РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дата добавления: 2015-10-18; просмотров: 673

1. Спілкування і комунікація.
2. Функції спілкування.
3. Види, типи і форми професійного спілкування.
4. Основні закони спілкування.
5. Стратегії спілкування.

Література: Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 472 с.

Спілкування – сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів , у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Комунікація– смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

Функції спiлкування:

Iнформаційно-комунікативна- нформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передавання та приймання інформації.

Регуляційно-комунікативна функція полягає в коригуванні поведінки. Відбувається процес взаємного налагодження дій.

Афективно-комунікативна функція характеризує емоційну сферу людини. Спілкування впливає на емоційні стани людини.

1.За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне(словесне) і невербальне(міміка, жести, постава тощо), комбіноване.

2.За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане.

3.За темою: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософ­ське, навчально-педагогічне, виховне, побутове.

4.За метою: діловеі розважальне.

5. За кількістю учасників: внутрішнє(комунікант спілкується сам із собою), міжособистісне(спілкуються двоє), групове (3-5учасників), публічне(20 і більше), масове(спрямоване на великі маси людей).

6. За характером: опосередкованеі безпосереднє, діалогічне, монологічнеі полілогічне.

7. За мірою офіційності: офіційне(рольове) передбачає стосун­ки, що опосередковуються соціальними професійними ролямиі ; неофіційне(приватне) .

8.За тривалістю: постійне(у колективі, у сім'ї),періодичне(кіль­каразові зустрічі), короткотривале(у транспорті, у черзі), дов­готривале(із друзями).

9. За свободою вибору партнера: ініціативнеспілкування і вимушенеспілкування - розмова з керівником.

10.За соціальними чинниками: особистісно зорієнтованеі соціально зорієнтоване.

11.За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефек­том: необхідне;бажане;нейтральнне; небажане.

12. За додержанням норм - нормативне(відповідно до літератур­них норм); ненормативне(порушуючи нормативні норми) ; етикетнеі неетикетне.

Закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідники у процесі спілкування імітують стиль один одного.

Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль:ефективність спілкування прямо пропорційна комунікативним зусиллям.

Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів: чим довше говорить мовець, тим неуважніші й нетерплячіші слухачі.

Закон зниження інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності: чим більше людей слухає промовця, тим нижчим є середній рівень інтелекту аудиторії

Закон комунікативного самозбереження: людина у спілкуванні намагається зберегти досягнуту нею комунікативну рівновагу.

Закон ритму спілкування: співвідношення говоріння та мовчання в мовленні кожної людини – величина постійна.

Закон мовленнєвого самовпливу: словесне втілення ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію в мовця.

Закон довіри до зрозумілих висловлювань: чим простіше мовець висловлює свої думки, тим краще його розуміють і більше йому вірять.

Закон притягування критики: чим більше людина виділяється в оточенні, тим більше про неї лихословлять і критикують її вчинки.

Закон самовиникнення інформації: у разі дефіциту інформації в певній групі спілкування інформація самопороджується у вигляді чуток.

Закон модифікації нестандартної комунікативної поведінки учасників спілкування: якщо співбесідник у спілкуванні порушує комунікативні норми, інший співбесідник змушує його змінити комунікативні поведінку.

Закон прискореного поширення негативної інформації: інформація негативного змісту має тенденцію до швидкого поширення, ніж позитивна.

Закон спотворення інформації: будь-яка інформація, яку передають у групі спілкування, спотворюється у процесі передавання.

Закон емоційної афіліації («зараження»): особи, які перебувають в однаковому емоційному стані, прагнуть об’єднуватися в групи і спілкуватися один з одним.

Закон мовленнєвого посилення емоції: емоційні вигуки людини посилюють емоцію, яку ця людина переживає в цей момент.

Закон мовленнєвого поглинання емоцій: у разі послідовної вдумливої розповіді про емоцію, яку переживають, вона поглинається в мовленні й щезає.

Закон емоційного пригнічування логіки: перебуваючи в емоційному стані, людина втрачає логічність й аргументованість мовлення.

Стратегія спілкування — загальна схема дій учасників комунікативного процесу, загальний план досягнення мети, яку переслідують співрозмовники.

Складовими стратегії спілкування є комунікативна інтенція, комунікативна мета, комунікативна компетенція

Комунікативна компетенція – сукупність комунікативних стратегій і комунікативних правил, постулатів, якими володіють учасники спілкування.

Стратегії спілкування є гнучкими і залежать від прагматичних чинників: віку комунікантів, їх статі, соціальних ролей, національно-культурної належності й передбачають певну комунікативну тактику.

Комунікативна мета – стратегічний результат, на який скероване конкретне спілкування, комунікативний акт. Мета багато в чому визначає перебіг спілкування, рух у ньому інформації, взаємодію учасників.

Комунікативна інтенція (від лат. прагнення) – осмислений чи інтуїтивний намір адресанта, який визначає внутрішню програму та спосіб її втілення.

Якщо розглядати, наприклад, діалог, то саме завдяки інтенціям він підтримується, членуючись на конкретні відносно завершені частини, що характеризуються досягненням мети спілкування.

ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОБРАЗОВАНИЮ