Методичні рекомендації. Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «організаційна поведінка»

Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «організаційна поведінка», «організація».

Організаційна поведінка – це вивчення поведінки людей (індивідів і груп) в організаціях з метою пошуку найбільш ефективних методів управління і попередження організаційних дисфункцій. Організаційна поведінка являє собою наукову дисципліну, однією з основних відмінних характеристик якої є її міждисциплінарний характер. Організаційна поведінка поєднує поведінкові науки (психологію, соціологію, культурологію та ін.) з іншими дисциплінами – економічною теорією, менеджментом, економіко-математичними методами тощо. У той же час організаційна поведінка носить практичний характер. Концептуальні моделі та результати досліджень організаційної поведінки широко застосовуються на практиці з метою підвищення показників діяльності індивідів і організації в цілому.

Організаційна поведінка виявляє себе в таких аспектах:

- установки, цінності, переваги, схильності індивідуумів, що формуються у свідомості;

- поведінка індивідуумів в організації;

- поведінка груп, команд та інших угруповань, що характеризуються спілкуванням «віч-на-віч»;

- поведінка організаційних одиниць, таких як відділи, відділення, фірми або великі концерни;

- поведінка взаємозалежної групи організацій;

- поведінка внутрішнього й зовнішнього середовища організації (наприклад, еволюція технології, ринків, конкуренції та інших факторів зовнішнього середовища).

Дослідження організаційної поведінки дозволяють визначити шляхи підвищення ефективності трудової діяльності людини.

Організаційна поведінка як наука – це набір інструментів (наукових концепцій, теорій, моделей), що застосовуються для опису, пояснення, прогнозування та управління поведінкою людей в організації.

При вивченні четвертого питання слід виходити з того, що цілями організаційної поведінки як наукової дисципліни є опис, пояснення, прогнозування і управління поведінкою людей в організації. Тому першочерговим завданням менеджерів є оволодіння навичками систематизованого опису поведінки людей у різних ситуаціях, що виникають у процесі трудової діяльності.

Друге завдання – пояснення причин вчинків індивідів у різних ситуаціях. Менеджери, перш ніж приймати будь-які рішення, пов'язані з поведінкою співробітників, повинні з'ясувати причини, які її спонукали. В іншому випадку зростає ймовірність виникнення конфліктної ситуації.

Третє завдання – прогнозування поведінки працівника в майбутньому. Пророкування ймовірної поведінки дозволить менеджерові прийняти правильне рішення і вжити попереджувальних заходів.

Четверте завдання – оволодіння навичками управління поведінкою людей. Ефективність роботи індивіда, групи й організації в цілому залежить від професійного менеджменту.

П’яте питання щодо рівнівдослідження організаційної поведінки, їх слід розглядати через сфери поведінки людини в організації. По-перше, це сфера індивідуальної поведінки. Вивченням даної сфери займаються переважно психологи. До неї відносяться такі теми, як ставлення людей до організації, особистісні риси характеру, сприйняття, навчання та інші. По-друге, це сфера групової поведінки, що включає такі питання, як норми, ролі, створення команд і вирішення конфліктів в організації. Наше знання про групи ґрунтується насамперед на дослідженнях соціологів і соціальних психологів.

Поведінку групи працівників не можна пояснити, просто підсумувавши дії окремих осіб, які входять до неї, оскільки люди в команді поводяться не зовсім так, як діяли б поодинці. Таким чином, оскільки співробітники організації є одночасно й індивідуумами, і членами груп, їхню поведінку варто вивчати на цих двох рівнях.

Вивчення факторів, що впливають на організаційну поведінку, слід через природу організації. Природа організації формується у процесі взаємодії як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

Зовнішнє середовище (політика, економіка, соціокультурні фактори, технології, конкуренція тощо) значно впливає на внутрішнє середовище організації, оскільки і ресурси, і споживання товарів, що виробляє організація, перебувають у зовнішньому середовищі. Внутрішнє середовище організації (соціотехнічна підсистема) повинне постійно адаптуватися до вимог зовнішнього середовища, інакше організація втратить конкурентоспроможність і не виживе. Внутрішнє середовище організації як відкритої системи включає соціальну підсистему (люди) і технічну (цілі, завдання, структура, технології). Зміна й розвиток технічної підсистеми вимагає відповідної зміни соціопідсистеми. Люди змушені змінювати свою поведінку в процесі праці (підвищувати рівень освіти, удосконалювати свої професійні навички, опановувати нові технології, учитися працювати в командах і т. ін.). Усі ці фактори впливають один на одного непередбаченим чином.

