ТЕЗАУРУС

Адитивна поведінка – одна з форм деструктивної поведінки людини, прагнення уникання реальності шляхом зміни свого психічного стану (прийомом наркотичних речовин) або постійною фіксацією уваги на певних предметах або видах діяльності.

«Активна соціологія» – практично орієнтована соціологія, що відрізняється від теоретичної, дослідницької (А.І.Пригожин).

Алгоритм впровадження соціальних технологій – спосіб вирішення завдання за конкретною послідовністю дій для отримання однозначно визначеного метою результатувпровадження соціальних технологій.

Аморальний спосіб життя – радикальне заперечення універсальної моралі. Не співпадає з поняттям аморальності: аморальний той, хто не має ніякого уявлення ні про добро і зло, ні навіть про саме існування моральних норм. Розрізняють соціальну аморальність, – заперечення умовностей, та абсолютну аморальність – неприйняття загальнолюдських цінностей.

«Академічний» підхід соціальної роботи – процес допомоги, що розглядається як система інтервенцій в соціальній роботі та визначається терміном «методи соціальної роботи». Ця дисципліна в деяких зарубіжних вузах визначається як «загальна практика соціальної роботи».

Аксіологія – розділ філософії, вчення про цінності. Філософська теорія загальних принципів, що визначають спрямованість людської діяльності, мотивацію вчинків.

Арт-терапія - спосіб психологічної реабілітації засобами мистецтва і художньої діяльності, який застосовується в рішенні емоційних проблем людини. Основні функції арт-терапії - компенсуюча, розвиваюча, навчальна.

Архаїчні форми соціальної роботи – стародавні, родові форми соціальної підтримки та допомоги, поширені в дохристиянські часи.

Асиміляція (від лат. assimilatio - уподібнення, злиття, засвоєння). У широкому сенсі під асиміляцією розуміється процес, у ході якого дві або більше групи, що різнилися раніше внутрішньою організацією, ціннісними орієнтаціями, культурою, створюють нову спільність, в якій відбувається зміна групової самоідентифікації, втрачається відчуття своєї самобутності, специфічності.

Афект – (лат. affectus – душевне хвилювання, пристрасть) бурхлива короткочасна емоція, що несподівано виникає, нестримно розвивається і різко виражена в стані сильного душевного хвилювання людини, виводить психіку особи з нормального стану, характеризується сильними переживаннями, звуженням свідомості, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Бібліотерапія – використання книг, в першу чергу художньої літератури, в терапії людей, які страждають від емоційних проблем. Можливе також використання книг, спеціально написаних для людей, що опинилися у важкій життєвій ситуації. Це спосіб розв'язання особистих проблем через «спрямоване читання». Останнім часом бібліотерапія активно застосовується у практиці соціальної роботи.

Братчина – стародавня форма соціальної підтримки та допомоги, що полягала у загальному пригощанні організованому усіма мешканцями села в складчину для себе та гостей, які приїздили без запрошення. Відзнакою братчин були ритуальне пияцтво, пригощання м’ясом жертовної тварини, екстатичні форми поведінки.

Брокер соціальних послуг – організатор контактів клієнтів, які потребують допомоги із фахівцями та соціальними службами.

Богадільні – (від: Бога деля (для), таким чином, – заради Бога) християнські благодійницькі заклади утримання за державний чи громадський кошт (милостині) немічних верств населення. Організовувалися при церквах.

Будинки працьовитості – благодійна установа, де люди похилого віку виконували нескладні види роботи.

Ведення випадку (робота з випадками) — метод соціальної роботи, який полягає у забезпеченні представників вразливих груп на­селення (людей похилого віку із функціональними обмеженнями, проблемами психічного здоров'я тощо) необхідною індивідуаль­ною підтримкою для продовження життя у громаді.

Віктимність – соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює високу ймовірність стати об’єктом злочинного посягання.

Гетерогенна група (гр. - різнорідний) – це група, що складається з людей різного рівня розвитку, різного віку, різного відношення до учбової та іншої діяльності. Гетерогенність – це властивість систем складатися з різнорідних елементів, зберігаючи при цьому свої загальні якості.

