Техніко-економічна оцінка проектних рішеньМетодика техніко-економічної оцінки проектних рішень наведена в розділі 5 даного навчального посібника.
Графічна частина проекту Склад графічної частини проекту: 1 лист – генеральний план підприємства; 2 лист – план виробничого корпусу; 3 лист – план виробничої дільниці (зони);
1 Генеральний план підприємства На генеральному плані показують будівлі і споруди за їхніми габаритними обрисами, розміщенням, площадки для відкритого зберігання автомобільної техніки, основні і допоміжні шляхи руху рухомого складу на території АТП, проїзди загального користування ів суміжні території. Генеральний план розробляється з урахуванням вимог, викладених на стор 96-104 Генеральні плани земельної ділянки виконують на листі формату А1 у масштабі 1: 2000; 1: 1000; 1: 500. З метою орієнтування земельної ділянки щодо напряму і тривалості вітрів протягом заданого відрізка часу на генеральних планах наносять розу вітрів, при розробці генерального плану у курсовому проекту допускається зображення у верхньому лівому куті північного напрямку. Усі будівлі і споруди, що зображуються на генеральному плані прив’язуються до межі земельної ділянки. На кресленні генерального плану також показуються його габаритні розміри. У нижньому правому кутку креслення наводяться умовні позначення, що прийняті на генеральному плані, а також основні показники генерального плану. Приклади наведено у додатку Е. Окрім цього в додатках до розрахунково-пояснювальної записки наводиться експлікація будівель і споруд на генеральному плані (Додаток Е).
План виробничого корпусу План і розріз виробничого корпусу виконуються відповідно до вимог стандартів. Плани будівель і споруд розташовують, як правило, довгим боком упродовж горизонтального боку аркуша в міру зростання нумерації поверхів знизу вгору і зліва направо. Якщо план поверхів будівель і споруд не вміщується на аркуші прийнятого формату, то його допускається розчленяти на кілька ділянок, розміщуючи їх на окремих аркушах. У цьому випадку на кожному аркуші, де показана ділянка плану, наводять схематичний план усього поверху з основними координаційними осями і умовними позначеннями (штриховою) зображеної на даному аркуші ділянки. План виробничого корпусу починається з нанесення координаційних осей будівлі (сітки колон). У сучасному промисловому будівництві одноповерхові будівлі виконуються каркасного типу з сіткою колон, що мають відстань 6 чи 12 м і прогони з модулем 6 м, тобто 6, 12, 18, 24, 30, рідше понад 30 м. Часто використовують конструктивні схеми будівель, що мають центральний прогін 12, 18, 24, 30 м і два відкрилки по 6 чи 12 м. Для багатоповерхових будівель промислового типу слід застосовувати сітку колон 6 х 6 чи 9 х 6 м. Координаційні осі показуються тонкими штрихпунктирними лініями з довгими штрихами і позначаються арабськими цифрами і великими літерами (за винятком літер: З, Н, О, Х, Ь) у колах діаметром 6...12 мм. Пропуски у цифрових і літерних (крім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються. Якщо для позначення колон не вистачає літер алфавіту, наступні осі позначають двома літерами, наприклад: АА, ББ та ін. Цифрами позначають координаційні осі з боку будівлі з великою кількістю координаційних осей. Послідовність цифрових і літерних позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо і знизу вгору і наносять, як правило, на лівому і нижньому боках плану будівлі. При незбігу координаційних осей протилежних боків будівлі позначення вказаних осей у місцях розходження додатково наносять по верхньому чи правому бокам. Для окремих елементів (наприклад, фахверкових колон, вбудованих споруд), розташованих між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі і позначають дробом, у чисельнику якого вказують позначення