Тест із підтеми

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1177

1. Середній тиск повітря на рівні моря відповідає вазі ртутного стовпчика з перетином 1 см² і заввишки:

А760 мм; Б760 см; В101,3 мм; Г1013 мм.

2. У нижніх шарах атмосфери біля поверхні тиск на кожні 100 м підняття:

Азбільшується на 10 мм рт. ст.; Бзменшується на 10 мм рт. ст.;

Взменшується на 100 мм рт. ст. Гзбільшується на 100 мм рт. ст.

3. Прилад, що складається з чашки із ртуттю та запаяної трубки із поділками у міліметрах, називається:

Астовпчиковим баро­метром; Ббарометром-анероїдом.

4. Прилад, що складається з металевої коробочки, з якої викачане повітря, називається:

Астовпчиковим баро­метром; Ббарометром-анероїдом.

5. Оскільки при нагріванні повітря розширюється, а при охолодженні стискується, то тепле повітря у порівнянні з холодним:

Аважче; Блегше.

6. Уздовж екватора простягається пояс:

Анормального тиску; Бзниженого тиску;

Вдуже високого тиску; Гпідвищеного тиску.

7. На широтах 30°–40° простягаються два пояси:

Анормального тиску; Бзниженого тиску;

Вдуже високого тиску; Гпідвищеного тиску.

8. На широтах 60°–70° простягаються два пояси:

Анормального тиску; Бзниженого тиску;

Вдуже високого тиску; Гпідвищеного тиску.

9. У приполярних районах простягаються два пояси:

Анормального тиску; Бзниженого тиску;

Вдуже високого тиску; Гпідвищеного тиску.

10. Нерівномірний розподіл тиску на земній кулі завжди викликає переміщення повітря:

Аз області зниженого тиску в область нормального тиску;

Бз області підвищеного тиску в область зниженого тиску;

Вз області нормального тиску в область підвищеного тиску;

Гз області зниженого тиску в область підвищеного тиску.

11. Рух повітря у горизонтальному напрямку називається:

Атиском; Бвітром.

12. На напрямок вітру впливає обертання Землі навколо своєї осі, внаслідок чого вітер завжди відхиляється від свого початкового напрямку в північній півкулі:

Аправоруч; Бліворуч Втільки на захід Гтільки на схід.

13. Пасати, західні вітри помірних широт і східні вітри приполярних областей, а також мусони належать до групи вітрів:

Амісцевих; Бвітрів, що є частиною загальної циркуляції атмосфери.

14. Із поясів високого тиску 30-х широт у напрямку до екватора спрямовуються постійні вітри, які називають:

Апасатами; Бзахідними Впівнічно-східними; Гпівденно-східними.

15. Вітри, що дмуть від поясів високого тиску 30-х широт в напрямку до широт 60°–70° пн. і пд. ш., відхиляються вправо або вліво залежно від півкулі настільки сильно, що їх називають:

Апасатами; Бзахідними Впівнічно-східними; Гпівденно-східними.

16.Встановіть відповідність між поясами атмосферного тиску та деякими їх характеристиками:

Ахоч біля поверхні температури повітря високі, але панує низхідний рух повітря;

Бповітря має висхідний характер і у верхніх шарах здебільшого спрямовується до полюсів;

Ввисокий тиск є закономірним наслідком того, що повітря завжди холодне;

Гпанує низький тиск і низхідний рух повітря;

Дповітря тепле впродовж року і воно, переважно, підіймається вгору.

17.Встановіть відповідність між різними широтами та характерними рисами пануючих у них постійних вітрів:

Азахідні вітри;

Бпасати південно-східного напрямку;

Впівденно-східні холодні вітри;

Гпівнічно-східні холодні вітри;

Дпасати південно-східного напрямку.

18.Розташуйте вказані рисициркуляційних процесів у послідовності їх широтного розташування з півночі на південь:

19. Вкажіть твердження, які правильно характеризують процеси загальної циркуляції атмосфери:

Циклони і антициклони. Мусони і бризи

У помірних широтах, де дуже характерна зустріч теплих повітряних мас з боку тропіків і холодних – з полярних областей, постійно виникають фрон­тальні циклони й антициклони (величезні атмосферні вихори діаметром 1500–3000 км, протяжністю по вертикалі від 2–4 до 15–20 км), у яких і здійснюється перенесення повітря із заходу на схід. Вітри циклонів і антициклонів іноді також відносять до вітро­вих потоків загальної циркуляції атмосфери.