Групи самодопомоги – організації непрофесіоналів, що переслідують загальну мету заради досягнення блага для кожного члена групи. Головна мета – зміни в психології або поведінці учасників. Працюють на принципах: кращі помічники – люди, що ефективно впоралися з особистою проблемою; такі люди, допомагаючи один одному, допомагають і самі собі.

Гуманітаризація – орієнтація різних видів людської діяльності (освіти, мистецтва та ін.) на досягнення гуманітарних наук.

Гуманістична психологія – один з напрямів сучасної психології, що сформувався в 50-х роках у США. Своїм предметом визначає особистість як унікальну цілісну систему, яка передбачає необмежені можливості самоактуалізації при умові створення для людини можливість самому обирати напрям розвитку.

Гомеостаз – (грец. homois – подібний, однаковий и stasis – нерухомий, стан) – якість систем зберігати відносну динамічну сталість параметрів складу та функцій. Основою цієї якості є здатність систем протистояти зовнішнім впливам за рахунок автономності та стабільності їх внутрішньої організації.

Гомогенна група (гр. - однорідний) - це група, що складається з людей одного віку, схожого рівня розвитку, зближених інтересів, що спираються на близькі за смислом моральні і інші цінності.

Демократичні моделі розвитку суспільства – такі, що роблять наголос на політичній активності та потенційній опозиційності громадських об’єднань владним структурам (функція противаги). Головною справою демократичних моделей розвитку суспільства є «прищеплення» громадянам почуття політичної дієспроможності.

Диференціація (соціальна) – від лат. кореня, що означає «розходження», «відмінність». Поділ суспільства на групи, які займають різне соціальне становище. Означає як процес, так і його наслідки. Прийнято розрізняти статевовікову, економічну, політичну і професійну диференціацію.

Девіантна поведінка – ( від латів. deviatio – відключення) окремі вчинки або система вчинків, що суперечать прийнятим в суспільстві правовим або моральним нормам.

Дезадаптивна поведінка – фрустрація, яка виникає внаслідок конфлікту особистості з соціальним середовищем (психоаналіз). Емоційний розлад, який супроводжується почуттям тривоги і безсилля, радше за все пов’язаним з хибною когнітивною інтерпретацією людиною тих чи інших подій (когнітивізм). Невідповідність «реального Я» і життєвого досвіду, з одного боку, і «реального Я» та ідеального образу, що склалася у людини про саму себе, – з іншого (гуманістичний підхід).

Детермінанти поведінки – групи факторів, що визначають формування поведінки особистості. Найбільш вивченими є біологічні, соціальні, культурні, ситуативні детермінанти.

Екзистенційна психологічна допомога — консультативна модель, в якій основні внутрішні конфлікти зосереджуються навкруги усвідомлення екзистенційних (пов’язаних з усвідомленням сенсу життя) розладів, що ведуть до виникнення почуття тривоги.

Делінквентна поведінка – поведінка, зумовлена наявністю систем цінностей і норм, які відхиляються від тих, які домінують у суспільстві, при цьому індивід, який сприйняв делінквентну культуру, визначає свою поведінку як правильну.

Евтаназія – обговорюване право хворого прискорення власної смерті медичними засобами (ін’єкції).

Емпатія – проникнення в переживання іншої людини або групи людей, усвідомлення і розуміння специфічних особливостей його (їх) емоційного стану.

Ентропія – (від грец. entropía – поворот, перетворення). В галузі соціальних наук виступає фактором саморозвитку в плані самооновлення соціальних систем. Виступаючи показником хаосу (як деструктивного і водночас конструктивного начала), ентропія сприяє розвитку систем з набуттям ними якісно нових рис самоорганізації.

Еквіфінальність – згідно з теорією систем, – можливість досягнення результату різними способами.

Експерт (лат. expertus - досвідчений) особа, що має спеціальні знання в тій або іншій галузі науки, техніка, мистецтва або ремесла і що притягається органами розслідування, судом або іншими органами (наприклад, третейським судом) для проведення експертизи і видачі висновку з питань, що вимагають застосування спеціальних знань.

