Захист від водної та вітрової ерозії.

Під ерозією ґрунту розуміють руйнування його поверхневого шару під дією води чи вітру. Виділяють водну та вітрову ерозію, проте в спеціальній землевпорядній літературі існує думка, за якою замість терміну «вітрова ерозія» слід використовувати термін «дефляція» (лат. deflatio –«розвіювання»)².

 

Захисту земель від ерозії присвячена ст.47 ЗУ «Про охорону земель». Зокр., поряд із загальним обов’язком «здійснювати ґрунтоохоронні заходи» ч.3 статті забороняє «розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо».

Важливе значення мають Постанова ЦК КПУ і РМ УРСР від 16.05.1967 №320 «Про невідкладні заходи по захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії в Українській РСР»³ та Обов’язковий для всіх землекористувачів мінімум заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР, затв. постановою РМ УРСР від 12.09.1960 №1541⁴. Ці акти передбачають заходи із протиерозійної організації території, вимоги до обробітку ґрунту, сівби, збирання врожаю, правила розташування на схилах садів та виноградників, здійснення агролісомеліоративних, гідротехнічних та гідромеліоративних заходів по боротьбі з ерозією.

Одним з найдійовіших засобів із боротьби з ерозією ґрунтів є формування сталих агроландшафтів⁵. Заходами із боротьби з ерозією є влаштування полезахисних лісосмуг, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, консервація земель, контурно-меліоративна організація території (КМОТ).

Влаштування полезахисних лісосмуг здійснювалося відповідно до постанови РМ СРСР та ЦК ВКП(б) від 20.10.1948 «Про план полезахисних лісонасаджень, запровадження травопільних сівозмін, будівництво ставків та водойм для забезпечення високих та стійких врожаїв у степових та лісостепових районах Європейської частини СРСР»⁶. На жаль, створення полезахисних лісосмуг було свого роду кампанією, обмеженою в часі, і нормативного характеру, розрахованого на постійне застосування, положення зазначеного акту не мають.

Для виконання робіт з охорони земель за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється: будівництво складних протиерозійних гідротехнічних споруд (водоскидні споруди, протиерозійні ставки-накопичувачі твердого стоку, берегоукріплення та обвалування рік і водойм для захисту сільгоспугідь, земляні вали, вали-канави, вали-тераси, вали-дороги, терасування схилів, засипка та виположування ярів, землювання еродованих земель із залуженням, залуження забрудненої шкідливими речовинами ріллі), протизсувні роботи тощо ⁷. Ці заходи мають здійснюватися у тому числі і за рахунок коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Обсяг подібних робіт на сьогодні є замалим через недостатність фінансування.

NB. У питанні збереження ґрунтів цікавим є досвід США, де охорона земель забезпечується шляхом економічного стимулювання землевласників до здійснення відповідних заходів. Провідну роль у забезпеченні охорони земель відіграє Департамент сільського господарства та його підрозділи– Служба охорони природних ресурсів та Служба обслуговування фермерських господарств. Регулярно приймається п’ятирічний федеральний сільськогосподарський закон, який визначає агроекологічні програми, спрямовані на забезпечення довготривалої консервації екологічно вразливих та деградованих земель, впровадження еколого-орієнтованих технологій і методів господарювання. Нині нараховується понад 20 головних федеральних екологічних програм, серед яких Програми консервації резерву, Програма консервації водно-болотних угідь, Програма консервації природних кормових угідь, Програми охорони сільгоспугідь, Програма безпеки охорони, Програма стимулювання екологічної якості, Програма охорони біорізноманіття. Відповідні заходи забезпечуються шляхом укладення угод, в т.ч. про встановлення сервітутів⁸.

 

Іншими дієвими заходами із боротьби з ерозією є консервація деградованих земель (див. нижче), КМОТ (див. тему «Розвиток земельно-правового регулювання в Україні»).

 

Одним із найважливіших заходів з охорони земель є їх захист від забруднення. Охороні земель від забруднення присвячена ст.167 ЗКУ, яка забороняє «забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин». Положення ЗКУ по суті продубльовані у ст.45 ЗУ «Про охорону земель». Окрему статтю (ст.46) в ЗУ «Про охорону земель» присвячено охороні земель і ґрунтів від забруднення відходами.

