Методичні рекомендації. Мета практичного заняття (семінару) – дати об’єктивну оцінку діяльності гетьмана І

Мета практичного заняття (семінару) – дати об’єктивну оцінку діяльності гетьмана І. Мазепи, з’ясувати наслідки його політики для України; дослідити процес руйнування державних структур Гетьманщини та інтеграцію українських земель до складу Російської імперії в XVIIІ ст.; розглянути наслідки розподілів Речі Посполитої для українських земель.

Вивчення теми необхідно розпочати з того, що наприкінці XVII ст., після відвоювання поляками Правобережжя та утвердження автономії Війська Запорізького Низового, під контролем гетьманів залишилася третина території, яка раніше була підвладна Б. Хмельницькому. Цей лівобережний край українці називали Гетьманщиною, а московіти – Малоросією. До неї входило десять полків: Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський і Полтавський. Офіційною резиденцією гетьмана та адміністративною столицею Гетьманщини на початку XVIII ст. був Батурин.

Далі треба зазначити, що Гетьманщина була густо заселеним краєм – на її території нараховувалося 11 великих міст, 126 містечок, приблизно 1 800 сіл, чисельність населення сягала приблизно 1,2 млн. осіб.

Вивчення політичної ситуації необхідно розпочати з цілей Московії щодо України. Треба акцентувати увагу на тому, що Московська держава проводила політику жорстокої централізації, метою якої було перетворення України в провінцію, а козацька старшина, ще за доби Руїни розчарована пропольською та протурецькою політикою, не ставила під сумнів необхідність підтримувати зв’язок з Москвою, однак виступала за збереження автономії Лівобережжя, сподіваючись, що, виявляючи лояльність до Москви, переконає царя у своїй надійності та збереже автономію. Слід зазначити, що вирішальний етап у стосунках між Гетьманщиною та Москвою припадає на гетьманування Івана Мазепи – одного з найвидатніших і найбільш суперечливих політичних діячів України.

Далі проаналізуйте початок політичної кар’єри майбутнього гетьмана. Зупиніться на його діяльності при польському дворі та причинах переходу на службу до правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Зазначте, що, виконуючи свою першу дипломатичну місію, Мазепа потрапив у полон до запорожців, які видали його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик Мазепа перетворив потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф – став довіреною особою гетьмана. Бездоганні манери, досвідченість у міжнародних справах допомогли Мазепі встановити контакти з високопоставленими царськими урядовцями. Тому, коли усунули Самойловича від гетьманування, кандидатуру Мазепи на гетьманську посаду підтримали московські вельможі – 25 червня 1687 р. на козацькій раді в присутності Голіцина (фаворита московської цариці Софії), яка відбулася поблизу річки Коломак (Харківщина), Мазепа був обраний гетьманом.

Аналіз діяльності Мазепи на посаді гетьмана Лівобережної України розпочніть з укладання «Коломацьких статей». Розглядаючи внутрішню політику, зазначте, що Мазепа проводив її традиційно для гетьманів Лівобережної України. Він зміцнював становище козацької старшини, бажав перетворити її на шляхетський стан, роздав їй понад тисячу дарчих на землі. Зауважте, що не забував гетьман і про власні інтереси – за роки гетьманування перетворився на найбагатшого феодала Європи. При цьому частину своїх особистих прибутків скеровує на розвиток релігії та культурних установ: будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових церков, споруджених у стилі козацького бароко (так зване «мазепинське бароко»), добудовує два нових корпуси Києво-Могилянської академії, засновує школи та друкарні, запроваджує іменні стипендії для обдарованих студентів. У відповідь київські студенти та духовенство складали на його честь захоплені панегірики.

Далі проаналізуйте його соціальну політику, зазначивши, що відкрита й послідовна підтримка старшини, обмеження прав селянства та козацької голоти збуджувала невдоволення народних мас та запорожців. Потенційно вибухова ситуація виникла у 1692 р., коли Петро Іваненко-Петрик – писар, який мав широкі політичні зв’язки, утік на Січ і став піднімати там заколот проти гетьмана, оголосивши, що настав час повстати проти старшини, яка смокче народну кров і визволити Україну з-під влади Москви. Задля перемоги повстання Петрик заручився підтримкою кримських татар, які почали грабувати населення, тому популярність Петрика серед народу похитнулася й повстання згасло.

