Студопедия — ГЛАВА 9. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ГЛАВА 9. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ






9.1. Право апеляційного оскарження

 

Апеляція є одним із видів оскарження рішень суду, які не набрали законної сили і передбачає новий розгляд справи по суті судом другої (вищої) інстанції та винесення нового рішення у справі. В порядку апеляції суд вищої інстанції перевіряє суть рішення місцевого суду, повторюючи спочатку дослідження тих, що є справі, та знову поданих доказів, після чого або затверджує оскаржуване рішення, або, відмінивши його, приймає нове.[147]

Апеляційне провадження – це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюється з метою перевірки законності та обґрунтованості актів господарського суду першої інстанції, що не набрали законної сили і повторного розгляду справи по суті.

Метою апеляційного провадження, яке являє собою самостійну стадію судового процесу, є перевірка законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в повному обсязі (що зазначено у ч. 2 ст. 101 ГПК України), виправлення помилок, які допущено місцевим господарським судом.

В апеляційній інстанції перевіряється правильність встановлення місцевим господарським судом обставин справи, застосування норм матеріального права й норм процесуального права.

На думку І.М. П’ятилєтова, апеляційне провадження характеризується такими рисами:[148]

1) порушується за скаргами осіб, які беруть участь у справі (ст. 91 ГПК України);

2) апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових актів (ч. 2 ст. 101 ГПК України);

3) апеляційний суд не пов’язаний доводами скарги і перевіряє законність і обґрунтованість судових актів у повному обсязі (ч. 2
ст. 101 ГПК України);

4) апеляційний суд повторно розглядає справу по суті (ст. 99 ГПК України);

5) перегляд за апеляційною скаргою здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого суду (ст. 92 ГПК України).

Право апеляційного оскарження є правом на порушення діяльності суду апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості рішень місцевого господарського суду.[149]

Під правом апеляційного оскарження рішення господарського суду слід розуміти право на порушення діяльності з перевірки рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України таке право надано сторонам у справі та прокурору. Особи, що не були залучені до участі у справі місцевим господарським судом, не мають права на подання апеляційної скарги навіть у випадках, якщо цей суд прийняв рішення про їх права та обов’язки. Однак відповідні особи мають право подати касаційну скаргу на підставі ст. 107 ГПК.[150] Відповідно до ч. 3 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені в ГПК України та Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 92 ГПК України перегляд за апеляційною скаргою або апеляційним поданням прокурора рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду. Такі території визначено Указом Президента України від 11.07.2001 р. № 511/2001 «Про утворення апеляційних господарських судів та за­твердження мережі господарських судів України».

В юридичній літературі звертається увага на те, що визначаючи сторони суб’єктами права на апеляційне оскарження, закон не пов’язує це право з фактичною участю у місцевому господарському суді при розгляді справи. Відповідно до ст. 22 ГПК України участь сторін у судовому засіданні є їх правом, а не обов’язком.[151] Розглядаючи питання про підстави і форми участі прокурора не можна не відзначити суперечливість законодавства з цього питання. Згідно ст. 121 Конституції України прокурор представляє інтереси громадян чи держави у випадках, передбачених законом. Отже, участь прокурора в господарському судочинстві обумовлюється винятково захистом публічних інтересів. Таким чином, прокурором може порушуватися апеляційне провадження, якщо його подання засновано на публічному інтересі.

Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є наявність низки передумов об’єктивного та суб’єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких у першу чергу віднесено наявність об’єкта, з приводу якого подається апеляція.

Об’єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевого господарського суду, які не набрали законної сили відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбачених ГПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Самостійним об’єктом права оскарження може бути як рішення в цілому, так і в його частині. У випадку оскарження частини рішення, частина, що не оскаржується не набуває законної сили, ос­кільки згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в повному ­обсязі. Справа розглядається повторно за наявними у справі і додатково поданими доказами. Але додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право згідно зі ст. 100 ГПК України відмовитися від неї.

Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійснена за таких умов:

- забезпечено дотримання встановленого для подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання строку (ст. 93 ГПК України);

- скаргу подано управомоченою особою (ст.ст. 91, 94 ГПК України);

- скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскарженню (ст. 85, 88, 90 ГПК України).

