ЭТНИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ

104. Яка зі скарг патогномонічна для гострого простатиту?

а. Біль над лоном.

б. Біль у промежині.

в. Біль у уретрі.

г. Біль при порожньому сечовому міхурі.

д. Затримка сечі.

105. Для туберкульозного епідидиміту характерно:

а. Гектична гіпертермія.

б. Двобічний процес.

в. Формування нориць.

г. Відсутність больового синдрому.

д. Ураження лише придатка.

106. Збільшення кількості еритроцитів у третій порції трисклянкової
проби свідчить про запалення:

а. Шийки сечового міхура.

б. Сечовода.

в. Яєчок.

г. Уретри.

д. Простати.

107. Проявом якого захворювання може бути біль у попереку, як при радикуліті?

а. Орхіту.

б. Уретриту.

в. Везикуліту.

г. Циститу.

д. Простатиту.

108. За якої ситуації найчастіше виникає цистит у жінок?

а. При утрудненні відтоку сечі.

б. При переохолодженні.

в. Після ангіни.

г. При проктосигмоїдиті.

д. При хронічному пієлонефриті.

109. При гострому шийковому циститі гематурія:

а. Ініціальна.

б. Тотальна.

в. Термінальна.

г. Безбольова.

д. Інтермітуюча.

110. Для інтерстиціального циститу характерно:

а. Ураження усього сечового міхура.

б. Інтенсивний біль.

в. Хронічна затримка сечі.

г. Зморщування сечового міхура.

д. Макрогематурія.

111. Головною причиною виникнення уретриту в чоловіків є:

а. Порушення особистої гігієни.

б. Статеві контакти.

в. Переохолодження.

г. Статеве перенапруження.

д. Хронічна інфекція сечового міхура.

112. Для диференціації між склерозом та раком передміхурової залози необхідно провести:

а. Біопсію передміхурової залози.

б. Цистоскопію.

в. Аналіз соку передміхурової залози.

г. Цистографію.

д. В/в урографію.

113. Біль при еякуляції та гемоспермія характерні для:

а. Уретриту.

б. Простатиту.

в. Везикуліту.

г. Хронічного циститу.

д. Орхоепідидиміту.

114. Для кращої діагностики інфекції, що викликала хронічний про­статит, виконують:

а. Засів останньої порції сечі.

б. Аналіз соку передміхурової залози.

в. Аналіз еякуляту.

г. Біопсію передміхурової залози.

д. Пірогеналовий тест напередодні обстеження.

115. Чим може ускладнитися гострий гнійний орхоепідидиміт?

а. Сепсисом.

б. Виникненням гострого пієлонефриту.

в. Стриктурою уретри.

г. Зменшенням запліднюючої здатності.

д. Погіршенням статевої функції.

116. Діафаноскопія дозволяє диференціювати неспецифічний орхоепідидиміт та:

а. Туберкульозний.

б. Пухлину яєчка.

в. Водянку яєчка.

г. Варикоцеле.

д. Орхіт.

117. До органічних каменів відносяться:

а. Урати.

б. Цистинові.

в. Оксалати.

г. Карбонати.

д. Фосфати.

118. Які рентгенонегативні конкременти зустрічаються частіше:

а. Ксантинові.

б. Карбонати.

в. Цистинові.

г. Урати.

д. Оксалати.

119. У кислому середовищі сечі утворюються:

а. Урати.

б. Оксалати.

в. Карбонати.

г. Фосфати.

д. Органічні конкременти.

120. У виникненні СКХ велику роль відіграє:

а. Цистинурія.

б. Хронічна інфекція сечових шляхів.

в. Порушення відтоку сечі.

г. Гіперкальціурія.

д. Усе наведене.

121. До теорій виникнення СКХ не відноситься:

а. Оклюзивна теор ія.

б. Матрична теорія.

в. Протеолітично-іонна теорія.

г. Теорія колоїдного захисту.

