Тема 29. Договір дарування

 

В системі цивільно-правових договорів договір дарування виділений в окремий тип договірних зобов’язань. Договір дарування відноситься до безоплатних договорів. За договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає безоплатно другій стороні (обдарованому) майно у власність. Він належить, до так званих, реальних угод, цей договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договором дарування називається договір, по якому одна сторона (дарувальник) безоплатно передає чи зобов'язується передати у майбутньому визначене майно іншій стороні (обдаровуваному) або звільняє чи зобов'язується звільнити її від майнового обов'язку (ст. 717 ЦК України).

При договорі дарування відбувається перехід майна (речі, права) від однієї особи до іншої, причому і дарувальник і особа, що обдаровується є юридично рівноправними суб'єктами. По ЦК України 2003 р. договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальным договором. В останньому випадку договір породжує зобов'язання передати визначене майно обдаровуваному в момент, що не збігається з моментом укладення договору (у майбутньому). Розходження між реальним і консенсуальным договором дуже великі і стосуються практично усіх відносин сторін. Не випадково, що норми глави 55 ЦК України регулюють або тільки реальні договори, або тільки обіцянки подарувати (ст. 723 ЦК України), а кількість загальних норм, що поширюються на усі види мінімальна.

Мотиви дарування можуть бути будь-якими, але вони знаходяться за рамками договору. Мотив дарування не може впливати на дійсність договору. Якщо ж мотив договору включений у зміст договору, тобто дарування чи обіцянка подарувати, формально обумовлена здійсненням яких дій іншою стороною, то це веде до визнання договору дарування нікчемним. Але може бути, бажання обдарувати може виступити мотивом іншого договору, ніж дарування.

В основі договору дарування лежить не саме по собі бажання обдарити, а передати майно безоплатно. Безплатність не означає що обдаровувана особа узагалі вільна від яких-небудь майнових обов'язків. (Можливе укладення договору дарування, зв'язаного з обтяженням майна на користь самого дарувальника, що приводить до покладання на обдаровуваного визначених обов'язків стосовно дарувальника. Наприклад, відчужуючи будинок, дарувальник, обмовляє собі право постійного проживання в одній з кімнат. Аналогічна ситуація, коли дарувальник, наприклад, дарує одну із належних йому земельних ділянок, залишаючи за собою сервітут.)

Предмет договору дарування в новому ЦК значно розширений. Предметом можуть бути не тільки речі, але і майнові права (вимоги) у відносини чи дарувальника третіх осіб, звільнення від майнових обов'язків перед чи дарувальником третьою особою. У цьому випадку, в одна безліч поєднуються такі різні об'єкти, як майно (речі і майнові права) і дії (звільнення від обов'язку). Предметом дарування можуть бути лише деякі юридичні дії: прощення боргу (дарувальник звільняє обдаровується від обов'язку перед самим собою), переведення боргу (дарувальник переводить на себе зобов'язання обдаровується перед третьою особою), прийняття на себе зобов'язання (дарувальник виконує зобов'язання, за що обдаровується і від його імені). Усі ці дії поєднує одне – вони спрямовані на збагачення, що обдаровується, тобто Збільшення його майна. Предметом договору дарування можуть виступати будь-як речі, не вилучені з обороту, у тому числі і такі як гроші і цінні папери. Дарування обмежених в обороті речей (мисливської рушниці) не повинне порушувати їхнього спеціального режиму. Майнові права можуть мати як зобов'язальний (права вимоги), так і речовий характер. Деякі майнові права взагалі не можуть відчужуватися (наприклад, аліментні).

Дарування прав у відношенні третіх осіб відбувається у формі цесії – поступки.

Звільнення від майнового обов'язку:

1.Прощення боргу – однобічні угода й обумовлена лише дотриманням прав інших осіб у відношенні майна кредитора. Така угода усе-таки вимагає і згоди боржника, що обдаровується. Тому її однобічність сумнівна.

2.Переведення боргу підкоряється правилам переведення боргу (інститут зобов'язання). У цьому випадку, дарувальник заміняє обдаровувавану особу в правовідношенні з третьою особою, витісняючи його з цього правовідншення. Згода обдаровуваного можна розглядати як своєрідне передоручення.

Предмет договору повинний бути формально визначений шляхом указівки на конкретну річ, чи право звільнення від обов'язку.

Основними видами договору дарування є реальний договір (безпосереднє дарування) і консенсуальний договір (дарча обіцянка). Критерієм є момент укладення договору.

Договір пожертвування (пожертва) уже ніж власне дарування. Предметом пожертви можуть бути тільки речі і права, але не включаються звільнення.

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний, якими можуть бути фізичні, юридичні особи й держава. Варто враховувати обсяг дієздатності фізичних осіб. Дарування між подружжям провадитися на загальних підставах з урахуванням того, що предметом дарування виступає майно, що належить одному з подружжя особисто, або частка в загальній частковій власності. Ряд заборон закон зв'язує з особливостями професійного статусу осіб, що обдаровуються. Мають ряд особливостей і дарування за участю юридичних осіб (п. 3 ст. 720 ЦК України). Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Однак, це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Договір дарування укладається у формі, яка визначена ст. 719 ЦК України, якої встановлена обов’язкова письмова форма і нотаріальне посвідчення за дарування нерухомого майна, та валютних цінностей на суму визначену законом.

