Тест із підтеми

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1553

1. Найдавніші гірські породи утворилися з розплавленої маси, яку називають:

Амагмою; Бмантією; Вмармуром.

2. Магма може проникати по тріщинах у земну кору і на глибині повільно застигати. У цьому випадку утворюються такі дуже тверді гірські породи, як:

Агіпс, вапняк; Бграніт, габро; Вмармур, графіт; Гбазальт, вулканічний туф.

3. При виливанні магми на земну поверхню і швидкому остиганні її формуються такі гірські породи, як:

Агіпс, вапняк; Бграніт, габро; Вмармур, графіт; Гбазальт, вулканічний туф.

4. Магматичні породи, перебуваючи мільйони чи навіть десятки років на земній поверхні, зазнають руйнування під дією зовнішніх сил. Це явище називають:

Арозчиненням; Бвивітрюванням; Ввідкладанням.

5. Процес подрібнення і розпушування гірських порід під впливом різких змін температури, замерзання води в тріщинах називають вивітрюванням:

Афізичним; Бхімічним; Ворганічним.

6. Руйнування гірських порід під дією води і повітря (кисню та вуглекислого газу), яке призводить до зміни їхнього складу, називають вивітрюванням:

Афізичним; Бхімічним; Ворганічним.

7. Руйнування і розпушування гірських порід корінням рослин та розчиненням мінералів кислотами рослин і мікроорганізмів, що поселяються на гірських породах, називають вивітрюванням:

Афізичним; Бхімічним; Ворганічним.

8. Продукти вивітрювання, які формуються при механічному руйнуванні і наступному відкладенні різних гірських порід (глина, пісок, валуни й ін.), називаються:

Ауламковими породами; Бпородами хімічного походження;Впородами органічного походження.

9. Продукти вивітрювання, які формуються за рахунок хімічних процесів, що відбуваються у воді (солі, гіпси, вапняки, боксити, фосфорити і ін.), називаються:

Ауламковими породами; Бпородами хімічного походження;Впородами органічного походження.

10. Продукти вивітрювання, які є наслідками життєдіяльності організмів (вапняк-черепашник, крейда, кам’яне вугілля, нафта й ін.), називаються:

Ауламковими породами; Бпородами хімічного походження;Впородами органічного походження.

11. Осадові гірські породи, що утворилися в результаті випадання в осад розчинених речовин на дні океанів, мо­рів, озер, називаються :

Ауламковими; Бхімічними;Ворганогенними; Гінтрузивними

12. Гірські породи, що перетворюються у нові з іншими властивостями під впливом високих температур і тиску, а також гарячих розчинів і газів, що піднімаються з мантії, називаються:

Ауламковими; Борганічного походження;Вметаморфічного походження.

13. Процес зміни гірських порід під впливом високих температур і тиску в надрах Землі називається:

Амагматизмом;Бметаморфізмом; Вгравітацією;Гакумуляцією

14. До метаморфічних порід не належать:

Аграфіт; Бграніт;Вмармур;Ггнейс.

15. Материкова земна кора має товщину у межах рівнин суходолу близько:

А60–75 км ;Б30–40 км;В20–25 км;Г5–7 км.

16. Основна відмінність у будові океанічної кори від континентальної — відсутність:

Аосадового шару;Бгранітного шару;Вбазальтового шару.

17. Площа земної кори океанічного типу становить від площі всієї твердої оболонки Землі близько:

А29%;Б40%;В60%;Г71%.

18.Встановіть відповідність між різними за походженням гірськими породами та їх характерними ознаками:

А нагромаджуються у результаті випадання в осад з водних розчинів;

Б утворюються при виливанні магми на земну поверхню і швидкому остиганні;

В до цих порід належать мармур, гнейс, графіт, алмаз;

Г утворюються при остиганні магми в умовах високого тиску у тріщинах земної кори;

Д до цих порід належать вапняк-черепашник, крейда, кам’яне вугілля, нафта й ін.

19.Встановіть відповідність між складовими частинами різних типів земної кори та їх характерними ознаками:

А шар кременисто-карбонат­ного складу, що має потужність до 1км ;

Б шар, який лежить під базальтовим шаром земної кори;

В характерний тільки для земної кори одного з двох типів;

Г верхній шар земної кори, що має потужність до20–25 км;

Д шар, який контактує з надастеносферним шаром мантії.

