Місцеві ради - представницькі органи місцевого самоврядування в Україні

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до Зако­ну «Про місцеве самоврядування в Україні» наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Місцеві ради є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність згід­но із законом.

^[1] Поживанов М. О. Українські вектори місцевого самоврядування [Текст] / М. О. Поживанов. - К.: Альтерпрес, 2004. -С. 152.

Основні ознаки представницьких органів місцевого самовря­дування: а) ради є колегіальними органами, до їх складу входять депутати, обрані безпосередньо населенням шляхом виборів; б) їх. діяльність поширюється на всю територію громади; в) на основі закону вони наділені правом представляти інтереси громади; г) приймають рішення від імені громади; ґ) є органами загальної компетенції, до їх відання належать усі питання, які потребують нормативного регулювання; д) посідають провідне місце в системі органів місцевого самоврядування; е) виражають загальну волю територіальної громади, надаючи їй загальнообов'язкового харак­теру і здійснюючи в такий спосіб місцеву владу; є) у своїй діяль­ності поєднують місцеві інтереси з державними¹.

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної в місті ради залежить від кількості населення, яке проживає на відповідній території і може становити від 12 до 150 депутатів. Структурними складниками представницького органу місцевого самоврядуван­ня є депутатські групи і фракції, тимчасові контрольні комісії та постійні комісії ради; із числа депутатів обирається секретар ради; очолює раду і головує на її засіданнях сільський, селищний, місь-

Для всіх місцевих рад характерні, зокрема, представницька, ИР^^^^Ч^^Р^И^Исовна (організаційно-розпорядча), уста­новча, кадрова, контрольна функції. З урахуванням сфер діяль­ності місцевих рад виділяють: політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, ідеологічну функції. Підкреслюючи важ­ливість завдань, які розв'язуються радами, на територіальному рівні виділяють функції: забезпечення і охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, фінансово-бюджетну і матеріально-технічну функції.

Компетенція місцевих рад є правовою формою вираження їх функцій, вона водночас слугує і правовим засобом їх реалізації. В юридичній літературі зустрічаються різні види класифікації компетенції: за суб'єктами, сферами діяльності, характером,

^[1] Фрицький О. Ф. Місцеві ради - представницькі органи місцевого само­врядування України / О. Ф. Фрицький // Муніципальне право України [Текст]: підручник / В. Ф. Погорілко [та ін.]; ред. В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький. - К.: Юрінком Інтер, 2006. -С. 242-243.

змістом і обсягом повноважень. Закон України «Про місцеве са­моврядування в Україні» розрізняє загальну (ст. 25)і виключну компетенцію місцевих рад (ст. 26). Здійснюючи загальну компе­тенцію, місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питан­ня, віднесені Конституцією та законами України до їх відання. До виключної компетенції належать питання, які знаходяться у віданні рад і підлягають розгляду виключно на їх пленарних за­сіданнях. Це, як правило, найважливіші питання місцевого зна­чення, розгляд і вирішення яких не може бути делеговано іншим органам.

Окремо слід виділити організаційні повноваження місцевих рад, тобто направлені на організацію їх внутрішньоїроботи: виз­начення відповідно до закону кількісного складу ради; утворення і ліквідація постійних та інших комісій, затвердженая та зміна їх складу, обрання голів комісій; затвердження регламенту, плану роботи ради, прийняття рішень про об'єднання в асоціації та про вихід із них, заслуховування повідомлення депутатів про робо­ту в раді, виконання ними доручень ради; розгляд запитів депу­татів.

Компетенцію місцевих рад можна класифікувати за галузеви­ми ознаками: а) у сфері соціально-економічного та культурного розвитку; б) у бюджетно-фінансовій сфері; в) за управлінням ко­мунальною власністю; г) у сфері екологічної безпеки; ґ) щодо за­безпечення правопорядку, прав, свобод та законних інтересів гро­мадян. Окрему групу становлять повноваження: а) з організації та контролю за діяльністю виконавчих органів; б) повноваження, які стосуються взаємодії рад відповідно із сільським, селищним, міським головою; в) повноваження організаційного-розпорядчо- го характеру. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого само­врядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

У своїй діяльності місцеві ради використовують правові, ор­ганізаційні й матеріально-технічні форми, за допомогою яких за­безпечується реальний вплив на соціальні й управлінські процеси на місцевому рівні, здійснюється реалізація їх функцій і компетен­ції.

Рішення місцевої ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законом. Нормативно-правові рішен­ня ради набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення їх у дію.

Представницькі органи місцевого самоврядування працюють сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засі­дань постійних комісій ради і скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. До організаційних форм роботи місцевих рад можна також віднести засідання підкомісій і робочих груп; засідання тимчасових контрольних комісій; апа­ратні наради, персональну роботу голови, секретаря ради; роботу депутатів у виборчих округах.