Стиль пізнього бароко і галантна музика. Стиль рококо.

Услід за музичним розквітом епохи бароко, основними дійовими особами якого були композитори, твори яких характерні точним визначенням стилів і форм, настав час присмерку і упадку, в якому борокові ознаки і риси згладились. З кінцевим і рішучим «прощавай!» контрапунктичним структурам Й. С. Бах створив золотий спадок – геніальне «Мистецтво фуги» і потягнув за собою пробудження до мелодико-наспівної моделі музичної мови. Нові покоління композиторів побачили в музиці своїх попередників продукт чистого розуму, плід, що виріс в тіні математичних побудов. Більш пізнє мистецтво звернулось до сфери почуттів, що можуть хвилювати і потрясати.

Стиль рококо. В першій половині ХVІІІ ст. у Франції зародився новий стиль, який пізніше отримав назву «рококо». Спершу цей стиль отримав розвиток в живопису та декоративно-прикладному мистецтві, особливо в оформленні палацових інтер’єрів. Сама назва стилю походить від французького «rocaille», що означає буквально «осколки каміння, раковини для оздоби будівель». Саме ці орнаментальні мотиви з їх витонченістю ліній були характерною рисою стилю рококо в декоративно-прикладному мистецтві. В музиці представниками стилю рококо вважаються насамперед французькі клавесиністи Л. К. Дакен, Ф. Куперен і Ж. Ф. Рамо. Рамо також відомий і як творець опер. Для музичного мистецтва рококо характерними є камерність, мініатюрність форм, відмова від складності музичної мови бароко, велика кількість вишуканих мелізматичних прикрас. Недармо деякі послідовники музики співвідносять рококо з так званим галантним стилем («style gallant»), в якому поліфонія уступила місце гомофонії, а сама музика відійшла від академічної вченості і математичної точності бароко і набула рис «чуттєвого стилю», давши грунт для сентименталізму.

З особливою силою галантний стиль розвивався в німецьких композиторів. Саме в Німеччині зароджувався сентименталізм, який проявився частково у творчості композиторів мангеймської школи.

Центром цього гового музичного руху були королівські двори Берліну і Мангейму, окрім Відня, де працювали такі композитори, як Крістоф Віллібальд Глюк (1714 –1787), Леопольд Гассман (1729 –1774) і Карл Діттерс фон Діттерсдорф (1739 –1799).

Берлінська і Мангеймська школи. Найбільш видатні композитори того періоду працювали в Берліні і Мангеймі. Саме тому новий напрямок отримав назву берлінської і мангеймської шкіл. В Берліні творили два найбільш відомі сини Баха: Вільгельм Фрідеман і Філіп Еммануель Бах (в той же час їх брат Йоган Крістіан Бах переживав свій тріумф в Лондоні), Йоган Йоахим Квантц брати Бенеда. В Мангеймі зустрічаємо імена Йогана Стаміца і його сина Карла Стаміца, Крістіана Каннабіха, Франца Ксавера Ріхтера та Ігнація Хольцбауера. Всі ці маестро, які стали попередниками Йозефа Гайдна і Вольфганга Амадея Моцарта, першими виробили і сприяли розвитку форми симфонії і сонати. Недарма мангеймська школа стала однією із попередниць віденської класичної школи. Образний стрій творів композиторів берлінської і мангеймської шкіл вирізняється емоційністю і патетикою, що потребувало від виконавців особливих виразових засобів. Звідси народились знамениті «довгі крещендо» – ефектні наростання і спади звучності і певні мелодичні звороти.

 

Література до теми:

Всеобщая история музыки / автор-сост. А. Минакова, С. Минаков. – М.: Эксмо, 2009. – С. 74–138. – (Всеобщая история).

История мировой музыки: Жанры. Стили. Направления / [авт.-сост. А. Минакова, С. Минаков]. – М.: Эксмо, 2010. – 544 с.: ил. – (Библиотека мирового искусства).

Кашкадамова Н. Мистецтво виконання музики на клавішно-струнних інструментах (клавікорд, клавесин, фортепіано) ХІV–ХVІІІ ст.: навч. посіб. – Вид. 2-ге, випр., і доп. – К.: Освіта України, 2010. – 416 с.

Мир музыки: энциклопедия. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 38–57: ил.

Опера. Иллюстрированная энциклопедия [пер. с англ.] / гл. ред Стэнли Сэди. – М.: ЗАО «БММ», 2006. – С.18–79.

Розеншильд К. История зарубежной музыки. Вып І. До середины ХVІІІ века. – М.: Музыка, 1973. – С. 191–533.

Штейнпресс Б. Популярный очерк истории музыки до ХІХ века / Б. Штейнпрес. – М.: Гос. муз. изд-во, 1963. – С.170–226; 267–282.

Masterpieces of the Metropolitan museum of art [introduction by Philippe de Montebello; edited by Barbara Burn]. –The Metropolitan museum of art, New York; A bulfinch press book/ Little, Brown and company Boston; New York; Toronto; London, 2001. – 320 p.

 

 

Доктор мистецтвознавства,