Екологічна модель соціальної роботи – спирається на використання активних методів адаптації і соціалізації клієн­та задля досягнення ним особистісних змін, рівень яких відповідав би вимогам навколишнього середовища, а також у впливі на со­ціальне і фізичне середовище для того, щоб воно якомога більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості.

Екстеріоризація (від лат. exterior – зовнішній) – психологічний процес, в результаті якого внутрішнє психічне життя людини отримує зовні виражену (знакову і соціальну) форму свого існування.

Жрець – (однокорінне із словом жертва) суспільний стан чи кастова група людей, що виконували релігійні обряди, знавці ритуалів. Посередники між людьми та богами. Найбільшого розвитку жрецтво досягло в Давніх Єгипті та Індії.

Жертводавець – той, хто приносить жертву богам чи богу.Мета жертовності – підтримка культової традиції принесення дарів божествам, особиста заслуга від якої полягає у зреченні людини від речей, які мають велику особистісну цінність.

Зворотний зв’язок – вплив результату функціонування якої-небудь системи на характер її подальшого функціонування. Термін «зворотний зв'язок» використовують стосовно перебігу процесів в соціальних, біологічних, технічних, економічних і інших системах.Тобто в соціальній роботі, це відповідна реакція інших людей на наші вчинки.

Зсипки – стародавня форма соціальної підтримки та допомоги, що полягала у загальному, можливо святковому,зборі продуктів на суспільні потреби, форма «суспільної милостині» (тому такі свята називалися зсипками,зсип щиною, мирщиною).

Ігрова терапія - метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються цим поняттям, лежить визнання того, що гра надає сильний вплив на розвиток особистості. У сучасній психотерапії дорослих гра використовується у груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігрування різних ситуацій та ін.

Ідентифікація у психології – уподібнення (як правило, неусвідомлене) себе значущому іншому (напр. батьку) як зразку на підставі емоційного зв'язку з ним. За допомогою механізму ідентифікації починаючи з раннього дитинства у дитини формуються багато особистісних рис і поведінкові стереотипи, статево-рольова ціннісна орієнтація.

Імпаурмент – (натхнення), що обумовлює активізацію клієнта в рішенні власних проблем.

Імпринтинг – (англ. imprinting, від imprint – залишати слід, запам'ятовувати), – в етології та психології специфічна форма навчання; фіксація в пам'яті ознак об'єктів при формуванні або корекції вроджених поведінкових актів. Психофізіологічний механізм, згідно з яким образ, сприйнятий в певний кризовий період розвитку, фіксується мозком, трансформуючись у стійку програму поведінки.

Інверсія – зміна нормального положення елементів, розташування їх у зворотному порядку.

Інтерактивний метод ("іnter" - взаємний, "act" - діяти) - означає взаємодіяти, знаходитися в режимі бесіди, діалогу з ким-небудь. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на ширшу взаємодію учнів не лише з учителем, але і один з одним і на домінування активності учнів в процесі навчання.

Інтервенції соціальної роботи – (лат. interventus – втручання) – будь-яка технологія чи методика соціальної роботи, що дозволяє втручатися у той чи інший соціальний, психічний та ін. процес особистого життя клієнта.

Інтеріоризація (від лат. interior – внутрішній) – формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності.

Казкотерапія - це метод, що використовує казкові форми для інтеграції особистості в соціум, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Катехізація – (від грец. κατήχησις; – повчання, настанова) в православ’ї – навчання основам віри й організації церковного життя. Метою катехізації є воцерковлення – залучення людей до християнського образу життя.

Карта соціальних мереж – перелік організацій, які діють на території району, міста із зазначенням конкретних осіб, з якими досягнута домовленість про взаємодію в роботі з клієнтами.

Класифікація – це система підпорядкованих понять (класів, об'єктів) певної галузі знання чи діяльності людини, що вико­ристовується як засіб для встановлення зв'язків між цими по­няттями чи класами об'єктів. Дозволяє систематизувати досліджувані об'єкти за певними ознаками з урахуванням якісної характери­стики кожного з них.

Княже піклування – благодійна діяльність князів як найдавніша форма громадського піклування. Носило благодійний, добровільний характер, виходило з релігійно-моральних мотивів.

