Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1669

3.2.Теоретичні питання

1. Основні положення наукового обґрунтування І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності. Методи визначення властивостей нервових процесів.
2. Поняття про темперамент та його властивості. Тип вищої нервової діяльності та темперамент.
3. Поняття про характер. Структура, риси характеру.
4. Поняття про І і ІІ сигнальні системи дійсності І.П.Павлова.. Формування II сигнальної системи в онтогенезі.
5. Функції мови. Центри мови. Функціональна асиметрія головного мозку людини.
6. Типи вищої нервової діяльності людей залежно від рівня функціонування сигнальних систем з І.П.Павловим.

Практичні роботи

1. Визначення функціональної рухомості нервових процесів за допомогою ПННЗ-01.
2. Визначення сили і рухомості нервових процесів за допомогою коректурного методу.
3. Визначення художнього і розумового типів людей за допомогою тестування.
4. Визначення властивостей особистості за допомогою тесту Айзенка.

Зміст

Тип вищої нервової діяльності або тип нервової системи - це сукупність властивостей нервової системи природжених (генотип) і набутих (фенотип), що обумовлюють характерні риси поведінкових реакції.

Основними процесами нервової системи, що забезпечують поведінкові реакції, є процеси збудження і гальмування в певних структурах ЦНС.

І.П.Павловим шляхом застосування об’єктивних методів дослідження утворення та гальмування умовних рефлексів на тваринах виявив три основні характеристики процесів збудження і гальмування, що обумовлюють тип поведінкових реакцій: 1) силу. 2) врівноваженість, 3) рухомість.

Із комбінації цих показників складаються основні типи ВНД, що формують 4 крайні типи, які характеризують властивості структур нервової системи до процесів збудження і гальмування як для тварин, так і для людей.

Сила процесів збудження характеризується здатністю структур нервової системи швидко утворювати і зберігати умовні рефлекси.

Сила процесів гальмування характеризується здатністю структур нервової системи швидко утворювати різновиди умовного гальмування.

Врівноваженість характеризує співвідношення сили процесів збудження і гальмування.

Рухомість характеризує здатність структур нервової системи швидко змінювати процеси збудження на гальмування і навпаки.

Якщо основних крайніх типів виявлено 4, то їх чисельність звичайно значно більша завдяки кількісним характеристикам кожної із властивостей процесів збудження і гальмування і чисельним їх комбінаціям.

Темперамент(від латинського temperamentum – певне співвідношення частин, спів розмірність) - це стійке поєднання психодинамічних властивостей індивіда, що виявляється у його поведінці і складає її органічну основу.

Гіппократом (460-377 р.р. до н.е., за іншими даними – 356 р. до н.е.), великим древньогрецьким лікарем, реформатором античної медицини описані основні типи темпераментів: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік, які вживаються і сьогодні, хоча їх наукове обґрунтування стало можливим лише на основі досліджень типів ВНД І.П.Павловим. За словами І.П.Павлова, Гіппократ “уловил в массе бесчисленных вариантов человеческого поведения капитальные черты”. В основі основних типів темпераментів лежать характеристики типів ВНД, досліджені І.П.Павловим. У більшості людей можна виявити сукупність характерних властивостей у різних співвідношеннях, що мають основні темпераменти.

Характер( від грецького character – чеканка) - це сукупність стійких індивідуальних рис особистості, що формуються і виявляються в процесі діяльності та взаємодії з іншими суб’єктами, і зумовлюють характерні для неї способи поведінки.

В основі характеру лежать природжені і набуті властивості нервової системи – ВНД, які виявляються у процесі соціалізації особистості – в системі відносин особистості до оточуючого середовища – інших людей, а також до себе як особистості (самооцінка).

Сигнальні системи - це способи регуляції умовно-рефлекторної поведінки живих істот у навколишньому середовищі, властивості якого надходять у ЦНС у вигляді сигналів, які сприймаються безпосередньо сенсорними системами у тварини і людини (1-а сигнальна система), або за допомогою мови у людини (2-а сигнальна система).

У людини перші умовні рефлекси на конкретні умовні сигналі утворюються на 7 день після народження, але слово виділяється із комплексу інших подразників і стає “сигналом сигналів” за І.П.Павловим, тобто замінює весь комплекс, лише на 10-12 місяць: слово стає інтегратором першого порядку, а з часом воно значно віддаляється від конкретних сигналів, які замінює, і стає основою і способом абстрактного людського мислення. Словесна сигналізація, мова може розвиватися в процесі онтогенезу лише при спілкування з іншими людьми, без цього 2-а сигнальна система не розвивається.

Наявність двох сигнальних систем при умові, що 2-а сигнальна система у людини переважає, дозволило І.П.Павлову виділити серед типів людей такі: 1) художній тип, у якого у поведінці стають важливими конкретні сигнали 1-ої сигнальної системи; 2) розумовий тип, у якого переважає 2-а сигнальна система; 3) середній тип, у якого має врівноваженість двох сигнальних систем у поведінкових реакціях.

Підтвердження можливості існування характерних ознак поведінки, що здійснюється за участю сигнальних систем, знайшло підтвердження у існуванні функціональної асиметрії великих півкуль головного мозку, які діють як одне ціле, але виключення функції однієї півкулі дозволяє виявити представництво функцій, характерних для особливості поведінки художнього чи розумового типів ВНД людини.

Ліву півкулю називають домінуючою, бо її функції пов’язані із мовою людини як у правши, так і шульги, бо пошкодження цієї півкулі призводить до втрати мови – афазії.

Пошкодження у скроневій долі центру Верніке призводить до сенсорної афазії –людина не розуміє сказані чи написані слова, але може говорити.

Пошкодження центру Брока у лобній долі призводить до моторної афазії – людина не може писати і говорити, але розуміє слова.

Права півкуля на відміну від лівої домінує у проявах емоцій (міміка, інтонація, жестикуляція – “мова тіла”), рішенні просторових задач, інтуїції.

Інформація передається між двома півкулями кори головного мозку через мозолисте тіло і мозок функціонує як єдине ціле, сумісно здійснюючи всі функції.