Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Предмет, задачі і функції соціології праці





 

Термін соціологія(від лат. societas-суспільство й грецького logos - слово, навчання) був уведений французьким мислителем Огюстом Контом ( 1798-1857) в 30-х роках XIX сторіччя. У загальному значенні соціологія є наука про суспільство. Однак таке трактування не розкриває специфіки предмета соціології. Багато наук (історія, право, етика й т.д.) є науками про суспільство, але кожна з них має свій предмет дослідження. Соціологія - це наука про закономірності функціонування, розвитку й взаємодії соціальних спільнот, систем і організацій.

У результаті розвитку теорії загальної соціології, проведення конкретних соціологічних досліджень відбувається накопичення наукових знань про соціальні явища й процеси в різних сферах життєдіяльності суспільства, що веде до виділення й становлення спеціальних соціологічних теорій. Так в першій третині XX ст. з'явилася одна з галузей загальної соціології - соціологіяпраці.Соціологія праці - спеціальна соціологічна теорія, досліджувана закономірності формування, розвитку й функціонування різних соціальних утворень (систем, спільнот, інститутів) і пов'язаних з ними явищ і процесів у сфері праці.

Соціологія праці – це ставший самостійним науковим напрямком розділ соціологічної науки, що вивчає соціальні закономірності взаємодії людей із засобами й предметами праці, механізми дії й форми прояву цих закономірностей у діяльності трудових колективів і особистості [34, с. 5-6]

Соціологія праці – це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них.

Об'єктомсоціології праці як галузі знань загальної соціології є соціальні зв'язки людей між собою та засобами праці в процесі їхньої трудової діяльності. Ці зв'язки проявляються в соціальних взаємодіях.

Соціальні взаємодії в сфері праці - це форма соціальних зв'язків, реалізована в обміні діяльністю й взаємною дією. Об'єктивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їхніх інтересів, близьких або віддалених цілей, поглядів. Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними його ланками виступають засоби й предмети праці, матеріальні та духовні блага.

Постійна взаємодія окремих індивідів або їх спільнот процесі трудової діяльності в певних соціальних умовах утворює специфічні соціальні відносини.

"Соціальні взаємодії", "соціальні відносини", "соціальні групи", "соціальна структура" - найважливіші соціологічні поняття, що становлять основу понятійного апарату ("мови") соціології праці. Це дозволяє описувати досліджувані соціальні явища й процеси, забезпечуючи їх вірне розуміння.

Предметом соціології праці як спеціальної соціологічної теорії є структура й механізм соціально-трудових відносин, а також соціальних процесів і явищ у сфері праці, тобто:

- соціальні спільності, тобто різні соціальні групи (суб’єкти праці), які беруть участь у трудовій діяльності, а саме: підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники тощо;

- соціальні інститути в сфері праці, тобто історично сформовані специфічні форми спільної діяльності людей, а саме: праця, трудова діяльність та поведінка, трудовий колектив тощо;

- соціально-трудові процеси, тобто процеси, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах, у процесі праці і пов’язані з функціонуванням та зміною станів соціальних груп, окремих працівників, пов’язаних з їх трудовою діяльністю.

Предмет науки поєднує п’ять складових: соціальні верстви та інститути в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси, соціальне управління ними.

Соціологія праці вивчає багато різних проблем, передусім співвідношення соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних відмінностей у трудових колективах (тобто, чому є підприємці, управлінці і робітники, які ж до того можуть стати безробітними). Нарешті, вона вивчає специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для організації ефективного розвитку колективів, попередження чи вирішення конфліктів у них. Соціологія праці вивчає методологічні та методичні аспекти вирішення таких проблем, як вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень; використання різноманітної інформації в процесі управління; певних методів та стилів керівництва; ефективність самоврядування і виробничої демократії та ін.

Ціль соціології праці –дослідження соціальних явищ, процесів і розробка рекомендацій по їх управлінню й регулюванню, прогнозуванню й плануванню, спрямованих на створення оптимальних умов для функціонування суспільства, колективу, групи, окремого індивіда в сфері праці й досягненню на цій основі найбільш повної реалізації й оптимального сполучення їхніх інтересів.

Слід зазначити, що теорія соціології праці має свою специфіку предметного характеру. Вона розглядає відносно самостійні соціальні процеси, а тому має свої методи, своєрідну, властиву їй техніку, тобто прийоми дослідження. Соціологія праці використовує методи конкретних соціологічних досліджень: вивчення соціологічної документації, спостереження, опитування (інтерв'ю, анкетування, соціометрію), соціально-економічний експеримент тощо. Вивчаючи закономірності й тенденції зміни соціальної сутності (змісту й характеру) праці й виникаючих при цьому соціальних явищ і процесів у сфері трудової діяльності людини, розглядаючи трудову діяльність як спосіб соціальної поведінки, соціологія праці за допомогою методів прикладних соціологічних досліджень аналізує вплив технічного прогресу й інших факторів на характер і зміст праці, трудову поведінку працівника, формування його відношення до праці, установок, мотивів трудової діяльності, задоволеності працею тощо. Призначення проведених прикладних соціологічних досліджень полягає в одержанні соціологічної інформації про джерела й причини розвитку або гальмування досліджуваних соціальних процесів, систем і відносин сфери праці. Висновки, отримані в результаті проведення соціологічних досліджень, служать теоретичною підставою для вдосконалювання управління соціальними процесами, та використовуються працівниками в конкретній соціальній дійсності.

