І на ринок продукції

У ході аналізу вивчають та дають оцінку:

- напруженості виробничої програми;

- обсягу продукції порівняно з виробничими завданнями;

- виконанню державних контрактів та державних замовлень на поставку продукції;

- динаміці валової та товарної продукції;

- змінам у структурі випущеної продукції, номенклатурі, асортименті.

Для оцінки напруженості виробничої програми вивчають повноту використання підприємством своїх потенційних можливостей, що закладені у виробничій потужності. [ 9; C.100 ]

Виробнича потужність підприємства характеризує макси­мально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку, переробки сировини, виконання послуг) за заздалегідь визна­ченими номенклатурою, асортиментом, якістю за умови най­більш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації вироб­ництва.

Для цього розраховують, на скільки відсотків підприємство використовує свою потужність. Цей показник обчислюють як відно­шення випуску продукції до середньорічної потужності.

Доцільно визначити використання виробничих потужностей у динаміці за кілька років.

Оцінка обсягу продукції проводиться методом порівняння фактичних показників випуску продукції за звітний період (рік, квартал, місяць) з виробничим завданням, яке враховує державні замовлення, державні контракти, прямі договори, а також з фактич­ними показниками минулих періодів.

Обчислюють абсолютне відхилення, відсоток виконання вироб­ничого завдання за звітний період та темпи зростання (динаміку) випус­ку продукції порівняно з минулим періодом. [ 9; C.100 ]

Особлива увага звертається на виконання завдання з випуску продукції для державних потреб, оскільки при невиконанні умов дер­жавного контракту за обсягом та терміном поставки підприємство оплачує неустойку в розмірі 50 % вартості недопоставлено продукції, що не звільняє його від виконання умов державного контракту в подальшому. [ 9; C.101 ]

У ході аналізу динаміки обсягу виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Оскільки значна кількість підприємств випускає продукцію широкого асортименту, то при дослід­женні обсягу виробництва продукції найчастіше враховують вартісні показники. А це викликає необхідність забезпечення зіставлення вихідних даних. Однією з найважливіших умов порівнянності вартісних показників обсягу виробництва в умовах інфляції є нейтралізація зміни цін.

У міжнародному обліковому стандарті LASC № 15 «Інформація, яка характеризує вплив зміни цін» знайшли відображення дві основні концепції визначення впливу інфляції на звітність підприємства:

- концепція фінансової природи капіталу;

- концепція предметно-речової природи капіталу.

Перша концепція лежить в основі «Методики оцінки об'єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях однакової купівельної спроможності». Прихильники цієї концепції враховують в основному купівельну спроможність грошової одиниці, абстрагуючись від предметно-речової природи активів підприємства.

Ця методика зорієнтована на загальний індекс інфляції національної валюти. [ 9; C.102 ]

Відповідно до «Методики переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку в поточну вартість», яка відповідає концепції предметно-речової природи капіталу, кожен актив належить привести до поточної ціни.

Ця методика робить наголос на поточну вартість статей активу балансу й зорієнтована на застосування індивідуальних індексів цін на товар або товарну групу.

Аналізуючи обсяг виробництва продукції, на думку багатьох науковців-економістів (В. І. Стражев, О. Ф. Мігун, Н. А. Русак, Д. А. Фартух), його можна так само, як і майно підприємства, роз­глядати з позиції як першої, так і другої концепції. Залежно від завдань аналізу можна використовувати відповідний принцип порівнянності прибутку і порівнянності вартісної та натуральної оцінок.

Принцип порівнянності прибутку ґрунтується на тому, що власник підприємства насамперед зацікавлений в одержанні прибутку. При аналізі динаміки обсягу виробництва як одного з чинників, які впливають на розмір прибутку, необхідно використовувати індекс інфляції національної валюти, оскільки в даному разі важлива порів­нянність прибутку звітного і базового періодів.

Принцип порівнянності вартісної і натуральної оцінок передбачає приведення у відповідність зміну обсягу виробництва в натуральних одиницях з їх вартісною оцінкою. Цей принцип доцільно використовувати для оцінки зміни попиту на продукцію, яка реалізу­ється, для прийняття рішення про зміну обсягу виробництва. При цьому можуть застосовуватись методи:

- перерахунку обсягу виробництва продукції за звітний рік за цінами аналогічної продукції базового періоду (при відносно невеликій номенклатурі продукції);

- коригування на агрегатний індекс зміни цін по групі аналогічних товарів або по галузі в цілому.

Аналіз передбачає вивчення та оцінку факторів, що впливають на відхилення за обсягом випуску продукції. Ці фактори групують у такі групи:

- фактори, пов’язані з використанням трудових ресурсів;

- фактори, пов’язані з використанням засобів праці;

- фактори, пов’язані з використанням предметів праці.

У наступних розділах ми розглянемо методику аналізу впливу вищеназваних чинників на відхилення за обсягом випуску продукції.

Важливим елементом аналітичної роботи з дослідження вироб­ничої програми підприємства є оцінка виконання плану з номенклатури та асортименту.

Номенклатура –це перелік найменувань виробів із зазначенням кодів згідно із загальнодержавним статистичним класифікатором продукції.

Асортимент –це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.[8; C.107]

Розрізняють повний, груповий і внутрішньогруповий асортимент.

Аналітичне вивчення складу продукції необхідне для того, щоб дослідити, які зміни відбулися у випуску продукції порівнянної (асор­тимент продукції, випуск якого продовжується у звітному періоді) і непорівнянної (нової продукції, що відповідає і не відповідає виробни­чому профілю підприємства), а також продукції, призначеної для експорту з власної і давальницької сировини. Продукція з давальницької сировини - це виготовлена продукція з матеріалів замовника.

