Отже, на перший погляд, майбутня перемога Порошенка очевидна?

– Та ні... Справді, якщо ти починаєш виборчу кампанію iз суттєво вищим за конкурентів рейтингом (притім конкуренти не належать до одного політичного табору, відповідно, їхній електорат навряд чи згуртується проти тебе у другому турі), то, звичайно, це дуже важлива перевага. Але стартові позиції – це одне, а сама виборча кампанія щойно починається, досі кандидати не вели прямої конкурентної боротьби. Багато залежатиме від того, як кожен із кандидатів проведе цю кампанію.

Ми знаємо, що Тимошенко вміє суттєво нарощувати кількість прихильників саме у ходi агітаційної кампанії, це її сильний бік. У день голосування вона традиційно отримує більше, аніж показувала соціологія ще два тижні перед тим. Тому говорити про перемогу Порошенка зарано. Інтрига залишається.

Обидва лідери перегонів уперше в історії України представляють один політичний табір і йдуть на вибори, аби «відстояти Вітчизну і її територіальну цілісність», «провести масштабні реформи», «інтегрувати Україну в Європу»... Як же їм агітувати – зосередитися на контрагітації?

Є. Золотарьов: – Цього разу з цим узагалі буде складна ситуація. Та частина електорату, яку знаємо як проросійську чи біло-блакитну, нинi не має єдиного потужного кандидата. А якщо немає ворога, що об'єднує, то це неминуче втягуватиме обох кандидатів у взаємну боротьбу, зокрема, і з використанням не дуже чистих аргументів та технологій. Спостерігати таку боротьбу після Майдану людям, котрi масово піднялися проти попереднього режиму, буде дуже боляче.

По яких слабких місцях битимуть одне одного Порошенко і Тимошенко?

Є. Золотарьов: – У випадку з Тимошенко згадуватимуть її теплі стосунки з Путіним часів її прем'єрства. Ганьбу від того, як вони з російським колегою насміхалися з Президента Ющенка на прес-конференції у Москві, легко буде роз’ятрити в душах українців.

Звичайно, згадуватимуть і газові контракти 2008 року, що й нині визначають ціну російського газу для України. Обом – і Тимошенко, і Порошенкові – згадають їхню війну 2005 року, яка, власне, і зруйнувала помаранчеву команду. Звісно, вони називатимуть аргументи, чому цей розкол – справа рук іншого.

Які партійно-політичні ресурси будуть до послуг одного й другого кандидатів?

Ю. Якименко: – Сильним фактором для ведення кампанії Юлії Тимошенко є те, що вона очолює партію із глибоко розгалуженою по цілій країні структурою. Такий людський ресурс дуже важливий.

Петро Порошенко такої партії не має, позаяк його «Солідарність» роками перебувала у де-факто «замороженому» стані до кращих часів. Однак завдяки укладенню союзницької угоди з Віталієм Кличком він отримав такий ресурс у партії «Удар», місцеві структури якої останніми роками розвивали.

Кого можуть підтримати зовнішні гравці – Захід і Росія?

Ю. Якименко: – У Росії основні зусилля все-таки будуть спрямовані на зрив виборів, бо немає однозначного свого кандидата.

Захід, думаю, сприйме будь-кого, хто переможе на нормальних, чесних виборах. Хоча, звісно, у деяких країнах, насамперед Німеччині вже була сформована орієнтація на Віталія Кличка як такого, що найдовше мав найвищий після Януковича президентський рейтинг. Тому, думаю, США байдуже, а Європі, котра справді вже давно зжилася із кандидатурою Кличка як свого фаворита, їхній тандем із Порошенком буде ближчим (Порошенко проти Тимошенко: рейтинг проти харизми // Експрес (http://www.expres.ua/main/2014/04/11/104826–poroshenko–proty–tymoshenko–reytyng–proty–haryzmy). – 2014. – 11.04).

 

Микола Томенко, народний депутат, запропонував на Першому національному каналі купити години, які віддані програмі «Шустер live», для того, щоб дебати кандидатів у президенти вели авторитетні українські журналісти.

«Чесно кажучи, я стривожений ситуацією, що влада міняється, а довіра до українських журналістів не повертається. Як я розумію, нікому з українських журналістів і нова влада не довіряє вести дебати кандидатів у президенти, оскільки свого часу був підписаний унікальний контракт між Першим національним і «Студією Савіка Шустера», згідно з яким кожна година трансляції ток–шоу «Шустер live» коштує 15 тисяч гривень».

Він висловив готовність своїм фондом «Рідна країна» заплатити за кожну годину ефіру по 20 тисяч гривень для того, щоб президентські дебати вели ті українські журналісти, які мають ім'я, авторитет і представляють українську журналістику. Скажімо, Ганна Безулик, Ольга Герасим'юк, Вахтанг Кіпіані, Святослав Цеголко та багато інших.

«До другого туру виборів такий підхід дав би можливість, на мою думку, змінити ставлення до української журналістики, уникнути перетворення президентської виборчої кампанії в шоу, а натомість зробити ці дебати у форматі серйозної розмови про стратегію розвитку української держави, яка знаходиться зараз у непростій ситуації».

«За будь–яких обставин, мене непокоїть ситуація, що влада міняється, а повага до української журналістики не повертається. Тому я готовий допомогти її повернути, залучивши на Перший національний канал знаних, авторитетних вітчизняних журналістів» (Томенко готовий заплатити за теледебати кандидатів у президенти, які вестимуть українські журналісти // Телекритика (http://www.telekritika.ua/kontekst/2014–04–10/92516). – 2014. – 10.04).

 

Ганна Герман, народний депутат від Партії регіонів:

«Коли я бачу, що влада не намагається йти на компроміс і хоча б провести круглий стіл, як під час Майдану, думаю, а може, дійсно, провладним кандидатам у президенти хочеться зірвати ці вибори? Той, хто не має шансів перемогти, хоче таким чином затушувати свою поразку. Інакше така ялова позиція влади незрозуміла».

«Потрібна хоч найменша поступка. Наприклад, розглянути мовне питання, внести зміни в Конституцію про призначення губернаторів місцевою владою... Що поганого у тому, що львів'яни будуть самі обирати губернатора, а не чекати поки, його нав'яжуть з Києва. Так само в Донецьку, Харкові, Миколаєві та ін. Це був би компромісний крок. А так – мертве мовчання. Може, це тактика... Але якщо розділити країну, не буде над ким панувати в Київській губернії і дистриктом Галичина» (Герман: Влада навмисне нагнітає ситуацію на сході, щоб зірвати вибори // Форум (http://ua.for–ua.com/politics/2014/04/09/152615.html). – 2014. – 09.04).

 

Оксана Дащаківська, виконавчий директор ЛОГО ВГО «Комітет виборців України»:

«Якщо ми не будемо проводити вибори, то матимемо ще достатньо багато хитань у владі, буде серйозна ситуація нестабільності і це буде негативно впливати і на виборців, і на економіку держави. Вважаю, що вибори повинні бути проведеними обов’язково».

Стосовно кандидатури, яку б підтримав Путін і заради якої «дозволив» вибори, то Дащаківська зауважила, що не впевнена у тому, що цим кандидатом є регіонал Добкін. «З огляду на останні заяви міністра закордонних справ Росії Лаврова, який сказав, що готовий до перемовин, але за умови включення кандидатів, які б представляли Схід, то я думаю, що вони готові до того, щоб шукати свого кандидата. Я не впевнена, що це може бути Добкін, бо він обраний Партією регіонів як рупор ідей Росії, але чи вона серйозно буде ставити на нього – я не впевнена». (Президентські вибори повинні відбутися, аби стабілізувати ситуацію в Україні – КВУ // Вголос (http://vgolos.com.ua/news/prezydentski_vybory_povynni_vidbutysya_aby_stabilizuvaty_sytuatsiyu_v_ukraini__kvu_141964.html). – 2014. – 09.04).

 

Олександр Черненко, голова Комітету виборців:

«Підготовка до президентських виборів, які мають відбутися в Україні 25 травня, йде за планом. А завадити їх проведенню може лише запровадження надзвичайного стану або, ще гірше, війна. Решта труднощів, зокрема захоплення адмінбудівель, протести і мітинги, на сам процес виборчої кампанії впливають мало. Хіба що буде блокуватися робота ЦВК. Є інформація, що в сам день виборів будуть проблеми з голосуванням на певних дільницях. Безпека проведення виборів сьогодні, як ніколи, актуальна».

23 кандидати на посаду президента України – «занадто багато для нинішніх виборів». «У 2010 році було 18 кандидатів, в 2004–му – 24. Цього разу їх мало б бути менше, тому що ми прекрасно розуміємо, що боротися за крісло президента або хоча б за вихід у другий тур будуть максимум 4–5 кандидатів» (Виборам завадить лише війна або надзвичайний стан // Преса України (http://uapress.info/uk/news/show/21229). – 2014. – 09.04).