ОЦІНКА РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА СТВОРЕНИМИ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

Показники	Періоди	Плановий період в порівнянні з минулим (+, -)
минулий	поточний	плановий
1. Ланцюгові темпи зміни: об'єктів інвесту­вання (активів)	1,117	1,206	1,195	0,078
чистого прибутку	1,217	1,074	0,989	-0,228
доданої вартості	1,045	1,318	0,971	-0,074
чистого доходу	1,286	1,257	1,312	0,026
2. Коефіцієнт елас­тичності за: чистим прибутком	1,855	0,359	-0,056	-1,911
доданою вартістю	0,385	1,544	-0,149	-0,534
чистим доходом	2,444	1,248	1,600	-0,844

Таке співвідношення показує, на скільки процентів змінюєть­ся результат інвестування зі зміною величини інвестицій на 1 %.

 

Результати аналізу свідчать, що приріст об'єктів інвестицій не завжди формував позитивні тенденції щодо одержаних результа­тів. Наприклад, за планом приріст інвестицій є збитковим та зме­ншує величину доданої вартості, але забезпечує зростання гро­шових потоків підприємства.

Повертаючись до аналізу показників, наведених табл. 12.2.1— 12.2.9, підкреслимо, що основними джерелами фінансових ресур­сів для інвестиційної діяльності є кошти амортизаційних відраху­вань, чистий прибуток, внески власників суб'єктів господарю­вання і безповоротна допомога. Щодо залучених інвестиційних ресурсів, то вони виконують тимчасову роль у забезпеченні гос­подарської діяльності об'єктами активів і потребують повернен­ня за рахунок власних джерел. Якщо для фінансування залуча­ються позикові кошти, то при введенні об'єкта в експлуатацію вони повертаються кредитору за рахунок одержуваного прибут­ку, внаслідок чого розмір прибутку, як джерела інвестицій, зме­ншується. Користуючись оприлюдненими інформаційними ре­сурсами, оцінити вклад і вплив кожного з власних джерел інвестування активів дуже складно. У більшості підприємств власники перерозподіляють чистий прибуток, залишаючи його однією сумою в складі власного капіталу. Ще складнішими є пи­тання, пов'язані з амортизацією та спрацюванням основних засо­бів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних ак­тивів і довгострокових біологічних активів. Діючі нормативні документи дають можливість самим підприємствам використо-. вувати різні способи амортизації на свій розсуд і самостійно пе­реоцінювати основні засоби з урахуванням справедливої вартості об'єкта, методика встановлення якої відрізняється невизначеніс­тю. У таких умовах і сам знос основних засобів перестає бути об'єктивним інструментом оцінки їх стану.

При цьому частина прибутку відображається під назвою і в формі амортизації. Тому за даними звітності фактично не можли­во проаналізувати дійсний стан і тенденції впливу інвестиційної діяльності на розвиток майнового потенціалу підприємства.

12.3. Аналіз ефективності інвестицій

Доцільність здійснення інвестиційної діяльності зав­жди визначається рівнем її окупності, тобто величиною і швидкі­стю повернення інвестору вкладених коштів через грошові пото­ки, що їх генерує інвестиція.

33*

ПОКАЗНИКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ОБ'ЄКТОМ ІНВЕСТИЦІЇ (тис. грн)

 

 

 

Показники	Роки	Всього
Чистий дохід
Поточні витрати
Амортизаційні відрахування
Прибуток
Податок на прибуток		ПО
Чистий прибуток
Чисті грошові надходження за:
обліковою оцінкою
дисконтною оцінкою • 15 % • 20% • 25%	630 604 580	629 576	536 471 418	457 386 328	2252 2037 1858

Оцінка ефективності інвестицій здійснюється в три етапи: фо­рмування показників діяльності підприємства за об'єктом інвес­тицій (вихідні показники); розрахунок аналітичних показників ефективності інвестицій; оцінка показників.

ржаних дивідендів (дивідендна прибутковість), приросту вартості фінансових вкладень (капіталізована прибутковість) і ринкової ціни вкладень (ринкова прибутковість).

Прибутковість (ПФІ) — це відносний показник, який розрахо­вують як відношення доходу (Д), що генерується за допомогою інвестиції, до її величини (І).

ПФІ = Д: І.

Доходом фінансової інвестиції виступають дивіденд (про­цент), приріст балансової вартості інвестиції на суму чистого прибутку та інших елементів власного капіталу і ринковий при­буток (різниця між можливою ціною продажу і балансовою вар­тістю фінансової інвестиції).