Когнітивна психологія – напрям психології та психотерапії, щовивчаєформи та засоби отримання, сприйняття інформації людиною, як інформація людиною зберігається та трансформується у знання, як згодом ці знання впливають на людську увагу, особистісну та соціальну поведінку.

Креативність – творчі здібності індивіда – здібності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. Характерна готовністю до продукування принципово нових ідей і входить в структуру обдарованості як незалежний чинник. Серед інтелектуальних здібностей виділена в особливий тип.

Криза (грeц. krisis – поворотний пункт, вихід) – стан особистос­ті, спричинений її зіткненням з перешкодами на шляху досягнення важливих для неї цілей.

Криза ідентичності – визначення себе як особистості, як індивідуальності. Криза наступає після розпаду дитячого Я, коли дитина починає відділяти себе від батьків у психологічному і соціальному плані.

Кондуктивна педагогіка – методика фізичної реабілітації пацієнтів з органічними ураженнями мозку (дитячим церебральним паралічем).

Консультування у соціальній роботі – взаємодія між суб'єктами соціальної роботи, під час якої консультант використовує свої знання для допомоги консультованому в осмисленні його ситуації, розв'язанні поточних проблем, налагодженні діяльності на пер­спективу.

Маніпулювання – прихований психологічний вплив на партнера по спілкуванню з метою добитися від нього вигідної для маніпулятора поведінки.

Маргінальність – один з проявів складнощів соціального буття індивіда, що характеризується психологічним розташуванням між декількома культурними чи соціальними світами.

Методи контрацепції – методи попередження небажаної вагітності у здорової жінки репродуктивного віку.

Методи саморозвитку людини – методи і способи самопрограмування, що базуються на певних технологічних детермінантах. Володіння цими методами в процесі практичної діяльності істотно підвищує ефективність соціальної роботи. Виділяють такі методи саморозвитку людини, її психіки: медитація, аутогенне тренування, самогіпноз.

Механіцизм – (от грец. machine – знаряддя, машина) – філософська теорія, відповідно до якої усі явища повністю пояснювані на основі принципів механіки.

Місце да'вата – (від араб. دعوة‎‎ – призов, запрошення) в ісламі місце проповіді, поширення ісламського вчення. Часто асоціюється з мечеттю. Одночасно позначає процес да’вата, який включає етап навчання і впровадження освіти, ідеологічної і духовної підготовки та етап поширення вчення і боротьби. Перший етап – підготовка людей, пояснення думок Пророка Мухаммеда і об'єднання їх на основі цих думок. Другий етап – перетворення думок в реальну силу, що спрямовує суспільство до втілення їх в життя.

Милостиня – (від старослов. “милість” – любов) – виявлення турботи до будь-якої людини в скрутному становищі, у вигляді допомоги у різних формах, переважно у вигляді матеріальної допомоги.

Мирщини – див. – зсипки.

Мозковий штурм – метод групового пошуку вирішень проблеми шляхом генерації великої кількості ідей за короткий проміжок часу і наступного їх обговорення з метою вироблення єдиної думки; методика стимуляції педагогом творчої активності дітей і продуктивності їх діяльності, при якому учасникам обговорення пропонується висловити якомога більше варіантів вирішення проблеми за чітко встановлену одиницю часу і потім відібрати краще рішення.

Монізм – (від грец. μόνος; – єдиний, одиничний) спосіб розгляду різноманіття явищ світу крізь єдину основу (субстанцію) всього сущого. Протилежності монізму – дуалізм – філософський напрям, що визнає в основі світу два незалежних начала та плюралізм – філософське вчення, що виходить з множинності начал.

Мотивація – внутрішнє спонукання до дії, що обумовлює суб'єктивно-особову зацікавленість індивіда в його звершенні. Мотивація поведінки тісно пов'язана з такими ознаками ідеальної сторони дії, як намір, мета, прагнення та ін.

Мультіфінальність – згідно з теорією систем, – ймовірність отримання за одних і тих самих умов різних результатів, оскільки елементи системи взаємодіють по-різному.

Нетабуйоване мислення – табу – категорична заборона на релігійній основі. Термін взятий з полінезійських мов і був уперше описаний англійським мандрівником Куком на островах Тонга. Нетабуйоване мислення – мислення, не обмежене соціальними та особистісними стереотипами.

