Морського простору(для самостійного вивчення)
План
1. Міжнародно-правове поняття континентального шельфу. 2. Правовий режим континентального шельфу. 3. Законодавство України про континентальний шельф.
Рекомендована література
Дмитриченко І.В. Міжнародно-правові аспекти розмежування морських просторів України з сусідніми державами // Держава і право: Зб. наук. пр. – Вип. 13. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С.475 – 482. Шемякін О., Благодельський С. Міжнародно-правові основи режиму континентального шельфу України // Право України. – 2002. – № 3. – С. 158 – 161. Шемякін О., Короткий Т. Про делімітацію континентального шельфу між Україною та Румунією // Право України. – 1998. – № 9. – С. 85 – 88.
Тема 11. Міжнародно-правовий режим повітряного і космічного простору (для самостійного вивчення)
План
1. Загальні засади міжнародно-правового регулювання космічного простору. 2. Космічний простір і небесні тіла. 3. Космічні об ’ єкти. 4. Космонавти.
Рекомендована література
Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (Москва, Вашингтон, Лондон, 27 січня 1967 р.) / Міжнародне право в документах // За заг. ред.М.В. Буроменського. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Х.: Мачулін, 2006. – С. 117 – 119. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Х.: Консум, 2000. – 592 с. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право: В 2-х т. Т.2: Кн. 3: Международные отношения. / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2001. – С. 320 – 327.
Тема 12. Право зовнішніх зносин План
1. Державні органи зовнішніх зносин: поняття, класифікація, компетенція. 2. Дипломатичні представництва: функції, порядок утворення, класи. Порядок призначення та відкликання голів дипломатичних представництв. 3. Привілеї та імунітети дипломатичних представництв. 4. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичних представництв. 5. Консульства: функції, порядок утворення, привілеї та імунітети. 6. Особливості привілеїв та імунітетів персоналу консульських закладів.
Рекомендована література
Право зовнішніх зносин: Зб. док. / Упоряд. Ю.В. Алданов, І.М. Забара, В.І. Резніченко. – К.: Вид. дім “Промені”, 2003. – 784 с. Репецький В. Дипломатичне і консульське право: Підруч. – Л.: Бильбос, 2002. – 352 с. Табачник Д.В. Українська дипломатія: нариси історії (1917 – 1990). – К.: Либідь, 2006. – 768 с. Гуменюк Б.І. Основи дипломатичної та консульської служби. – К.: Либідь, 1998. – 248 с.
Тема 13. Міжнародні організації. ООН План
1. Поняття, класифікація, функції міжнародних організацій. 2. Організація Об ’ єднаних Націй: а) цілі і принципи діяльності; б) організаційна структура; в) напрямки реформування. 3. Рада Європи: а) цілі і принципи діяльності, членство; б) головні органи. 4. Організація з Безпеки та Співробітництва в Європі: а) історія становлення та розвитку; б) цілі, принципи, членство, структура. 5. Співдружність Незалежних Держав: а) історія становлення та розвитку, статутні документи, проблеми визначення міжнародної правосуб ’ єктності; б) цілі, принципи, членство, структура; в) особливий статус України. 6. НАТО: а) цілі і принципи діяльності, членство; б) головні органи.
Рекомендована література
Статут Організації Об ’ єднаних Націй 1945 р. Дмитрієв А. Мирні засоби розв ’ язання міжнародних спорів в історії міжнародного права // Підприємництво, госп-во і право. – 2002. – № 11. – С. 123 – 125. Кожевников Ф.И., Шармазанашвили Г.В. Международный Суд ООН: организация, цели, практика. – М.: Междунар. отношения, 1971. – 160 с. Крылов С.Б. Международный Суд Организации Объединенных Наций. – М.: Юрид. лит., 1958. – 168 с. Энтин М.Л. Международные судебные учреждения: Роль международных арбитражных и судебных органов в разрешении межгосударственных споров. – М.: Междунар. отношения, 1984. – 176 с.
Тема 14. Право Європейського Союзу (для самостійного вивчення)
План
1. Основні напрямки співробітництва між Україною і Європейським Союзом. 2. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу. 3. Перспективи співробітництва.
