Під земельними ресурсами розуміють сільськогос-
подарські землі та інші ділянки землі, які використовують в різ-
них галузях діяльності людини: сільському, лісовому, водному гос-
подарствах, при будівництві різних об’єктів, наукових досліджен-
нях, обороні тощо.
Земельні ресурси світу поділяють на три групи: 1) продуктив-
ні землі; 2) малопродуктивні землі і 3) непродуктивні землі. До
групи продуктивних земель належать орні землі, багаторічні на-
садження, природні кормові угіддя, ліси; до малопродуктивних —
територія тундри і лісотундри, болота, пустині; до непродуктив-
них — землі, зайняті будівлями, порушені гірничодобувними ро-
ботами, піщані і кам’янисті пустині, яри, льодовики тощо.
Найбільшу площу суші земної кулі займають ліси (27%), лу-
ки і пасовища (19%), пустині (15,5%).
В наш час в землеробстві використовують понад 11,5% суші.
Одна третина орних земель розташована в Європі, п’ята частина —
в Азії, стільки ж — в Америці, десята частина — в Африці і двад-
цята частина — в Австралії і Океанії.
Кожний ландшафтно-географічний пояс Землі має свою специ-
фіку земельних ресурсів, їх географію і використання. Найбільшу
частину загальної площі земельних ресурсів орні землі займають
в суббореальному вологому, суббореальному посушливому і суб-тропічному посушливому поясах (рис. 33).
Найбільші регіони орних земель Азії знаходяться на території
Рис. 33. Земельні ресурси світу за грунтово-екологічними поясами (за Ю. М. Збо-
рищук, 1988):
1 — тропічний вологий; 2 — тропічний посушливий; 3 — тропічний пустинний; 4 — суб-
тропічний вологий; 5 — субтропічний посушливий; 6 — субтропічний пустинний; 7 — суб-
бореальний вологий; 8 — суббореальний посушливий; 9 — суббореальний пустинний; 10 —
бореальний тайговий; 11 — бореальний мерзлотно-тайговий; 12 — полярний; 13 — світ
в цілому; а — землі, що обробляються; б — резерв орнопридатних земель; в — луки і
пасовища; г — ліси; д — інші землі.
Південного Сибіру, Північного Казахстану, на рівнинах і плато
Південної Азії (від Індії до Китаю).
На Близькому і Середньому Сході з давніх часів існує зрошу-
ване землеробство. Тут орні землі розкидані островами. Більшу
частину цих регіонів займають пасовища, які простягаються від
Малої Азії до Монголії. Величезну територію на Азіатському кон-
тиненті займають непродуктивні землі (пустині, високогір’я тощо).
Основним видом продуктивних земель Африки є пасовища
(27%). На континенті обробляється всього 7% земель, на яких
панує в основному підсічно-вогнева система землеробства. Як і
в Азії, в Африці величезні території (44,5%) зайняті непродук-
тивними землями (пустині Сахара, Наміб, Калахарі).
Великий масив орних земель Північної Америки розташований
у східних і південних районах Канади. Прерії цього континенту
використовують на 80%, зону широколистяних лісів на 60%. В
цілому територію США освоєно на 20%, Канади — близько 7%.
В цих країнах панує монокультура польових ландшафтів. Вели-
чезні простори на півночі континенту зайняті малопродуктивними
і непродуктивними землями.
У Латинській Америці більше половини території зайнято лі-
сами, обробляється лише 7% земель, 26% зайнято пасовищами.
Площа лісів Південної Америки постійно зменшується в резуль-
таті застосування місцевим населенням підсічно-вогневої системи
землеробства.
В Австралії обробляється (орні землі, сади і плантації багато-
річних насаджень) близько 6% території, ліси займають трохи
більше 5%, луки і пасовища близько 58%, решта території
(34,4%) — неосвоєні землі (піщані і кам’янисті пустині, перезво-
ложені ліси на півночі континенту).
