ЗАВДАННЯ НАЩАДКІВ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

 

Цей трактат – відповідь комуністам на питання природи і винуватців найбільшого у світі геноциду української нації, перш за все, і українського народу в тому числі.

Цей трактат-доповнення до підмурку фактів кваліфікації кримінального діяння більшовицько-комуністичної ленінсько-сталінської партії, яка замість каяття намагається паплюжити святу ідею національної пам’яті жертв ГОЛОДОВБИВСТВА мільйонів українців.

Цей трактат – свідчення збереження величі духу нащадків пам’яті зганьблених борців за незалежність України-Вітчизни.

Цей трактат – правочин спадкоємців, які продовжують справу батьків і матерів своїх для зміцнення і розквіту духовного життя, менталітету, української мови, культури, національної єдності, відновлення традицій наших пращурів.

Цей трактат – друкований предмет, який висвітлює об’єкти культурної спадщини, охорона яких є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На нашу думку, депутати Верховної Ради України переглянуть Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р., зі змінами 16.12.2004 р. і внесуть добавку в ч.2 Історичні об’єкти культурної спадщини геноциду українського народу1932-1933років» п.2, ст.1. речення.. «…окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортацій та політичних репресій на території України,...» добавлять словами «ПОМЕРЛИХ ВІД ГЕНОЦИДУ».

Кладовища, знятих з обліку населених пунктів, де під час Голодомору здійснювались захоронення жертв вбитих Голодомором, ми повинні упорядкувати, взяти на облік охоронних об’єктів культурної спадщини.

У відповідності з Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» на кожному такому кладовищі з похованням жертв Голодомору необхідно встановити охоронну гранітну брилу з написом та реєстром прізвищ імен та по батькові померлих та похованих в результаті Голодомору 1921-1923, 1931-1932, 1932-1933, 1946-1947 років.

З участю органів місцевого самоврядування, вчених-дослідників, з широким залученням інтелігенції, студентської, шкільної молоді та громадськості написати і видрукувати пам’ятку по кожному такому об’єкту історичної пам’яті Голодомору в Україні, забезпечити ними місцеві загальні та науково-публічні бібліотеки, школи, включити в навчальну програму місцевих шкіл, вузів, в екскурсійні та туристичні маршрути.

У відповідності до статті; Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» необхідно виділити кошти для видання на державному рівні п’єси Василя Чапленка /Чаплі/ «Чий злочин?» та твори інших письменників. Ввести їх у репертуар театрів та створити кінофільми на тему геноциду. У трагедії Голодомору були мільйони дійових осіб. Кожен із них жив у тій більшовицькій системі. Але люди були різні. Одні виносили рішення про підвищення норм хлібозаготівлі. Інші голови колгоспів роздавали той хліб вночі, щоб якимось чином забезпечити життя селянам.

Зрозуміти всі причини, через які став можливим Голодомор, через який люди ставали катами і жертвами, героями і байдужими свідками, є наш обов’язок не лише перед мертвими.

Це наш обов’язок перед нашими дітьми й онуками, яким жити в Україні. Поки нема такого порозуміння, ми не гарантовані, що таке не може повторитися.

 

Свій обов’язок перед нащадками виконав Пиріг Р.Я., заступник директора Інституту історії партії при ЦК К П У – філіалу Інституту марксизму – ленінізму при Ц К КПРС, який у 1990 році чесно написав: «БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ причиною голоду в республіці стало примусове з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики. Ця трагедія явилась у результаті злочинного курсу Й.В.Сталіна і його ближнього оточення (В.М. Молотова, Л.М.КАГАНОВИЧА) по відношенню до селянства».

Засуджена безпринципна політика тодішнього керівництва республіки (С.В. КОСІОРА, В.Я. Чубаря) в проведенні хлібозаготівлі… «Доповідаючи Сталіну про стан хлібозаготівлі, КОСІОР особливо наполягав на застосуванні репресій: За листопад і 5 днів грудня заарештовано ДПУ 1230 – голів членів правління, рахівників. Окрім цього, заарештовано бригадирів – 140, завгоспів – вагарів 265, інших працівників колгоспів – 195. При цьому ним же повідомлялось, що викрито і передано до суду 206 групових справ куркульських і антирадянських елементів» (39).

Це інформація доктора історичних наук Пирога Р.Я., одного із авторитетних вчених, комуністичних функціонерів, яка мала величезний вплив на перебудову свідомості комуніста Рябцева М.П., автора цих рядків, який мав особисту з ним розмову з цих питань.

У розмові з ним ми були єдині в тому, що необхідно вживати найрішучіші заходи по перебудові пропаганди з відродження української національної ідеї і зокрема відносно колишніх вищеназваних партійних лідерів, які повинні нести відповідальність за скоєння кримінальних злочинів.

Наша зустріч двох комуністів відбулася за часів радянської влади. З тих пір минуло понад два десятки літ. Ми відзначили 17 років НОВОЇ ЕРИ НАШОГО СУСПІЛЬСТВА.

Але, на жаль, до цього часу в містах і селах України залишились вулиці, підприємства і організації, які носять імена Дзержинського, Жданова, Калініна, Косіора, Леніна, Постишева, Фрунзе, Чубаря, цих катів української нації, що свідчить про нашу неоглядність.

Ми повинні вдивлятися, щоб якомога раніше побачити і бити на сполох, як тільки будуть проявлятися симптоми цієї біди вдома, в Україні і за її кордонами.

Правда і пам’ять про Голодомор мають бути спрямовані не в минуле, а насамперед у сьогодення, в майбутнє.

Світ навколо України переживає все нові і нові тектонічні зрушення.

Важко передбачити, якими будуть його протиріччя через роки.

Українцям потрібно бути готовими й до нових викликів і загроз, навчитися бачити їх тоді, коли вони майже не помітні, Бачити і не мовчати, говорити і діяти, щоб такого не сталося вдруге (40).

Пам’ять про минуле допоможе чи зобов’яже передбачати майбутню загрозу і попередити нас вдруге не наступити наоді і ті ж історичні граблі.