д. Теорія ядроутворення.

122. На виникнення каменя найбільший вплив мають:

а. Інфекція сечових шляхів, склад води.

б. Протеолітична активність та рН сечі.

в. Раціон харчування, інфекція.

г. Недостатня функція нирки, рН сечі.

д. Порушення кровопостачання нирки.

123. Рентгенонегативними каменями є:

а. Фосфати.

б. Карбонати.

в. Солі сечової кислоти.

г. Цистинові.

д. Оксалати.

124. До кислих каменів відносяться:

а. Урати, фосфати.

б. Оксалати, урати.

в. Карбонати, фосфати.

г. Циститові, оксалати.

д. Карбонати, урати.

125. Найбільш характерними ознаками СКХ є:

а. Біль, дизурія, піурія.

б. Піурія, часте сечовипускання, гематурія.

в. Дизурія, бактеріурія, біль.

г. Гематурія, странгурія, каменевиділення.

д. Біль, каменевиділення, гематурія.

126. Для ниркової коліки НЕ характерно:

а. Гематурія.

б. Різкий біль.

в. Дизурія.

г. Протеїнурія.

д. Піурія.

127. Дизурія, як ознака СКХ, частіше виникає при:

а. Камені інтрамурального відділу сечовода.

б. Великому камені сечовода.

в. Вклиненні каменя в мисково-сечовідний сегмент.

г. Сечокислому діатезі.

д. Оксалурії.

128. При нирковій коліці помилково найчастіше ставиться діагноз:

а. Холециститу.

б. Панкреатиту.

в. Апендициту.

г. Кишкової непрохідності.

д. Виразкової хвороби.

129. Літоекстракція можлива при:

а. Каменях ниркової миски.

б. Каменях верхньої частини сечовода.

в. Каменях нижньої частини сечовода.

г. Уратних каменях.

д. Лужних каменях.

130. Одним із найтяжчих ускладнень літоекстракції є:

а. Загострення хронічного пієлонефриту.

б. Розрив сечовода.

в. Перфорація сечового міхура.

г. Поранення нирки.

д. Гострий гломерулонефрит.

131. Екстракорпоральна літотрипсія - це:

а. Дроблення каменя за допомогою цистолітотриптора.

б. Оперативне лікування СКХ.

в. Розчинення каменя.

г. Дроблення каменя за допомогою трипсину.

д. Дроблення каменя за допомогою ударної хвилі.

132. Який термін НЕ відноситься до класифікації туберкульозу нирок?

а. Інфільтративний туберкульоз нирок.

б. Ксантогранулематозний туберкульоз нирок.

в. Субтотальна деструкція.

г. Стадія обмеженої деструкції.

д. Стадія тотальної деструкції.

133. Який відділ сечостатевої системи найчастіше уражається туберку­льозом?

а. Простата.

б. Сечовід.

в. Сечовий міхур.

г. Нир ки.

д. Уретра.

134. Який орган чоловічої статевої системи найчастіше уражається туберкульозом?

а. Сім'яні міхурці.

б. Простата.

в. Статевий член.

г. Яєчки.

д. Додаток яєчка.

135. Яка початкова стадія туберкульозу нирок?

а. Міліарний туберкульоз нирок.

б. Стадія початкової деструкції.

в. Інфільт р ативний туберкульоз нирок.

г. Дріюнокавернозний туберкульоз нирок.

д. Стадія тотальної деструкції.

136. Яка кінцева стадія туберкульозу нирок?

а. Стадія обмеженої деструкції.

б. Інфільтративний туберкульоз нирок.

в. Проліферативний туберкульоз нирок.

г. Міліарний туберкульоз нирок.

д. Стадія тотальної деструкції.

137. Які головні клінічні прояви туберкульозу нирок?

а. Субфебрилітет, біль у попереку.

б. Схуднення, дизурія.

в. Дизурія, біль у попереку.

г. Біль у попереку, явища ХНН.

