Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Трудова поведінка: поняття, структура




До числа провідних категорій соціології праці відноситься соціальна поведінка і її модифікації — трудова, економічна, організаційна, функціональна, комунікаційна, виробнича, демографічна, нормативна й девіантна. У них відображені властивості основних суб'єктів соціального життя: особистості, групи, колективу. Соціальна поведінка — похідний компонент соціального середовища, що переломлюється в суб'єктивних характеристиках і актах діючих осіб, а також результат суб'єктивної детермінації людської активності. У цьому змісті її можна розуміти як процес цілеспрямованої активності у відповідності зі значимими інтересами й потребами людини. Воно, з одного боку, складна система адаптації й пристосування особистості до різноманітних умов, засіб функціонування в системі конкретного соціуму. З іншого боку - активна форма перетворення й зміни соціального середовища відповідно до об'єктивних можливостей, які людина самостійно проектує й відкриває для себе, відповідно до своїх власних уявлень, цінностей й ідеалів. Різновидом соціальної поведінки є трудова діяльність і трудова поведінка.

Трудова діяльність — це жорстко фіксований у часі й просторі доцільний ряд операцій і функцій, чинених людьми, об'єднаними у виробничій організації. Тут ставляться наступні цілі:

- створення матеріальних благ, коштів життєзабезпечення;

- надання послуг різного цільового призначення;

- розробка наукових ідей, цінностей і їхніх прикладних аналогів;

- нагромадження, консервація, передача інформації і її носіїв тощо.

Трудова діяльність - незалежно від способу, коштів і результатів - характеризується рядом загальних властивостей:

функціонально-технологічним набором трудових операцій,

запропонованої робочим місцям функціональною програмою;

набором відповідних якостей суб'єктів праці, зафіксованих у професійних, кваліфікаційних і посадових характеристиках;

матеріально-технічними умовами й просторово-тимчасовими рамками реалізації;

певним способом організаційно-технологічного й економічного зв'язку суб'єктів праці з коштами й умовами їхньої реалізації;

нормативно-нормативно-алгоритмізованим способом організації, за допомогою якого формується поведінкова матриця індивідів, включених у виробничий процес (організаційно-управлінською структурою).

Трудова поведінка — це індивідуальні й групові дії, що показують спрямованість і інтенсивність реалізації людського фактору у виробничій організації. Це свідомо регульований комплекс дій і вчинків працівника, пов'язаних зі збігом професійних можливостей і інтересів з діяльністю виробничої організації, виробничого процесу. Це процес самонастроювання, саморегуляції, що забезпечує певний рівень особистісної ідентифікації.

Структуру трудової поведінки можна представити в такий спосіб:

- циклічно повторювані дії, однотипні по результаті, що відтворюють стандартні статусно-рольові ситуації або стани;

- маргінальні (від лат. marginalis —такий, що знаходиться на краю) дії й вчинки, які формуються у фазах перехідного стану від одного статусу в іншій;

- поведінкові схеми й стереотипи, що часто зустрічаються зразки поведінки;

- дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, переведені в план сталих переконань;

- акції, чинені під диктатом тих або інших обставин;

- спонтанні дії й учинки, спровоковані емоційним станом;

- усвідомлене або неусвідомлене повторення стереотипів масового й групового поводження;

- дії й учинки як трансформація впливу інших суб'єктів, що застосовують різні форми примуса й переконання.

Трудова поведінка диференціюється за:

1. предметно-цільовою спрямованістю;

2. глибиною просторово-часової перспективи досягнення тієї чи іншої мети, тобто за “межею досягнення”;

3. контекстом реалізації конкретної лінії трудової поведінки;

4. методами, способами й засобами досягнення конкретного результату;

5. інтенсивністю досягнення сформованої суб’єктом мети, дії;

6. соціокультурним зразком, покладеним в основу тих чи інших способів досягнення результату;

7. глибиною й типом раціоналізації, обґрунтування конкретної тактики й стратегії.

Отже, трудова поведінка відображає функціональний алгоритм виробничого процесу, являє собою поведінковий аналог трудової діяльності; є формою пристосування працівника до вимог і умов технологічного процесу й соціального оточення; виступає динамічним проявом соціальних стандартів, стереотипів і професійних установок, які інтерналізовані індивідом у процесі соціалізації й конкретного життєвого досвіду; відображає характерологічні риси особистості працівника; є певний спосіб і кошти впливу людини на навколишню його виробниче й соціальне середовище.






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 191. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.004 сек.) русская версия | украинская версия