попередньої координаційної осі, а в знаменнику – порядковий номер додаткової осі у межах ділянки між суміжними координаційними осями. Фахверкові колони розміщуються за периметром будівлі з відстанню 6 м, бо стінові панелі мають довжину 6 м. Після нанесення сітки колон на плані показуються стіни, перегородки, сходи і площадки, вікна, ворота, двері, підйомно-транспортне устаткування, пости і лінії ТО, ремонту, очікування та ін. Розміри колон у поперечному перерізі – 400 х 400, 600 х 600, 400 х 800, 500 х 800 мм. Товщина стін – 25 см (стінові панелі), 38, 51, 64 см(цегляні стіни). Розміри воріт (ширина х висота): 2, 6 х 3, 3; 3, 6 х 3, 6; 4 х 3; 4 х 3, 6; 4 х 4, 2; 3, 6 х 3; 4, 8 х 5, 4. Висота дверей – 2, 4 м, ширина: одностулкових – 1 м, двостулкових – 1, 5 і 2 м. Ширина віконного прорізу – 1000 мм, а висота – 600 мм. Назву приміщень чи технологічних дільниць, зон, відділів приводять безпосередньо на плані з указанням розміщених у них виробництв за вибуховою, вибухово-пожежною і пожежною безпекою (категорії виробництва). Категорія виробництва вказується під назвою приміщень у прямокутнику розміром 5 х 8 мм. Площі приміщень приводять у нижньому правому куті плану приміщення і підкреслюють. Якщо пояснювальні написи розташувати важко, то допускається назву приміщень, їх площі і категорії виробництв приводити в експлікації з нумерацією приміщень на плані. Номери приміщень на планах проставляють у колах діаметром 7...8 мм чи овалах. Експлікації приміщень розміщують над основним написом з урахуванням резервного поля не менше 50 мм. Конструкції, розташовані вище січної площини (майданчики, антресолі), зображують штрихпунктирною рискою з двома крапками. При виконанні розрізу будівлі положення уявної вертикальної площини розрізу приймають, як правило, з таким розрахунком, щоб у зображення потрапляли прорізи вікон, зовнішніх воріт і дверей. З видимих елементів на розрізах зображають тільки елементи конструкцій будівель, підйомно-транспортне устаткування, відкриті сходи і майданчики, що знаходяться безпосередньо за уявною площиною розрізу. Висота приміщень одноповерхових будівель приймається 3, 6; 4, 2; 4, 8; 5, 4; 6, 0; 7, 2; 8, 4; 9, 6; 10, 8; 12, 6; 14, 4; висота приміщень багатоповерхових будівель – 3, 6 м. На планах виробничих підрозділів указують: координаційні осі будівлі і відстані між ними, при цьому їх маркірування і розташування повинні відповідати плану будівлі; будівельні конструкції – у вигляді спрощених контурних обрисів і відповідно до умовних позначень (див. додаток Д); устаткування – у вигляді спрощених контурних обрисів; прив’язку устаткування до координаційних осей чи до елементів конструкцій будівлі; відмітки чистих підлог і основних майданчиків; робочі місця, споживачів води, стисненого повітря та інших видів енергії відповідно до умовних позначень (див. додаток Д). Устаткування, показане на плані, нумерується і зводиться у специфікацію технологічного устаткування, яка міститься у додатку пояснювальної записки (додаток Д). При цьому у головках таблиці замість цифр слід писати: 1 – позиція; 2 – назва і технічна характеристика устаткування і матеріалів. Завод-виготовлювач (для імпортного устаткування – країна, фірма); 3 – тип, марка, устаткування. Позначення документа і номер аркуша; 4 – одиниця виміру; 5 – назва; 6 – код; 7 – код заводу-виготовлювача; 8 – код устаткування, матеріалу; 9 – ціна одиниці устаткування, тис. грн.; 10 – кількість; 11 – маса одиниці устаткування, кг. У графах вказуються: 1 – позиція устаткування, передбачена технічним проектом виробничого підрозділу; 2 – назва технологічного устаткування, його характеристика і завод-виготовлювач. Для приладів і засобів автоматизації тут наводиться граничне значення вимірюваного параметра, заповнення останніх граф нескладне.
|
