ПОНЯТТЯ ЗВОРОТНОЇ ДІЇ В ЧАСІ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Закони, в яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію вступають в силу по всій території України одночасно після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування.

За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування.Вступ закону в дію відбувається відповідно до принципів.- негайна дія – коли закон із дня вступу в дію поширюється на усі випадки лише «вперед», усе, що передувало дню вступу закону в дію, під нього не підпадає.- Зворотна дія (зворотна сила) закону – коли закон поширюється на всі випадки і «вперед» і «назад», тобто і на випадки, що відбувалися раніш, у минулому, до введення закону в дію. Загальним є правило що, закон зворотної сили немає. Це правило надає визначеності і стабільності всім суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації. Це викликало б хаос в суспільстві. Винятки з цього правила рідкісні і допускаються: а) за наявності вказівки в законі про надання йому або окремим статтям зворотної сили. б) у загальному порядку про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом’якшує кримінальну відповідальність.Це правило має гуманну спрямованість. Воно закріплене в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р. (далі – Міжнародний пакт 1966 р.) Воно повинне бути відтворене в кримінальних кодексах країн, які підписали цей міжнародний документ. У ст. 15 цього документу говориться: «не може призначатися важче покарання, ніж те що, підлягало застосуванню в момент вчинення злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця» [5, с.54]. Відповідно до Міжнародного пакту 1966 р. в Конституції України в якій закріплено «Закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визначалися законом як правопорушення». Поняття зворотна дія кримінального закону в часі – це зміна ним змісту кримінального правовідношення, яке існує на момент набуття чинності таким законом. При цьому, однак, необхідні певні застереження, пов’язані з особливостями зворотної дії закону в часі порівняно з його прямою дією. Перша особливість полягає в тому, що якщо при прямій дії закону в часі кримінальне правовідношення виникає як наслідок цієї дії, то при зворотній дії в часі сама зворотна дія є наслідком існування кримінального правовідношення, на регулювання якого розрахований новий кримінальний закон, у момент набрання таким законом чинності. Друга особливість зворотної дії кримінального закону в часі порівнюючи з прямою дією полягає в тому, що вона має місце з моменту набрання таким законом чинності, а не з моменту вчинення особою злочину. Такий висновок заперечувався юристами. Так А.О. Тіле розумів під зворотною дією кримінального закону «таку його дію на на правовідношення, за якої закон вважається таким, що існував у момент виникнення правовіднощення» [6,с.83]. На думку В.А. Туманова, «про зворотну силу силу закону мова могла б йти… лише у тому разі, якби нові правові наслідки мали б місце з того моменту, коли утворився даний правовий склад» [7,с.231]. На мій погляд, застосування нового кримінального закону до кримінального правовідношення, яке виникло до набуття ним чинності, за умови що такий закон змінює його зміст з дня набуття ним чинності, саме ї є зворотною дією закону у часі.

Таким чином зворотну дію кримінального закону в часі можна визначити як зміну новим кримінальним законом в існуючому на момент набуття ним чинності кримінальному правовідношенні повноваження держави щодо визнання вчиненого особою діяння злочином чи покладення на таку особу кримінальної відповідальності. Тобто, зворотна дія нового кримінального закону полягає в впливі на юридичний зміст існуючого кримінального правопорушення, у зміні його в результаті такого впливу і зумовлює подальшу зміну фактичного зсісти цього правовідношення.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усвідомлення положень про: а) набрання чинності законом про кримінальну відповідальність; б) припинення чинності законом про кримінальну відповідальність; в) зворотну дію закону про кримінальну відповідальність. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі — це можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчинення злочину. Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 1 ст. 4 КК України). Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до зафіксованих у ньому діянь. Підставами припинення чинності законом про кримінальну відповідальність є: а) скасування закону про кримінальну відповідальність. б) заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом в) закінчення строку дії, на який закон був виданий.

Поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, називається зворотною дією закону про кримінальну відповідальність у часі. Більш м'яким вважається закон, в якому встановлюється більш м'який вид покарання, ніж у законі, що діяв під час вчинення злочину;- мінімальна межа покарання нижча, ніж така ж межа покарання у законі, що діяв раніше;- максимальна межа одного і того ж виду покарання є більш низькою у новому законі;- одночасно знижена нижча межа і підвищена вища межа. В цьому випадку закон має зворотну дію у часі лише у тій частині, яка пом'якшує відповідальність (див. ч. З ст. 5 КК); - виключено додаткове покарання, яке було передбачене у попередньому законі;- збережене додаткове покарання,однак це покарання в новому законі, на відміну від того, що діяв раніше,передбачене факультативно поряд із менш суворим додатковим покаранням;- виключений більш суворий вид покарання, передбачений в альтернативній санкції, або в таку санкцію включений менш суворий вид покарання;- замість одного основного покарання, яке було у законі, що діяв раніше, передбачено альтернативно ще хоча б одне більш м'яке основне покарання.Закон про кримінальну відповідальність не має зворотної сили, коли визначає злочинність діяння або встановлює більш суворе покарання чи іншим чином погіршує правове становище особи. Таким чином, під зворотною дією кримінального закону в часі слід розуміти його дію в кримінально-правовому відношенні, яке виникло до набуття ним чинності, але ніяк не з більш раннього моменту. У зв’язку з таким розумінням зворотної дії кримінального закону в часі немає підстав для виділення поряд з нею так званої «негайної» дії, оскільки в наведеному вище розумінні такий вид дії кримінального закону в часі саме і є його зворотною дією.