Найважливішими джереламисоціології праці є:

- основи економічних вчень та їх застосування до процесів розвитку суспільства;

- теорії розвитку особистості;

- вивчення й узагальнення соціальних явищ і процесів, що протікають на промислових підприємствах, установах, організаціях, різних підрозділах національного господарства;

- сучасна спеціальна література - праці вітчизняних і закордонних вчених-соціологів, досвід управління соціальними процесами і явищами, що протікають у підрозділах суспільного виробництва за кордоном.

Змістом соціології праці виступає сукупність досліджень за наступними напрямками:

- загальнотеоретичні й методологічні основи соціології праці й методи проведення конкретних соціологічних досліджень;

- критичний аналіз методологічних основ вітчизняної й закордонної соціології;

- соціально-психологічні аспекти особистості, зокрема особистості керівника трудового колективу;

- трудовий колектив: соціальна організація й структура, напрямки й методи оптимізації соціального середовища в трудовому колективі;

- стиль відносини керівника до колективу й особистості;

- проблеми управління соціальними явищами, процесами (менеджмент праці), дисципліною праці, організацією соціального контролю [34, с. 9-12.].

Соціологія праці, як і будь-яка інша наука, виконує певні функції в життєдіяльності суспільства. Найважливіша з них – інформаційна, яка полягає в забезпеченні управлінських структур суспільства соціологічною інформацією, що дає об'єктивну й повну картину соціальної ситуації на підприємстві, в галузі й виробничій сфері в цілому.

Пізнавальнафункція соціології праці пов'язана з розширенням закономірностей соціально-трудових відносин, створенням теоретичного обґрунтування практичного менеджменту. На рівні конкретного підприємства мова йде про виявлення сукупності соціальних резервів трудового колективу, його потенційних можливостей розвитку, що не використано повною мірою.

Описова функція пов'язана з викладом і публікацією результатів соціологічних досліджень у різних звітах, статтях монографіях. Тим самим створюється цілісний опис соціального життя трудових колективів, різних груп і окремих працівників.

Освітня функція реалізується через розширення суспільних наукових знань, теоретичних і методологічних основ, подань про соціальні механізми процесів у сфері праці серед все більшої кількості фахівців менеджерів і інших працівників.

Прогностична функція соціології праці пов'язана з можливостями відстежити за допомогою конкретно-соціологічних досліджень тенденції в зміні сукупності соціальних показників, які характеризують відхилення від нормального стану соціально-трудових відносин, вчасно передбачити розвиток негативних тенденцій у соціальному житті колективу.

Перетворююча функція соціології праці складається в розробці на основі даних соціальної діагностики стану соціально-трудових відносин сучасних соціальних технологій, виготовленні на основі цих технологій систем соціального управління трудовими колективами в напрямку залучення для їх соціального розвитку всієї сукупності соціальних резервів [19, с. 286].

Як видно, кожна з розглянутих функцій розкриває додаткові можливості для підвищення ефективності управлінської діяльності. Проте реалізувати ці можливості менеджер зможе тільки тоді, коли засвоїть, зрозуміє й навчиться грамотно використовувати всю сукупність знань, зосереджених у навчальному курсі «Соціологія праці». Соціологічна грамотність - один з найважливіших «секретів» ефективного управління, оволодіння яким прямо пов'язане із соціологічною освітою і самоосвітою сучасного менеджера.

Таким чином, соціологія праці споріднена з іншими науками про працю на основі спільності об'єкта вивчення — трудової діяльності. Проте аспект вивчення праці (предмет науки) в соціології відрізняється і полягає у вивченні особливих соціально-трудових відносин, тобто тих соціальних відносин, що виникають у результаті взаємодії людей у процесі праці.

У соціології праці об'єктивно містяться значні можливості підвищувати ефективність управлінської діяльності, закладені в змісті її функцій: інформативної, описової, освітньої, прогностичної, перетворювальної. Шлях реалізації цих можливостей пролягає через набуття соціологічної грамотності менеджерами — глибоке освоєння ними знань, методів і методик соціології праці, розвиток умінь практичного їхнього застосування в управлінській діяльності.






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 430. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.092 сек.) русская версия | украинская версия