Рекомендована література
Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною від 14 червня 1994 року // Основи права Європейського Союзу: Нормат. матеріали / За заг. ред. М.В. Буроменського. – Х.: Яшма, 2005. – С. 132 – 180. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21.11.2002 р. № 228-IV // Основи права Європейського Союзу: Нормат. матеріали / За заг. ред. М.В. Буроменського. – Там же. – С. 216 – 226. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р. № 1629-IV // Основи права Європейського Союзу: Нормат. матеріали / За заг. ред. М.В. Буроменського. – Там же. – С. 227 – 236.
Тема 15. Міжнародне право прав людини (для самостійного вивчення)
План
1. Підстави утворення і правова основа діяльності Ради ООН з прав людини. 2. Мандат і функції Ради ООН з прав людини. 3. Склад Ради ООН з прав людини.
Рекомендована література
Генеральная Ассамблея ООН создала Совет по правам человека // Права людини. – 2006. – № 7. – С. 2. Бурлак О.В. Визначення правового статусу актів міжнародних організацій стосовно національних установ із захисту й заохочення прав людини // Часопис Київ. ун-ту права. – 2007. – № 3. – С. 187 – 192. Овсюк О.М. Рада ООН з прав людини // Там же. – 2007. – № 3. – С. 144 – 151. Лукьянцев Т.Е. К вопросу о повышении эффективности функционирования договорных органов по правам человека // Государство и право. – 2007. – № 10. – С. 27 – 34.
Тема 16. Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції (для самостійного вивчення)
План
1. Історія міжнародної кримінальної юстиції. 2. Юрисдикція щодо злочинів, суб ’ єктів відповідальності, простору і часу дії Міжнародного кримінального суду. Комплементарність. 3. Судоустрій Міжнародного кримінального суду. 4. Проблема ратифікації Римського Статуту Міжна-родного кримінального суду Україною. Рекомендована література
Римский Статут Международного уголовного суда // Действующее международное право: В 2-х т. Т.1 / Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М.: Международ. отношения, 2002. – С. 334. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римському Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11 липня 2001 р.) // Вісн. Конституц. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 35 – 48. Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. – М.: Закон и право: Юнити, 1994. Касинюк О.В. Проблемні аспекти юрисдикції Міжнародного кримінального суду // Право України. – 2005. – № 3. – C. 144 – 147. Касынюк О.В.Новое в выдаче и передаче обвиняемых (осужденных) по современному международному праву // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 56. – С. 188 – 196. Український часопис міжнародного права. Спеціальний випуск: “Міжнародний кримінальний суд”. – 2003. – № 4.
Тема17. Міжнародне право в період збройних конфліктів
План
1. Поняття, предмет, джерела та принципи міжнародного права в період збройних конфліктів. 2. Сфера застосування міжнародного права в період збройних конфліктів. 3. Учасники збройного конфлікту. Найманці. 4. Заборонені засоби та методи ведення війни. 5. Міжнародний захист жертв збройних конфліктів та цивільних об ’ єктів. 6. Міжнародний рух Червоного Хреста. 7. Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів неміжнародного характеру.
Рекомендована література
Женевские конвенции от 12 августа 1949 г. и Дополнительные протоколы к ним. – 3-е изд., испр. – М.: МККК, 2003. – 344 с. Международное право. Ведение военных действий. Сб. Гаагских конвенций и иных междунар. док. – 3-е изд., испр. – М.: МККК, 2001. – 336 с. Защита лиц и объектов в международном гуманитарном праве: Сб. статей и док. – М.: МККК, 1999. – 376 с. Кальсховен Ф. Ограничения методов и средств ведения войны. – 2-е изд, испр. – М.: МККК, 1999. – 232 с. Калугин В.Ю. Курс международного гуманитарного права. – Минск: Тесей, 2006.
Тема 18. Забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами
План
1. Міжнародно-правові нормативні засоби забезпечення міжнародної безпеки. 2. Організаційно-правові засоби забезпечення міжнародної безпеки (системи міжнародної безпеки). 3. Заходи зміцнення довіри і міжнародний контроль обмежень озброєнь і роззброєння.
