Етапи розвитку1 етап. (119901205р.) - утворення та становлення. Князь Роман у 1199 р. придушує опір бояр і об'єднує Галицьке та Волинське князівство, веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. В 1201 р. Роман оволодіває Києвом. Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, проте йому не вдалось об'єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув 2 етап (1205-1238рр.) - Тимчасовий розпад. Боротьба за галицький стіл. Характерними рисами державного життя були: свавілля бояр безперервне втручання Угорщини та Польщі у внутрішні справи держави зростаюча монгольська загроза енергійна боротьба Данила Галицького за відновлення державної єдності, яка успішно закінчилась у 1238 році. 3 етап (1238-1264рр.) - об'єднання та піднесення, активна боротьба з золотоординським ігом. Данило Галицький відвойовує втрачені позиції, розгромлює тевтонських лицарів Добжинського родену, поширює свій вплив на Київ, зводить низку міст-замків, одержує в 1245 р. перемогу в битві під галицким містом Ярославом над військами Ростислава і відновлює єдність Галицько-волинського князівства знов, підтримує контакти з папою римським Інокентієм ІV, приймає від нього королівську корону і в 1253 році стає першим українським королем. Данило Галицький активно проводив західну політику, підтримував західні культурні впливи, запроваджує європейське самоврядування в містах. 4 етап (1264-1323рр.) - стабільність та піднесення. Галицько-волинське князівство проводить незалежну політику на міжнародній арені. Воно досягло успіхів у боротьбі з Золотою Ордою, підтримувало міцні зв'язки з німецьким орденом та Литвою і таким чином відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини, контактувало за Австрією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Римом. Його дипломатичні відносини свідчать про широке міжнародне візнання Галицько-волинської держави. Значним досягнення Юрія І Львовича, онука Данила Галицького, було утвердження константинопольським патріархом Галицької митрополії (1303-1437рр.). Вона стала не лише символом державного суверенітету і князівства, але й сприяла зміцненню його незалежності. 5 етап (1323-1340 рр.) - поступовий занепад. У середині 14 століття польські феодали захопили Галичину і частину західної Волині. Іншу частину Волині після отруєння боярами в 1340р. останнього правителя Галицько-волинської держави Юрія ІІ успадкована князем литовським династії Рідеміновичів. Під владою Угорщини, а пізніше Молдави і Туреччини опинилась Північна Буковина. Так припинила своє існування Галцицько-волинська держава. 2. Без підняття суспільно економічних відносин в Україні до рівня європейських стандартів ніяке „продовження контактів з Європою на більш високому рівні” не принесе владі України бажаних результатів у напрямку євроінтеграції. Європа бажає, щоб Україна, зробивши згадані вище перетворення, стала одним з локомотивів ЄС, а не причіпним вагоном. Європа заінтересована, щоб інтеграція України в Євросоюз додала свіжої крові в ЄС, а не висмоктувала її з ЄС. Україна зможе стати членом ЄС, коли в Європі усвідомлять, що Україна досягла рівня потенційного „локомотиву”. Українське суспільство теж має робити свідомий вибір такої влади в Україні, яка здатна підняти комфортність життя в Україні до європейських стандартів. Суспільство має дозріти до інтеграції і визначитися з її вектором. На сьогодні воно, на жаль, ще до цього не дозріло. Недозрілий плід Європі не потрібен. Згадайте, що буде, коли з’їсте недозріле яблуко. Європейці теж не хочуть нових проблем від передчасної інтеграції України в Євросоюз. Але Європа постійно демонструє, що двері в ЄС і НАТО для України залишаються відкритими. Вони натякають, щоб Україна не ломилась у відкриті двері, а зробила все від неї залежне, щоб увійти в європейський дім бажаним гостем, і залишилась у ньому ефективним співгосподарем. 3. Перші спроби регламентувати адміністративну систему та впровадити новий порядок стягнення данини в Київській Русі зроблено: б) княгинею Ольгою 4. Укажіть назву держави, до складу якої на початку XVI ст. увійшли Чернігово-Сіверські землі: а) Московське царство 5.а)-в)-д)-г)-б) 6.д)-в)-г)-а)-б) 7. Хто з наведених нижче діячів викладав у Києво-Могилянській колегії а) І. Галятовський д) Л. Баранович е) І. Гізель 8. Організація лікнепу, ліквідація університетів, проведення «українізації» були складовими політики а) Української Соціалістичної Радянської Республіки 9. Українська РСР стала членом Організації Об’єднаних Націй: г) 1954 року 10. 1-3 2-4 3-3 4-2 11. Командувач Української повстанської армії в) Роман Шухевич 12. За якими з перелічених законодавчих актів розвивається освіта в незалежній Україні? а) Національна доктрина розвитку освіти д) Програма «Освіта — Україна ХХІ ст.» 1. Державний лад Галицько-Волинського князівства (королівства) ніби був схожий на устрій Київської Русі, але у функціонуванні, повноваженнях та компетенції роль князя, ради бояр, віча була дещо іншою.Князеві (королю) належала верховна законодавча, виконавча, судова, адміністративна та виконавча влада. Він очолював державу як суверен, керував збройними силами, зовнішньою політикою, фінансами (податки, карбування грошей). Проте абсолютної влади в державі князь не мав, вона обмежувалася впливовим боярством, особливо в Галичині, де боярський клан сформувався з місцевої земельної аристократії, ще родоплемінних часів. Політично сильні князі (Данило Романович) вели з ними криваву боротьбу, а слабші потрапляли під повний контроль. Другою особливістю державного ладу Галицько-Волинського князівства є дуумвірат - одночасне правління двох князів: одного на Волині (у Володимирі), другого - м Галичині (Галичі, Львові, Холмі). Йдеться про співправління Данила і Василька Романовичів, Льва I Даниловича і Володимира Васильковича, Андрія і Лева II Юрійовичів.Боярська рада формально існувала як дорадчий орган центральної влади при князеві. Та фактично рада скликалася найбільш впливовими боярами, які прагнули обмежувати або регулювати владу князя. До її складу входили найбільші землевласники (бояри-аристократи), галицький єпископ, воєводи, намісники та суддя княжого двору (теж всі походженням з боярського стану). У часи занепаду влади князя бояри очолювали державу, наприклад, Володислав Кормильчич (в роки малолітства Данила Романовича) або Дмитро Детько (після смерті Юрія II).Віче як пряме воле- і правовиявлення населення скликалося спарадично - або стихійно, або князем чи боярами у часи зовнішньої загрози чи внутрішньої міжусобної боротьби. Воно не мало чіткого регламенту, визначених повноважень та компетенції. Поступово його роль занепала і до XIV ст. звелася нанівець.Система управління була двірсько-вотчинною. Центральну виконавчу владу очолював двірський (дворецький): керував князівським двором і вотчинами, чинив суд від імені князя, супроводжував його в поїздках. Печатник (канцлер) відав канцелярією, вів діловодство держави, охороняв печатку, керував писарями, перекладачами, архіваріусами. Стольник. очолював фінансову систему, збройник забезпечував необхідним військо, отроки та дітські виконували різні доручення князя.Місцеве управління належало призначеним князем у воєводства воєводам, у волості - волостелям, у міста - тисяцьким або посадникам. Найменшою адміністративною одиницею була сільська община, якою управляв виборний староста, але підпорядкований князівським урядовцям. Кожен на своєму місці був адміністратором, воєначальником та суддею. Судова влада не була відділена від адміністративної і складалася з державних, церковних та домініальних судів.Отже, за формою правління Галицько-Волинська держава була феодальною монархією із сильною олігархічною верхівкою в особі боярства.
2. Нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України. Активно діють тут протестантські церкви, традиційні для України, — баптистська, адвентистська, п'ятдесятницькі, Свідки Єгови. Це не становить, як дехто схильний робити висновки, загрозу історичним церквам України — православним і католицьким. І не тому, що протестанти є незначною частиною української християнської спільноти, а насамперед тому, що всі християнські й нехристиянські конфесії в Україні мають гарантовану Конституцією України можливість розвиватися динамічно і паралельно на засадах взаємоповаги та взаємодоповнюваності, співпраці в здійсненні значущих соціальних і євангелізаційних проектів у річищі національного й духовного відродження України.В Україні пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові (досі невідомі для України) християнські й нехристиянські течії, відгалуження, місії, іноді досить для нас екзотичні, далекі від національної традиції і культури. Серед них, зокрема, громади харизматичного напряму, церкви повного Євангелія, Новоапостольської церкви, Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів), а також Товариство свідомості Крішни, буддисти. Функціонують різні течії неоязичництва. Крім того, в Україні діє більше як 200 мало-чисельних об'єднань віруючих 46 різних релігійних напрямів.За останні п'ять років в Україні значно зросла кількість мусульманських громад. Проте єдиної структури ця конфесія не набула. На початок 1999 р. офіційно діяли чотири зареєстровані самостійні центри мусульман. Три керівні центри має в Україні також іудаїзм.У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил, інтелектуальному, моральному розвитку людини, цивілізованому співжиттю громадян. 3. В) трипільська 4. В) 1187 5. В) 1387 6. Б) петром дорошенком 7. В) сприяла відновленню економіки україни як складовою російської імперії 8. В) ухваленням ООН Декларації про права людини 9. В) реалізація Центральною радою аграрної реформи 10. В) належність до шістидесятників 11. Б) 1939 12. Г) багатовекторність, Д) гуманізація
|
