Особливості селекції тварин

Оскільки свійським тваринам притаманне лише статеве розмноження, вегетативне розмноження безплідних міжвидових гібридів неможливе. В селекції тварин майже не застосовують масовий добір, бо кількість на­щадків незначна і тому кожна особина має велику цінність.

Організм тварини характеризується високим ступенем інтеграції, тому при селекції потрібно враховувати корелятивну мінливість: у разі зміни певної ознаки можуть змінюватись інші, генетично пов’язані з нею. Так, із збільшенням довжини кінцівок у тварин стає довшою і шия, з видовжен­ням тіла свиней стає тоншим шар сала.

У селекції тварин застосовують споріднене (для переведення певних ге­нів у гомозиготний стан) та неспоріднене схрещування, а також віддалену гібридизацію (для виведення нових порід). Споріднене схрещування ефек­тивно на окремих етапах селекційної роботи (для підтримання чнстотн породи тощо), а його негативні наслідки усувають за допомогою гібридила- ції представників різних ліній або порід. Широко використовують і явище гетерозису. Наприклад, схрещуючи свиней леяких порід (мал. 18.2), отри­мують нащадків, які за неповний рік сягають маси понад 300 кг.

Практично важливі спадкові ознаки можуть фенотшшо не проявлятися п особин однієї зі статей. Наприклад, у самців великої рогатої худоби не про­являються молочність і жирномолочність, у півнів - несучість. Тому для ви явлення подібних властивостей застосовують метод визначення якостей плідників за властивостями нащадків. При цьому порівнюють продуктив­ність нащадків плідників протилежної статі (наприклад, корів - дочок одно­го бугая) із середніми показниками по породі. Плідників з найкращими по­казниками залишають для подальшої селекційної роботи. Час використання плідників обмежений тривалістю їхнього репродуктивного періоду. Тому статеві клітини плідників тривалий час зберігають за понижених темпера­тур для штучного запліднення необхідного числа особин протилежної статі.