Самовиховання - англ. self-education; нім. Selbsterziehung. Формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо обраних цілей, ідеалів та переконаннь.

Стереотип – (грец. stereos – твердий і tуpos – відбиток) метафора відносно мислення, що прийшла з друкарської справи, де стереотип – монолітна друкарська форма. У соціології стійке і масове явище суспільної свідомості або дії, що формують соціальний простір.

Стрес (англ. stress - напруга), стан психофізіологічної напруги, що виникає у людини під впливом будь-яких сильних впливів і супроводжується мобілізацією захисних систем організму і психіки Поняття стресу ввів в 1936 канадський фізіолог Г. Сельє. Він розрізняє еустресс - нормальний, потрібний для збереження і підтримки життя, і дистрес - патологичний, що виявляється в хворобливих симптомах Сельє вважав стрес невід'ємним атрибутом життєдіяльності

Несумативність системи – нетотожність системи як цілого сумі її частин, ком­понентів. Для соціальної роботи важливо, що кожна система складається з менших систем, будучи одночасно частиною більшої системи.

Обожнення – залучення до божественної сутності.

Паліативна допомога (від лат. pallium – покривало, плащ) – підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їх сімей, які зіткнулися з проблемами загрозливого для життя захворювання.

Парадоксальні інтервенції соціальної роботи – ( втручання, що кидає виклик стереотипній соціальній взаємодії), відповідно до пробле­матичних симптомів витлумачують ситуації. Особливо ефективні у роботі з дитячими поведінковими пробле­мами, проблемами підлітків, які втікають з дому, у протидії сексуальному насильству, подоланні подружніх проблем.

Парафія – або прихід(відлат. раrосhiа) – церковний округ населення, що має свій особливий храм з причтом, що здійснює священодіяння для прихожан.

Парафіяльні форми соціальної допомоги – форма церковноїблагодійності, не обмежена тільки наданням допомоги немічним, особливо значимими формами парафіяльної благодійності були грошові та хлібні кредити, що надавалися під заставу майна. Для дитячої опіки при богадільнях влаштовувались притулки для сиріт і підкинутих дітей.

Партиципаторний вплив (англ. participate брати участь) - виходить з трактування впливу як універсального принципу організації усіх сфер громадського життя, тобто, приміром, демократія має бути скрізь - в сім'ї, школі, на виробництві, в державі і так далі.

Планування сім’ї – це види діяльності, які допомагають окремим особам та подружнім парам досягти певних репродуктивних результатів: запобігти небажаній вагітності, народити бажаних дітей, регулювати перерви між вагітностями та ін.

Превенція (від піздньо-лат. praeventio - випереджаю, попереджаю; англ. prevention) - попередження, оберігання, запобігання. Наприклад, в праві превентивними заходами називають профілактичні і інші заходи, спрямовані на запобігання злочинам і іншим правопорушенням.

«Професійно-діяльнісний» підхід соціальної роботи – базується на концепціях практики соціальної роботи. Охоплює не тільки «технологічний» бік професії («як впроваджувати інтервенцію»), а й визначає ціннісні орієнтири, формулює місію соціальних працівників на кожному етапі професії.

Проблема особистісна – усвідомлена суперечність між особистісними дома­ганнями людини і ступенем їх задоволення. Така суперечність може носити матеріальний чи духовний, фізіологічний чи мо­ральний, соціальний чи психологічний, виробничий чи побу­товий характер або їх поєднання.

Приходська допомога – див. парафія.

Проблема соціальна як термін спочатку використовувалося для позначення однієї конкретної проблеми – нерівномірного розподілу багатства. Найбільш значущу роль у визнанні існування соціальних проблем в західному суспільстві зіграли: 1) світський раціоналізм (концептуальне переведення проблем і умов з теологічного контексту добра і зла в контекст аналітичного розуміння і контролю, і 2) гуманізм – як розширення і інституціоналізація почуття співчуття. Поняття соціальної проблеми як небажаної ситуації, яку можна і треба змінити, використовується в західних суспільствах при осмисленні соціальних наслідків промислової революції: зростання міст і міських хрущоб, руйнування традиційних життєвих устроїв.