9.2. Подання апеляційної скарги

 

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а в разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення – із дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України. Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. У разі пропуску строку для подачі апеляційної скарги він може бути відновлений судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо причини пропуску будуть визнані судом поважними. Клопотання про це розглядається на засіданні апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга може бути подана на рішення місцевого господарського суду як в цілому, так і на його частину. При цьому суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Нові вимоги, які не були пред’явлені в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються. Передумовами реалізації права на апеляційне оскарження є віднесення суб’єктів оскарження до кола осіб, яким законом надане право подати апеляційну скаргу на рішення суду, а також наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, що не набрало законної сили.[152]

Для здійснення права на апеляційне оскарження окрім процесуальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскарженню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження) необхід­ним є також дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі реквізитам.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити:

- найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

- найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

- вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково;

- перелік документів, доданих до скарги (подання).

Частиною 2 статті 94 ГПК України передбачено, що апеля­ційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію й копії доданих до неї документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції й особі, яка подала скаргу (подання). Слід звернути увагу на те, що надсилання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов’язком сторони й відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання), згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом у таких випадках:

1) якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам);

3) якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

4) якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

5) якщо до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження, особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала, на яку може бути подана касаційна скарга. Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1-3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам); до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірах), сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання у загальному порядку.

Якщо апеляційний господарський суд приймає апеляційну скаргу (подання) до провадження, то він виносить ухвалу, у якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ця ухвала надсилається сторонам і прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. Якщо рішення місцевого господарського суду оскаржено в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК України декількома особами, апеляційний господарський суд приймає до провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимогам ГПК України, та розглядає в одному апеляційному провадженні. По кожній з них виноситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення.[153]

У разі надходження до місцевого господарського суду апеляційної та касаційної скарг (подань) на рішення (постанову), ухвалу суду першої інстанції цей суд згідно з вимогами ч. 3 ст. 91 ГПК України у п’ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду. У той же строк місцевий господарський суд надсилає касаційну скаргу касаційній інстанції і одночасно письмово повідомляє її про зазначені обставини.[154]

Апеляційний господарський суд не вправі повертати апеля­ційну скаргу супровідним листом або в інший непередбачений законом спосіб. Її може бути повернуто виключно на підставах, визначених ч. 1 ст. 97 ГПК України. Отже, апеляційний господарський суд не вправі повернути апеляційну скаргу, якщо її подано не через місцевий господарський суд.

У застосуванні п. 2 ч.1 ст. 97 ГПК України господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки згідно з п. 78 Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

Суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 р. № 15 (з наступними змінами і доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до державного бюджету України суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.[155]

Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку. Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України. Якщо первісну апеляційну скаргу повернуто судом апеляційної інстанції не у зв’язку з порушенням, що передбачене п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України, то у разі повторного подання тієї ж самої скарги суд не має права вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій стороні (сторонам) копії скарги.[156]

Слід звернути увагу на пропущення строку апеляційного оскарження, який за клопотанням сторони поновлюється за наявності поважних причин. З клопотанням про поновлення строку звертаються лише ті особи, які мають право апеляційного оскарження. Клопотання може бути заявленим у вигляді письмової заяви або в скарзі, де потрібно зазначити причини пропущення строку на подання апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 93 ГПК України, або особою, яка не має права на її подання, внесення прокурором апеляційного подання з порушенням його компетенції, визначеної ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню, виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, якщо апеляційну скаргу повернуто через пропущення строку на подання такої скарги за відсутності клопотання про його відновлення, її може бути подано вдруге з клопотанням про відновлення строку тільки протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. З відповідним клопотанням можуть звертатися лише особи, що мають право на подання апеляційної скарги. Таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути подано одночасно з поданням апеляційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Це клопотання розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження. На практиці поважними причинами визнаються обставини непереборної сили, отримання стороною рішення місцевого господарського суду із значним запізненням, що позбавило можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк, якщо пропуск був спричинений неправомірними діями суду, наприклад, у разі порушення терміну направлення рішення особам, які беруть участь у справі.. За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі про прийняття апеляційної скарги. Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропущення. До кола поважних причин відноситься, зокрема, отримання заявником рішення місцевого господарського суду після за­кінчення зазначеного процесуального строку.

Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку може бути викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги. Цю ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі ст. 53 ГПК України.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сум­ніви щодо наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові надати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. У випадках, коли передбачені в пп. 2 і 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку й розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виявлено обставини, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд припиняє перегляд судового рішення в апеляційному порядку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

9.3. Порядок розгляду апеляційної скарги

 

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об’єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК України) та видачу наказу (ст. 118 ГПК України). Положення розділів І–Х ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України повторно розглядає справу та згідно зі ст. 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. На відміну від розгляду в місцевих господарських судах, перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів згідно з ч. 2 ст. 4-6 ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосуються його прав і обов’язків.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох вза­ємопов’язаних частин: підготовча, розгляд скарги (подання) по суті, винесення та оголошення постанови.

У призначений для розгляду час головуючий відкриває засідання, оголошує склад суду, роз’яснює учасникам у справі їхні права та обов’язки, визначає порядок ведення засідання, ­з’ясовує, чи мають учасники процесу заяви, клопотання, відвід складу суду, експерту і перекладачу, керує засіданням, сприяючи повному та всебічному з’ясуванню всіх обставин справи, забезпечує в засіданні належний порядок.

При розгляді справи в апеляційній інстанції господарський суд за наявними в справі та додатково наданими доказами розглядає справу по суті повторно. Суд не пов’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, як у частині рішення, що оскаржується, так і в неоскаржуваній частині, незалежно від доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються й розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В апеляційну інстанцію не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред’явлені при розгляді справи в першій інстанції.

Повноваження апеляційної інстанції визначено ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:

- залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

- скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

- скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

- змінити рішення.

Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а скаргу (подання) без задоволення, якщо внаслідок розгляду дійде висновку, що винесене місцевим господарським судом рішення відпо­відає вимогам законності та обґрунтованості, а мотиви скарги не містять даних, які спростовують обставини, встановлені судом, і при винесенні рішення не порушено закону.

Апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду або змінює його рішення, якщо при розгляді було виявлено підстави для цього, передбачені ч. 1 ст. 104 ГПК України:

- неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 64 ГПК України;

3) господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом із порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК України.

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Порушення норм процесуального права, зазначені у пп. 1-6 ч. 3 ст. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду і згідно з п. 2 ст. 103 ГПК України приймає нове рішення.

Апеляційний суд має право сам змінити рішення або, змінюючи рішення місцевого господарського суду, винести нове. Рішення змінюється у випадках, якщо в прийняте місцевим господарським судом рішення можна внести ті чи інші виправлення без зміни рішення, враховуючи, що кінцевий висновок про ви­рішення спору в цілому був вірним. Нове рішення виноситься у тих випадках, якщо кінцевий висновок місцевого господарського суду про задоволення або відмову в позові є неправильним і видається неможливим обмежитися тільки внесенням змін у рішення, а потрібно його замінити новим, яке відповідає матеріалам справи.

Статтею 103 ГПК України не передбачено можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у ч. 4 ст. 106 ГПК України. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.[157]

Апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою в разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення (п. 2 ст. 103 ГПК України). Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом із підстав і в порядку, зазначеному в ст. 88 АПК України. Цю постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Частиною 2 статті 106 АПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду роз­глядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

9.4. Постанова апеляційної інстанції

 

Розгляд апеляційної скарги (подання) закінчується винесенням постанови апеляційної інстанції. Вона являє собою мотивований результат розгляду апеляційної скарги (подання).