д. Жоден із них.

138. Який фактор є найголовнішим у виникненні деструктивного туберкульозу нирки?

а. Супутні інфекційні захворювання.

б. Уростаз.

в. Порушення імунітету.

г. Наявність попередніх захворювань нирки.

д. Одночасне ураження обох нирок.

139. Типовими проявами туберкульозу простати є:

а. Субфебрилітет, біль у попереку.

б. Схуднення, дизурія.

в. Дизурія, біль у попереку.

г. Ниркова коліка, температура.

д. Жодна з ознак.

140. Що не відноситься до травматичних пошкоджень нирки?

а. Розрив капсули.

б. Відрив нирки від судинної ніжки.

в. Забій нирки.

г. Травматична ротація нирки.

д. Розчавлення нирки.

141. Який вид травми нирки не супроводжується гематурією?

а. Субкапсулярний розрив паренхіми.

б. Розрив капсули.

в. Відрив нирки від судинної ніжки.

г. Розчавлення нирки.

д. Забій нирки.

142. Ятрогенне пошкодження нирки можливе при:

а. Екскреторній урографії.

б. Нефросцинтиграфії.

в. Катетеризації інтрамурального відділу сечовода.

г. Низхідній урографії.

д. Ретроградній уретеропієлографії.

143. Яка з перелічених груп пошкоджень нирки не входить до їх класи­фікації?

а. Розчавлення нирки.

б. Розрив капсули.

в. Забій нирки.

г. Перекрут судинної ніжки.

д. Відрив судинної ніжки.

144. При якому обстеженні можливо пошкодження сечовода?

а. Екскреторна урографія.

б. Нефросцинтиграфія.

в. Катетеризація сечового міхура.

г. Перкусія нирки.

д. Ретроградна уретеропієлографія.

145. При якій лікувальній процедурі не можливо пошкодити нирку:

а. Дистанційна літотрипсія.

б. Пункція кісти нирки.

в. Катетеризація нирки.

г. Цистолітотрипсія.

д. Встановлення стента.

146. Перед оперативним втручанням із приводу пошкодження нирки
необхідно зробити:

а. Екскреторну урографію.

б. Нефросцинтиграфію.

в. Катетеризацію нирки.

г. УЗД нирки.

д. Ретроградну пієлографію.

147. Яка тріада симптомів найбільш характерна для травми нирки?

а. Біль, протеїнурія, гематурія.

б. Біль, гематурія, урогематома.

в. Гематурія, піурія, біль.

г. Урогематома, протеїнурія, гематурія.

д. Гематурія, біль, гіпертермія.

148. Патогномонічним симптомом пошкодження нирки є:

а. Збільшення нирки.

б. Випинання контуру нирки.

в. Відсутність її функції.

г. Зміна положення нирки.

д. Вихід контрасту за її межі.

149. Протипоказанням для оперативного лікування при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Літній вік хворого.

в. Гектична температура.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Жоден з них.

150. Протипоказанням для нефректомії при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Літній вік хворого.

в. Пошкодження судинної ніжки.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Розчавлення нирки.

151. Показання для нефректомії при травмі нирки є:

а. Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Пошкодження сечовода.

в. Розрив паренхіми нирки.

г. Наявнісь єдиної нирки.

д. Розчавлення нирки.

152. Оперативне лікування при травмі нирки показано при:

а. Поєднанні із пошкодженням органів черевної порожнини.

б. Макрогематурії.

в. Гектичній температурі.

г. Наявності єдиної нирки.

д. Урогематомі.

153. Оперативне лікування при травмі нирки показано при:

а. Бактеріотоксичному шоку.

б. Макрогематурії зі згустками.

в. Геморагічному шоку.

г. Наявності єдиної нирки.

д. Вираженому больовому синдромі.

154. Найбільш небезпечним раннім ускладненням травми нирки є:

а. Геморагічний шок.

б. Макрогематурія.

