Суб'єктом соціального управління виступають організаційно оформлені спільності людей: керівний склад, який наділений управлінськими функціями і здійснює управлінську діяльність.

Таким чином, в соціальному управлінні основними елементами керівної і керованої системи виступають соціальні інститути, люди, спільності. А сутність управління зводиться до впливу одних людей або соціальних інститутів, органів управління на свідомість та поведінку інших людей (спільностей).

Суб'єкт і об'єкт управління, вступаючи між собою у взаємодію з приводу організації сторін соціальної життєдіяльності, створюють систему соціального управління, яка включає такі процеси:

- процес організації формування структури об'єкту управління, наділення активних елементів цієї структури відповідними правами та ресурсами;

- процес планування;

- процес контролю;

Процес координації та активізації.

2. Методологія управлінської діяльності.

В соціології управління прийнято розрізняти діяльність керівника і управлінську діяльність. Різницю між ними відомі американські фахівці з проблем управління П. Друкер и У. Беніс визначили так: "Менеджмент - це мистецтво дертися по драбині успіху, керівництво — уміння визначити, де цю драбину ставити" [2, 276].

Будь-яка соціальна організація створюється для досягнення двох основних цілей: 1) організаційних, виробничих; 2) формування соціального середовища, певної системи соціальних відносин, соціально-психологічного клімату, які сприяють досягненню виробничої мети. Під соціальним процесом треба розуміти послідовну зміну соціальної організації у цілому або окремих її частин (ця зміна може бути як прогресивною, так і регресивною).

Усі ці процеси можна об'єднати у три класи:

o Процеси формування і розвитку організації як цілісної соціальної спільноти.

o Процеси змін умов, якості та життя особистостей, які складають колектив.

o Формування та розвиток соціальних якостей людей.

Структура управлінської діяльності являє собою складну ієрархію рівнів, у межах яких виникають складні підпорядкування, субординація адміністративно-розпорядницьких посад і ланок. Вона має циклічний характер, відбиваючи процес перетворення вихідної інформації у похідну-кінцеву та механізм взаємодії планово-управлінських структур під час підготовки управлінської інформації.

Управлінський цикл у загальному являє собою такі етапи:

1. постановка мети і завдань; вироблення на цій підставі управлінського рішення та його прийняття;

2. організація виконання плану;

3. стимулювання виконавців;

4. контроль за виконанням й оперативне регулювання (уточнення) процесу реалізації кінцевих і проміжних цілей.

Аналіз управлінського циклу дає підстави стверджувати тезу про управлінське рішення (образ потенційної діяльності, який сформульований суб'єктом управління для практичного її здійснення об'єктом управління) як зв'язну ланку між діями суб'єкта і об'єкта управління.

У процесі проходження кожного циклу здійснюється, як уже зазначалося, ряд етапів, яким відповідають певні функції управління, а саме:

- функція організації,

- планування,

- координації,

- активізації

- контролю.

 

Управлінська діяльність у процесі управління об'єктом здійснюється на підставі певної сукупності способів або методів. Класифікація методів управління, як правило, здійснюється за кількома критеріями.

Виходячи з соціально-політичної природи управління, головними методами досягнення цілей соціального управління виступають політичні методи, методи переконування, організації та виховання.

Залежно від змісту, (тобто від того, які об'єктивні закони вони виражають) і спрямованості методи соціального управління поділяють на економічні, адміністративні, правові, соціально-психологічні, етичні й педагогічні. Наприклад, економічні методи являють собою своєрідну систему регуляторів групових соціальних інтересів; адміністративні - способи впливу на керовані об'єкти за допомогою обов'язкових для виконання рішень, наказів, постанов, інституцій, що забезпечують цілеспрямованість роботи керованого об'єкта.