Юридичним критерієм «чистоти» ґрунтів є нормативи гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) шкідливих речовин у ґрунті та нормативи гранично (Закон: «максимально») допустимих рівнів (далі - ГДР) радіоактивного забруднення ґрунтів (ст.31 ЗУ «Про охорону земель»). Ч.4 ст.45 ЗУ «Про охорону земель» передбачає, що «[н]ормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин встановлює Кабінет Міністрів України». Дане положення практично не діє. Натомість згідно із санітарним законодавством відповідні нормативи затверджує Головний державний санітарний лікар України.

По відношенню до радіаційного забруднення діють правила ст.ст.2 та 3 ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Норми радіаційної безпеки України, затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 №62 (НРБУ-97)⁹.

Охороні земель від забруднення слугує нормування внесення пестицидів та мінеральних добрив у ґрунт як важливий елемент технологічних правил і регламентів застосування агрохімікатів¹⁰, вимоги до якості добрив та їх застосування, які встановлюються численними стандартами (див., напр., ОСТ 10.28-86 «Удобрения минеральные. Применение при возделывании озимой пшеницы по интенсивной технологии. Общие требования»¹¹).

NB. З 1995 р. в РФ відмовилися від єдиних ГДК і запровадили систему нормативів, диференційованих залежно від деяких фізико-хімічних та фізичних властивостей ґрунтів¹². Такий підхід видається вірним.

 

ЗУ «Про охорону земель» (ст.37 та ін.) передбачає систематичне агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення, яке повинно забезпечити постійний контроль за станом забруднення.

В Україні запроваджуються міжнародні стандарти у сфері охорони ґрунтів від забруднення. Напр., на основі відповідного міжнародного стандарту прийнято національний стандарт України ДСТУ ISO 11074-1:2004 «Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона ґрунтів»¹³.

 

Захист земель від засолення здійснюється шляхом вапнування кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів хімічними меліорантами (пиловидними та слабко пиловими хімічними меліорантами¹⁴), характеристики яких нормуються відповідними стандартами, напр., ГОСТ 14050-93¹⁵(вапнякового борошна), ТУ 10-11-428-87¹⁶ (місцевих вапнякових добрив), ТУ 118-08-428-83¹⁷ (фосфогіпсу) тощо.

 

Захист від заростання бур’янами. Новітнє законодавство України обходить питання боротьби із бур’янами стороною. Свого часу зміст обов’язку щодо боротьби з бур’янами був визначений актами колишньої УРСР: Указом Президії ВР УРСР «Про посилення боротьби з бур’янами» від 26.04.1962, постановою РМ УРСР «Про посилення боротьби з бур’янами» від 11.05.1962 №531, якою були затверджені Правила по боротьбі з бур’янами. Правилами було передбачено, зокр., проведення таких заходів для знищення бур’янів, як забезпечення високої агротехніки вирощування сільгоспкультур, впровадження механізованого обробітку посівів просапних культур у двох напрямках, лущення стерні та зяблевої оранки, застосування на посівах просапних культур боронування, застосування хімічних засобів боротьби з бур’янами, забезпечення при збиранні хлібів окремого збирання насіння бур’янів тощо. Проте ще у 1985 р. обидва акти були визнані такими, що втратили чинність … «у зв’язку з прийняттям кодексу УРСР про адміністративні правопорушення». Внаслідок цього у правовому регулюванні утворилася прогалина. Таким чином, «боротьба з бур’янами» перетворилася на оціночне поняття, для з’ясування змісту якого можливе, на наш погляд, і звернення до Правил по боротьбі з бур’янами, що вміщені у вже нечинному акті.

Важливим є те, що за невжиття заходів по боротьбі з бур’янами законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.52 КУпАП).

 

Заросле амброзією полинолистою поле у кілька десятків га (Воронцівська сільрада Новоодеського р-ну Миколаївської обл.)   Довідково: Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) –однорічний яровий бур’ян, утворює велику наземну масу, сильно виснажує та висушує ґрунт, коренева система – стрижнева, сягає до 4 м у глибину; кожна рослина дає десятки тисяч насінин, які зберігають життєздатність у ґрунті до 40 р. Пилок викликає алергічне захворювання – сінну лихоманку. Заходи боротьби: карантин, своєчасне лущення стерні, зяблева оранка, культивація та боронування, обробка гербіцидами, знищення рослин до цвітіння на необроблюваних полях.