в. Гектична температура.

г. Відсутність функції нирки.

д. Сечові затікання.

155. При закритому пошкодженні нирки найчастіше тактика полягає у:

а. Негайній операції.

б. Консервативній терапії.

в. Нефректомії.

г. Катетеризації нирки.

д. Нефростомії.

156. При відкритому пошкодженні нирки найчастіше тактика полягає у:

а. Негайній операції.

б. Консервативній терапії.

в. Активній інфузійній терапії.

г. Катетеризації нирки.

д. Нефростомії.

157. Першими ознаками доброякісної гіперплазії передміхурової залози є:

а. Странгурія. ніктурія.

б. Хронічна затримка сечі.

в. Ніктурія, поліурія.

г. Странгурія, ішурія.

д. Гостра затримка сечі.

158. Для кінцевої стадії доброякісної гіперплазії передміхурової залози характерно:

а. Парадоксальна ішурія.

б. Парадоксальна странгурія.

в. Гостра затримка сечі.

г. Полакіурія.

д. Макрогематурія.

159. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози найчестіше ускладнюється:

а. Поліурією.

б. Олігурією.

в. Ішурією.

г. Олігакіурією.

д. Піурією.

160. Який метод має найбільше значення в діагностиці доброякісної гі­перплазії передміхурової залози?

а. Біопсія передміхурової залози.

б. Ректальне обстеження.

в. Комп'ютерна томографія.

г. Цистоскопія.

д. Цистографія.

161. Визначення ПСА при гіперплазії передміхурової залози допомагає у:

а. Діагностиці виду гіперплазії.

б. Діагностиці запущених стадій.

в. Диф. діагностиці з раком передміхурової залози.

г. Диф. діагностиці з хронічним простатитом.

д. Визначенні функції нирок.

162. Який метод дозволяє визначити порушення сечовипускання на
ранніх стадіях доброякісної гіперплазії передміхурової залози?

а. Урографія.

б. Цистографія.

в. Проба Реберга.

г. Уретрографія.

д. Урофлоуметрія.

163. Урофлоуметрія дозволяє визначити:

а. Порушення відтоку сечі від нирок.

б. Порушення функції нирок.

в. Міхурово-сечовідний рефлюкс.

г. Порушення функції сечового міхура.

д. Наявність залишкової сечі.

164. Хронічна ішурія - це:

а. Болюче та утруднене сечовипускання.

б. Неспроможність сечовипускання.

в. Наявність залишкової сечі.

г. Часте повторення гострої ішурії.

д. Постійне утруднене сечовипускання.

165. Залишкову сечу можна визначити за допомогою:

а. Урофлоуметрії.

б. Катетеризації сечового міхура.

в. Цистоскопії.

г. Комп'ютерної томографії.

д. Урографії.

166. Головна роль біопсії при гіперплазії передміхурової залози полягає у:

а. Діагностиці ранніх стадій гіперплазії передміхурової залози.

б. Діагностиці запущених стадій гіперплазії передміхурової залози.

в. Диференційній діагностиці з хронічним простатитом.

г. Диференційній діагностиці з раком передміхурової залози.

д. Діагностиці інфравезикальної обструкції.

167. Визначення ПСА при гіперплазії передміхурової залози допомагає у:

а. Діагностиці ранніх стадій.

б. Діагностиці запущених стадій.

в. Диф. діагностиці з хронічним простатитом.

г. Діагностиці інфравезикальної обструкції.

д. Диф. діагностиці з раком передміхурової залози.

168. Операцією вибору при доброякісній гіперплазії передміхурової залози є:

а. Трансуретральна резекція.

б. Епіцистостомія.

в. Аденомектомія.

г. Кріодеструкція.

д. Троакарна епіцистостомія.

169. При виникненні гострої затримки сечі головною лікувально-діагностичною процедурою є:

а. Цисто стомія.

б. Уретрографія.