Психодинамічні теорії – психологічні теорії, що описують особистість та пояснюють її поведінку, виходячи з психологічних та внутрішніх характеристик. Представлені багатьма формами, зокрема психоаналітичною теорією 3.Фройда, індивідуальною психологією А.Адлера, аналітичною психологією К.Юнга та ін.

«Психологічний захист» – це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Відповідно до впливу на проблему особистості психологічний захист поділяється на: конструктивний – не вирішуючи проблеми, хоча б не ускладнює її; та деструктивний – ускладнення проблеми, погіршення ситуації для особистості, причому останніх значно більше.

Психологія поведінки – біхевіориський (від англ. behavior – поведінка) напрямоку соціальній роботі, сутність якого полягає у використанні впливу оточення на поведінку людини. Для біхевіоризму важливі думки і вчинки людини, їх мотиви. Вихідна методологічна позиція – акцент на конк­ретних діях і вчинках людини, виникла у рамках поведінкового напряму у психології.

Психосоціальна терапія – комплексний підхід у соціальній робо­ті, який передбачає тривалий соціалізуючий супровід клієнта соціаль­ним працівником.

Реабілітація - 1. Відновлення в правах. 2. Комплекс медичних, юридичних, соціально-економічних, педагогічних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій організму (здоров'я фізичного або психічного) і працездатності хворих та інвалідів, а також на відновлення порушених соціальних зв'язків. Розрізняють медичну, соціальну, психологічну та професійну реабілітацію.

«Релігійний ренесанс» – відродження релігії як соціального інституту в сучасному суспільстві. Причини релігійного ренесансу зумовлені глобалізацією світу, «зіткненням», протистоянням різних релігійних світоглядів; прискорені темпи соціальних змін, зростання техногенних та природних катастроф та ін., що змушує шукати їх ідеологічне підґрунтя в релігії. Основними напрямками релігійного ренесансу є посилення консервативних функцій релігії та модернізація релігії, її подальша інтеграція в сучасні соціальні процеси.

Реверберація – (з латині reverberatio – віддзеркалення), відлуння, що зберігається після виключення джерела звуку, обумовлене неодночасним приходом в цю точку відбитих або розсіяних звукових хвиль. У переносному сенсі – тривалість та якість інформаційного відлуння після певних соціальних подій.

Репродуктивне здоров’я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до відтворення та можливості вирішувати, коли і як часто це робити.

Рефлексія – здатність людської свідомості в процесі сприйняття діяльності сприймати й саму себе, внаслідок чого людська свідомість постає як самосвідомість (знання про знання або думка про думку).

Самотність – соціально-психологічний стан, характеризується звуженням або відсутністю соціальних, професійних, емоційних і інших контактів, можливий в результаті часткової «самотності удвох» або повної ізоляції від оточення.

Самооцінка – оцінка особою самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Відносячись до ядра особи, самооцінка є важливим регулятором її поведінки. Від самооцінки залежать взаємини людини з оточенням, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач.

Сестри милосердя – мають релігійну та світську організацію. Для прикладу, сестрою милосердя є представниця жіночого товариства, яке діє в Східних Католицьких Церквах. Товариство зосереджує свою роботу на ділах милосердя. Сестри не складають вічних обітниць, а тільки щорічні. Світське сестринське «крило» офіційно йде від середини XIX століття, пов’язане з ім’ям англійки Флоренс Найтінгейл, яка взялася допомагати хворим, згодом приймала участь у Кримській війні (надавала медичну допомогу пораненим). Її зусилля привели до значного зниження смертності в госпіталях, зробили справжню революцію в справі гігієни при догляді за хворими.

Система (грец. systema – складене з частин, сполучене) – категорія, що означає об'єкт, організований як цілісність, де енергія зв'язків між елементами системи перевищує енергію їх зв'язків з елементами інших систем.

Системна модель соціальної роботи – модель, яка ґрунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують, а сім'я є системою, всередині якої існують від­носини між подружжям, дітьми і родичами, і яка включена у взаємо­дію з різноманітними соціальними інститутами: державою, систе­мою освіти і виховання, економічними та іншими організаціями.