Жодна з організацій (завод, лікарня або навчальний заклад) не може уникнути впливу зовнішнього середовища, що породжує найгострішу конкуренцію за доступ до ресурсів і споживачів. Тому при вивченні поведінки людини в організації менеджери повинні брати до уваги вплив численних факторів зовнішнього середовища, у тому числі глобального.

Менеджери, які прагнуть управляти організаційною поведінкою, стикаються з численними проблемами.

Перша проблема – управління трудовими ресурсами для забезпечення конкурентної переваги.

Організація, що прагне отримати конкурентну перевагу, тобто випередити суперників за показниками функціонування, може домогтися цього, вирішивши одне або декілька з таких завдань: 1) підвищити ефективність своєї діяльності; 2) поліпшити якість своєї продукції; 3) підвищити інноваційну активність; 4) підвищити оперативність реагування на запити споживачів. Вивчення поведінки людей у процесі спільної діяльності з виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють попит споживачів, може допомогти менеджерам досягти цих цілей.

Друга проблема – як зрозуміти приховану природу організації?

Одна зі складностей, пов'язана з розумінням суті організаційної поведінки, полягає в тому, що багато чого в цій сфері не завжди очевидно. Подібно айсбергу, організаційна поведінка має лише незначну видиму частину, у той час як незмірно більша частина схована «під водою». Так, розглядаючи яку-небудь організацію, ми бачимо її формальні аспекти: стратегію, цілі, політику й процедури, структуру, технологію, офіційні повноваження, розподіл влади і порядок підпорядкованості. Однак усі ці організаційні характеристики «знаходяться на поверхні». Управлінський персонал повинен знати й те, що відбувається «у глибині».

Третя проблема пов'язана з розробкою організаційної етики. Організаційна етика – це правила, переконання і цінності, дотримання яких організація вимагає від своїх співробітників. Етична поведінка підвищує загальний добробут окремих людей, груп і організацій, а також зовнішнього середовища, в якому функціонує організація. Організації з метою підвищення показників етичності поведінки керівників і звичайних співробітників вживають різні заходи, до яких відносяться такі: розробка етичних нормативів (етичних кодексів), створення комітетів з етики, проведення соціальних ревізій і навчання етичності поведінки.

Четверта проблема – управління за умови різноманітності співробітників. Менеджерам необхідно зрозуміти, як різнорідність співробітників впливає на поведінку, показники діяльності та добробут. Якщо до складу організації або групи людей входять особи однієї статі, етнічного походження, віку, релігії, то типи поведінки її членів, швидше за все, будуть схожими. І навпаки, якщо люди розрізняються за віком, етнічним походженням та іншими характеристиками, цілком імовірно, що їхні типи відносин, поведінка і реакція також будуть різними. Важливою проблемою, спричиненою різнорідністю співробітників, стає питання про те, як скористатися перевагами неоднакових відносин і точок зору людей різного віку, статі або національності, щоб підвищити показники функціонування організації.

П'ята проблема – як управляти організаційною поведінкою, коли організація починає діяти на міжнародному рівні. Труднощі управління різнорідною робочою силою підсилюються, коли організація починає діяти в глобальному середовищі. Всі управлінські види діяльності під час реалізації на глобальному рівні стають особливо складними, оскільки відносини, очікування і системи цінностей співробітників з різних країн різні. Розуміння менеджерами відмінностей між національними культурами необхідне при будь-якій спробі управління поведінкою в глобальній організації.

 

Питання для самоконтролю

1. Як ви розумієте модель організації як відкритої системи і яке значення мають люди в цій моделі?

2. Як ви вважаєте, чи змінюється поведінка людей у процесі трудової діяльності або ж вона залишається постійною? Чому?

3. У яких формах проявляє себе організаційна поведінка?

4. Що являє собою організаційна поведінка?

5. Що являє собою організаційна поведінка як наука?

6. Якими є цілі організаційної поведінки?

7. На яких рівнях необхідно досліджувати організаційну поведінку? Чому?

8. Які фактори впливають на організаційну поведінку?

9. З якими проблемами організаційної поведінки стикаються менеджери?

10. Які завдання повинен вирішити менеджер для забезпечення конкурентної переваги?

11. Як менеджер може зрозуміти приховану природу організації?

12. Як управляти організаційною поведінкою, коли організація починає діяти в глобальному середовищі?