Для розрахунку показників використовують декілька кількіс­них характеристик оцінки фінансової інвестиції.

Номінальна вартість — формується за первісною вартістю ак­тивів у момент здійснення інвестиції і визначає частку інвестора в статутному капіталі.

Балансова вартість— визначається як розрахунковий показ­ник за сумою власного капіталу (чистих активів) підприємства. Якщо на початок року підприємство мало частку у власному ка­піталі іншого підприємства 200 тис. грн (30 %), і власний капітал збільшився за рік на 150 тис. грн, то балансова вартість фінансо­вої інвестиції підприємства на кінець року буде становити 245 тис. грн [200 + (150 - 30: 100)].

Ринкова (курсова) вартість— ціна, за якою можливо продати фінансову інвестицію на ринку. Величину ринкової ціни у відсотках до номінальної вартості називають курсом фінансової інвестиції.

Ліквідаційна вартість — визначається в момент ліквідації під­приємства, що використовувало фінансову інвестицію. Вона по­казує, яка вартість активів за цінами можливої реалізації після розрахунків за зобов'язаннями підприємства припадає на фінан­сову інвестицію.

Припустимо, що підприємство здійснило фінансові вкладення в інше підприємство на суму 50 тис. грн. Балансова вартість фі­нансових вкладень за власним капіталом на кінець року стано­вить 60 тис. грн, сума одержаних дивідендів — 5 тис. грн, а рин­кова ціна— 66 тис. грн. Обчислимо прибутковість фінансових вкладень:

1. Капіталізована прибутковість = --------- = 0,20, 20 коп. на

50 1 грн фінансових вкладень.

 

фінансового стану підприємства

Господарюючі суб'єкти належать, як правило, до так званих складних систем, яким притаманна низка властивостей, що перебувають під впливом великої кількості внутрішніх і зов­нішніх чинників. Як результат — між елементами системи вини­кають синергетичні спільні зв'язки, які забезпечують збільшення загального ефекту в більших обсягах, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що діють незалежно.

Виконуючи своє призначення, економічна система забезпечує розміщення та споживання ресурсів, виробляє продукцію (вико­нує роботи, надає послуги), реалізує товарні об'єкти та здійснює накопичення. Всі ці процеси мають динамічний характер, суть якого полягає в зміні у часі параметрів і структури суб'єктів гос­подарювання.

Водночас, економічні явища та процеси мають нелінійний, випадковий характер, характеризуються відповідним ризиком і їх неможливо спостерігати та досліджувати окремо один від одного.

Економічна система в сфері господарювання спроможна до активних, але не завжди передбачуваних дій, залежно від став­лення суб'єктів управління та самої системи загалом до відповід­них чинників, способів і методів їх впливу. Сутність взаємодії го­сподарюючих систем визначає їх подвійна роль: з одного боку — як покупців ресурсів, а з другого — як продавців об'єктів госпо­дарської діяльності.

Таким чином, господарська діяльність економічних систем характеризується надмірною складністю та багатогранністю еко-

номічних явищ і потребує дослідження великої кількості показ­ників. Кожний показник системи має самостійне значення і вод­ночас є складовою узагальненої властивості. Крім того, цифро­вий розмір показника має ще й значення його вагомості, яке відсутнє у традиційній формі подання матеріалів фінансового аналізу. Виходячи з цього, отримані за допомогою звітності ве­ликі масиви значень показників, при їх індивідуальному дослі­дженні, фактично не дають змогу зробити остаточний висновок щодо розвитку економічної системи.

Саме тому, в процесі фінансового аналізу і оцінки стану еко­номічних систем, виникає необхідність використання формалізо­ваних методів згортання значної кількості аналітичних характе­ристик з метою переходу до порівняно невеликої кількості узагальнюючих (інтегральних) показників.

У той же час існує, як відомо, так званий «поріг складності», згідно з яким особа, що приймає рішення, здатна проводити аде­кватну оцінку проблемної ситуації в результаті одночасного ана­лізу не більше ніж 3—7 параметрів, які її характеризують. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості показників може спричинити втрату часу на математичне та ана­літичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалеж­них між собою показників.

Сутність інтегрального показника полягає в переході від опи­су досліджуваного об'єкта, який характеризується великою кіль­кістю ознак, до описання меншим числом максимально компакт­них інформаційних показників, які відображають найбільш суттєві властивості явища. Агрегування ознак в одну інтегральну оцінку ґрунтується на так званій «теорії адитивної цінності», згі­дно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складо­вих. Завдання побудови інтегрального показника полягає в тому, щоб концентровано визначити поняття, число і природу най­більш суттєвих і відносно незалежних функціональних характе­ристик явища, його вимірників або базових параметрів.

