Людини та тварин.................................................... 17

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 2227

1.Вроджена і набута поведінка.................................. 17

2.Зовнішні та внутрішні чинники інстинктивної поведінки. Пластичність інстинктивної

поведінки .................................................................... 20

3. Научіння та його роль в розвитку психіки.
Загальна характеристика основних

типів научіння............................................................. 25

Практикум.....................................................................

Список використаної та рекомендованої
літератури........................................................................... 34

Розділ 3. Розвиток психічної діяльності тварин

в онтогенезі................................................................ 35

1.Розвиток психічної діяльності в пренатальному періоді 35

2.Розвиток психічної діяльності в ранньому постнатальному періоді 47

3.Розвиток психічної діяльності

в ювенільному (ігровому) періоді ............................. 60

Практикум.................................................................. 73

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 76

Розділ 4. Основні форми поведінки тварин.......

1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії

та піклування про потомство......................................

2.Територіальна поведінка........................................ 83

3.Домінування та ієрархія......................................... 84

4.Ігрова та дослідницька поведінка .......................... 86

5.Агресивна поведінка та агресія.............................. 90

6.Угруповання, популяції та міграції тварин........... 93

Практикум................................................................. 101

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 103

Розділ 5. Механізми поведінки тварин................... 104

1.Вплив гормонів і подразників на поведінку.......... 104

2.Конфліктна поведінка ............................................ 109

3.Вплив незвичних стимулів...................................... 110

Практикум................................................................. 113

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 115

Розділ 6. Індивідуальна пам’ять та научіння....... 116

1.Звикання та сенситація як найпростіші форми научіння 117

2.Форми научіння не пов’язані

з підкріпленням ....................................................... 119

3.Генетична пам’ять................................................. 122

4.Філогенетичні рівні пам’яті .................................. 124

Практикум................................................................. 127

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 129

Розділ 7.Елементарне мислення тварин............... 131

1.Мислення людини та розумова діяльність тварин 131

2.Визначення поняття мислення тварин. Експерименти з вивчення мислення тварин 134

3. Поняття про “емпіричні закони” і елементарні

логічні задачі............................................................. 147

Практикум................................................................. 155

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 158

Розділ 8. Комунікативна поведінка тварин.......... 159

1.“Мова” тварин та мова людини.............................. 159

2.Здатність тварин до символізації............................ 162

3.Навчання тварин мов-посередників...................... 165

Практикум................................................................. 172

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 176

Розділ 9. Еволюція психіки та антропогенез....... 177

1.Елементарна сенсорна психіка............................... 177

2.Перцептивна психіка.............................................. 182

3.Проблема походження свідомості ........................ 187

4.Проблема походження трудової діяльності ........ 189

5.Предметна діяльність мавп .................................... 193

6.Передтрудова предметна діяльність мавп............ 195

7.Знаряддя тварин і знаряддя праці людини .......... 198

8.Матеріальна культура та біологічні закономірності 201

9.Проблема зародження суспільних відносин

і членороздільного мовлення .................................. 202

10.Демонстраційне моделювання ............................ 203

11.Мова тварин та членороздільне мовлення......... 205

12.Формування людської мови................................. 208

Практикум................................................................. 211

Список використаної та рекомендованої
літератури......................................................................... 215

Глосарій .................................................................... 216

ПЕРЕДМОВА

Психологічна наука і практика нині стають важливим ресурсом забезпечення гуманістичної спрямованості в розвитку кожної людини, всього суспільства. Формування сучасного погляду на людину виходить з того, що кожний з нас живе в тісній взаємодії з природою, а світ тварин не є ізольованим від спільноти людей і тому розглядається як вагома складова нашого життя.

У зв’язку з цим доречно згадати слова відомого гуманіста-письменника Антуана де Сент-Екзюпері про нашу відповідальність за тих, кого ми приручили.

Психологія і психіка тварин не є тотожними психіці і психології людини, але для глибшого розуміння психології людини професійному психологу необхідно добре знати особливості виникнення і розвитку психіки взагалі та специфічні особливості психології тварин зокрема, адже порівняння психології та поведінки тварин з психологією та поведінкою людини дає ґрунтовніші знання про розвиток психіки у філо- та онтогенезі. Саме цій психолого-екологічній проблемі й присвячений цей навчальний посібник.

Вивчення положень порівняльної психології сприятиме підвищенню компетентності практикуючих психологів, допоможе знаходити адекватні шляхи розв’язання проблем, що виникають у роботі з клієнтами. Опанування порівняльної психології сприятиме також вихованню у студентів позитивних моральних якостей сучасної людини, яка має жити у гармонії з оточуючою природою.

Сподіваємося, що засвоєння курсу порівняльної психології за допомогою цього видання поряд із опануванням інших спеціальних дисциплін буде передумовою якісної професійної підготовки майбутніх практичних психологів.

НАУМ КОЛОМШСЬКИЙ,

доктор психологічних наук,

професор

ВСТУП

Психіка людини та тварин вивчається за достатньо само-стійними, історично сформованими напрямами. Це є порівняльна психологія, зоопсихологія, біхевіоризм, фізіологія вищої нерво-вої діяльності, гештальтпсихологія, етологія і генетика поведі­нки, нейробіологія, нейронауки.