Рекомендована література
Всеобъемлющая международная безопасность. Международно-правовые принципы и нормы / Отв. ред. Б.М. Клименко. – М.: Международ. отношения, 1990. – 328 с. Гнатовський М.М. Європейський правовий простір. – К.: Вид. дім “Промені”, 2005. – 224 с. Ржевська В.С. Право держави на самооборону і міжнародна безпека. – К.: Вид. дім “Промені”, 2005. – 256 с.
Тема 19. Міжнародно-правове регулювання міжнародних економічних відносин
(для самостійного вивчення)
План
1. Правова основа, сфера діяльності та функції Світової організації торгівлі. 2. Організаційна структура СОТ. 3. Механізм вирішення спорів СОТ.
Рекомендована література
Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі 1994 р. Азаров О.М. Правове регулювання міжнародної торгівлі в системі ГАТТ/СОТ (інституційні засади). – Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 18 с. Григорян С. Организационно-правовые основы и особенности Всемирной торговой организации (ВТО) // Государство и право. – 2000. – № 2. Мальський О. М., Ягольник А. М. Міжнародне торговельне право: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 595 с. Покрещук О.О. Правове регулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ/СОТ. – К.: Зовнішня торгівля, 2003. – 512 с.
5. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Агреман – згода приймаючої держави на призначення певної особи в якості глави дипломатичного представництва акредитуючої держави. Агресія – протиправне застосування збройної сили. Альтернат – правило, згідно з яким в екземплярі міжнародного договору, що призначений для даної договірної сторони, назва цієї сторони в загальному переліку сторін, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові держави даної сторони ставляться на першому місці та для підпису залишається місце з лівого боку або зверху, якщо підписи розміщуються один над одним. Анклав – частина території однієї держави, що оточена з усіх боків сухопутною територією іншої держави або держав. Анексія – насильницьке приєднання державою території іншої держави. Апартеїд – міжнародний злочин, направлений проти людства: політика расової дискримінації та гноблення у відношенні до будь-якої групи населення. Геноцид – міжнародний злочин, що здійснюється з наміром винищення повністю або частково окремих груп населення за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. Держава – первинний та основний суб ’ єкт міжнародного права, а також учасник міжнародних відносин. Держава є поєднанням трьох елементів: певної території, населення та політичної організації (влади). Держава реєстрації – держава, в офіційний реєстр якої занесені повітряні, морські та річкові судна, космічні об ’ єкти. Держава прапора – держава, під прапором якої законно плаває певне судно. Дезавуювання – спростування главою держави або урядом дій свого дипломатичного представника або іншої офіційно уповноваженої особи у зв’язку з перевищенням ним своїх повноважень. Делімітація кордонів – договірне встановлення лінії державного кордону, що здійснюється за картами, як правило, великомасштабними, із детальним зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених об ’ єктів. Демаркація кордонів – визначення та позначення ліній державного кордону на місцевості відповідно до договорів про делімітацію кордону та доданих до них карт та описів. Денонсація міжнародного договору – засіб припинення дії двостороннього міжнародного договору або виходу із багатостороннього міжнародного договору в порядку та строки, які обумовлені таким договором. Депозитарій – в міжнародному праві – хранитель оригінального тексту багатостороннього міжнародного договору та всіх документів, що до нього відносяться (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про денонсацію та ін). Дуаєн – протокольний голова (старійшина) дипломатичного корпусу в країні перебування (в англомовних країнах зазвичай іменується деканом). Екзекватура – 1) приведення до виконання в даній країні судового рішення, прийнятого в іншій країні; 2) офіційний документ про визнання консула урядом держави, що приймає. Екстериторіальність – сукупність привілеїв, обумовлених договорами між країнами, що надаються главам інших держав, дипломатичним представникам, військовим частинам, кораблям та ін. Екстрадиція – видача злочинця державою, на території якої він знаходиться, іншій державі для притягнення його до кримінальної відповідальності або виконання вироку, що набрав чинності. Імунітет держави – принцип міжнародного права, що витікає із державного суверенітету і означає певні виключення із міжнародно-правових зобов ’ язань. Клаузула – особливе положення в міжнародному договорі. Комюніке – офіційне повідомлення про події міжнародного характеру. Меморандум – дипломатичний документ відповідної держави, в якому докладно викладається погляд уряду з будь-якого міжнародного питання, дається аналіз тих або інших положень. Мораторій – відстрочка на певний строк виконання державою своїх міжнародно-правових зобов ’ язань. Нота – документ дипломатичної переписки. Нотифікація – офіційне повідомлення міністерством зовнішніх справ, дипломатичним (консульським) представництвом, міжнародною організацією або її посадовою особою шляхом направлення ноти або іншого документа, в якому викладається точка зору держави з певного питання, повідомляється про будь-які політичні або правові факти чи події. Нунцій – дипломатичний представник Ватикану при уряді будь-якої держави. Оптація – вибір громадянства при зміні державної належності території. Посол – голова дипломатичного представництва найбільш високого в протокольному відношенні рівня. Преамбула – вступна частина якого-небудь міжнародного документа. Пролонгація міжнародного договору – продовження терміну чинності договору з метою забезпечення його безперервності. Промульгація міжнародного договору – офіційне опублікування міжнародного договору. Протокол – офіційний документ (нерідко додаток до основного договору), за допомогою якого міжнародний договір доповнюється або уточнюється. Ратифікаційна грамота – документ, що підтверджує ратифікацію міжнародного договору відповідним органом держави (парламентом). Репарація – форма міжнародно-правової відповідальності за шкоду, що заподіяна суб ’ єкту міжнародного права в результаті міжнародного правопорушення. Репатріація – повернення емігрантів на батьківщину з поновленням їх у правах громадянства, які опинилися через певні обставини на території інших держав. Репресалії – правомірні примусові дії держави на відновлення своїх прав, що порушені іншою державою, без застосування сили або погрози її застосування. Реституція – повернення майна, неправомірно захопленого та вивезеного однією із воюючих держав з території іншої держави, яка є воєнним противником. Реторсія – правомірні примусові дії однієї держави у відповідь на недружній акт іншої держави, наприклад, дискримінацію фізичних або юридичних осіб. Сатисфакція – форма міжнародно-правової відповідальності, на підставі якої держава-порушник надає задоволення державі, що постраждала. Статус-кво – становище в будь-якій області міжнародних відносин або у взаєминах держав, що існувало або існує в той чи інший момент. Субституція – форма міжнародно-правової відповідальності держав (різновид реституції), що представляє собою заміну неправомірно знищеного або ушкодженого майна, будівель, транспортних засобів, художніх цінностей, особистого майна та ін. Трансфер – обмін населенням між державами на основі міжнародного договору, автоматична зміна громадянства. Цесія – передача території однієї держави іншій за згодою між ними.
6. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) ТА ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ
Організація поточного модульного контролю Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни “Міжнародне право” здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК) та підсумкового контролю знань (ПКЗ). Загальним об ’ єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни “Міжнародне право”, засвоєння якої перевіряється під час ПМК. Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння матеріалу з навчальної дисципліни “Міжнародне право”, умінь самостійно опрацьовувати міжнародно-правові нормативні та літературні джерела, здатності осмислити зміст тем навчального курсу, вмінь публічно чи письмово представити певний матеріал. Об ’ єктами ПМК знань студентів є успішність на семінарських заняттях та виконання модульних контрольних завдань. Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістового модуля. Критеріями оцінювання є: 1) систематичність, активність та успішність роботи студента на лекціях (ведення конспектів лекцій) – від 0 до 5 балів за модуль та семінарських заняттях – від 0 до 5 балів за модуль; 2) виконання завдань для самостійного опрацювання: а) самостійне опрацювання тем у цілому чи окремих питань теми; б) написання рефератів – від 0 до 5 балів за модуль; 3) виконання модульних контрольних завдань – від 0 до 10 балів за модуль. Вибір варіанта контрольного модульного завдання належить викладачу. Контрольне модульне завдання проводиться у формі тестування. Конкретний перелік тестів, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року. Підсумковий бал за результатами ПМК оформляється під час останнього семінарського заняття відповідного семестру. Кожен модуль оцінюється у 25 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента і враховуються (за необхідністю) при виставленні балів ПКЗ. Загальна кількість балів за ПМК складає 50. У разі невиконання завдань ПМК з об ’ єктивних причин студенти мають право за дозволом декана (викладача) скласти їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає кафедра. 7. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ Згідно з “Положенням про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з міжнародного права може складатися з участі в роботі студентського наукового гуртка (проблемної групи) з міжнародного права, в студентських конференціях, конкурсах, олімпіадах; написання рефератів та їх презентації; анотацій прочитаної додаткової літератури; бібліографічного опису літератури; перекладу іноземних текстів встановлених обсягів та інших форм роботи. Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється за власними інтересами та попереднім узгодженням з викладачем. Завдання для індивідуальної роботи студент отримує на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює куратор, який закріплюється кафедрою за студентською навчальною групою. Результати індивідуальної роботи студента оцінюються не пізніш ніж за 15 днів до початку екзаменаційної сесії, під час якої він має скласти “Міжнародне право”. За індивідуальну роботу студент отримує максимально 20 балів. 8. Контрольні ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “МІЖНАРОДНЕ ПРАВО”
1. Поняття міжнародного публічного права. Сутність і характер сучасного міжнародного публічного права. 2. Періодизація розвитку міжнародного права. Проблема європоцентризму в міжнародному праві. 3. Розвиток міжнародного права в ХХ сторіччі. 4. Держава як суб ’ єкт міжнародного права: критерії державності, міжнародна правосуб ’ єктність. 5. Визнання держави в міжнародному праві: поняття, види, юридичне значення. 6. Міжнародне правонаступництво держав: поняття, теорії. 7. Міжнародна правосуб ’ єктність міжнародних організацій. 8. Міжнародна правосуб ’ єктність народів (націй). 9. Питання про міжнародну правосуб ’ єктність суб ’ єк-тів федеративних держав і адміністративно-територіальних одиниць унітарних держав. 10. Питання про міжнародну правосуб ’ єктність фізичних і юридичних осіб. 11. Міжнародний договір як джерело міжнародного права. 12. Міжнародно-правовий звичай як джерело міжнародного права. 13. Загальні принципи права як джерело міжнародного права. 14. Проблема розширення кола джерел міжнародного права. Міжнародне „м ’ яке” право. 15. Класифікація та ієрархія норм міжнародного права. 16. Моністична та дуалістична теорії взаємодії міжнародного та національного права. 17. Імплементація норм міжнародного права: поняття і форми. 18. Юридичне значення надання згоди Верховною Радою України на обов ’ язковість міжнародного договору. 19. Міжнародно-правовий звичай і право України. 20. Укладання міжнародного договору і набуття ним чинності. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів. 21. Застереження до міжнародного договору: поняття, порядок вираження і юридичні наслідки. 22. Тлумачення міжнародних договорів: поняття, види, основні правила. 23. Визнання міжнародних договорів недійсними: підстави, юридичні наслідки. 24. Правонаступництво щодо міжнародних договорів. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів. 25. Державна територія: поняття, підстави, зміни. Державні кордони. 26. Територіальне верховенство держави: поняття і міжнародно-правовий зміст. 27. Міжнародно-правова оренда державної території. 28. Міжнародно-правовий режим рік. Режим судноплавства по Дунаю. 29. Міжнародно-правовий режим Антарктики. 30. Внутрішні морські води: межі і міжнародно-правовий режим. 31. Територіальне море і прилегла зона: межі і міжнародно-правовий режим. 32. Міжнародні протоки і канали: поняття і міжнародно-правовий режим. 33. Виключна економічна зона: межі і міжнародно-правовий режим. 34. Континентальний шельф: межі і міжнародно-правовий режим. 