Конструювання інтегральних оцінок є універсальним методом компактного подання великих масивів економічних показників. Найбільш ефективні результати від інтегральних оцінок одержу­ють в прикладних дослідженнях за напрямами, коли:

а) недостатньо чітко можна визначити єдиний оціночний по­казник стану та розвитку економічних явищ і процесів. При цьо­му багато показників звітності взаємопов'язані і в значній мірі дублюють один одного, а інші — подаються за непрямими мето­дами розрахунку;

б) необхідно визначити комплексні надійні параметри з метою використання їх як:

• шкали (індексу) для порівняння великої кількості об'єктів (економічних систем) за їх класифікаційними ознаками;

• критерію класифікацій об'єктів в тій чи іншій формі для по­треб управління;

• незалежного індикатора оцінки рівня величини господарсь­ких явищ і процесів;

• методу ранжування об'єктів спостереження;

• оціночної величини стану і розвитку господарюючої систе­ми в динаміці.

Зарубіжний досвід визнав і довів життєвість використання ін­тегральних показників для діагностики ефективності діяльності господарюючих суб'єктів. На основі фінансових показників (об­сяг продаж, величина активів, чистий прибуток, власний капітал) американський журнал Forbes щорічно друкує рейтинг 2000 під­приємств світу, a Hanctelsblatt The Wall Street Journal Europe — 500 підприємств Європи. Найяскравішим прикладом побудови рейтингових систем в Україні є оцінка діяльності банків, страхо­вих компаній, бірж, кредитних спілок та суб'єктів в сфері торгів­лі цінними паперами.

За допомогою комплексної оцінки можна створити реєстр фі­нансового стану, який повинен свідчити про їх надійність як пар­тнерів в Україні, так і за кордоном.

Інтегральні індикатори економічного розвитку дуже широко застосовуються в теорії і практиці міждержавного аналізу та оці­нці економічних систем за кордоном. Так, протягом останніх ро­ків на базі IMD International (Institute for Management Develop­ment International, Лозанка, Швейцарія) в рамках «Проекту світо­вої конкурентоспроможності» («World Competitiveness Project) проводиться докладний щорічний моніторинг основних макро-показників економічного розвитку країн світу. За результатами цього моніторингу здійснюється різноаспектний порівняльний аналіз країн, будуються різноманітні рейтинги, виявляються пев­ні тенденції. Одержані результати щорічно публікуються (у тому числі в Internet) та обговорюються спеціалістами в Давосі на так званому «Всесвітньому економічному форумі».

Кажучи про поняття «інтегральна оцінка» і «рейтинг», необ­хідно зазначити, що це складні явища, які вимагають багатопла­нових досліджень. Загальна структура процесу побудови інтегра­льних показників та рейтингового оцінювання за інформацією звітності наведені на рис. 13.1.1.

 

На рис. 13.1.1 видно, що складовими етапами побудови інтегра­льного показника і рейтингової оцінки фінансового стану підпри­ємств є: постановка завдання; збір і аналітична обробка інформації звітності за певний період; обґрунтування системи показників та їх класифікація; розрахунок інтегрального показника; ранжування (класифікація) підприємств за рейтингом. В процесі побудови інте­гральних показників можна моделювати одночасне дослідження ве­ликої кількості взаємозалежних ознак явищ. Тут немає припущення, що при вивченні ознак окремих показників всі інші залишаються незмінні, яке властиве іншим методам фінансового аналізу. Завдяки цьому інтегральні показники є цінним інструментом дослідження явищ «in situ», тобто у всій різноманітності реальних взаємозв'язків. При цьому відкривається можливість порівняти об'єкти, дати їм змістовні тлумачення і найменування, тобто здійснити інтерпрета­цію загальної оцінки економічної системи.

Методика розрахунку інтегральної оцінки діяльності господа­рюючих систем в сучасних економічних умовах повинна ґрунту­ватися на аналізі їх загальносистемних характеристик: стійкість, маневреність, гнучкість, чутливість, живучість, надійність, ефек­тивність, керованість.

Інтегральну оцінку визначають як ієрархічну структуру, на нижньому щаблі якої— узагальнююча комплексна оцінка, на верхньому — показники, які безпосередньо вимірюються і пода­ються у звітності. Загалом, комплексна оцінка фінансового стану передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта госпо­дарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити іде­нтифікацію його місця в економічному середовищі.

