Промисловість багатьох країн світу завдає вели-
кої шкоди грунтовому покриву планети. Внаслідок промислової ді-
яльності людини грунт фізично знищується або забруднюється
токсичними сполуками на значних площах. Особливо багато грун-
тів і ландшафтів порушується під час добування корисних копа-
лин відкритим способом. При цьому значні території зайняті ка-
р’єрами, відвалами, териконами. Токсичні сполуки, винесені на
поверхню землі, забруднюють оточуючу територію і згубно діють
на рослинні і тваринні організми.
Найчастіше токсичність порід зумовлена наявністю піриту,
який різко підвищує кислотність до рН = 2,1. Підкислення середо-
вища, в свою чергу, призводить до збільшення концентрації ру-
хомих форм заліза, алюмінію та інших токсичних сполук.
Розкривні породи неоднорідні також за іншими хімічними
властивостями. Тому меліорація цих порід включає вапнування,
внесення мінеральних добрив і гомогенізацію їх верхнього шару.
Шахтний спосіб добування корисних копалин також спричинює
порушення ландшафту. Над шахтними виробками просідає грунт,
змінюються рельєф, гідрологічний і геохімічний режим території,
терикони забруднюють оточуючу територію шкідливими сполу-
ками.
При добуванні нафти і газу погіршується якість грунтів в ре-
зультаті забруднення їх сирою нафтою, супутніми газами, пласто-
вими (солоними) водами, буровими розчинами тощо. Буріння
свердловин, будівництво газо- і нафтопроводів спричинюють по-
рушення грунтів на значних площах. Те саме відбувається під час
будівництва доріг, ліній електропередачі, промислових підпри-
ємств та інших об’єктів.
В наш час в багатьох країнах світу розроблено прийоми ре-
культивації кар’єрів, териконів, золовідвалів, шлаків, а самі від-
ходи використовують на виготовлення будівельних матеріалів і
будівництво доріг.
Рекультивація — це система заходів відновлення порушених
ландшафтів і їх оптимізація. В науково-дослідних установах і сіль-
ськогосподарських підприємствах розроблено методику рекульти-
вації земель, порушених гірничодобувними роботами, її прово-
дять в три етапи.
Перший етап — підготовчий. На цьому етапі прово-
дять обстеження порушених територій, визначають напрям ре-
культивації, складають техніко-економічне обгрунтування і про-
ект реконструкції.
Другий етап — гірничо-технічна рекультива-
ція. Її проводять гірничо-добувні підприємства. Технологія гір-
ничо-технічної рекультивації залежить від багатьох факторів: ви-
ду використання рекультивованих площ, об’єму розкривних порід
і родючого шару грунту, відстані їх транспортування, наявності
потрібних машин і обладнання, рельєфу, клімату, гідрологічних
особливостей місцевості та ін.
Цей етап рекультивації проводять одночасно з експлуатацією
кар’єру. Він складається з кількох стадій і серій необхідних робіт.
Перша стадія — зняття і складування гумусного горизонту
грунту і окремо нейтральної (нетоксичної) породи для наступного
їх використання під час рекультивації.
Друга стадія — формування і планування поверхні відвалів.
Третя стадія — формування потенційно родючого горизонту
грунту. Якщо породи відвалів містять понад 20% токсичних речо-
вин, то спочатку їх засипають шаром нейтральної породи до 1 м
(лес, пісок, лесовидний суглинок), а потім шар гуміфікованого
грунту.
У разі потреби розкривні породи вапнують, розпушують насип-
ний лес тощо.
На території рекультивованих грунтів будують під’їзні дороги,
дренажну систему, гідротехнічні споруди для захисту відновлених
грунтів від водної ерозії тощо.
Третій етап — біологічна рекультивація. Вона
спрямована на відновлення родючості рекультивованих земель з
метою переведення їх у повноцінні угіддя різного призначення.
Напрям і методи біологічної рекультивації вибирають залежно від
географічного положення району, клімату і господарсько-еконо-
мічних особливостей.
Найпоширенішим і найдешевшим видом освоєння рекультивова-
них територій є лісонасадження. В інших випадках на відновле-
них землях вирощують польові або плодові культури, створюють
зони відпочинку (лісопарки з водоймами), архітектурно-ланд-
шафтні комплекси тощо.
Щоб уникнути порушення продуктивних грунтів на значних
площах, рекомендується нові автомагістралі прокладати у нап-
рямку існуючих доріг, надземні і підземні лінії електропередачі,
газо- і нафтопроводи прив’язувати до доріг, ділянок малопродук-
тивних земель.