Сімейна терапія – підхід, заснований на переконанні, що пояс­нення і розв'язання проблем людини залежать від розуміння її взаємовідносин зі значущими іншими у її минулому і сьогоденні.

Синергія – теорія самоорганізації систем, що зв'язується із дослідженням феноменів самоорганізації, нелінійності, глобальної еволюції, вивченням процесів становлення "порядку через хаос" (А.Пригожин), біфуркаційних змін, безповоротності часу, нестійкості як засадничої характеристики процесів еволюції.

Складчини – архаїчна форма соціальної допомоги та підтримки, яка полягала у внесках частини власного майна кожного члена громади на користь людини, що опинилася в скрутному життєвому становищі (погорільці та інш.).

Соціалізація (від лат. socialis – громадський), процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноправному члену суспільства.

Соціальний захист – це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для гро­мадян, що ґрунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують.

Соціальні технології – це система знань про оптимальні спо­соби перетворення і регулювання соціальних відносин і процесів у життєдіяльності людей, а також сама практика застосування алгоритмів оптимальних способів перетворення і регулю­вання соціальних відносин і процесів.

Соціальні бар'єри формування соціальних технологій – перешкоди, протидіючібезконтрольному зростанню технологізації соціальної сфери суспільства як можливості моральної безконтрольності, виведення з зони усвідомлення певних дій, процесів та явищ. Такими бар'єрамивиступають: релігія, філософія, мораль та ін.

Соціальна педагогіка – наука про соціально-педагогічні механізми формування особистості в соціумі, гармонізацію її взаємовідносин на мікро-, мезо-, макрорівнях (Н.П.Буря)

Соціальні технології придушення – технології гальмування певних соціальних процесів, соціальної активності представників певних соціальних верств.

Соціальна експертиза – всебічна оцінка стану соціальних стосунків в організації і розробка практичних рекомендацій сторонам соціального партнерства, усебічна оцінка незалежними експертами проектів законодавчих і інших нормативних правових актів з метою виявлення можливих негативних і (чи) позитивних наслідків в суспільстві у разі їх прийняття.

Стигматизація (від грец. στíγμα — «ярлик, клеймо») – навішування соціальних ярликів. У цьому сенсі стигматизація – асоціація якості (як правило, негативної) з конкретною людиною або групою людей, хоча реально цей зв'язок відсутній або не доведений. Стигматизація є складовою частиною багатьох стереотипів.

Суїцид (англ. suicide – самогубство) – акт самогубства, який чиниться людиною в стані сильного душевного розладу або під впливом психічного захворювання.

Супряга – архаїчна форма соціальної кооперації та взаємодопомоги, яка полягала у тимчасовому об’єднанні робочої сили, худоби, реманенту кількох господарств для виконання певних трудомістких сільськогосподарських робіт (підняття цілини, підсічне землеробство).

Технологічна революція – загальний термін, що означає серію технологічних відкриттів у промисловості, сільському господарстві, медицині, засобах комунікації, у сфері розробки нових джерел енергії, що відбулися у ІІ пол. 20 ст., що, в свою чергу, викликало зміни у світовій економіці, розширенні можливостей розвитку високотехнологічних галузей виробництва.

Технологія соціальної роботи – в широкому розумінні – технологія забезпечення соціального функціонування суспільства (специфічна діяльність забезпечення соціальних прав громадян, надання соціальної допомоги тим, хто цього потребує, регулювання соціальних стосунків людини); у вузькопрофесійному значенні – технологія надання соціальної допомоги тим, хто її потребує з метою поновлення, збереження або поліпшення їх здатності до соціального функціонування.

Толока – стародавня форма соціальної підтримки та допомоги, що полягала у спільній роботі селян; добровільна робота з метою взаємодопомоги, що винагороджується пригощанням.

Теорії оперантного навчання – біхевіористчна теорія Б.Ф. Скінера, згідно якої поведінка особи складається із специфічних елементів – оперантних реакцій. Він визнавав два основні типи поведінки: респондентну – як відповідь на знайомий стимул, та оперантну, визначувану і контрольовану результатом, що йде за нею. Оперантне обумовлення означає особливий шлях утворення умовних рефлексів, що полягає в підкріпленні реакції суб'єкта. Підкріплення – ключова концепція системи автора, розділяється на первинні і вторинні. Первинні – самі по собі мають підкріплюючі властивості (наприклад, їжа, вода, комфорт). Вторинні (наприклад, гроші, увага, схвалення та ін.) – набувають властивість здійснювати підкріплення за допомогою тісної асоціації з первинним підкріпленням.