20. Розташуйте назви шарів літосфери (у межах суходолу) у послідовності їх залягання зверху у глибину:

21. Вкажіть твердження, які правильно характеризують вивітрювання гірських порід:

1 є проявом дії на гірські породи екзогенних сил;

2 цей процес не пов’язаний з розчиненням мінералів кислотами рослин і мікроорганізмів, що поселяються на гірських породах;

22. Вкажіть твердження, які правильно характеризують мінерали:

23. Вкажіть твердження, які правильно характеризують метаморфічні гірські породи:

Внутрішні процеси у літосфері

Німецьким геофізиком Альфредом Вегенером у 1912 р. була сформульо­вана гіпотеза дрейфу материків. Пізніше вона була детально розроблена і викладена в книзі «Походження материків і океанів», яка видана в Німеччині в 1915 р. Її суть полягає у плаванні легких гранітних материків по щіль­нішому розігрітому базальтовому шарі. У ній автор стверджував, що на Землі близько 220 млн років тому існував єдиний материк Пангея та один океан – Панталас. Пізніше (близько 150 млн років тому) єдиний материк розколовся на два – південний Гондвану та північний – Лавразію. Між ними зародився океан Тетіс. Подальші процеси розколення Гондвани і Лавразії привели до утворення сучасних материків. Однак, на початку ХХ століття майже ніхто із вчених не повірив твердженням Вегенера про можливість плавання легких гранітних материків по щіль­нішому розігрітому базальтовому шарі.

У кінці 50-х років ХХ століття були проведені дуже ґрунтовні дослідження дна Світового океану, внутрішньої будови Землі. Зокрема було встанов­лено, що системою розломів літосфера розділена на великі горизонтальні блоки – літосферні плити, які мають здатність переміщува­тися, ковзаючи по астеносфері. Це, в свою чергу, заставило науковців повернутись до гіпотези А.Вегенера. Великою групою вчених різних країн були опрацьовані нові наукові дані і, починаючи з 60-х років, історія формування материків почала розглядатися з позицій теоріїлітосферних плит. Вона зберегла головну ідею А. Вегенера про горизонтальні рухи материків.

З позицій сучасної теорії літосферних плит основна активність внутрішніх (ендогенних) сил Землі проявляється на краях літосферних плит, тобто місцях, де вони стикаються і взаємодіють одна з одною. Виділяють три типи взаємодій літосферних плит: перший – розсу­вання, розходження плит; другий – зустрічного руху; третій – транс­формні розломи, вздовж яких краї плит ковзають, зміщуючись одна відносно другої, не зближуючись і не віддаляючись.

Перший тип взаємодій має конструктивний характер. У місцях розсу­вання двох літосферних плит, як правило, утворюються серединні океанічні хребти. Їхнє утворення пов’язано з тим, що там із надр Землі надходить магма (розплавлена рідка або тістоподібна маса, яка насичена водяною парою й газами, під дією яких піднімається вгору). Вона нарощує краї літосферних плит. Нові порції магми розсува­ють літо­сферні плити, розширюючи дно океану, збільшуючи площу земної кори океаніч­ного типу. Тріщину в центральній частині серединного океаніч­ного хребта, куди підходять потоки магми, називають рифтом. Як показують дослідження, він може виникати і на материку. Тут зазвичай він має вигляд грабена – ділянки земної кори, яка опущена щодо навколишньої місцевості по крутих вертикальних тектонічних розламах. Найбільша система грабенів на сьогодні існує у Східній Африці, де знаходяться озера Ньяса, Танганьїка. Великим грабеном є улоговина озера Байкал. Причиною виникнення рифтових грабенів є висхідні мантійні потоки, які вдаряючи у основу конти­ненту, поступово розколюють його на частини. З часом вони все більше відда­ляються і може зародитися новий океан з серединно-океанічним хребтом на місці колишнього материкового грабену. Бувають випадки, коли розви­ток рифтової зони на материку затухає і прилегла територія повільно опуска­ється на значну глибину, що пов’язано із зменшенням тиску мантії на ділянку земної кори.

Отже, перший тип взаємодій літосферних плит характеризується їх роз­суванням, що супроводжується розривними тектонічними рухами, землетрусами, активним вулканізмом.

Окраїна тієї самої плити може з одного боку нарощуватись у зоні сере­динного океанічного хребта, а з другої – занурюватись під іншу, нагаду­ючи конвеєр. У місцях зустрічного руху літосферних плит виникає другий тип взає­мо­дій. Він характеризується процесами підсування однієї плити під край другої, насуванням верхньої на нижню, стискуванням і зминанням у складки верхніх шарів земної кори у місцях контакту. Кожний з країв плит, в тому числі і тієї, що підсувається під іншу, може бути представлений океанічною або конти­нентальною земною корою. Тому прояв­ляються зони зіткнення літосферних плит на земній поверхні у різних формах.

У випадку, коли відбувається другий тип взаємодій між краями океаніч­них літосферних плит, то розвиваються острівні дуги з глибоководними жолобами.

Якщо край літосферної плити з океанічною земною корою підсувається під континентальну (навпаки бути не може, оскільки океанічна завжди важча), то на дні океану утворюється океанічний жолоб, а край материкової зминається в складки з вираженою вулканічною грядою (Андійський тип).

При стисканні і підсуванні материкових країв літосферних плит відбу­вається зминання в складки верхніх шарів обох плит, утворюються гірські хребти з глибокими крайовими прогинами.

Спорідненість їх з океанічними жолобами підтверджується тим, що кра­йовий прогин на материку інколи продовжується глибоководним жолобом в океані. Прикладом можуть бути Передгімалайський і Бірманський крайові прогини та їхнє продовження в океані – Яванський жолоб.

З порівняння ролі різних типів взаємодій літосферних плит можна зробити висновок, що саме при зустрічному русі (стиканні, насуванні, підсуванні) відбувається формування суходолу (материків та островів), гірських країн, а також утворення земної кори власне материкового типу.

Підсування однієї плити під іншу призводить до того, що в результаті тертя виникають розриви пластів, які спричиняють землетруси. Через трі­щини в плиті, що насувається, надходить до поверхні магма. Інтенсивний вулка­нізм на границі плит призводить до викидання на поверхню легкоплавких хіміч­них елементів і сполук, які утворюються при частковому розплаві плити, що занурюється в астеносферу. Ці речовини, остигаючи, утворюють граніт­ний мате­ріал, який відрізняє земну кору материкового типу від океанічної. З остигаючої магми формуються в океані острівні дуги, а в горах – вулканічні хребти.

Переважна більшість гірських масивів виникає не внаслідок вулканізму, а в результаті зминання в складки гірських порід під впливом зустрічного руху літосферних плит. Такі рухи називають ще орогенічними: від грецьких слів орос – гора і генез – утворення.

Зминаються в складки, у більшості випадків, гірські породи плити, що насувається зверху. Але може процес горотворення відбуватися й на зустрічній плиті, що занурюється. Відбувається це внаслідок того, що часто вона може мати надто товстий шар в’язких осадових відкладів, які не можуть бути затягнуті під край наповзаючої зверху плити. Вони зминаються у складки, а при подаль­шому стискуванні зриваються з кристалічної основи. Утворю­ються луски (скиби) із сильно зім’ятих відкладів.

Зараз виділяють сім великих літосферних плит: Північноамериканську, Південноамериканську, Євразійську, Африканську, Індо-Австралійську, Антарктичну і Тихоокеанську. Усі вони, за винятком Тихоокеанської, містять у собі материкові брили із прилеглими ділянками океанічного дна.

Якщо розглянути напрями переміщення літосферних плит, то можна звернути увагу на те, що розширюється дно Атлантичного та Індійського океанів, а південні материки віддаляються від Африки. Якщо пофантазувати і поглянути в минуле, то ми можемо припустити, що в далекому минулому вони були єдиним материком. Вегенер припущення про існування єдиного південного материка Гондвана зробив на основі того, що зауважив подібність між контурами берегової лінії сучасних материків. Пізніше під час експедицій він встановив подібність залягання пластів гірських порід на двох материках та видовому складі органічного світу.

Отже, зараз з одного боку розширюється дно двох океанів, а з іншого - скорочується дно Тихого океану. Це може призвести приблизно через 200 млн років до утворення нового суперконтиненту, що об’єднає майже всю сушу. Японські острови мають шанси опи­нитися в центрі величезного суходолу.