Циклони – висхідні атмосферні вихори із замкненою областю зниже­ного тиску, в якій вітри дмуть від країв до центру (проти годинникової стрілки в північній півкулі і за годинниковою стрілкою у південній). У циклонах наймен­ший тиск у центрі, де відбувається підняття повітря вгору. Там воно охоло­джується, водяна пара конденсується, утворюючи потужні хмари, з яких випадають рясні опади. Погода нестійка, з частою зміною напряму вітру, температури. Циклони переміщуються зі швидкістю 30–40 км/год.

Якщо над ділянкою земної поверхні панує високий тиск, а навколо тиск нижчий, то виникає антициклон.Антициклони – це низхідні атмосферні вихори із замкненою областю підвищеного тиску, в якій вітри дмуть від центру до країв (за рухом годинникової стрілки у північній півкулі, проти її руху – у південній). В антициклоні повітря, опускаючись, нагрівається, а тому не стає більш вологим. Погода в його центральній частині ясна і суха, із слабкими вітрами.

У тропічних широтах над океаном час від часу виникають циклони відносно малого діаметру – 300-400 км. Однак, повітря у них рухається з надзвичайно великою швидкістю, що приводить до руйнування будівель, посівів, лісових насаджень. Так тропічні вихори називають ураганами.

Впродовж року в тропосфері виникає кілька сотень циклонів і антицик­лонів. Формування цих атмосферних вихорів за даними багаторічних спостережень здебільшого відбувається в одних і тих самих районах земної кулі, які називають центрами дії атмосфериі відображають на кліматичних картах. Ті з них, де тиск понижений і зароджуються циклони, називають мінімумами абодепресіями. Райони підвищеного атмосферного тиску, звідки поширюються антициклони, називають максимумами.

Розрізняють центри дії атмосфери і за режимом існування: постійні (діють впродовж усього року) та сезонні (виражені тільки у зимовий або літній період). До постійних центрів дії атмосфери належать екваторіальна депресія, субтропічні та полярні максимуми та ін. Сезонними є зимові області високого тиску (максимуми) у помірних широтах над материками. Влітку над цими ж материками, але дещо південо-західніше від максимумів, формуються сезонні мінімуми.

Просторовий розподіл центрів дії атмосфери має визначальний вплив на характер загальної циркуляції атмосфери. Центи дії атмосфери, які мають сезонний характер, можуть спричиняти послаблення ролі постійних вітрів у переміщенні повітря на досить великих територіях. Так, на східних узбережжях материків у помірних і субтропічних широтах північної півкулі, де слабшають західні вітри в міру віддалення від океанічних субтропічних максимумів, існує мусонна циркуляція. Мусони – вітри, що залежно від пір року змінюють напрямок на протилежний або близький до нього. Взимку вони дмуть з материка на океан, а влітку — з океану на материк. Причина їхнього утво­рення є також нерівномірність нагрівання суші і океану.

У нетропічних широтах мусони викликані різним нагріванням суші і моря в той самий сезон року. Вони виражені, в основному, в північній півкулі. Зимовий північно-західний мусон дує з охолодженої суші (з Азі­атського і Канадського максимумів) у бік теплого незамерзаючого океану (Алеутський і Ісландський мінімуми). Літній південно-східний мусон дує з боку океану (з Північнотихоокеанського і Північноатлантичного максимумів) на нагріту сушу. Літній мусон, таким чином, є «порушником» західних вітрів, що пану­ють у помірному поясі.

Інше походження мають тропічні (екваторіальні) мусони. Тропічні мусони виникають у результаті відмінностей у нагріванні північної і південної півкуль. Оскільки поверхня між Південною Азією й Індійським океаном літом сильно прогрівається, то там встановлюється область низького тиску, куди й спрямо­вується пасат південної півкулі. Тобто вітер тоді дме з моря на сушу (літній мусон), а взимку тут відновлює свою дію пасат північної півкулі.

На невеликих територіях можуть формуватися вітри місцевого значення. Серед них найбільш виражені бризи. Бризи відносяться до місцевих вітрів термічного походження. Це вітри узбережжя морів, озер, великих рік, що двічі на добу змінюють напрямок на проти­лежний. Зміна відбувається через різне нагрівання суші і води. Нічний (берего­вий) бриз дує з боку швидко остиглої суші у бік водойми, денний (морсь­кий) бриз – з боку ще холодної водойми у бік нагрітої суші. Вони охоплюють шар повітря в сотні метрів і проникають углиб суші (моря) на кілька чи десятки кілометрів. Краще виражені бризи у безхмарну антицикло­нічну погоду.

Дуже характерні бризи для західних узбереж у тропічних широтах, де нагріті материки омиваються водами холодних течій. Вони зумовлюють глибоке (до 50 км) проникнення на сушу денного морського бризу. З бризами пов’язані дуже низькі як для тропіків температури узбережжя (15–20°С) і велика вологість повітря берегових пустель.