Теорії соціального научіння – біхевіористична теорія, трансформувала ідеї 3. Фройда, замінивши принцип задоволення принципом підкріплення, під яким розуміється усе, що стимулює повторення раніше виниклої реакції. Научіння — це підсилення зв'язку між основним стимулом і відповіддю, яка виникає завдяки підкріпленню. Центральним компонентом научіння вважається психологічна залежність. Важливим напрямком у рамках теорії соціального научіння є дослідження критичних періодів соціалізації.

Толерантність – чи терпимість, прагнення і здатність до встановлення і підтримки спільності з людьми, які відрізняються в деякому відношенні від переважаючого типу або не дотримуються загальноприйнятих думок. Толерантність – важке і рідкісне досягнення, бо фундаментом співтовариства є родова свідомість.

Тренінг (англ. training) - тренування, "натаскування", багатократне виконання вправ учнем. Зазвичай є частиною загального освітнього процесу. Вид навчання, що проводиться за заздалегідь відпрацьованою методикою, спрямованого на формування і вдосконалення певних умінь і їх комбінацій з багатократним повторенням окремих елементів (як правило охоплює одну функціональну операцію / комбінацію). Метою тренінгу є формування технологічних (технічних) навичок.

Тренінг ассертивности (assertiveness training) розроблений Ендрю Солтером. Найчастіше складає один з аспектів ширшої терапевтичної програми. Його цілі включають: а) підвищення усвідомленості особистих прав; б) розрізнення неассертивности, ассертивности і агресивності; в) навчання вербальним і невербальним умінням. Остання категорія включає уміння говорити "ні", поводитися з проханнями і висувати вимоги, виражати позитивні і негативні почуття, починати, підтримувати і закінчувати розмову. У тому виді як він зазвичай практикується, тренінг вимагає визначення специфічних ситуацій, в яких клієнт зазвичай поводиться дезадаптивно, - тобто, неассертивно або агресивно.

Трудотерапія (occupational therapy) - напрям реабілітації, мета якого - допомогти зціленню від захворювання або в адаптації при інвалідності. Трудотерапія - одна з трьох реабілітаційних спеціальностей, що визнана у системі державної охорони здоров'я (разом з фізіотерапією та мовленнєвою терапією).

Упередження – помилкова, заздалегідь негативна думка про будь кого, забобон.

Фасилітатор групи (англ. facilitator, від лат. facilis — «легкий, зручний») — це людина, що забезпечує успішну групову комунікацію. Забезпечуючи дотримання правил зустрічі, її процедури та регламенту, фасилітатор надає змогу її учасникам сконцентруватися на меті та змісті зустрічі, таким чином забезпечуючи комфортну атмосферу та плідність обговорення.

Фрустрація – психічний стан, що виникає в результаті переживання з приводу неможливості досягнення бажаних цілей і задоволення бажань, краху планів і надій.

Церква – (грец. kyriakon – дім Господній) – специфічна форма самодіяльної і самокерованої релігійної організації, що об'єднує єдиновірців та протиставляє їх іновірцям на підставі особливого віровчення й культу.

Церковно-монастирські форми благодійності – разом з обов’язками нагляду над опікою бідних православні монастирі (з 996 року) стали центрами благодійної соціальної діяльності. Вони виконували чотири основні функції: лікування, забезпечення немічних (у вигляді надання одноразової допомоги натуральними продуктами – милостині), навчання, контроль. Відповідно до кожної з функцій при монастирях створювалися особливі форми підтримки.

 

 

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

 

 

Капріцин Ігор Ілліч

 

ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

 

Методичні рекомендації до семінарських занять

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

напряму підготовки «Соціальна робота»

 

 

Рецензент Т.І. Бутченко

Відповідальний за випуск Т.І. Бутченко

Коректор А.І. Духонченко