Література для самоосвіти. 1. Бабина Н.Ф. Как активизировать познавательную деятельность учащихся // Школа и производство

 

1. Бабина Н.Ф. Как активизировать познавательную деятельность учащихся // Школа и производство. - 2002.- № 3.- С.34.

2. Гольдин И.П. Проблемное обучение в профессионально-технических училищах. - М.: Высш.шк., 1979.

3. Крамаренко С.Г. Активні методи в системі особистісно орієнтованого навчання //Відкритий урок. – 2003. - № 9-10. – С.40.

4. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М.: Педагогика, 1981.

5. Медиаобразование. - М., 1996.

6. Нильсон О.А. Теория и практика самостоятельной работы учащихся. - Таллин, 1976.

7. Соколов Ю.А. Как активизировать познавательную деятельность учащихся //Педагогика. - 2001.- № 7.

8. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся. - М.: Просвещение, 1983.

9. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. - М.: Педагогика, 1982.

10. Шаталов В.Ф. Точка опоры. - М.: Педагогика, 1987.

11. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М.: Просвещение, 1979.

12. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. - М.: Просвещение, 1986.

13. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002.

 

 

ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ

 

У наш час є багато невирішених проблем як у суспільстві, так і в становленні національної системи виховання. Педагогічна наука відстає від швидкопливного творення у нас демократичного суспільства. Перед педагогічними колективами постає багато складних проблем. До їх числа можна зарахувати: підвищення виховних функцій навчання; диференційований підхід до особистості в освоєнні програмного матеріалу; підвищення творчості в процесі продуктивної праці та ін.

У ПТНЗ виховна робота повинна мати професійну спрямованість, учень має усвідомлювати, що його соціальне становище в суспільстві залежить від творчих практичних навичок у певній галузі знань. Коли професійні знання будуть універсальними, то це гарантія самоутвердження і престижу в умовах ринкової економіки. Отже, виховання повинно бути спрямованим на формування практичних знань і умінь. В основі виховного процесу лежить не просто практична діяльність, а діяльність мотивована.

Педагоги профтехшколи, організуючі навчальний процес, повинні спрямувати його на професійне самоутвердження, формувати інтерес до обраної професії з урахуванням тієї особливості, що процес громадянської зрілості учнів проходить інтенсивніше, ніж в школяра. Практика підтверджує, що учні ПТНЗ є більш самостійними у вирішенні життєвих проблем, ніж їхні однолітки.

Процес виховання – організована й цілеспрямована діяльність, підпорядкована конкретному періодові розвитку суспільства, особливостям виробничих відносин, від чого і залежать виховні завдання.

Сьогодні педагог зобов’язаний аргументовано і зрозуміло довести до свідомості учня абсурдність політики права і моралі в умовах тоталітарного режиму, що привело до бездуховності й аморальності кількох поколінь.

Виховна функція може бути реалізована в ході навчального процесу тільки опосередковано через особистість педагога, оскільки виховання саме по собі – через моралізаторство, виховні моменти тощо – як його розуміють багато педагогів, практично не дає ніяких результатів. Та, власне, й не може дати, бо в ПТНЗ приходять, як правило, люди з уже установленими життєвими позиціями. Виходячи з цього, для вирішення виховних завдань у процесі навчальних занять можна рекомендувати використовувати такі принципові положення:

1. педагог має авторитет в учнів, тоді, коли говорить і робить тільки те, у що сам вірить;

2. педагог не ухиляється від обговорення навіть найгостріших політичних, соціальних, особистісних проблем. При цьому він не нав’язує учням якоїсь “істини в останній інстанції”, а просто розкриває їм, бажано без коментарів, усі аспекти проблеми, пропонуючи самим визначитися і зробити вибір. Проте такий підхід не заперечує можливості висловити своє особисте ставлення до обговорюваного питання.;

3. якщо педагог говорить учневі “роби, як я”, то він повинен мати на це моральне право, оскільки особистий приклад має дуже великий вплив і насамперед у ставленні до роботи;

4. усі рішення педагог приймає гласно, з урахуванням думок учнів і з обов’язковим поясненням своїх дій;

5. педагог правильно, виходячи з конкретної ситуації, обирає стиль і методи своєї діяльності.

Особистісний підхід у вихованні доводить, що унікальність особистості кожного учня досягається науково обґрунтованою індивідуальною роботою, під час якої необхідно навчати і розвивати природні задатки, нахили і здібності в процесі навчання і позаурочної практичної діяльності, а також у ставленні до різних сфер життя, діяльності та природи.

