Рельєф дна Світового океану

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 984

Дно Світового океану має значні відмінності у глибинах, будові. Вчені виділяють у його межах передусім мате­рикову відмілину або шельф. Це прибережна частина океану з глибинами до 200 м. Дно тут утворене відкладами, які переважно принесені із суші – мул, пісок, гравій, галька й ін. Шельф багатий на нафту, газ, розсипні родовища металів, алмазів тощо.

Від ізобати 200 м глибини океану, здебільшого, починають досить різко зростати. Цю ділянку океанічного дна називають материковим схилом. Він, як і шельф, є затопленою частиною континенту з земною корою материкового типу. Сягає схил глибин близько 3,5–4 км. Він часто східчастий, розсічений зверху донизу підводними каньйонами.

На стику океанічних частин літосферних плит, що підсуваються одна під іншу, утворюються ланцюги островів переважно вулканічного походження та глибоководні жолоби. В усьому Світовому океані жолобів є понад тридцять. Найглибший із них Маріанський жолоб – 11 022 м, а найдовший – Алеутський – близько 3600 км. Зони острівних дуг в основі мають також земну кору яку відносять до материкового типу.

Основна частина дна Світового океану називається ложем океану.Вона займає більше половини його площі з переважаючими глибинами до 6 км. Восновіцієї частини дна океану лежить земна кора океанічного типу і тектонічні структури, які називають океанічними платформами.

Серединно-океанічні хребти виділяються в центральних частинах океанів. Загальна довжина їх складає понад 60 тисяч км. Висота хребтів над ложем океану — до 3000–4000 м, ширина — 1000–2000 км. Уздовж осьових частин хребтів є глибокі ущелини – рифти. Вони мають ширину до декількох кілометрів, а глибину – 1–1,5 км. Уздовж рифтів є багато діючих підводних вулканів, часті землетруси, спостерігається посилений тепловий потік. В основі серединно-океанічні хребти мають земну кору океанічного типу, яка інколи виходить на поверхню у вигляді островів (Ісландія).