Для побудови інтегральної оцінки фінансового стану доцільно використовувати дві схеми ієрархій системи показників: загальну та з проміжними комплексними оцінками окремих функціональ­них складових фінансового стану підприємства (рис. 13.1.2).

Система показників

Арсенал методів побудови інтегральних показників великий. Тому в практичному застосуванні цих показників дуже корисно здійснювати багатоваріантний розрахунок їх за різними метода­ми. Порівняння результатів дає можливість виявити суттєве і за­гальне в оцінці стану економічних систем.

Подібність результатів, одержаних за допомогою різних мето­дів визначення показників, означає, що інтегральний показник дійсно відображає реальну інформацію, оскільки рівень комплек­сної оцінки не залежить від методології її розрахунку.

13.2. Побудова узагальненої оцінки фінансового стану підприємства

Найбільш відповідальним етапом при визначені інтег­ральної (комплексної) оцінки підприємства для прийняття управ­лінських рішень є формування системи аналітичних показників, яка повинна забезпечувати об'єктивність, змістовність, глибину і адекватність інформації, що характеризує досліджувані соціаль­но-економічні явища та процеси. Від правильного аналітичного вибору, вірогідності і побудови системи показників залежить об'єктивність інтегральної оцінки діяльності господарюючих суб'єктів. Якщо відбір множини показників для діагностики ста­ну об'єктів управління буде проведено неправильно, то як би до­бре не була опрацьована ця інформація, дані інтегральної оцінки будуть низької якості, оскільки недоліки вихідної інформації не можна усунути подальшою їх обробкою.

Безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства мають показники:

• стану активів — відображають можливість підприємства здійснювати стабільну господарську діяльність. Згідно з цим до­сліджуються придатність, знос, надходження і вибуття основних засобів; зміни активів та джерел їх формування в динаміці і стру­ктурі; координація між окремими елементами активів; рівень сумнівних боргів тощо;

• платоспроможності — визначають забезпеченість поточних зобов'язань підприємства об'єктами платіжних засобів, розміще­них в активах. Дана підсистема передбачає вивчення показників щодо рівня платоспроможності та забезпечення розрахунків за зобов'язаннями;

• фінансової стійкості — характеризують рівень самофінансу­вання і залежності підприємств від зовнішніх залучених фінансо­вих ресурсів для формування активів. Це одна з найбільших під­систем, яка показує ефективність структури фінансових ресурсів, достатність та збалансовану зміну власного капіталу;

• ділової активності — характеризують результативність ви­користання ресурсів та обсяги господарської діяльності. Ця під­система передбачає можливість оцінки підприємств щодо наро­щування обсягів господарської діяльності за показниками зміни чистого доходу, оборотності активів, продуктивності праці, капі-таловіддачі, доданої вартості тощо;

• ефективності господарської діяльності — показують співвід­ношення величин результативних і факторних (витратних) ознак, а збільшення цих показників тлумачать як підвищення ефективності використання ресурсів у процесі господарювання. За даною підси­стемою показників оцінюють ефективність поточної діяльності го­сподарюючих суб'єктів щодо рівня їх прибутковості;

• ринкової активності — характеризують рівень та результа­тивність інвестування коштів при формуванні власного капіталу підприємств. Підсистема показників забезпечує оцінку інвести­ційної привабливості господарюючих систем та зміни їх еконо­мічного потенціалу.

При відборі показників для кожного функціонального блоку необхідно проаналізувати всю систему наявних інформаційних ресурсів, які найбільш репрезентативно характеризують рівень фінансового стану підприємства.

Відповідно до визначеного змісту фінансового стану підпри­ємства для потреб побудови рейтингів і оцінки ризику банкрутс­тва можна використати систему факторних відносних показників, наведену на рис. 13.2.1.

Визначена система з ЗО показників побудована на змішаній основі, тобто з використанням поточних і динамічних вихідних даних. За ознакою часу показники поділяються на моментні, що дають кількісну характеристику явищ (Мп) на визначену дату відповідного періоду (13 показників) та інтервальні, які характеризують величину явища (Іп) за період (10 показників) і швидкість (інтенсивність) розвитку явища в динаміці (Дп) з інтервалом (7 показників). Кожний показник має самостійне значення і, водночас, є складовою узагальнюючих показників функціональних напрямів, які забезпечують фінансовий стан підприємства в цілому.

34*

Рис. 13.2.1. Система показників для інтегральної оцінки фінансового стану підприємства

Таблиця 13.2.1