При винесенні постанови суд зобов’язаний вирішити такі питання:

- чи повною мірою суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення в справі;

- чи доказані обставини, які визнані судом встановленими;

- чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи;

- чи не порушено норми матеріального та процесуального права, чи вірно вони застосовані;

- чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 105 ГПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) суд приймає постанову, а ч. 2 цієї статті встановлює, що у постанові мають бути зазначені:

1) найменування апеляційного господарського суду, який розглядав апеляційну скаргу, склад суду, номер справи й дата прийняття постанови;

2) найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання);

3) найменування місцевого господарського суду, рішення якого
оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

5) підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення;

6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;

8) у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду – доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;

9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання);

10) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у п’ятиденний строк із дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

За змістом статей 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному порядку, апеляційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов’язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами
ст. 122 ГПК України.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК України, вирішує сама апеляційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається в постанові. Коли відповідну заяву про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду подано після прийняття постанови апеляційним судом, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглядав справу в першій інстанції, із винесенням ухвали на підставі ст. 121 ГПК України.

Згідно з вимогами ст. 121-1 зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не вправі зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

 

Питання для самоконтролю.

 

1. Які умови реалізації права на апеляційне оскарження?

2. Які вимоги пред’являються до апеляційної скарги?

3. У яких випадках апеляційна скарга не приймається до розгляду?

4. Які особливості перегляду справи в апеляційній інстанції?

5. Як впливають на перегляд справи порушення місцевим господарським судом норм матеріального права?

6. Як впливають на перегляд справи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права?

7. Що повинна містити постанова апеляційної інстанції?

 

Список рекомендованої літератури

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. – 2001. – № 36. – Ст. 188.

2. Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам. Роз’яснення Президії ВГСУ від 22.05.2002 р. № 04-5/570 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 30 (інформаційно-правовий банк). – С. 24-26.

3. Про деякі питання розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій. Роз’яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002 р. № 05-4/608 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 30 (інформаційно-правовий банк). – С. 26-30.

4. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів. Інформаційний лист ВГСУ від 29.08.2001 р. № 01-8/034 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4. – С. 121-126.

5. Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/366 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 3. – С. 84-87

6. Щодо відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Лист Вищого господарського суду від 23.12.2002 р. № 05-2/1486 // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 1. – С. 60.

7. Про внесення доповнення до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.08.2001 р. № 04-5/366 “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. № 04-5/1518 // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 4. – С. 102-103.

 

Юридична література

1. Арбитражный процесс: Учебное пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. – М.: Юрид. лит., 1996. – С. 151-158.

2. Арбитражный процесс: Ученик для юридических вузов и факультетов/ Под ред. Проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстюка. – М.: ООО «Городец-издат», 2002. – 480 с.

3. Арбитражный процесс:Учебник / Под ред. В.В. Яркова. – М.: Юристъ, 2002. – 480 с.

4. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2002. – 368 с..

5. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Укл. В.Е. Беляневич – К.: Юстініан, 2002. – 544 с.

6. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. В.Д. Чернадчука. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. – 331 с.

7. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров. Науч.-практ. пособие. – Харьков: Эспада, 2001.

8. Плевако В.І. Суб’єкти права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 3. – С. 201-205.

9. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Харків: Консум, 2001. – Ч. ІІ. – 432 с.

10. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003. – 320 с.

11. Степанова Т.В. Окремі питання апеляційного оскарження в господарському судочинстві (стосовно перегляду рішень у разі відновлення пропущеного строку) // Вісник господарського судочинства. – 2003. - № 3. – С. 206-209.

12. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 220 с.

 

 







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 974. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Эндоскопическая диагностика язвенной болезни желудка, гастрита, опухоли Хронический гастрит - понятие клинико-анатомическое, характеризующееся определенными патоморфологическими изменениями слизистой оболочки желудка - неспецифическим воспалительным процессом...

Признаки классификации безопасности Можно выделить следующие признаки классификации безопасности. 1. По признаку масштабности принято различать следующие относительно самостоятельные геополитические уровни и виды безопасности. 1.1. Международная безопасность (глобальная и...

Прием и регистрация больных Пути госпитализации больных в стационар могут быть различны. В цен­тральное приемное отделение больные могут быть доставлены: 1) машиной скорой медицинской помощи в случае возникновения остро­го или обострения хронического заболевания...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия