Глава 13. ПОДАТКОВЕ ПРАВО ТА ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ 391

орган і лише закон, оскільки зміна податкового законодавства підла ісоппими актами не допускається»'.

Разом із тим законодавство більшості країн світу, зокрема й України, не дозволяє використовувати у фіскальній сфері ін­струменти безпосередньої демократії². Так, Конституція Украї­ни у ст. 74 прямо забороняє референдум щодо законопроектів із питань податків. У багатьох державах така вимога не обмежу­ється податками, а поширюється на всі обов'язкові платежі. На­приклад, у § 28/С Конституції Угорської Республіки закріпле­но, що не можна проводити всенародного голосування з приводу видів податків, зборів, мита, а також змісту законів щодо центра­лізованих умов справляння місцевих податків³.

Принцип рівності та загальності оподаткування. Зазначе­ний принцип також випливає із положень Конституції України, зокрема ст. 21 стосовно рівності у правах, а також ст. 67 стосов­но загального обов'язку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Зазначений принцип разом із попереднім є визначальним при формуванні податку та подат­кової системи загалом. Не можна допускати встановлення по­датків або правил оподаткування, які б мали дискримінаційний характер залежно від певних критеріїв (наприклад, соціальної, національної, релігійної, расової приналежності — для фізичних осіб; організаційно-правової форми чи змісту підприємницької діяльності — для юридичних). Разом із тим зазначений прин­цип проголошує по суті лише недопустимість установлення за­коном необгрунтованих відмінностей у правовому становищі суб'єктів податкових відносин. Якщо брати податкове законо­давство, то принцип рівності та загальності оподаткування на­був, фактично, свого закріплення у положеннях ст. З ЗУ «Про

¹ Постановление Конституционного Суда РФ «По делу о проверке кон-
ституционности Постановлений Президиума Верховного Совета РФ и Пра-
вительства РФ от 3 февраля 1992 года «О социальной защите населення и об
упорядочении регулирования ценообразования на отдельние видьі продук-
ции», Постановления Президиума Верховного Совета РФ от 3 февраля 1992 го­
да «О всероссийском агентстве по авторским правам»...» от 19.03.1993 г. № 5-11 /
К. А. Сасов; под рсд. С. Г. Пепеляева. — М.: Волтсрс Клувер, 2008. С. 18.

² Гаврилюк Р. О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом
осіб / Р. О. Гаврилюк. — Чернівці: Рута, 2002. С. 32 33.

³ Пришва Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових платежів /
Н. Ю. Пришва. - К.: ЕксОб, 2003. - С. 208.

392 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІ В

систему оподаткування», а саме при розкритті суті таких прин­ципів системи оподаткування, як обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів по­даткової дискримінації, соціальна справедливість.

Принцип визначеності оподаткування. Прикладом його нормативного закріплення може бути п. 6 ст. З Податкового ко­дексу РФ, який встановлює, що акти законодавства про податки і збори потрібно сформулювати таким чином, щоб кожен чітко знав, які податки (збори), коли і в якому порядку він має спла­чувати. В Україні цей принцип можна прослідкувати у положен­нях згадуваної ст. З ЗУ «Про систему оподаткування», в якій закріплено принцип єдиного підходу до розробки податкових законів. При цьому сказано, що податковий закон обов'язково повинен містити визначення платника податку і збору (обов'яз­кового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати подат­ку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), термінів та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. У ст. 1 Закону закріплено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім зако­нів про оподаткування. Істотним положенням, яке породило су­дову практику, стало і положення ст. 1 про те, що податки і збо­ри (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено ЗУ «Про систему оподаткування» (крім визначених ЗУ «Про дже­рела фінансування дорожнього господарства України»), сплаті не підлягають. Окрім того, сі'. З містить положення про доступ­ність, тобто забезпечення дохідливості норм податкового зако­нодавства для платників податків і зборів.

Принцип економічної обґрунтованості. Стаття З ЗУ «Про систему оподаткування» закріплює, що податки та збори (обо­в'язкові платежі) слід установлювати на підставі показників розвитку національної економіки й фінансових можливостей з урахуванням потреби досягнення збалансованості витрат бюд­жету з його доходами. Із цим принципом певною мірою можна пов'язати правило рівномірності сплати податків, тобто встано­влення термінів сплати податків і зборів (обов'язкових плате­жів) виходячи з необхідності своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

Принцип дотримання стабільності в оподаткуванні. По­датки мають відповідати принципу стабільності, під якою розу-