Особистість проявляє себе як у діяльності, так і в стосунках. Достовірні данні можна отримати тільки у процесі довготривалих спостережень за учнями і в процесі всіх видів діяльності. Підчас проведення уроків і на перервах, у процесі виробничого і теоретичного навчання. Досвідчені педагоги намагаються бути там, де їх вихованці, і спостерігати за ними в процесі конкретних справ.

Ми нерідко бачимо, один і той же учень в однакових умовах поводиться по-різному. На одному уроці він зосереджений і активний, на іншому – неуважний і пасивний. У таких випадках старанно порівнюються дані спостереження, з’ясовуються причини розбіжностей, які приховані в різних стосунках між педагогами і учнями. Отже, аналізуючи спостереження, необхідно визначити причини поведінки тих чи інших учнів і накреслити шляхи подолання недоліків у стосунках.

Процес формування особистості спеціаліста – це процес засвоєння тих провідних ідей, знань, умінь, навичок, які дають навчання, виховання та продуктивна праця і які спрямовують розумову, емоційну, цільову сферу діяльності, стають переконанням, формою поведінки.

Вирішувати ці завдання потрібно на уроках. Під час навчання учні збагачуються системою знань, умінь і навичок, тому воно відіграє основну роль у розумовому вихованні.

Засвоюючи основи наук, практичний досвід, майбутні спеціалісти не тільки набувають різноманітні знання, уміння, навички, необхідні для праці в тій чи іншій галузі виробництва, а й розвивають розумові здібності, вміння творчо мислити, перед ними розкривається велич людської культури, сила пізнання у перетворенні об’єктивно існуючого світу.

Завдяки оволодінню основами наук, різними видами технічної творчості учнів виховують розумними і кмітливими. Реалізуючі зміст виховання, необхідно пам’ятати про особливий індивідуальний підхід, що базується на знаннях психолого-педагогічної науки.

Розумове виховання здійснюють у процесі як засвоєння основ наук, так і педагогічно-спрямованої навчально-виробничої діяльності. В учня формують настанову на розмову, дію, що передбачає розвиток спостережливості, тобто постійну готовність бачити в трудовій ситуації змогу застосування наукових висновків, законів, які потрібні для керування й регулювання виробничого процесу. Під час виробничого навчання в учнів формуються такі розумові якості, як уміння порівнювати, бачити особливості предметів і явищ, сприймати зміни, що відбуваються в них. Продуктивна праця формує уявлення, культивує пам’ять, увагу, технічне мислення.

Зміст і обсяг знань, які отримують учні у процесі розумового виховання, визначають навчальні плани програми навчального закладу. Важливу роль відіграють методи навчання, за допомогою яких учням передають знання, адже механічне засвоєння знань не сприяє розумовому розвитку. Завданням педагога є добір таких методів навчання, які б спонукали учнів проявляти активність при засвоєнні знань, активізували розумову діяльність, викликали інтерес до самостійної творчої праці.

Викладання спеціальних предметів на рівні досягнень світової науки, з переконанням, в ім’я чого це робиться, з людинознавчим підходом, мотивуванням значення кожної теми зацікавить учнів і сприятиме вихованню освіченості.

У процесі навчання педагог повинен довести до свідомості учнів суть світової цивілізації, до якої прагне Україна, ознайомити із закономірностями й ознаками побудови держави, соціальної ринкової економіки, сформувати розуміння того, що демократичне суспільство – це те краще, чого змогло досягти людство за час існування. Такий підхід сприятиме вихованню свідомого громадянина, патріота своєї держави.

Формування високої моральної свідомості і звичок поведінки в різних сферах життєдіяльності, керуючись відповідними принципами, нормами і правилами, які є загальноприйнятими у демократичному правовому суспільстві – головні завдання морального виховання.

Під час роботи в майстернях і на підприємствах майбутні спеціалісти переконуються, яка шкода може статися від недбалого ставлення до засобів виробництва, що створені працею попередніх поколінь, яких матеріальних збитків завдасть працівник суспільству через випуск неякісної продукції.

Дбаючи про суспільне добро, люди не тільки створюють матеріальні блага, вони їх розподіляють і, вступаючи в економічні відносини, морально вдосконалюються. Ринок сприяє вмінню поєднувати, підпорядковувати особисті інтереси громадським.