35. Відкрите море: межі і міжнародно-правовий режим. 36. Повітряний простір держави та міжнародний повітряний простір: поняття і міжнародно-правовий режим. 37. Міжнародно-правовий режим космічного простору і небесних тіл. 38. Органи зовнішніх зносин держави: поняття і класифікація. Система органів зовнішніх зносин України. 39. Постійне дипломатичне представництво: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів. 40. Особи, що користуються дипломатичними привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету. 41. Недоторканність та імунітет від юрисдикції держави перебування членів персоналу постійного дипломатичного представництва. 42. Консульська установа: поняття, функції, правовий статус приміщень, кореспонденції, документів та архівів. 43. Особи, що користуються консульськими привілеями та імунітетами. Поняття службового імунітету. 44. Недоторканність та імунітет від юрисдикції держави перебування працівників консульської установи. 45. Дипломатичні й консульські митні та фіскальні привілеї та імунітети. 46. Спеціальні місії: поняття, функції, привілеї та імунітети. 47. Представництва держав при міжнародних організаціях: поняття, функції, привілеї та імунітети. 48. Організація Об ’ єднаних Націй: цілі і принципи діяльності, членство, організаційна структура. 49. Рада Європи: цілі і принципи діяльності, членство, організаційна структура. 50. Співдружність Незалежних Держав: цілі і принципи діяльності, членство, організаційна структура. 51. Право Європейського Союзу: джерела та дія у внут-рішніх правопорядках держав-членів. 52. Питання про природність і невід ’ ємність прав людини та можливість їхнього обмеження в міжнародному праві. 53. Питання про виключну внутрішню компетенцію держав у галузі прав людини. 54. Концепція прав людини за Загальною декларацією прав людини 1948 р. Юридична сила Декларації. 55. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.: історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм. 56. Перший Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. 57. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.: історія прийняття, каталог прав, контрольний механізм. 58. Конвенція про права людини та основоположні свободи 1950 р. і протоколи до неї. 59. Європейський суд з прав людини: склад, юрисдикція, виконання рішень в Україні. 60. Процедура звернення з індивідуальною скаргою до Європейського суду з прав людини. 61. Міжнародно-правовий захист прав дітей. 62. Міжнародно-правовий захист прав жінок. 63. Міжнародно-правовий захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин. 64. Міжнародно-правовий захист прав біженців. 65. Конфлікти юрисдикцій держав: поняття, причини, міжнародно-правові засоби усунення. 66. Міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством, работоргівлею і торгівлею людьми. 67. Міжнародне співробітництво в боротьбі з катуваннями та іншими жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність, видами поводження і покарання. 68. Міжнародне співробітництво в боротьбі з тероризмом. 69. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинами проти безпеки цивільної авіації. 70. Міжнародне співробітництво в боротьбі з використанням ядерного матеріалу зі злочинною метою. 71. Міжнародне співробітництво в боротьбі з піратством. 72. Міжнародне співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин. 73. Міжнародне співробітництво в боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю. 74. Міжнародна правова допомога: поняття, обсяг і умови надання. 75. Екстрадиція в міжнародному праві. Українське законодавство про екстрадицію. 76. Міжнародне кримінальне право. 77. Міжнародне співробітництво в боротьбі з геноцидом. 78. Міжнародне співробітництво в боротьбі з апартеїдом. 79. Міжнародне співробітництво в боротьбі з расовою дискримінацією. 80. Міжнародне співробітництво в боротьбі з військовими злочинами. 81. Міжнародні кримінальні судові органи і міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб. 82. Міжнародне економічне право: поняття, джерела, принципи. 83. Світова організація торгівлі: цілі діяльності, організаційна структура. 84. Міжнародне екологічне право: поняття, джерела, принципи. 85. Міжнародно-правове регулювання застосування сили в міжнародних відносинах. 86. Організація Об ’ єднаних Націй як універсальна міжнародна система колективної безпеки. Повноваження Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї у випадку загрози миру або порушення миру. 87. Регіональні міжнародні системи колективної безпеки. Організація північноатлантичного договору (НАТО). 88. Міжнародно-правовий режим ядерної зброї. Без ’ ядерний статус України. 89. Міжнародно-правове регулювання вирішення міжнародних спорів. 90. Міжнародний Суд: юрисдикція щодо вирішення спорів і надання консультативних висновків. 91. Міжнародно-правове регулювання ведення збройних конфліктів. Обмеження засобів і методів ведення війни. 92. Міжнародний захист жертв збройних конфліктів (поранених і хворих, військовополонених, цивільного населення). 93. Комбатанти і некомбатанти: критерії і юридичне значення розмежування. Правовий статус найманців. 94. Міжнародний комітет Червоного Хреста і його права згідно з міжнародним гуманітарним правом. 95. Міжнародно-правове регулювання ведення неміжнародних збройних конфліктів. 96. Підстави міжнародно-правової відповідальності держави. Обставини, що виключають протиправність діяння держави. 97. Види та форми міжнародної відповідальності держав. 98. Реалізація міжнародно-правової відповідальності держав. Міжнародно-правові санкції. 99. Міжнародно-правові зобов ’ язання, що виникають у зв ’ язку з заподіянням шкоди внаслідок учинення дії, що не становить міжнародно-протиправного діяння.
9. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ
Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з міжнародного права здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-баль-ною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ, – від 0 до 50 балів. ПКЗ з міжнародного права проводиться у формі іспиту з основних питань, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані міжнародно-правові знання з сучасними політико-правовими проблемами. Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються три питання з міжнародного права. До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ. Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку згідно зі шкалою, приведеною на наступній сторінці.
10. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Основна Міжнародне право в документах / За заг. ред. М.В. Буроменського. – 2-е вид., виправл.. і доповн. – Х.: Мачулін, 2006. – 408 с. Міжнародне право: Навч. посіб. / За ред. М.В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 336 с. Міжнародне право. Основи теорії: Підруч. В.Г. Буткевич, В.В. Мицик, О.В.Задорожний. – К.: Либідь, 2002. – 608 с. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Х.: Консум, 2000. – 592 с. Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле. Международное публичное право: В 2-х т. / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2000-2001. Лукашук И.И.Международное право. Общая часть. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2000. – 432 с. Броунли Я. Международное право (в 2-х кн.). – М.: Прогресс, 1977. Международное право: Сб. док. В 2-х ч. / Сост. и авт. вступ. статьи К.А. Бекяшев, Д.К. Бекяшев. – М.: Проспект, 2006. Збірка договорів Рад Європи. Українська версія. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – 655 с. Зібрання чинних міжнародних договорів України: Офіц. вид. / За заг. ред. А.М. Зленка. – Т.1: 1990 – 1991 рр. – К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001. – 456 с.
Додаткова Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 208 с. Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917). – М.: Зерцало, 2005. – 888 с. Буроменский М.В. Политические режимы государств в международном праве. – Х.: Ксилон, 1997. – 244 с. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – К.: Вища шк., 1981. – 311 с. Лукашук И.И. Конституции государств и международное право. – М.: Спарк, 1999. – 124 с. Семенов В.С., Трагнюк О.Я.Міжнародно-правові аспекти Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997. – 32 с. Мартыненко А. П.Права народов в современном международном праве. – К.: Наук. думка, 1993. – 162 с. Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе. – М.: Спарк, 1997. – 322 с. Талалаев А.Н. Право международных договоров (договоры с участием международных организаций). – М.: Междунар. отношения, 1989. – 272 с. Нешатаева Т. Н.Международные организации и право. – М.: Дело, 1998. – 272 с. Гом ’ єн Д.Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини. – Л.: Кальварія, 1998. – 176 с. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с. Міжнародний і національний захист прав людини та права біженців: Навч. посіб. / За ред. Буроменського М.В. – Х.: Б. в., 2002. – 160 с. Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали / За заг. ред. М.В. Буроменського. – Х.: Яшма, 2005. – 236 с. Лукашук И.И., Наумов А.В. Международное уголовное право: Учеб. – М.: Спарк, 1999. – 287 с. Буткевич О.В. У истоков международного права. – СПб.: Изд-во Р. Асланова “Юрид. центр Пресс”, 2008. – 881
|
