Банківська система як основа розвитку ринку фінансових послуг в Україні

Сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону Ук­раїни "Про банки та банківську діяльність".

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції Ук­раїни, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Правова основа діяльності Національного банку Украї­ни²¹. Національний банк України (далі — Національний банк) є

²¹ Закон України "Про Національнніі банк України"; від 7 грудня 2009<рр,ку jt^2121-1 Н <із внесеними змінами та доповненнями).

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

Центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Кон­ституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є держав­ною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйо­нів гривень. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при не­обхідності — Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокрем­лене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Плановані доходи та виграти Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен забезпечу­вати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Національний банк за підсумками року у разі перевищен­ня кошторисних доходів над кошторисними витратами, затверд­женими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бю­джету України наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України на­ступного за звітним року.

Формування фондів та резервів Національного банку на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, що затверджується Радою Національного банку України.

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (тери­торіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монет­ний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця Ук­раїни, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банків­ські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, не­обхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати норма­тивні акти, діють від імені Національного банку в межах отрима­них від нього повноважень. Завдання і функції філій Національ-

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

ного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Національний банк для забезпечення виконання покладе­них на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки лік­відності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національ­ного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

2) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в по­рядку, визначеному Національним банком;

3) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

4) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

5) купує та продає валютні цінності з метою монетарного

регулювання;

6) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштов­ності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

7) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рей­тинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

8) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

9) видає гарантії і поруки відповідно до положення, за­твердженого Радою Національного банку;

10) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

11) виконує операції по обслуговуванню державного бор­гу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх пога­шенням і виплатою доходу за ними;

12) веде особові рахунки працівників Національного банку;

13) веде рахунки міжнародних організацій;

14) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за

рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші опе­рації, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких е Україна, а також від­повідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

Доходи та збитки Національного банку, пов'язані із зміною оцінки активів і пасивів, представлених у вигляді банківського золота та іноземної валюти, спеціальних прав запо­зичення, у зв'язку із змінами курсу іноземних валют та ціни золо­та враховуються і компенсуються у такому порядку:

1) чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною сумою на спеціальному резервному рахунку пере­оцінки валютних резервів в балансі Національного банку;

2) зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку річного доходу Національної о банку.

Національному банку забороняється надавати прямі кре­дити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Банки та банківські об'єднання в Україні. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпо­течними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк це банк, сто відсотків статутної о капі­талу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

висновок Національного банку України з приводу наміру засну­вання державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганіза­ції) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок не­платоспроможності. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй нале­жать у статутному капіталі державного банку, через органи уп­равління державного банку.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчу­ження державою належних їй акцій (паїв) державного банку та­кий банк втрачає статус державного.

Кооперативні банки створюються за принципом територі-альності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні

банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах об­ласті) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімаль­ної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку нале­жать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контро­лю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооператив­ного банку встановлюється Національним банком України. Кож­ний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банки мають право створювати банківські об 'єднання та­ких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група. фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками про­мислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного

законодавства України.

Порядок отримання дозволу на створення банківського

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюють­ся Національним банком України. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банків­ського об'єднання.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), заснов­никами та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Бан­ківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквід­ності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Статутний капітал банківської корпо­рації повинен відповідати загальним вимогам Національного бан­ку України щодо статутного капіталу новостворюваного ко­мерційного банку. Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих опе­рацій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають:

• виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;

• операції на ринках грошей та капіталів;

• встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах);

• моніторинг кредитних ризиків;

• розробка та прийняття загальних для членів банківської кор­порації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;

• формування зовнішньої звітності;

• внутрішній аудит.

Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків — членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ). Усі банки — члени корпо­рації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосе­редньо у банківській корпорації.

Банківська холдингова група — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного

Ходаківська В. 11., Беляєв В. В

з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Дочірній банк не має права володіти акціями материнсь­кого банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнської о банку, він зобов'язаний відчужити їх у місяч­ний термін.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати ли­ше за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій сто­совно банків — членів групи, а також створення системи уп­равління спільною діяльністю.

Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому се­ред них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансо­вої холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи зо­бов'язана подавати наглядовим органам консолідовано-фінансо-вий та статистичний звіти групи. Материнська компанія фінансо­вої холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не пе­редбачено законом або угодою між ними.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки ма­ють право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність бан­ків — членів асоціації (спілки).

Організаційно-правова форма банку в Україні. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товарисгва з об­меженою відповідальністю або кооперативного банку. Законо-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

давство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечигь цьому Закону.

В українській фінансово-банківській системі комерційні банки організовані у формі відкритих і закритих акціонерних то­вариств та компаній з обмеженою відповідальністю. Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів:

заяви про реєстрацію;

установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку;

економічного обгрунтування;

висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку;

відомостей про професійну придатність керівників (го­лови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновни­ками.

Відкриття комерційного банку в Україні потребує його реєстрації в Національному банку України. Національний банк увів інструкцію № 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяль­ності комерційних банків", яка встановлює економічні нормати­ви роботи банків в Україні.

Органи керування та організаційна структура банку в дея­ких рисах співпадають, а в деяких відрізняються від інших ділових установ. Головним органом управління банку вважаються за­гальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіше рішення - затверджують устав, вибирають раду директорів, затверджують баланси та звіти, напрям та цілі політики банку тощо. Структури капіталу банку. Капітал банку включає:

1) основний капітал:

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрова­ний статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до кур­су акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що сі ворюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибут­ку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скори-

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

гованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо роз­криватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покрит­тя збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні ма­ти такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довго­строкового перебування у власності цінних паперів, відображе­них у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які по­винні відповідати таким критеріям:

• є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть бути погашені за ініціативою власника;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'яв­лення банку вимоги про припинення торгових операцій;

• дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійсни­ти такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його пер­винної вартості протягом 5 останніх років угоди.

Національний банк України має право визначати своєю по­становою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

Ринок фінансопнх послуг: теорія і практика

І) для місцевих кооперативних банків - І мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюю і ь свою діяльність на території всієї України, — 5 мільйонів євро.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс де­вальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових до­ходів або валових витрат банку відповідно до методики, встанов­леної Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розмірів, передбачених цією статтею.

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", законодав­ства України та установчих документів банку. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися ви­ключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно кон­вертованій валюті або у гривнях. Статутний капітал банку не по­винен формуватся з непідтверджених джерел. Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не мас права без згоди Національного банку Украї­ни зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим ста-тутного капіталу, необхідного для заснування банку. Заборо­няється використовувати для формування капіталу банку бюд­жетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.