Д. Лідер.

Фрагмент макету декорацій до спектаклю /. Кочерги «Ярослав Мудрий». 1970 р.

зажем / те, для чого слів нема людських», — говорить Максим Рильський, немовби продовжуючи тему, без слів розпочату художниками.

Власне, майже пейзажем стала прекрасна сповідь Олександра Довженка «Зачарована Десна», поетична автобіографія, опублікована наступного року після його смерті. Довженко помер у Москві 23 вересня 1956 р., так і не дочекавшись «висо-чайшого дозволу» спочити на рідній землі. Фактична реабілітація Довженка настала одразу ж після його смерті; 1958 р. вже вийшов на екрани фільм «Повість про море», поставлений за його сценарієм Юлією Солнцевою, вдовою Довженка; фільм цей, як і «Повість полум'яних літ» (1961 р.), незважаючи на захоплене сприйняття старшими поколіннями поетів та письменників, належав до минулої героїко-роман-тичної епохи.

На тлі парадного українського радянського мистецтва з'являються твори дещо сентиментальні, проте в своєму стилі виразні й щирі. Найкращими зразками цього літературно-мистецького явища були поезії Андрія Малишка (1912—1970 рр.) і пісні Платона Майбороди. Обидва надзвичайно обдаровані брати, Пла-тон і старший Григорій (народився 1913 р.), які вчилися у Левка Реву-цького, залишили й офіційні твори великих музичних форм; але такі популярні мініатюри, як пісні Андрія Малишка і Платона Майбороди «Рушник» або «Ми підем, де трави похилі», залишаються пам'ятками доби. Сентиментальність і романтичність української культури цього ґатунку задовольняла певну духовну потребу в невибагливій і безпосередній людяності й людськості.

Якщо порівняємо стан української культури в УРСР зі станом української культури в еміграції, то можемо зазначити, що в галузі гуманітарії скромні можливості діаспори були використані значно ефективніше, ніж у ріднім краї.

Ще 1945 р. в Німеччині, в Ашафен-бурзі, було створено Мистецький український рух (МУР). Ідеологом МУР став Улас Самчук, у проводі були Юрій Шерех (Шевельов), Іван Багряний, Віктор Домонтович, Юрій Дивнич та інші. 1949 р. почався масовий переїзд української еміграції з Німеччини в Америку: Самчук переїхав до Канади, в Торонто, Шевельов, Юрій Костюк, Юрій Лаври-ненко, Докія Гуменна — до Нью-Йорка. Твори Багряного, Василя Барки, інших українських авторів, а також шерег результатів наукових досліджень у гуманітарній сфері дозволяють сказати, що тут значні явища все ж були, хоча й не настільки великі, щоб вважати діаспору реальним центром української культури тих часів. Характерно, що лідери МУР, зокрема Самчук, виходили з того, що українська культура в еміграції мас бути надпартійною й надполітичною, за що піддавалися критиці політичних організацій (в тому числі і таких поміркованих, як «Українське слово» в Парижі) майже в такому ж категоричному тоні, як і в радянській Україні. Щоправда, над ними ніхто не мав влади.

В 60-ті роки ще залишають нам останні свої твори великі українські поети радянської доби — Тичина, Бажан, Рильський. Культура XX ст. вже не орієнтована на літературне слово так, як у попередньому сторіччі, а поетичні лідери українського суспільства, занесені в класики підручниками літератури та освячені Державними преміями, партійними та радянськими високими посадами та академічними званнями, обдаровані щедрими привілеями, звикли до надзвичайної обережності. Але все ж ці класики залишились і культурними символами України, і координатами нового культурного простору.

Поетична й політична майстерність Миколи Бажана (1904— 1983 рр.) ще має бути оцінена. М.П. Бажан був літературно-політичним діячем навіть більшою мірою, ніж поетом, хоча його високій поетичній культурі зобов'язані своїми досягненнями цілі покоління молоді. Після смерті Сталіна О.Є. Корнійчук залишив посаду Голови Спілки письменників України, хоча й зберіг високі позиції і великий вплив, особливо на театральну культуру. Впродовж 1953—1959 рр. Спілку письменників очолював Бажан. З 1958 р. М.П. Бажан став на чолі роботи по виданню Української Радянської Енциклопедії. Сьогодні неймовірним кентавром здається ця титанічна праця, в якій перемішане офіційне славослов'я комуністичній диктатурі з крихтами правди про Україну, її історію і культуру. Хоч би як

Л/. Андріснко. Рожева конструкція. Близько 1960 р. * Бажан ЛІ. Слово світлої людської надії //