в. Катетеризація сечового міхура.

г. Урофлоуметрія.

д. Цистоскопія.

170. Який вид пухлин нирок трапляється найчастіше?

а. Гемангіома

б. Доброякісна гіперплазія.

в. Фіброма.

г. Гіпернефрома.

д. Саркома.

171. Який вислів відповідає дійсності?

а. Частіше на пухлину сечового міхура хворіють чоловіки.

б. Пухлини сечового міхура часто розповсюджуються з нирок.

в. Більшість хворих старші 70 років.

г. Частіше уражується дно сечового міхура.

д. Пухлина сечового міхура є спадковою хворобою.

172. Роль якої речовини чітко встановлена у виникненні раку сечово
міхура?

а. Свинцю.

б. ДДТ.

в. Алкоголю.

г. Нікотину.

д. Бензолу.

173. Преренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма обох нирок.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Гострий гломерулонефрит.

174. Ренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма нирки.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Тяжкі операції.

175. Аренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Видалення єдиної нирки.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Важкі операції.

176. Постренальну гостру ниркову недостатність може викликати:

а. Геморагічний шок.

б. Травма обох нирок.

в. Камені обох сечоводів.

г. Отруєння важкими металами.

д. Тяжкі операції.

177. Для постренальної гострої ниркової недостатності характерним є початок захворювання після:

а. Крововтрати.

б. Ниркової коліки.

в. Гострого пієлонефриту.

г. Пухлини нирки.

д. Нефректомії.

178. До класифікації стадій гострої ниркової недостатності не відноситься:

а. Олігоанурична стадія.

б. Інтермітуюча стадія.

в. Поліурична стадія.

г. Стадія видужання.

д. Початкова стадія.

179. Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності є:

а. Хронічний пієлонефрит.

б. Солітарні кісти нирок.

в. Хвороба Ормонда.

г. Мультикістоз нирок.

д. 5. Паранефрит.

180. До методів позаниркового очищення крові відносяться:

а. Плазмоферез.

б. Перитонеальний діаліз.

в. Гемосорбція.

г. Гемодіаліз.

д. Усі перелічені.

181. Найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності серед набутої патології нижніх сечових шляхів є:

а. Хронічний простатит.

б. Хронічний цистит.

в. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

г. Камені сечового міхура.

д. Дивертикул сечового міхура.

182. Найбільш чутливим тестом з визначення функції нирок є:

а. Проба Говарда.

б. Проба Реберга.

в. Проба Зимницького.

г. Проба Фольгарта.

д. Проба Нечипоренка.

183. Оперативне лікування при абсцесі нирки полягає в:

а. Декапсуляції, розкритті абсцесу, дренуванні нирки і паранефрію.

б. Розкритті абсцесу і дренуванні паранефрію.

в. Декапсуляції, дренуванні нирки і паранефрію.

г. Нефростомії і дренуванні паранефрію.

д. Розкритті і дренуванні абсцесу.

184.У випадку порушення відтоку сечі при пієлонефриті вагітних слід виконати:

а. Катетеризацію або стентування нирки на боці ураження.

б. Пієлоскопію.

в. Ретроградну пієлографію.

г. Перкутанну пієлостомію.

д. Уретро стомію.

185. Лікування апостематозного пієлонефриту полягає в:

а. Призначення масивної антибактеріальної терапії.

б. Катетеризації нирки.

в. Декапсуляції і нефростомії.

г. Перкутанній пієлостомії.

д. Постановці стента.

186. Найбільш інформативним методом для підтвердження карбункула
нирки є:

а. Оглядова урограма, ретроградна пневмопієлограма.

б. Оглядова, екскреторна урограма, ретроградна пієлограма.

в. Радіоізотопна ренографія, ретроградна пієлографія.

г. Хромоцистосокопія, цистографія.

д. Комп'ютерна томографія.

187. При пошкодженні яких органів використовується епіцистостомія?