Порівняльна психологія— напрямок досліджень, у яких зіставляються особливості психіки людини та тварин на різних еволюційних ступенях розвитку. У науковій літературі порів-няльно-психологічними називаються дослідження здібностей людини і тварин до навчання та розумової діяльності, що про-водяться в лабораторних умовах.

Подібні завдання має і зоопсихологія,яка вивчає прояв, закономірності й еволюцію психічного відображення у тварин різного рівня розвитку. Предметом досліджень зоопсихологів є поведінка і розвиток (філо- та онтогенез) психічних процесів у тварин, а також передумови і передісторія людської свідомості. Великий фактичний матеріал, накопичений зоопсихологією, викладений у підручнику К. Е. Фабрі (1976), а також у працях його учнів (Дерягіна, 1986; Мєшкова, Федорович, 1996).

Біхевіоризм— напрямок американської експериментальної психології, заснований Дж. Уотсоном. Відповідно до його ради­кальної концепції вся поведінка тварин (і людини) зводиться до комплексу секреторних і м’язових реакцій організму на зов-нішні стимули (концепція “стимул-реакція”).

Біхевіоризм не займається аналізом процесів, що відбува-ються в мозку, а наголошує на найточнішій реєстрації поведін-ки та її кількісному аналізі. “Навчання”, “інтелект”, “уявлен­ня” — ці поняття біхевіоризм принципово ігнорує.

Фізіологія вищої нервової діяльності (ВНД)— заснований І. П. Павловим на початку XX століття науковий напрямок, пов’язаний з об'єктивним вивченням фізіологічних основ пси­хіки (у тому числі і людини) методом умовних рефлексів. Зго-дом зміст цього поняття зазнав істотних змін.

Нині предметом фізіології ВНД вважається експерименталь-не дослідження закономірностей і нейрофізіологічних механіз-мів поведінки, процесів навчання і пам’яті.

Дослідження фізіології ВНД людини та тварин реалізують-ся, як правило, на основі комплексного підходу — використан-ня нейрофізіологічних, нейрохімічних і молекулярно-біологіч-них методів.

Психофізіологія— галузь психології, яка є спорідненою з ВНД. Вона орієнтована на встановлення кореляцій між психіч­ними явищами або станами та фізіологічними процесами (ве­гетативними і руховими реакціями), котрі реєструються за до-помогою об’єктивних методів.

Психофізіологія — напрямок, що досліджує переважно лю-дину, оскільки тільки вона може висловити свої суб’єктивні переживання і психічний стан. Мета, методи дослідження і по-нятійний апарат психофізіології у цілому той самий, що і у фізіології вищої нервової діяльності. Незважаючи на те, що термін має вужче значення, існує помилкова тенденція вжива-ти його замість терміна “вища нервова діяльність”.

Етологія- наука про поведінку особини в природному для неї середовищі. Вона сформувалася в 30-ті роки XX століття на базі зоології та еволюційної теорії.

її засновники — австрійський дослідник Конрад Лоренц (1903— 1989) і голландець Ніколас Тінберген (1907-1988), який усе життя пропрацював у Великобританії. Етологія розвивала-ся в тісному контакті з фізіологією, популяційною генетикою, генетикою поведінки та ін. Ця наука виникла як напрямок, пов’язаний переважно з вивченням “уроджених” дій, та піз­ніше перетворилася в цілісну концепцію, що містить аналіз по-ведінки в онто- і філогенезі, вивчення механізмів поведінки та її пристосувального значення.

Гештальтпсихологія— напрямок, що виник у 20-ті роки минулого століття у Німеччині і, подібно біхевіоризму, нама-гався протистояти методу інтроспекці. Первинними елементами психічної діяльності гештальтпси­хологія вважала не окремі відчуття, а цілісні образи - геш-тальти, що характеризуються константністю і стійкістю.

В основі цього напрямку була теза про значення цілісного сприйняття зорового образу в структурі психічної діяльності, про роль оперування цілісними зоровими образами. На відміну від розглянутих вище напрямків саме гештальтпсихологія в період свого виникнення була безпосередньо пов’язана з розроб-кою проблеми мислення, і саме завдяки їй відбувся рішучий злам в експериментальному вивченні інтелекту тварин. Один з найвідоміших гештальтпсихологів — Вольфганг Келер (1925) — першим довів наявність елементів мислення (“інсайту”) у тва-рин.

Генетика поведінки.Цей напрям, в основі якого є феномен успадкування особливостей поведінки тварин та людини, та-кож інтуїтивно зрозумілий багатьом ученим досить давно. Його перші представники спочатку займалися аналізом генетичних механізмів поведінки і, зокрема, когнітивних здібностей тварин і людини.

Генетика поведінки, або, як її іноді називають, “генетика мозку” — напрямок нейробіології, що досліджує фізіологічні основи процесів поведінки генетичними методами. Внесок гене-тики поведінки в розуміння складних форм поведінки тварин базується на використанні генетичних моделей тих чи інших когнітивних процесів.

Часом вживають іншу назву — нейробіологія,яка поєднує широкий комплекс наук (її межі встановити ще важко), налаш-тованих на розкриття загальнобіологічних закономірностей по-ведінки людини і тварин. Нарешті, існує термін нейронауки— наслідок інтеграції результатів, отриманих у суміжних галузях знань про мозок і поведінку.