Другим випробуванням для Мазепи став прихід до влади Петра І у 1689 р. Однак гетьман застосував свій незбагненний дар чарувати можновладців і став найближчим радником Петра в справах з Туреччиною та Річчю Посполитої. Згодом між ними виникла навіть тісна особиста дружба. У зв’язку з цим козацькі полковники із сарказмом говорили, що цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі, а російські урядники, – що ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа. Окремо зупиніться на походах Мазепи на турків і татар, кульмінацією яких стало здобуття у 1696 р. Азова – ключової турецької фортеці на Азовському морі.

Розкрийте цілі Мазепи щодо приєднання Правобережжя та детально проаналізуйте методи їхнього досягнення. Яку позицію зайняв Петро І стосовно цього питання? Відповідь аргументуйте.

Після цього перейдіть до аналізу подій Північної війни та її впливу на Україну. Зазначте, що на початку XVIII ст. у взаємовигідних стосунках із царем, які Мазепа підтримував, з’являється напруженість. Треба показати, як під час Північної війни змінилося становище козацьких полків, козацької старшини, українських селян та міщан і загалом населення України. Зазначте, що цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги: козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя, але вони не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями і зазнавали великих втрат – гинуло від 50 до 70 % особового складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська, яке вважали гіршим і часто використовували як гарматне м’ясо. Коли поповзли чутки про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, становище якої було пов’язане з військовими посадами, занепокоїлася. Війна викликала також нарікання з боку українських селян і міщан. «Звідусіль, – писав цареві Мазепа, – я отримую скарги на свавілля російських військ». Навіть гетьман почав відчувати загрозу, коли пішли чутки про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи російським вельможею. Зрозуміло, що старшина та гетьман почали шукати вихід зі складного становища. Таким виходом став союз з Карлом ХІІ. Уважно та всебічно проаналізувати це питання, розберіться, на яких умовах Мазепа уклав угоду зі шведами, які цілі переслідували шведи в Україні, хто підтримав Мазепу в його намірах і чому не всі українці пішли за ним.

Після цього покажіть, якою була реакція Петра І на вчинок І. Мазепи. Детально зупиніться на знищенні Батурина та Запорізької Січі. Як ці події вплинули на старшину та українське населення?

Далі проаналізуйте події осені, зими й весни 1708–1709 рр. Зазначте, що військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Якою була реакція українського населення на прихід шведів в Україну? Чому?

Нарешті, 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва – одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Московська держава тепер забезпечила контроль над узбережжям Балтійського моря та почала перетворюватися на могутню європейську державу. Щодо українців, то битва поклала кінець їхнім намаганням відокремитися від Московської держави. Розкажіть про долю Мазепи та його оточення?

Наприкінці вивчення першого питання зробіть обґрунтований висновок щодо діяльності І. Мазепи.

Вивчення другого питання слід розпочати з наслідків Північної війни для України. Зазначте, що руйнування державних структур Гетьманщини та інтеграція українських земель до складу Російської імперії відбувалося хвилеподібно та здійснювалося в декілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.

Проаналізуйте детально кожен з етапів, зупинившись на змінах, які відбулися в адміністративному та військовому устрої Лівобережної України? Розпочніть з аналізу політики Петра І щодо України, яку він проводив упродовж 1708–1724 рр.

З’ясуйте, коли та з якою метою Петро І створив першу Малоросійську колегію? Які функції виконував намісник Ізмайлов та два російських полки? Розгляньте, як протидіяли політиці Петра І Іван Скоропадський та Павло Полуботок. Які мала наслідки їхня політика для України? Наприкінці відповіді зазначте, що характерними рисами цього етапу були обмеження влади гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесли з Батурина до Глухова, біля особи гетьмана перебував російський резидент-наглядач, після смерті І. Скоропадського вибори гетьмана були заборонені і з’явилася нова посада – наказний гетьман), економічні утиски (значну частину українських товарів – зерно, прядиво, шкіру, сало, олію – дозволялося вивозити лише до російських портів – до Риги або Архангельська, де вони продавалися за встановленими урядом цінами, певні товари змушували купувати на російських мануфактурах, російським купцям створювалися пільгові умови для продажу в Гетьманщині своїх товарів, українців змушували сплачувати величезне мито), експлуатація демографічного потенціалу (у 1721 р. на будівництво Ладозького каналу було відправлено 10 тис. козаків, з яких загинула третина; у 1725 р. під час Дербентського походу з 6 790 козаків загинуло 5 183 особи), культурні обмеження (у 1720 р. згідно з указом Сенату дозволялося в Україні друкували тільки релігійну літературу російською мовою), використання земельних ресурсів (росіяни отримали право володіти землями в Україні без згоди гетьмана).

