Ринкова та адміністративна моделі економічної політики

Характер економічної політики залежить від типу взаємозв’язку політики і економіки. Принципова відмінність тут – співпадають або не співпадають суб’єкти політичної і економічної влади. В одному випадку держава є не тільки головним знаряддям політичної влади, але й головним, якщо не єдиним власником. В іншому – держава може виступати лише як один з власників, в той час як значна – і, як правило, більша – частка економічної влади розподілена між приватними або асоційованими власниками. В першому випадку держава здійснює безпосереднє управління економікою, в другому – проводить політику економічного регулювання. В першому випадку формується адміністративно-командне господарство, в другому – ринкова економіка.

В адміністративному господарстві – політика панує над економікою, влада – над власністю. Господарське управління підкоряється не економічним законам, а політичним та ідеологічним пріоритетам. Характерними рисами цієї системи є планування економі­ки, особиста залежність працівника від держави, дефіцитність споживчого ринку, зат­ра­т­ність виробництва, гальмування науково-технічного прогресу, соціальне споживацтво.

Ринкове, або капіталістичне виробництво базується на накопиченні, прагненні до прибутку шляхом раціоналізації підприємництва і праці. Механізм переходу від традиційного господарства до капіталістичного, тобто від статичного до саморухливого, трактується різноманітно (за Марксом – це жорстоке первісне накопичення; за Вебером – наслідок дії особливої протестантської етики, тобто світської аскези; деякі вчені ставлять зростання продуктивності у залежність від певної політико-правової системи). У всякому разі безумовно, що процеси формування ринкової капіталістичної економіки, громадянського суспільства, яке базується на особистій свободі громадян, і демократичної політико-правової системи були взаємопов’язаними і взаємообумовленими.

У ринковій системі економічна влада намагається взяти під свій контроль політичну владу. Американський політолог Ч.Мерріам писав: “Экономическая власть неизбежно стремится перерасти в политическую власть... Те, кто контролирует собственность, обязательно будут стремиться превратить свои доллары в голоса избирателей, свою собственность – в политическую власть.” Але відносна самостійність політичної сфери накладає обмеження на пряму владу “лантуха з грошима”, а саме, вимагає більш-менш сумлінного виконання соціально-значимих функцій держави, отже, врахування інтересів й інших прошарків суспільства.

У процесі демократизації суспільства відбувається ускладнення стосунків між власниками і політиками – розвивається політичний бізнес, тобто реалізація економічних інтересів політичними засобами. Політичний бізнес – це створення великих підприємницьких організацій, взаємозв’язок бізнесу з політичними партіями, регламентація фінансування виборчих кампаній, правове регулювання лобістської діяльності.