 

Важливе значення для збереження корисних властивостей ґрунтів має встановлення нормативів тиску рухомої техніки на ґрунти. Відповідно до ч.3 ст.34 ЗУ «Про охорону земель», «[в]икористання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється». На сьогодні такі нормативи встановлені ГОСТ 26955-86 «Техника сельскохозяйственная мобильная. Нормы воздействия движителей на почву»¹⁸. Нормативи встановлюються в залежності від типу агрегату, типу ґрунту та його вологості. Механізм реалізації нормативів забезпечується також положеннями ГОСТ 26954-86 «Техника сельскохозяйственная мобильная. Метод определения максимального нормального напряжения в почве»¹⁹.

 

Добровільна сертифікація ґрунтів. Цікавим механізмом охорони ґрунтів сільськогосподарських земель (у т.ч. від несприятливих процесів) є добровільна сертифікація ґрунтів, правовою основою якої на сьогодні є наказ Мінагрополітики «Про добровільну сертифікацію земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення» від 09.04.2008 №235, ГСТУ 46.075-2004 «Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення» та ГСТУ 46.081:2004 «Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Вимоги до органів з сертифікації земель та порядок їх акредитації». Між тим, на наш погляд, цей механізм буде ефективним лише тоді, коли між сільськогосподарськими виробниками буде точитися досить жорстка конкуренція. За інших умов проводити добровільну сертифікацію доцільності немає.

¹ Інформація до парламентських слухань 13.09.2005 року «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні». – К.: Кабінет Міністрів України, 2005. – С.18-19.

² Булигін С.Ю., Новак Б.І., Пасічник Н.А. Ерозійні процеси в степу України: розвиток і перспективи // Землевпорядний вісник. – 2004. - №3. – С.16.

³ ЗП УРСР. – 1967. - №5. - Ст.47.

⁴ ЗП УРСР. – 1960. - №9. - Ст.152.

⁵ Булигін С.Ю., Новак Б.І., Пасічник Н.А. Ерозійні процеси в степу України: розвиток і перспективи // Землевпорядний вісник. – 2004. - №3. – С.16.

⁶ Известия. – 1948. – 24 жовтня.

⁷ Лист Держкомзему №720/07 від 23.04.1996 «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель» // Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - Державний комітет України по земельних ресурсах, Київ: "Урожай", 1998. – С.698-701.

⁸ Кучер О. Особливості охорони земель у США // Землевпорядний вісник. – 2008. - №1. – С.53-38.

⁹ Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97); Державні гігієнічні нормативи. – Київ: Відділ поліграфії Українського центру держсанепідемнагляду МОЗ України, 1997. – 121 с.

¹⁰ Козырь О.М. Правовые вопросы охраны окружающей среды от загрязнения ядохимикатами. – М.: Издательство МГУ, 1989. – С.20.

¹¹ ОСТ 10.28-1986. Удобрення минеральные. Применение при возделывании озимой пшеницы по интенсивной технологии. Общие требования. – М.: Госагропром, 1986. – 16 с.

¹² Альбощій Ю.М., Кривов В.М., Осипчук С.О. Концептуальні підходи до сталого розвитку землекористування України // Землевпорядний вісник. – 2002. - №4. – С.22.

¹³ ДСТУ ISO 11074-1:2004. «Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона ґрунтів». – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 15 с.

¹⁴ Юридический справочник работника сельского хозяйства / Под ред. В.З. Янчука. – М.: Юрид. лит., 1986. – С.73.

¹⁵ Мука известняковая (доломитовая). Технические условия. ГОСТ 14050-93 // Госстандарт Украины. – К., 1996. –17 с.

¹⁶ Удобрения известковые местные. Технические условия. ТУ 10-11-428-87 // ВНИПТИМ. – Л., 1987. – 17 с.

¹⁷ ТУ 118—08-428-83. Концентрат цинкофосфатный для фосфатирования КЦФ-1 // ЛенНИИГипрохим, 1981. – 19 с.

¹⁸ ГОСТ 26955-86. «Техника сельскохозяйственная мобильная. Нормы воздействия движителей на почву». – М.: Изд-во стандартов, 1986. – 7 с.

¹⁹ ГОСТ 26954-86. «Техника сельскохозяйственная мобильная. Метод определения максимального нормального напряжения в почве». – М.: Изд-во стандартов, 1986. – 4 с.