Г) не справляється плата до вступу їх у пору плодоношення.

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 671

Курс «Картографування грунтів» являє собою спеціальну дисципліну, яка охоплює важливий розділ ґрунтознавства, який вивчає методи польового дослідження грунтів і способи складання ґрунтових карт. Найголовнішими задачами ґрунтового картографування, або ґрунтової зйомки є комплексне вивчення ґрунтотворного покриву окремих ділянок земної кори, встановлення зв’язку між грунтами і умовами ґрунтоутворення, виявлення закономірностей просторового розповсюдження типів, підтипів і різновидностей грунтів і складання на цій основі ґрунтових карт. Основним методом ґрунтової картографії є грунтово-географічний метод, розроблений В. В. Докучаєвим. Дослідження грунтів в природі в поєднанні з лабораторним їх вивченням дозволяє вирішити дуже складні питання утворення, розвитку і родючості грунту. Результатами грунтово-картографічних робіт є грунтові карти, карти агрогрунтового районування, карти якісної оцінки грунтів і земельних угідь, карти агровиробничої характеристики грунтів і картограми вмісту рухомих форм азоту, фосфору і калію. Вони дають можливість науково обґрунтувати низку питань, щодо більш раціонального використання грунтів і застосування добрив. Грунтові карти і очерки з характеристикою грунтів господарств вкрай необхідні при:

розробці агротехнічних, меліоративних, протиерозійних та інших заходів при застосуванні більш прогресивних шляхів підвищення родючості грунтів господарств;

проведенні державного обліку земельних фондів і освоєння нових земель;

внутрішньогосподарському землеустрої та веденні науково-обгрунтованих сівозмін;

складанні районних і обласних ґрунтових карт;

плануванні і спеціалізації сільського господарства, проведенні сільськогосподарських дослідів.

Районні, обласні та державні грунтові карти дозволяють правильно здійснювати природне районування для потреб сільського господарства і більш раціонального використання ґрунтових ресурсів. Звідси зрозумілий тісний зв'язок ґрунтового картографування з такими суміжними з ґрунтознавством науками як фізична географія, геоморфологія, гідрологія, геоботаніка, землеробство, лісництво, меліорація та ін.

Грунт вивчається не тільки як природно-історичне тіло, але і як предмет та засіб сільськогосподарського виробництва, як одне із основних джерел багатства населення країни.

Із методів які широко використовуються при польових дослідженнях і картографуванні грунтів можна назвати:

Ø генетичний;

Ø географо-картографічний;

Ø морфологічний;

Ø фізико-хімічний;

Ø агрологічний;

Ø аерофотокосмічний.

Застосування комплексу цих методів при польовому дослідженні і картографуванні грунтів дає можливість досліднику повністю вивчити грунти, їх генетико-виробничі властивості, географію, і скласти науково-обгрунтовані грунтові карти і картограми, використовуючи досягнення сучасного генетичного ґрунтознавства.

Найважливіші задачі ґрунтознавців на сучасному етапі розвитку є наступними:

v вивчення генетико виробничих особливостей грунтів і розробка їх класифікації;

v складання ґрунтових карт областей, районів та господарств;

v бонітування грунтів та якісно-кількісний облік земельних ресурсів держави;

v пошук нових шляхів підвищення родючості грунту, в тому числі освоєння і окультурення солонців.

Всі ці проблеми мають не тільки народно-господарське значення, але і велике наукове значення.

Важливе значення в наш час набувають питання вапнування та гіпсування грунтів, тому ґрунтознавці-агрохіміки повинні не тільки вказувати площі цих грунтів, але і розробляти шляхи їх меліорації.

Досить серйозною проблемою є охорона грунтів від руйнування водно-вітровою ерозією, від засолення та заболочування. Освоєння таких грунтів – одна з найважливіших задач ґрунтознавців-меліораторів. Вторинне засолення і заболочування грунтів, яке часто спостерігається в районах зрошення, є серйозною перешкодою на шляху розвитку зрошувального землеробства. Тому ці питання потребують всестороннього вивчення.

Крім того, дуже важливою задачею ґрунтознавців є популяризація досягнень ґрунтознавства та агрохімії серед широких мас населення і залучення їх в роботу по вивченню місцевих грунтів і складанню ґрунтових карт.