
12. При обчисленні виробничої потужності одиниці обладнання або потокової лінії до розрахунку приймається фонд часу їхньої роботи: а) календарний; б) річний; в) змінний; г) корисний; д) середній.
13. Вихідна виробнича потужність визначається як: а) виробнича потужність, яка забезпечувалась ліквідовуваними основними фондами; б) виробнича потужність на кінець розраховуваного періоду; в) виробнича потужність, яку приймають до розрахунку виробничої програми підприємства; г) виробнича потужність, що є базою для обчислення темпів росту обсягу випуску продукції підприємства.
14. Технічний розвиток підприємства – це...: а) процес створення нових й удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки; б) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності; б) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки; г) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності. 15 Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються відповідно до...: а) розвитку науки і техніки; б) загальної стратегії підприємства; в) розвитку суспільства; г) ринкової ситуації.
16. Метою проведення модернізації є...: а) проведення повного або часткового переобладнання виробництва; б) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці; в) удосконалення діючого виробничого устаткування; г) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх первісних техніко-експлуатаційних параметрів; д) запобігання техніко економічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.
17.У результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі необхідності можуть бути...: а) збудовані нові виробничі об’єкти замість тих, що їх подальша експлуатація визнана недоцільною; б) збудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об’єкти за затвердженим початковим проектом; в) впроваджені нові технології, модернізація та заміна фізично спрацьованго і технічно застарілого устаткуваня.
18.Які з нижченаведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу? а) фондоозброєність праці; б) трудомісткість продукції; в) продуктивність праці; г) жоден із наведених показників.
19. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як відношення: їх; а) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньооблікової чисельності працююч б) середньорічної вартості машин та устаткування до загальної кількості робітників; в) середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшу зміну; г) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до кількості робітників.
20. Коефіцієнт використння сировини і мтеріалів характеризує...: а) ступінь технічної оснащеності праці; б) рівень прогресивності застосовуваної технології; в) технічний рівень виробничого устаткування; г) рівень механізації та автоматизації виробничих процесів.
21. Вхідна виробнича потужність підприємства – це...: а) проектна виробнича потужність; б) поточна виробнича потужність; в) поточна виробнича потужність на початок року; г) фактично досягнута виробнича потужність на кінець року; д) середньорічна виробнича потужність підприємства.
22. Якщо коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства більше одиниці, то...: а) наявна виробнича потужність підприємства недостатня для виконання виробничої програми; б) запланована виробнича програма підприємства нижча за його потенційні можливості.
23.Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення. а) обсягу випуску продукції та середньорічної виробничої потужності підприємства; б) обсягу випуску продукції та проектної потужності підприємства; в) обсягу випуску продукції та норми її випуску; г) проектної потужності підприємства та річного обсягу випуску продукції. Література [3; 20; 22, 24; 25; 36]
Тема 16. Матеріально- технічне забезпечення і виробнича логістика Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про матеріальні запаси та мотиви їх створення основні елементи виробничих запасів і їх класифікацію, процес нормування виробничих запасів та виробничу логістику й організацію служби постачання на підприємстві.
План вивчення теми 1. Матеріальні ресурси та їх класифікація. 2. Мотиви створення матеріальних запасів 3. Виробничі запаси: визначення причини створення, види запасів.. 4. Нормування виробничих запасів. 5. Виробнича логістика. 6. Організація служби постачання на підприємстві. Методичні рекомендації до самостійної роботи При здійсненні господарської діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості однакових матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і, відповідно, нових постачальників. Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції. Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання. У теорії управління запасами виділяють такі їх види: 1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі: 2. По відношенню до базисних логістичних активностей: 3. По відношенню до комплексних логістичних активностей: 4. За функціональним призначенням: 5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників: 6. За структурною роллю в системі управління запасами: Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення. Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами. Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів Параметрами системи управління запасами є: - точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення; - нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі; обсяг окремої закупівлі; - частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції; - поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу. У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами система управління запасами з фіксованим розміром замовлення; - система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення; - система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня; - система «Максимум-мінімум». Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами: - система управління запасами з фіксованим розміром замовлення; - система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення. Розглянуті основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім. Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, такі як: с истема із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, система «Мінімум-максимум», система оперативного управління. Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика, або по-іншому - внутрішньовиробнича Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги. Конкретні специфічні особливості побудови системи виробничої логістики підприємства залежать від типу і характеру виробничого процесу. Зазвичай припускають, що виробнича логістика присутня тільки на промислових підприємствах, тобто на виробничих підприємствах, які виготовляють деяку продукцію. При цьому ми погоджуємося з думкою, що поняття «виробничий процес» доцільно розглядати ширше, і тоді виробничу логістику можна розуміти як логістику всередині підприємства будь-якого типу, наприклад всередині промислового, будівельного чи торгового підприємства. Однак у цьому розділі докладно розглянуто логістику промислових підприємств. Відмінною рисою об'єктів вивчення виробничої логістики є їх територіальна компактність. Тому у літературі їх іноді називають «острівними об'єктами логістики». Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий — це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічного постачання, транспортні вузли, вантажні станції і т.д. Якщо виходити із зазначеної раніше просторової декомпозиції логістики, то внутрішньовиробничу логістичну систему слід віднести до мікрологістики. У той же час внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні. Роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВЛС) на макрорівні визначається такими факторами: - ВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації. Фахівці вважають, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга; - ВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВЛС; - завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв'язку між усіма суб'єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів; - можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;. ВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують підсистеми постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей роботи всієї логістичної системи – про гнучкість, стійкість, надійність і т.п. На мікрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних та інших. Тут внутрішньовиробничі логісти-чні системи є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв'язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри - забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту всередині підприємства. Тести 1. У традиційному розумінні виробнича логістика розглядає процеси, які відбуваються в сфері: а) матеріального виробництва; б) нематеріального виробництва; в) фізичного розподілу; г) правильні відповіді «а» і «б». 2. Характерною рисою логістичної концепції організації виробництва є: а) розгляд виробничої інтеграції як другорядного завдання; б) оптимізація окремих функцій; в) орієнтація виробництва на максимізацію партій продукції, яка виготовляється, на складування; г) відмова від надлишкових матеріальних і товарних запасів.
3. Характерною рисою традиційної концепції організації виробництва є: а) оптимізація потокових процесів; б) відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлення покупців; в) пасивність в оптимізації внутрішньовиробничих переміщень; г)високий ступінь виробничої інтеграції.
4. Традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов: а) «ринку продавця»; б) «ринку покупця»; в) перевищення пропозиції над попитом; г) все перераховане вірно.
5. Матеріальні запаси – це: а) продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання; б) сукупність коштів підприємства, авансована для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу; в) предмети праці, що цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж втрачають свою натуральну форму і повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції; г) все перераховане вірно.
Література [3; 20; 22, 23, 25; 26; 37]
Тема 17. Організація операційної діяльності Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття та основні елементи виробничого процесу і його класифікацію, типи виробництва та характеристику робочих місць за техніко-технологічними ознаками у різних організаційних типах виробництва.
План вивчення теми
1. Поняття й основні елементи виробничого процесу. 2. Характеристика типів виробництва та її порівняння за ступенем ефективності. 3. Характеристика робочих місць за техніко-технологічними ознаками виробництва.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Виробництво продукції – один із головних напрямів діяльності підприємства, а ефективна виробнича діяльність підприємства грунтується на оптимально організованому виробничому процесі. Відповідно особливості діяльності підприємств, специфіка технічних і організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва. Розпочинати вивчення даної теми доцільно з блоку питань, які дозволяють формувати у студента бачення щодо сутнісної характеристики, структури та принципів організації виробничих процесів. По-перше, розгляд проблем цього блоку доцільно почати з вивчення понять “виробництво”, “виробничий процес”, “елементи виробничого процесу” тощо, звертаючи увагу на відмінності між загальним тлумаченням виробництва та виробничого процесу. Необхідно з’ясувати характерні особливості, покладені в основу поділу виробничого процесу на елементи, дати характеристику кожному такому елементу окремо. Другий блок проблемних питань теми стосується організаційних типів виробництва, тому вивчення цього блоку питань слід розпочинати з розгляду питань, які розкривають необхідність виокремлення та дефініції типів виробництва. З цього питання студенту слід розрізняти такі типи виробництва: одиничний; серійний; масовий. При вивченні цього питання студенту слід визначити особливості кожного типу виробництва і зробити їх порівняльний аналіз, звернувши увагу на такі характеристики: - широта номенклатури виробів; - постійність виготовлення виробів; - рівень спеціалізації робочих місць; - рівень спеціалізації устаткування; - принцип розташування робочих місць; - рівень кваліфікації робітників. Конкретний тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову і ефективність. Розглядаючи це питання слід засвоїти, що від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Далі, використувуючи поділ за типами виробництва, можна дати характеристику прояву відповідних технічних та економічних особливостей виробничих процесів, що мають місце на конкретному підприємстві. Вивчення треттього питання необхідно розпочати з характеристики виробничих підрозділів. Їх важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій. Студентам необхідно засвоїти методику обчислення коефіцієнта закріплення операцій, звернувши увагу на те, що кожен тип виробництва характеризується визначеною кількістю технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Практично немає підприємств з однорідним типом виробництва. Тому тип виробництва дільниці, цеху, підприємства визначається переважаючим на них типом виробництва на робочих місцях. Можна зробити висновок, що важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід при можливості від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягти це можливо при розширенні збуту і збільшенні серій виробів, уніфікації їх деталей і агрегатів, впровадженні групових методів обробки.
Тести
1. Структурною одиницею виробничого процесу є: а) технологічний процес; б) операція.
2. Складовим елементом виробничого процесу є: а) технологічний процес; б) операція.
3. Обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній дільниці підприємства, це принцип: а) спеціалізації; б) паралельності;
|