Законодавство встановлює спеціальні правила розірвання договору дарування. Правила, що визначають форму договору дарування рухомого майна, передбачені п.4 ст. 719 ЦК України. Договори дарування майнових прав і дарування з зобов'язанням передати майно в майбутньому обов'язково укладаються в письмовій формі (п.3 ст.719 ЦК України). Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує 50 кратний розмір неоподатковуваних мінімумів доходів громадян також укладається в письмовій формі. Всі інші договори можуть укладатися в усній формі, у тому числі і шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій.

Реальний договір дарування, як правило, не породжує ніяких зобов'язальних відносин. Виключення з цього правила складає зобов'язання, що виникає в результаті дарування майнового права у відношенні самого дарувальника. Головним обов'язком дарувальника є передача дарунка. Якщо предметом дарунка є річ, то передача її особі, що обдаровується може здійснюватися за допомогою вручення, символічної передачі (наприклад, вручення ключів), або вручення правовстановлюючих документів. Передача дарунка у виді майнового права у відношенні третьої особи звичайно провадитися шляхом вручення документів, що фіксують підстави виникнення цього права (наприклад, відступка прав по пред'явницькому цінному паперу).

Право на одержання дарунка логічно випливає із самого предмета дарування. Якщо предметом дарування є індивідуально-визначена річ, то у випадку невиконання зобов'язання дарувальником обдаровуваний здобуває право вимагати відібрання цієї речі в дарувальника. Якщо ж предмет дарування – річ, обумовлена родовими ознаками, то право на одержання дарунка може звузитися до права на відшкодування збитків. Право відмовлення від прийняття дарунка закріплено за обдаровуваним. Це право може бути здійснене в будь-який момент до передачі дарунка і навіть не обумовлено наявністю яких-небудь поважних причин. Обдаровуваний має право відмовитися від дарунка взагалі без указівки мотивів. Можна зробити висновок, що прийняття дарунка не є обов'язком обдаровуванного. Яке ж значення має згода на прийняття дарунка, обдаровуваним. Договірна умова про прийняття дарунка встановлює не обов'язок обдаровуваного, а скоріше, характеризує обов'язок дарувальника по передачі дарунка, що не може бути виконана, поки дарунок обдаровуваним не прийнятий. Прийняття дарунка – обов'язкова умова передачі дарунка, що відбулася. Права обдаровуваного в звичайному консенсуальному договорі, за загальним правилом, не переходять до його правонаступників, якщо інше не передбачено договором. Навпроти, у договорах пожертвування, як правило, має місце правонаступництво.

Існування обов'язків на стороні особи, що обдаровується - явище рідке. Практично воно обмежується деякими випадками дарування, зв'язаного з обтяженням переданого майна на користь самого дарувальника. Але в договорі пожертвування в загальнокорисних цілях присутня завжди. Цей обов'язок по використанню дарунка за конкретним призначенням.

За невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за договором дарування відповідальність будується на загальних підставах. З огляду на безоплатний характер цього договору, закон передбачив із загальних правил ряд вилучень, що обмежують відповідальність сторін договору. Так, відповідальність за збитки, заподіяні дарувальнику відмовленням від прийняття дарунка обдаровуваним, обмежена відшкодуванням реального збитку, якщо до того ж договір дарування був укладений у письмовій формі. Шкода, заподіяна життя, здоров'ю чи майну громадянина, що обдаровується, унаслідок недоліків подарованої речі, підлягає відшкодуванню дарувальником у відповідності із правилами позадоговірної моделі.

У ст.727 ЦК України передбачені підстави для розірвання договору дарування в деяких випадках. У випадку скасування дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути подаровану річ, якщо вона до моменту скасування договору збереглася в натурі. Аналогічно і з майновими правами. Якщо обдаровуваний зробив відчуження речі чи права з метою уникнути їхнього повернення або навмисно зробив інші дії, що роблять їхнє повернення неможливим (наприклад, знищив дарунок), до нього може бути пред'явлена вимога про відшкодування шкоди по звичайних нормах.

Крім звичайного договору дарування на користь однієї особи, ЦК України передбачає договір дарування на користь невизначеного кола осіб, що має загальнокорисну мету – пожертву.

Пожертва – це дарування рухомих та нерухомих речей, грошей та цінних паперів, особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мати (ст. 729 ЦК України). На відміну від звичайного договору дарування, предметом пожертви не можуть бути майнові права. В договорі пожертви має бути вказана конкретна мета використання дарунка. Це обов’язкове, якщо такої мети не має, то це буде звичайний договір дарування.

Тому деякі автори [Цивільне право України, Академічний підручник, т.2, с.48] вважають цілком обґрунтовано договір пожертви різновидом благодійницької діяльності. Закон України “Про благодійництво та благодійницьку діяльність” (ст. 1) визначає благодійництво як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Договір пожертви це реальний договір і вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви визначена ст. 730 ЦК України так само, як форма звичайного договору дарування.

На обдарованого за договором пожертви завжди покладається певний обов’язок використовувати майно для загальнокорисної мети. Наприклад пожертва книг, цінностей передбачає обов’язок надати їх для суспільного користування.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і в певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. право скасування мають право і його правонаступники.