Загострення суперечностей у капіталістичному світі в 20-х -поч. 30-х рр.

20-ті роки були складними й суперечливими не лише для країн Східної Європи, я й усього світу. По-перше, після хао­су і розрухи, породжених Першою світовою війною і революційними рухами, країни світу в 1924 р. вступають у період стабілізації, який характеризувався спадом революційного руху, піднесенням капіталістичної економіки, послабленням зовнішньополітичних протиріч, 'їх стабілізацією на основі Версальсько-Вашингтонської системи, низки інших міжна­родних договорів тощо. По-друге, після динамічного періоду соціально-економічного розвитку країн світу настає період економічної кризи (1929—1933), спричиненої надмонополізацією, і перед ними постає проблема пошуку дієвих заходів виходу з кризи. Це зумовило появу "нового курсу" американського президента Ф. Рузвельта як однієї з моделей державного регулювання економіки. У 1924 р. було ліквідовано політичну кризу, пов'язану з питанням про німецькі репарації. Німеччина звільнялася від значної частини к і отримала великі американські та англійські кредити для відновлення свого економічного потенціалу. Локарнськими угодами (жовтень 1925 р.) гарантувалася непорушність кордонів між Францією і Німеччиною, Бельгією і Німеччиною, встановлених Версальським договором. Того ж року Німеччину прийняли до Ліги Націй, що означало кінець її міжнародної ізоляції. Поліпшило міжнародну ситуацію також визнання СРСР багатьма країнами carry. У провідних капіталістичних країнах відбулася структурна перебудова економіки. Головну роль стали відігравати га­лузі масового виробництва — автомобільна, електротехнічна, хімічна. Широко впроваджувалися елементи раціоналізації виробництва й механізація, стандартизація, конвеєрні лінії.

До кризової ситуації призвела проблема виплати репарацій Франції Німеччиною. На цей час Німеччина вже сплатила частину репарацій Франції і вимагала мараторію на 2-4 роки, так як була в важкому економічному положенні. Уряд Франції відмовився від будь-яких поступок й в січні 1923 року Франція окупувала Рур з метою заставити Німеччину сплачувати репарації.

США й Англія зайняли очікувальну позицію. Радянський Союз в сою чергу забезпечив Німеччину необхідною продовольчою допомогою.

Окупація Руру мала тяжкі економічні наслідки як для Німеччини, так і для Франції.

Німецька економіка була повністю дезорганізована, тисячі підприємств Руру зупинили виробництво.

Для Франції зросли окупаційні витрати, зменшились поставки вугілля з Руру, внаслідок значного скорочення виробництва.

США та Англія в кінцевому випадку вирішили втрутитися задля порятунку Європи від катастрофи. Наприкінці 1923 року було вирішено створити два комітети експертів. Перший – для розробки планів стабілізації німецької марки й бюджету Німеччини. Головою цього комітету став американський банкір Дауес. Другий – для пошуку шляхів повернення репарацій Німеччиною. Цей комітет очолив англійський фінансист Мак-Кенна.

Дауес взяв на себе вивчення репараційної проблеми в цілому. Вже на Лондонській конференції, яка тривала з 16 липня по 16серпня 1924 року було представлено так званий план Дауеса, який містив такі положення:

1.) Загальна сума і термін репарацій не визначалися. Репарації здійснювалися шляхом річних виплат: 1925 рік – 1 млрд. марок 1926 рік – 1,22 млрд. марок 1927 рік – 1,22 млрд. марок 1928 рік - 1,75 млрд. марок 1929 рік – 2 млрд. марок

2.) Джерела репарацій – відрахування з бюджету за рахунок непрямих податків (на пиво, спиртні напої, тютюн та інше), транспортного податку, відрахувань від прибутків промисловості.

3.) Репараційна комісія на чолі з французьким керівником ліквідовувалася і встановлювався новий орган, першою головою якого був американський банкір. Таким чином економіка Німеччини була поставлена під англо-американський контроль.

4.) Надання Німеччині кредитів для відновлення важкої промисловості

5.) Передбачалося, що збут своєї продукції Німеччина буде здійснювати Радянському Союзові, щоб не конкурувати з державами Антанти.

6.) Виведення через рік французьких окупаційних військ з території Руру.