Свідома дисципліна – не тільки результат виховного процесу, а й неодмінна умова і засіб, що забезпечують успішні умови набуття професії, життя і діяльності учнівського колективу. Суворий і чіткий порядок у всьому дисциплінує учнів, сприяє вихованню в них організованості та культури поведінки. Формування свідомої дисципліни – складний процес, що вимагає від педагога великого такту, вміння організовувати колектив, викреслити перспективу, правильно застосувати методи морального виховання.

Виховання майбутнього спеціаліста в навчальному закладі проходить у процесі цілеспрямованої діяльності, де навчання нерозривно пов’язане з продуктивною працею. Педагогам треба частіше давати учням доручення, практичні завдання, виконання яких привчає сумлінно ставитися до праці, вміло її організовувати, економити матеріали, застосовуючи раціональні методи і уміння, домагаючись найкращих результатів у роботі. Уміле використання економічних важелів у процесі виробничої діяльності є паростком виховання громадянина-власника. Час вимагає широкої роз’яснювальної роботи, яку треба доповнювати конкретними справами.

З метою досягнення кращих результатів трудового й економічного виховання в процесі виробничого навчання рекомендуємо дотримуватися таких вимог:

1) Цілеспрямованість уроку на досягнення виробничо-економічних результатів шляхом розвитку пізнавальної й трудової діяльності.

2) Створення матеріально-технічної бази за участю учнів для досягнення результатів праці.

3) Застосування найбільш прогресивних методів організації й стимулювання праці.

4) Організація праці з елементами творчого конкурентного суперництва за високу якість, економію, бережливість, не випускаючи з поля зору взаємодопомогу і взаємовиручку як елементи гуманізації виробничого процесу.

Під час уроків виробничого навчання доцільно поглиблено висвітлювати законодавчі норми, які регулюють питання щодо майбутньої практичної діяльності, обраної професії. У процесі виробничої практики майстер ознайомлює учнів з нормативними актами, що регламентують правові питання, пов’язані з процесом виробництва, господарською діяльністю підприємства. Особливу увагу необхідно приділяти нормам законодавства України у зв’язку із змінами форм власності. Пояснення суті і принципів організації виробництва в нових економічних умовах – це шлях до формування підприємливого власника та висококваліфікованого спеціаліста, який сумлінно ставиться до надбань народу.

Спостереження за навчально-виробничою діяльністю засвідчують, що багато майстрів виробничого навчання не приділяють належної уваги естетичним факторам праці, не прагнуть виявити їх і донести до свідомості учнів. І сьогодні не завжди можна стверджувати про красу праці у майстернях ПТНЗ, бо нерідко для учнів не вистачає інструменту, спецодягу, та низькою є виробнича дисципліна.

Застосування гарно оформлених навчальних посібників і демонстраційних засобів та технологічних карт, ввічливість, тактовність – усе це сприяє естетичному розвиткові учнів у процесі праці. І тут слід зауважити авторам програм виробничого навчання, що вони не націлили майстра на вирішення завдань естетичного виховання, і складається враження, що виховання культури праці не є метою майстра виробничого навчання.

Необхідно враховувати й те, що позитивно виховує не будь який результат праці. Як правило учень задовольняється тим, що він виготовив виріб, і не завжди прагне поліпшувати його якість. Тому потрібно організувати цілеспрямований виховний вплив, щоб учень мав на меті виконати завдання і міг отримати задоволення від копіткої складної, інколи тривалої роботи, коли кінцевого результату доводиться чекати довго.

Методи і засоби естетичного виховання – різноманітні, і в процесі викладання спеціальних дисциплін їх треба органічно поєднувати з методикою викладання предмета. Використання ТЗН – один із шляхів естетизації навчального процесу, підвищення його ролі в розвитку спостережливості, аналітичного мислення, підвищення інтересу до навчального матеріалу. Та на жаль, використовують їх тільки для вдосконалення методики викладання.

Узгоджена праця майстрів виробничого навчання і викладачів спеціальних дисциплін сприяє реалізації виховних завдань.

 

Контрольні запитання та завдання

 

1) В чому полягає виховна функція навчання?

2) Розкрийте методику виховання в навчальному процесі.

3) В чому полягає особистісний підхід у вихованні?

4) Розкрийте процес формування особистості спеціаліста.

5) Які принципові положення необхідно використовувати під час навчальних занять?

6) Яким чином необхідно проводити розумове виховання учнів?

7) Розкрийте методи керування навчально-виробничою діяльністю учнів.