а. Розрив сечового міхура та уретри.

б. Розрив нирки та уретри.

в. Розрив сечовода і міхура.

г. Розрив нирки і міхура.

д. Розрив сечовода та уретри.

188. Які причини постренальної анурії?

а. Перев'язка сечоводів, камені сечоводів.

б. Переливання несумісної крові.

в. Шок, колапс.

г. Емболія ниркових артерій.

д. Вживання токсичних речовин.

189. Як віддиференціювати гостру затримку сечі від анурії?

а. Провести катетеризацію сечового міхура.

б. Шляхом цистостомії.

в. Хромоцистоскопією.

г. Надлобковою пункцією сечового міхура.

д. Цистоскопією.

190. Яка тактика уролога при гематурії?

а. Цистоскопія під час гематурії.

б. Гемостатична терапія.

в. Хромоцистоскопія.

г. Цистоскопія після припинення гематурії.

д. Оглядова урографія.

191. Відсутність виділення сечі при інтенсивних позивах на сечовипус­кання називається:

а. Гостра затримка сечі.

б. Парадоксальна ішурія.

в. Анурія.

г. Олігурія.

д. Хронічна затримка сечі.

192. Яку патологію можна діагностувати пробою Зельдовича?

а. Розрив сечового міхура.

б. Розрив уретри.

в. Розрив нирки.

г. Розрив сечовода.

д. Розрив ниркової миски.

193. Яку інформацію повинен мати хірург, приступаючи до оперативного втручання з приводу травми нирки?

а. Наявність і функціональний стан другої нирки.

б. Наявність перелому ребер.

в. Наявність пошкодження інших внутрішніх органів.

г. Пошкодження судин брижі.

д. Анамнез урологічних захворювань.

194. Характерною ознакою травми нирки при цистоскопії є:

а. Виділення гною з вічка сечовода.

б. Втягнуте вічко сечовода.

в. Розширене вічко сечовода.

г. Виділення крові з вічка сечовода.

д. Гіперемія навколо вічка сечовода.

195. Внутрішньоочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

а. Відкритій травмі.

б. Переломах кісток таза.

в. Автоаваріях.

г. Переповненому сечовому міхурі.

д. Сечокам'яний хворобі.

196. Позаочеревинні розриви сечового міхура виникають при:

а. Відкритій травмі.

б. Переломах кісток таза.

в. Автоаваріях.

г. Переповненому сечовому міхурі.

д. Сечокам'яний хворобі.

197. Типовим для внутрішньоочеревинного розриву сечового міхура є:

а. Перитоніт.

б. Біль.

в. Гематурія.

г. Блювання.

д. Набряк мошонки.

198. При пошкодженні сечового міхура тактика полягає в:

а. Негайній операції.

б. Нагляді лікаря.

в. Призначенні антибіотиків.

г. Катетеризації сечового міхура.

д. Нефростомії.

199. Для діагностики пошкоджень уретри не можна використовувати:

а. В/в урографію.

б. Цистографію.

в. Катетеризацію сечового міхура.

г. УЗД.

д. Уретрографію.

200. Найчастіше до пошкодження уретри призводить невміле вико­нання:

а. Уретрографії.

б. Низхідної цистографії.

в. Катетеризації сечового міхура.

г. Антеградної цистографії.

д. Блокади сім'яного канатика.

ЭТНИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ

 

Редактор — В.Недашковский

Компьютерная верстка — В.Демьянов

Корректор — Т.Мачинская

Сдано в набор 1.01.2000. Подп. в печ. 3.03.2000.

Формат 84х108/32. Бум. офс. Печ. офс.

Усл. печ. л. 11,9. Уч.-иэд. л. 18,0. Тираж 3000 экз.