Аналіз випуску продукції за складом дає можливість вивчити суттєвість структурних зрушень (зміну питомої ваги окремих видів продукції в загальному її обсязі). Це важливо з огляду на те, що зміна структури випуску продукції здійснює значний вплив на затрати, фінансові результати та обігові кошти підприємства.

Результати дослідження суттєвості структурних зрушень вико­ристовують для формування оптимальної структури обсягу продукції.

Аналіз виконання завдання за заданою номенклатурою про­водиться методом порівняння фактичного та планового випуску продукції по виробах, які включені в основний перелік (державне замовлення). [ 9; 103 ]

Оцінка виконання плану з асортименту може проводитись такими способами:

- за найменшим відсотком;

- за оцінкою позицій асортименту;

- за середнім відсотком.

Суть прийому найменшого відсотка полягає в тому, що у виконання завдання з випуску продукції за асортиментом зараховується найнижчий відсоток серед визначених, але не вище за 100.

Оскільки цей спосіб не враховує, за скількома позиціями виробів не виконано завдання, то характеристику виконання завдання за найнижчим відсотком доцільно доповнити даними про питому вагу асортиментних позицій в їх загальній кількості, за якими завдання не виконано. [ 9; C.103 ]

Суть способу оцінки позицій асортименту - у виявленні питомої ваги в усій обов'язковій номенклатурі тих позицій, з яких завдання виконано.

У практиці аналізу найбільше користуються способом середнього відсотка.

Суть способу середнього відсотка в тому, що з кожної пози­ції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично випущена продукція, але не вище передбаченої плановим завданням. Обсяг продукції, зарахований у виконання плану, відносять до планового обсягу випуску і обчислюють відсоток.

Визначений таким методом відсоток називають середнім, або коефіцієнтом асортиментності.

Продукція, випущена понад завдання або не передбачена завдан­ням, у розрахунок виконання плану з асортименту не приймається.

Спосіб середнього відсотка має також свої недоліки: він нівелює ні шив позицій асортименту, з яких виробниче завдання недовиконано або перевиконано. Тому в ході аналізу висновки щодо виконання завдання з асортименту за середнім відсотком слід доповнювати розрахунками за способом найменшого відсотка та оцінки питомої ваги асортиментних позицій в їх загальній кількості.

Аналіз передбачає виявлення та вивчення причин, які вплинули на виконання завдання з асортименту. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх причин відносять:

- кон’юнктуру ринку;

- зміну попиту на окремі види продукції;

- порушення умов матеріально-технічного постачання постачальниками;

- несвоєчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства через незалежні від нього причини тощо.

До внутрішніх причин відносять:

- низький рівень організації та культури виробництва;

- незадовільний технічний стан устаткування, його простої;

- незабезпеченість підприємства висококваліфікованими робітниками;

- недоліки в системі управління та матеріального стимулювання тощо.

Від того, наскільки рівномірно виконується завдання з випуску окремих видів продукції, залежить структура продукції. [ 9; C.104 ]

Структура –це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Виконати план за структурою продукції –означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів.

Виробничі та економічні служби підприємства повинні здійсню­вати контроль за дотриманням структури продукції, оскільки зміна структури впливає на всі економічні показники діяльності: обсяг вироб­ництва у грошовому вираженні, матеріаломісткість, собівартість, прибуток, рентабельність, фінансовий стан.

Так, якщо в загальному випуску продукції збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні збільшиться, і –навпаки. Те ж саме відбуватиметься і з прибутком при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідному зменшенні питомої ваги низькорентабельної продукції. [ 9; C.104 ]

Вплив зміни структури виробництва на економічні показники діяльності підприємства визначають різними методами: методом прямого рахунку за всіма виробами, методом середніх цін, ланцюгових підстановок, абсолютних різниць.

Зокрема, суть методу прямого рахунку полягає в тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, не вищий за його рівень при плановій структурі.

 

Таблиця 2.3.1

Аналіз виконання плану з асортименту продукції на ПП ” Добрий хліб ”

(тис. грн.)

 

Найменування	2006 р.	2007 р.	Відхилення від фактичного
план	фактичного	від плану	від минулого року
Хліб пшеничний	248,1		422,9	122,9	51,9
Хліб ”Дарницький”	520,4		1216,1	426,1	269,6
Батон	116,0
Булочки			88,4	3,4
Торти	73,6				16,4
Кондитерські вироби				- 22
Всього	1017,1		2026,4	546,4	1009,3

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок:

Виконання плану з номенклатури базується на порівнянні фактичного і планового випуску продукції по виробах пшеничного і ”Дарницького”хліба, що включені в основний перелік.

В результаті проведеного аналізу фактичного випуску продукції від планового встановлено, що в звітному році вироблено продукції на 2026,4тис.грн або на 546,4 тис.грн більше плану. Проти 2006 року продукції вироблено на 1009,3 тис.грн більше. Темпи росту за 2007 рік склали 199,2 % (2026,4 / 1017,1 x 100).

В 2007 році найбільше вироблено хліба „Дарницького” – 1216,3 тис.грн, що складає 60 % від всього виробництва хліба та хлібопродуктів(1216,3 / 2026,4 x 100). Саме він приніс найбільший дохід підприємству. Виробництво хліба пшеничного займає 20,9% від всього випуску продукції або 422,9 тис.грн.

Недовиконано план по випуску кондитерських виробів на 22 тис.грн, хоча в порівнянні з 2006 роком їх вироблено на 36 тис.грн більше.

Батони, булочки, торти та інші кондитерські вироби займають 19,1% в загальному випуску та відповідно вони принесли менший прибуток за 2007 рік.