Суд у цирку.

Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 594

Платоспроможність підприємства – це наявність можливості на визначену дату задовольнити усі свої зобов’язання перед контрагентами, банками, акціонерами й іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності характеризує перспективи розрахунків підприємств за своїми обов’язками за допомогою реалізації при необхідності всіх приналежних їм активів:

Додаткові:

1. Показники використання оборотних коштів:

· тривалість одному обороту (Т) оборотних коштів у днях:

коефіцієнт оборотності (Коб) оборотних коштів:

2. Показники виробничого потенціалу:

· наявність, динаміка, питома вага основних фондів у загальній вартості майна;

· коефіцієнт зносу основних фондів;

· середня норма амортизації (коефіцієнт модернізації основних фондів );

· співвідношення капітальних вкладень з фінансовими вкладеннями

.

3. Показники фінансової стійкості:

· коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів підприємства.

По рекомендаціях Національного банку України він повинен знаходитися в межах від 0,5 до 1. Цей показник показує скільки позикових коштів приходитися на 1 грн. власних. Якщо показник перевищує величину (0,5—1), тоді фінансова стійкість негативна

стан дебіторської і кредиторської заборгованості.

При цьому аналізуються їхні розміри, тривалість, причини виникнення. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості повинне бути приблизно 2:1. При недотриманні зазначеної пропорції фінансовий стан підприємства оцінюється як негативний з тієї причини, що дебіторська заборгованість може бути перетворена в грошові кошти. Крім того, вона є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов’язань підприємства, тому кредиторська заборгованість, що не забезпечена дебіторською, є основною причиною неплатоспроможності підприємства.

коефіцієнт рентабельність ( Кр ):

По рекомендаціях Національного банку України коефіцієнт рентабельності не повинний бути нижче 0,25.

Коефіцієнт рентабельності розраховується як відношення чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, до виторгу від реалізації без податку на додану вартість (ПДВ).

коефіцієнт співвідношення ліквідних і неліквідних активів.

Позитивним є співвідношення, якщо сума ліквідних коштів приблизно дорівнює сумі неліквідних коштів. Цій меті служить і коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства, розрахований відношенням ліквідних коштів до всього майна підприємства. Збільшення коефіцієнта ліквідності на кінець аналізованого періоду в порівнянні з початковим свідчить також про прискорення оборотних коштів підприємства.

коефіцієнт « переливу капіталу».

Коефіцієнт переливу капіталу ( К_ПК ) показує, яку частину свого прибутку підприємство вклало в інші підприємства.

Він визначається по формулі:

коефіцієнт ділової активності ( Ка ) показує обсяг продукції, для виробництва якої використовується майно підприємства, і визначається по формулі:

коефіцієнт окупності відсотків за кредит.

Цей коефіцієнт (К) розраховується по формулі, у чисельнику якої відображається величина чистого прибутку, витрати по виплаті відсотків і податків, а в знаменнику — витрати по виплаті відсотків за кредити. По значенню цього коефіцієнта визначається, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для виплати відсотків.

§ коефіцієнт незалежності, який дозволяє оцінити частку власника у загальній вартості майна підприємства і характеризує доходність позичальника в перспективі, дозволяє мати якісну картину фінансової стійкості підприємства. Оцінюється такий фактор часткою величини джерел власних коштів у загальній сумі балансу.

1.7.3. Фінансове планування на підприємстві

Підприємство самостійно планує свою фінансову діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи та послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників.

Основу фінансових планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Вихідною базою для розробки фінансових планів є:

виробничі потужності підприємства, їхня структура;

державне замовлення;

портфель договірних замовлень на продукцію, сформований на основі прямих договірних зв’язків.

Основою фінансів підприємств є фінансовий план, що відображає в грошовій формі баланс доходів і витрат, фінансові результати господарської діяльності, складається на рік і має наступні розділи:

1. Доходи і надходження коштів:

· податок з обороту;

· прибуток балансовий;

· прибуток від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом;

· орендна плата;

· нецентралізовані джерела фінансування капітальних вкладень;

· довгостроковий кредит на капітальні вкладення;

· виторг від реалізації вибулого майна.

2. Витрати і відрахування коштів (передбачаються витрати):

· на капітальні вкладення і ремонт;

· приріст нормативу власних оборотних коштів;

· відрахування у фонди економічного стимулювання;

· витрати на утримання об’єктів соціально-культурного побуту;

· амортизаційні відрахування.

3. Взаємини з бюджетом :

· платежі в бюджет у виді податку з обороту, податку на прибуток, плати за трудові ресурси;

· асигнування з бюджету на державні капітальні вкладення.

У процесі виконання фінансовий план може корегуватися на підставі зміни якісних і кількісних показників виробничого плану.

Виконання фінансових планів підприємств знаходиться під контролем податкової інспекції. Фінансовий контроль здійснюється на стадії утворення грошових фондів та на стадії розміщення і використання коштів на цілі, передбачені планом. На підприємстві фінансовий контроль здійснюється фінансовим відділом.

Важливу роль у забезпеченні контролю за виконанням фінансових планів грає платіжний календар – оперативний фінансовий документ, основне призначення якого – сприяти дотриманню встановлених термінів здійснення фінансових операцій, послідовності в русі і розміщенні коштів, досягненню гнучкості в маневруванні власними і позиковими коштами.

Фінансові результати відображають цілі підприємницької діяльності, її прибутковість і ефективність реалізації обраного напрямку.

Тема 18