Частина І. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ 3 страница

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 708

Методи і системи кодування звукової інформації прийшли в обчислювальну техніку найпізніше. Кодування звукової інформації двійковим кодом далеке від стандартизації. Окремі компанії розробили свої корпоративні стандарти. Можна виділити два основні напрями.

Перший напрям базується на методі FM (Frequency Modulation), якийполягає в тому, що складний звук можна розкласти на послідовність простих гармонійних сигналів різних частот, кожний з яких є правильною синусоїдою, а отже, може бути описаний числовими параметрами, тобто кодом. В природі звукові сигнали мають неперервний спектр, тобто є аналоговими. Їх подання у вигляді дискретних цифрових сигналів виконують спеціальні пристрої — аналого-цифрові перетворювачі (АЦП). Зворотнє перетворення для відтворення звуку, закодованого числовим кодом, виконують цифро-аналогові перетворювачі (ЦАП). При таких перетвореннях неминучі втрати інформації, пов’язані з методом кодування, тому якість звукозапису звичайно виходить не цілком задовільною і відповідає якості звучання простих електромузичних інструментів із забарвленням, характерним для електронної музики. В той же час даний метод кодування забезпечує досить компактний код, і тому він знайшов застосування ще в ті роки, коли ресурси засобів обчислювальної техніки були явно недостатні.

Другий напрям використовує метод таблично-хвильового (Wave-Table) синтезу і краще відповідає сучасному рівню розвитку техніки. Якщо говорити спрощено, то можна сказати, що десь в наперед підготовлених таблицях зберігаються зразки великої кількості „реальних” звуків. Такі зразки звуків називають семплами. Числові коди відображають тип звуку, номер його моделі, висоту тону, тривалість і інтенсивність звуку, динаміку його зміни, деякі параметри середовища, в якому відбувається звучання, а також інші параметри, що характеризують особливості звуку. Оскільки як зразки використовуються «реальні» звуки, то якість звуку, одержаного в результаті синтезу, дуже висока і наближається до якості звучання реальних музичних інструментів.

Теоретична довідка до ПР №2

Операційні системи сімейства Windows є об’єктно-орієнтованими операційними системами.

Моделлю робочого столу в офісі, на поверхні якого розміщуються різні папки та документи, в цих ОС виступає екран монітору, що має таку ж назву Робочий стіл. Він з’являється відразу ж після завантаження ОС. На ньому наявні значки (піктограми), які є графічним зображенням папок, документів, ярликів програм, ярликів папок та ярликів документів.Їх можна виділяти, відкривати, переміщувати, переглядати, вивчати властивості тощо. Це означає, що дії, які раніше виконувалися з паперовими документами, виконуються з електронними документами. Добрий стиль роботи передбачає розміщення на столі тільки найнеобхідніших об’єктів. Тому на Робочому столі операційних систем Windows одразу після завантаження розміщуються в більшості випадків тільки папки Мой компьютер, Сетевое окружение, Корзина, Панель задач, Мои документы і ще кілька необхідних для повсякденної роботи папок і ярликів.

Ярлик – це короткий файл, в якому міститься повне ім’я об’єкта. Таким чином, ярлик – це Покажчик на об’єкт. За зовнішнім виглядом значок ярлика можна розпізнати за наявною у лівому нижньому куті значка стрілкою.

За своєю суттю Робочий стіл є системною папкою, що автоматично відкривається при завантаженні операційної системи. Значки для об’єктів можна змінювати.

Папка Мой компьютер є кореневою папкою локальних ресурсів комп’ютера.

Містить значки наявних жорстких і гнучких магнітних дисків, оптичних дисків, папку Принтери та папку Панель управления.

Папка Сетевое окружение є папкою першого рівня ієрархічної файлової структури ПК. Вона відкриває доступ до всіх мережених ресурсів. Містить значки груп комп’ютерів та окремих комп’ютерів.

Папка Корзина (електронний варіант смітника) зберігає вилучені об’єкти. Оскільки вилучені об’єкти остаточно не вилучаються з диска, їх можна поновити. Якщо виконати очистку Корзини, то поновити вилучене можна лише, якщо дія очистки була останньою виконаною дією.

Панель задач має вигляд смуги, розміщеної зазвичай в нижній частині Робочого столу. Панель – це форма представлення папки, у даному разі системної папки. На ній розміщуються різні значки: у лівій частині – кнопка Пуск; в правій частині можуть розміщуватись – індикатор годинника, індикатор розкладки клавіатури тощо; в середній частині розміщуються кнопки активних об’єктів, які завантажені в оперативну пам’ять. Справа від кнопки Пуск може розміщуватись панель Быстрый запуск, на якій розміщують ярлики найнеобхідніших програм та документів. Кнопка Пуск призначена для відкриття Головного меню операційної системи.