Терористичні акти

Терористичний акт - одна з форм полі­тичного тероризму, політичного насилля.

Якщо в минулому терористичні акти зводились до вбивства ок­ремих високопоставлених осіб, то в сучасних умовах об'єкти те­рористичних замахів значно розширені і змінились самі форми замахів. В арсеналі тероризму є індивідуально спрямовані зама­хи, викрадення літаків і пограбування банків, взяття заручників, підпали і висадження в повітря офісів, складів, диверсії, шантаж, рекет та ін. Головною загрозою з боку терористів залишається загроза життю і безпеці людей. Без здійснення загрози і підкріплен­ня її акціями (взяття заручників, захоплення літаків, закладання вибухівок та ін.) тероризм не став би мати сенс. Терористичний характер мали і акти помсти, які негайно ж піддавались широко­му розголосу особами, які їх здійснили, або співтовариші висту­пали з детальним з'ясуванням мотивів і мети таких акцій і вису­ванням конкретних вимог, виконання яких стає сигналом до припинення такої практики. По суті, акти помсти здійснювали і Віра Засулич, яка стріляла в петербурзького градоначальника Федора Трепова і тяжко поранила, і Степан Степняк-Кравчинський, який убив шефа жандармів Микиту Мезенцева та ін. Та ці акти помсти не стали самоціллю, а служили засобом залякування уряду і дезорганізації діяльності його структур тощо. Такі ж за змістом мали терористичні акти і в перший період Радянської вла­ди. Та потім це поняття значно розширено. Проте на фоні розши­рення змісту поняття терористичний акт в структурі самих діянь, що кваліфікувались як терористичні акти, доля тих, в яких є, власне, терористична спрямованість в міру зміцнення Радянської держави постійно зменшувалась. В сучасних умовах статистика здійснення діянь з терористичною спрямованістю також невелика. Здебіль­шого терористичні акти кваліфікуються як політичні вбивства. Отже, якщо вбивство терористичної спрямованості служить засо­бом створення обстановки напруження, засобом примусу до чо­гось або відмови від чогось тих або інших осіб, то політичне вбив­ство без терористичних ознак є способом вирішення якихось питань самим фактом здійснення політичного вбивства. Політичне вбив­ство не потребує примусу когось до чогось, все вирішується ав­томатично. Політичне вбивство звичайно оточене ореолом таємни­чості і прихованого сенсу. Із історії відомо, що політичні вбивства досить часто використовувались з метою захоплення влади тощо.

Головним у визначенні форм тероризму є те, з якою метою здійснюються терористичні акти. Політичними терористичні акти стають через мотиви і спрямованість. Відмінною рисою політич­ного тероризму є публічність його дій. Інші злочини терористич­ної спрямованості можуть здійснюватись і без особливої претензії на розголошення, інформуючи лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість у винних. Тероризм же без широкого розголосу, без відкритого пред'явлення своїх умов не існує. Терористичні дії

завжди здійснюються з метою самореклами, з намірами виклика­ти шок, страх у населення і влади.

Тероризм - публічно здійснювані загальнонебезпечні дії або загрози, спрямовані проти суспільної безпеки і які створюють в соціальному середовищі обстановку страху, неспокою, приго­ломшеності з метою прямого або непрямого впливу на прийнят­тя якогось рішення або відмова від нього в інтересах терористів. Політичним характером терористична діяльність принципово відрізняється від кримінальної злочинності, хоча між ними і є пев­на схожість. По-перше, кримінальні злочинці і терористи свідомо порушують законність; по-друге, ряд засобів, що використову­ються ними, співпадають; по-третє, самі терористи нерідко залу­чають до своїх операцій кримінальних злочинців. Все це дає підста­ви декому з політологів твердити про відсутність розмежування між тероризмом і кримінальною злочинністю. Та більшість спеці­алістів таку позицію не поділяють Між політичним тероризмом та кримінальним злочином все ж таки більше відмінностей, аніж подібності. Ці відмінності поля­гають, насамперед, в меті і мотивах їх операцій. Терористи праг­нуть залякати суспільство, змінити державний лад, внутрішню політику та ін., кримінальні злочинці не прагнуть до кардиналь­них змін в суспільстві, а намагаються, навпаки, не привертати уваги і не порушувати основ суспільства, в межах якого здійсню­ються злочини. Терористи прагнуть завдати удар системі, а кри­мінальні злочинці - награбувати. Тим-то пограбування банку для терористів допоміжна акція, а для злочинців - основна. І, навпа­ки, якщо терористи убивству або загрозі убивства надають вирі­шальне значення, то для «професіоналів» вони виправдані лише у зв'язку з можливістю наживи. Кримінальні злочинці не захоплю­ють посольств, а терористи не тримають публічних або ігрових будинків. Терористичний акт має метою сколихнути суспільство жорстокістю, зухвалістю, з тим, щоб стати своєрідним засобом ко­мунікації між терористами і владою, засобом впливу на владу. Тим-то терористи не тільки не приховують свою причетність до злочи­ну, як це роблять кримінальні злочинці, але всіляко афішують.

В сучасних умовах виникнення і дії тероризму пояснюються, по-перше, передумовами кризових процесів, що є в багатьох розвинутих країнах. Тим-то, не випадково величезний розмах теро­ризму припадає на 70-80 роки. Економічна криза і безробіття, зростання воєнних витрат і цін, злочинності ускладнює станови­ще в багатьох країнах світу. Канули в минуле соціальні міфи і ілюзії, стала помітною зміна соціальної ситуації ряду суспільних верств, зокрема тих, хто є соціальною базою сучасного політичного екст­ремізму. По-друге, революційними процесами в світі, розмахом і активністю робітничого і демократичного рухів. Боротьба проти соціального і національного гніту породжує не лише революційні і визвольні сили, але й псевдореволюційні рухи. По-третє, класо­вою заінтересованістю правлячої еліти в різних сферах тероризму як знаряддя внутрішньої і зовнішньої політики. Тероризм - зруч­не знаряддя боротьби з прогресивними і опозиційними силами, а також неугодними політичними режимами та ін.