Exercise 3

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 535

ПЗ – програмне забезпечення.

ОС – операційна система.

ЕОМ – електронно обчислювальна машина.

ПК – персональний комп’ютер.

СУБД – система управління базами даних.

TCP — один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

IP – (від англ. Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, що використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, що побудовані з використанням протоколу TCP/IP (наприклад Інтернет).

NAT – (від англ. Network Address Translation — перетворення (трансляція) мережевих адрес) — це механізм зміни мережевої адреси в заголовках IP датаграм, поки вони проходять через маршрутизуючий пристрій з метою відображення одного адресного простору в інший.

WAN – (від англ. Wide Area Network) — комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території.

LAN – (від англ. Local Area Network) являє собою об'єднання певного числа комп’ютерів на відносно невеликій території.

DHCP – (від англ. Dynamic Host Configuration Protocol — протокол динамічної конфігурації вузла) — це протокол прикладного рівня, що дозволяє комп'ютерам автоматично одержувати IP-адресу й інші параметри, необхідні для роботи в мережі.

SSH – (від англ. Secure SHell — «безпечна оболонка») — мережевий протокол рівня застосунків, що дозволяє проводити віддалене управління комп'ютером і тунелювання TCP-з'єднань.

FTP – (від англ. File Transfer Protocol, FTP) — дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі, що підтримує протокол FTP.

XST – (від англ. cross-site tracing – міжсайтове трасування) – вразливість системи безпеки, при експлуатації метода HTTP TRACE.

DNS – (від англ. Domain Name System, DNS) — ієрархічна розподілена система перетворення імені хоста (комп'ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

DDNS – динамічний DNS адрес.

Вступ

Актуальність захисту інформації в останні роки зросла, і причиною цьому висока інформатизація суспільства у всіх сферах його діяльності. Комп’ютери та інша обчислювальна техніка в рази продуктивніше виконує колись скучну та монотонну роботу, дає змогу оптимізувати будь-який процес. У певних сферах ця актуальність чітко виражена та зрозуміла, проте, частіше, побачити причинно-наслідковий зв’язок та оцінити його цінність можна тільки після того, як подія вже сталась.

Інформатизація настільки міцно закріпилась, що процес цей перейшов точку неповернення. Сучасний світ, з його безперервно зростаючим темпом життя, просто не зможе вижити таким, яким він є, без допомоги ЕОМ та інших механізмів швидкого забезпечення потрібної інформації. Ведення бізнесу, розроблення продукції, її реклама та реалізація, надання широкого спектру послуг, провадження автоматизованих систем управління та зрештою зручність для кінцевого користувача – все забезпечується системами по обробці, зберіганні та видачі інформації. І, звісно, найпродуктивніше все працює, при підключенні до всесвітньої мережі Інтернет, що поєднує мільйони ПК з серверами, де й проводяться ці операції.

Захист даних серверів є життєво необхідним. Вони являють собою ключові вузли зв’язку, що мають виділені адреси, до яких одночасно підключені тисячі користувачів Інтернету. При виході їх зі строю, система перестане функціонувати. Проте, гіршим є варіант їх несанкціонованої експлуатації, при якій користувачі самі віддадуть конфіденційну інформацію у руки зловмисника.

Веб-сервери, являють собою звичайні сервери з відповідним ПЗ. Відповідно їх захист майже нічим не відрізняється, проте не втрачає актуальності. Веб-сервер – це ЕОМ, на якій розміщується сайт, на якій він функціонує та до якої доступаються користувачі Інтернету. Можна сказати, що це «фронтенд» Інтернету. Дані сервери потребують спеціального ПЗ, та відповідно конфігурованих ОС. Оскільки специфіка веб-сервера потребує максимально можливої доступності для кінцевого користувача, а також що таких користувачів в кожний конкретний момент часу може бути дуже велика кількість, відповідно налаштувати захист є завжди питанням компромісним.

Наразі в світі щодня розробляють нові ПЗ, ОС, а також різного роду пристрої забезпечення передачі інформації, питання остаточного 100% захисту не вирішиться ніколи. З однієї сторони створення даної продукції виправдано, оскільки з часом змінюються потреби, а також вдосконалюються методи обробки та передачі інформації. Також в старих засобах, з часом, знаходять вразливості, що при їх експлуатації компрометують систему захисту. З іншої, кожний новий продукт, хоча й тестувався, проте реальний стрес-тест буде виконано лише при безпосередній реалізації системи на ринку. Практика показує, що захиститись від всіх багів до моменту випуску неможливо.

Питання гостро стосується веб-серверів, оскільки сайти працюють на так званих двигунах, які хоча й оновлюються, проте залишаються вразливими.

Створення віртуальної тестової лабораторії надає змогу тестування веб та інших серверів, до моменту реалізації системи, для виявлення недоліків на різних етапах створення та введення системи в дію. Також, в умовах тестової лабораторії, є можливість гучного конфігурування різних методів виявлення вразливостей, їх експлуатації та зрештої знешкодження цих вразливостей, для захисту кінцевої системи. Додатково залишена можливість тестування реально працюючих систем, а не тільки віртуальних, що дає змогу підтримки номінальної роботи серверів.