Характеризуючи особливості політики Росії щодо України, яку вона проводила впродовж 1727–1734 рр., з’ясуйте причини ліквідації Малоросійської колегії та повернення Україні частини її прав та привілеїв. Детально розгляньте політику гетьмана Данили Апостола. Зверніть увагу на той факт, що, розуміючи приреченість спроб відновити політичні прерогативи Гетьманщини, Апостол зосередив діяльність на поліпшенні соціально-економічних умов – продовжив реформу системи судочинства, заснував скарбницю, що забезпечило Гетьманщині перший річний бюджет, провів ретельну ревізію земельного фонду та відновив велику частину втрачених земель, скоротив експортні мита, накладені російськими чиновниками, відвоював право призначати Генеральну канцелярію та полковників, різко зменшив кількість росіян і чужинців у своїй адміністрації, поставив під свою юрисдикцію Київ, що перебував під владою російського губернатора, та повернув під контроль гетьмана Військо Запорізьке Низове.

Далі зупиніться на політиці Анни Іоаннівни (1734–1749 рр.). Проаналізуйте, з якою метою було створено правління гетьманського уряду, хто його очолив та яким був склад. Окремо зупиніться на політиці русифікації, терорі «Таємної канцелярії» та наслідках для Україні російсько-турецької війни 1734–1739 рр. Наприкінці зробіть загальні висновки.

Розгляд остаточної ліквідації автономії Гетьманщини розпочніть з аналізу гетьманування К. Розумовського, з’ясуйте характерні риси цього періоду. Після цього перейдіть до аналізу головних напрямків зовнішньої та внутрішньої політики Катерини ІІ. Укажіть плани Катерини ІІ щодо України та проаналізуйте методи їх здійснення. Розгляньте, як відбувалася ліквідація гетьманської посади, з якою метою була створена друга Малоросійська колегії, причини та процес ліквідації Запорозької Січі, військового та адміністративно-територіального устрою Гетьманщини. Окремо зупиніться на соціальній та національній політиці російського уряду, розглянувши перетворення козаків на державних селян, запровадження кріпосного права, надання козацькій старшині дворянських привілеїв, проведення рекрутських наборів та перетворення України в багатонаціональний регіон.

Наприкінці вивчення другого питання зробіть висновок, що тотальне руйнування державних структур Гетьманщини та інтеграція українських земель до складу Російської імперії супроводжувалося уніфікацією, русифікацією, цілеспрямованим розколом українського суспільства та хижацькою експлуатацію людських та матеріальних ресурсів українських земель. Однак російському урядові не вдалося викреслити з народної пам’яті згадки про Гетьманщину, приклад її самоврядування надихав українців в їхніх прагненнях створити власну національну державу.

Вивчення третього питання необхідно розпочинати з аналізу причин розподілів Речі Посполитої, з’ясувавши особливості її політичного та соціально-економічного становища в ІІ половині ХVІІІ ст. При цьому необхідно розглянути, як ці тенденції впливали на українських землі, що входили до її складу. Під час вивчення фактичного матеріалу слід звернути увагу на такі проблеми:

1) реформа адміністративного устрою українських земель;

2) економічне та політичне становище українського населення;

3) форми протесту населення Правобережної України.

Наприкінці зробіть висновок, що нещадна експлуатація українських селян-кріпаків, знищення козацького стану та переслідування православної церкви, яке супроводжувалося тотальним окатоличенням та ополяченням, призвело до соціального вибуху у вигляді Коліївщини, чим і скористалися найближчі сусіди – Росія, Австрія та Пруссія. Далі слід розглянути процес розподілу Речі Посполитої. Вивчення фактичного матеріалу слід проводити в такій послідовності: дата розподілу, держави, що приймали в ньому участь, кому відійшли українські землі та які саме. При цьому бажано простежити розподіли на карті. Наприкінці відповіді необхідно зробити висновки щодо наслідків розподілів Речі Посполитої для українських земель.

Закінчуючи вивчення теми, необхідно усвідомити таке:

1) початок XVIII ст. став переломним у житті Гетьманщини – спроба гетьмана І. Мазепи зберегти завдяки союзу зі шведським королем Карлом XII козацьку автономію зазнала поразки;

2) тотальне руйнування державних структур Гетьманщини та інтеграція українських земель до складу Російської імперії супроводжувалося уніфікацією, русифікацією, цілеспрямованим розколом українського суспільства та хижацькою експлуатацію людських та матеріальних ресурсів українських земель;

3) унаслідок трьох розподілів Речі Посполитої наприкінці XVIII ст. українські землі опинилися в складі двох імперій – Австрійської та Російської, відтак історія України йшла двома паралельними шляхами.

МОДУЛЬ