CHAPTER 9

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 544

Документна лінгвістика є складовою сучасної розгалуженої науки про мову - мовознавства. Мовознавство, або лінгвістика – це наука про мову, її природу й функції, структуру, внутрішні закони функціонування й розвитку.

Узагальнене визначення – наука про природну людську мову взагалі і про всі мови як її індивідуальних представників.

Мовознавство буває конкретне й загальне, прикладне й теоретичне. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови або групи мов. Загальне досліджує мову взагалі. Прикладне займається практичними питаннями: створенням словників, унормуванням граматики, автоматичним опрацюванням текстів, зокрема й комп’ютерним перекладом. Теоретичне мовознавство досліджує мовні закони й закономірності.

Мова, її структура та можливості розглядалися вже в найдавніших творах, що дійшли до нас, - у давньоіндійських ведах.

Наука про мову виникла за кілька століть до нашої ери. Однією з найвідоміших стародавніх праць була усна граматика Паніні (IV ст. до н.е.). Ця граматика була у вигляді 3996 коротких віршів-правил.

Питаннями мови займалися такі видатні мислителі давнини, як Геракліт

( близько 535-475рр. до н.е.), Платон (427 – 347 рр. до н.е.), Аристотель (384-322 рр. до н.е.).

Пожвавлення духовного життя в Давній Індії, Китаї, Греції, Давньому Римі, на Арабському Сході супроводжувалося зростанням інтересу до мови, появи ґрунтовних праць про неї.

Великий внесок у розвиток мовознавства зробили: французький філософ Рене Декарт (1586 - 1650), німецькі вчені Вільгельм Гумбольдт (1767-1835) та Август Шлейхер (1821-1868), російські - Олександр Востоков (1781-1864), Філіп Фортунатов (1848-1914), Лев Щерба (1880-1994), польський – Ян Бодуен де Куртене (1845-1929), швейцарський – Фердінан де Соссюр (1857-1913) та інші.

Найвідоміший український мовознавець – Олександр Потебня (1835- 1891). Автор досліджень: “Мисль і мова”, “Із записок російської граматики”, “Замітки про малоруське наріччя”, “Мова і народність”.

Варто звернутися до “Курсу загальної лінгвістики Фердінана де Соссюра, щоб мати уявлення про підґрунтя сучасної науки про мову/ лінгвістику.

Соссюр прочитав три курси в Женевському університеті:

1. Січень-червень 1907 року (містив теми з діахронічної лінгвістики);

2. 1908-1909 навчальний рік. Обґрунтовано теоретичні протиставлення мови та мовлення, властивості мовних знаків. Визначення мови як найважливішої із знакових систем.

3. 1910-1911 навчальний рік. Завершення курсу 14 лекціями із загальнотеоретичної тематики.

Прочитано лінгвістику мови, лінгвістику мовлення ж тільки зазначено у дихотомії “мова/мовлення”. Основні ідеї Соссюра (опубліковані його учнями Ш.Балі та А.Сеше у 1916 році на основі одинадцяти студентських конспектів, а два найповніші – 306 і 407 сторінок - знайшли лише у 1950-х рр.)мають велике значення для сучасного мовознавства. “Зовнішня лінгвістика” – умови існування мови. “Внутрішня” – це лінгвістика мови (абстрактна система) і лінгвістика мовлення (як спостережувана індивідуальна дійсність).Функції мови в синхронії відрізняються від функції мови в діахронії. Мова як форма, а не субстанція. Мовні знаки виступають як двобічні єдності позначеного й позначення.

В Україні ідеї курсу поширював С.Карцевський у 20-і рр. у Катеринославі (Дніпропетровськ), у Київському університеті - А.О.Білецький.

Перспективи лінгвістики (за Соссюром): від численних мов як знакових засобів, історично вироблених окремими етносуспільствами, - через універсальну сторону цих розмаїтих окремих мов, – до нового розуміння індивідуального відтворення мови.

Теоретичний розвиток лінгвістики і закономірне вклю­чення тексту в багаторівневу систему лінгвістичних оди­ниць активізували дослідження різних типів текстів (нау­кових, технічних, виробничих, службових), зумовили практичні потреби визначення загальних принципів їх структурної організації та правил ефективної побудови. Комп'ютеризація стимулювала пошук лінгвістичних прин­ципів їх автоматизованої підготовки, трансформації (перш за все згортання), аналізу й оцінювання, сприяла розвитку прикладної лінгвістики тексту.

На сучасному етапі розвитку лінгвістика тексту інте­грує досягнення нових теорій і галузей знань, орієнтова­них на мовлення, акт комунікації.

Питання для самоконтролю:

1. Дати визначення лінгвістики тексту.

2. Які причини виникнення документної лінгвістики?

3. Що є об’єктом і предметом вивчення документної лінгвістики?

4. Які наукові галузі історично займалися вивченням текстів документів?

5. Розкрити сутність зв’язків документної лінгвістики з мовознавчими дисциплінами, іншими галузями знань.