Зак. № 735

Издательство ПК ООО «Тандем»

03680, Киев, пр. Краснозвездный, 51, к. 102

Т/ф: 271-30-10 E-mail: [email protected]

Напечатано с готовых фотоформ

на Фастовском государственном полиграфическом предприятии «Полифаст»

08500, г. Фастов Киевской обл..тел. (04465) 51449

ISBN 966-7145-17-4 Ó Баронин А.С., 2000

Ó ПК ООО «Тандем», оригинал-макет, 2000

ВВЕДЕНИЕ

Народам принадлежит решающая роль в историческом раз­витии человечества, однако это развитие происходит не­одинаково в различных уголках земного шара. Людей с древ­них времен интересовали особенности поведения, нравов, культуры и мышления различных народов. Проблему нацио­нального характера и его особенностей исследует специальная отрасль психологии — этническая психология.

Так или иначе, представления людей о национальных осо­бенностях часто не выходят за рамки житейских обобщений типа «легкомысленный француз», «педантичный немец», «чо­порный англичанин», «улыбающийся японец». При этом на­бор характеристик, используемых для описания особенностей поведения людей разных национальностей, зачастую расплыв­чат, субъективен, нередко произволен. Взятый за абсолют, он не раскрывает, а часто заслоняет подлинную природу их по­ведения — национальную психологию. Необходим научный подход ко всем аспектам социальных процессов, который не мыслится без тщательного учета национально-психологичес­ких особенностей населения конкретной страны, без углублен­ного изучения национальной психологии. Термин «нацио­нальная психология» означает психический склад нации и от­расль социальной психологии, изучающую национально-психологические особенности народов, то есть по существу их психический склад.

Национально-психологические особенности формируют­ся как в онтогенезе, так и в филогенезе,* а значит, имеют не­посредственную связь с общепсихологической проблематикой развития человеческой психики.

Филогенез — историческое формирование группы организмов. В психологии филогенез понимается как процесс возникновения и эволюции психики и поведения.

 

В Японии, к примеру, для разработки проблем националь­ной психологии созданы специальные исследовательские груп­пы. Только в Ногайском университете над различными аспек­тами национальной психологии работают десятки социологов, психологов, историков, этнографов, экономистов, статисти­ков, теологов.

В предлагаемом пособии излагаются общие принципы воз­никновения и развития социально-психологических про­цессов в этнических общностях. Общий подход позволяет осу­ществлять конкретные модельные построения и изучать про­цесс не в реальных условиях, а в варианте модельного анали­за, что в существенной мере расширяет возможности его изу­чения и более точного регулирования межэтнических от­ношений на практике.

В процессе написания данного пособия, помимо зарубеж­ных, были использованы разработки отечественных авторов: В. Антоновича, М. Бердяева, Ю. Бромлея, Г. Ващенко. В. Винниченко, М. Грушевского, В. Евтуха, О. Киричука, Ю. Липы, Г. Шпета.

Этническая психология в Украине — достаточно молодая на­ука, которая, однако, сегодня становится все более актуальной. Актуальность проблемы этнопсихологии определяется теми из­менениями в социальных процессах общества, которые про­текают в связи с перестройкой его политической и экономичес­кой ориентации. В результате происходит активизация межэтни­ческих отношений на самом различном уровне их проявления.

К наиболее актуальным проблемам исследований в облас­ти этнопсихологии на сегодняшний день можно отнести сле­дующие:

• проблемы этноса и нации в этнопсихологии;

• проблема психического состава этноса;

• проблема ментальности как интегрального этнопсихологического признака нации;

• проблема национального и этнического самосознания;

• проблема этнической установки и стереотипов;

• проблема возникновения этнических конфликтов.

Изложенное — лишь неполный перечень проблем, которые постоянно затрагиваются в научной литературе по этнопси­хологии.

Раздел 1 ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ЭТНИЧЕСКОЙ ПСИХОЛОГИИ

Глава 1 ЭТНИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ КАК НАУКА. ПРЕДМЕТ И МЕТОДЫ ЭТНИЧЕСКОЙ ПСИХОЛОГИИ