Принцип особистісно-орієнтованого підходу до учнів
Особистісно-орієнтований підхід – це методологічна спрямованість у педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємозалежних понять, ідей і способів дій забезпечувати і підтримувати процеси самопрояву, саморозвитку і самореалізації особистості учня, розвитку його індивідуальності. Компоненти цього підходу: 1. Перша складова – основні поняття, що є головним показником педагогічних дій. До них можна віднести наступні: 1) індивідуальність – неповторна своєрідність людини чи групи, унікальне сполучення в них одиничних, особливих і загальних рис, що відрізняє їх від інших індивідів і людських спільностей; 2) особистість – це системна якість, яка постійно змінюється, що виявляється як стійка сукупність властивостей індивіда і характеризує соціальну сутність людини; 3) самоактуалізована особистість – людина, яка усвідомлено й активно реалізує прагнення стати самим собою та найбільш повно розкрити свої можливості і здібності; 4) самовираження – це процес і результат розвитку і прояву індивідом властивих йому якостей і здібностей; 5) суб'єкт – це індивід чи група, що володіють усвідомленою і творчою активністю і волею в пізнанні і перетворенні самих себе і навколишньої дійсності; 6) суб’єктність – якість окремої людини чи групи, що володіє здатністю бути індивідуальним чи груповим суб'єктом і виявляє активність і волю у виборі і здійсненні діяльності; 7) Я-концепція – усвідомлювана і пережита людиною система уявлень про саму себе, на основі якої вона будує свою життєдіяльність, взаємодію з іншими людьми, відношення до себе і оточуючих; 8) вибір – це обрання людиною чи групою прийнятого варіанту для прояву своєї активності; 9) педагогічна підтримка – діяльність педагогів по наданню превентивної й оперативної допомоги учням у розв’язанні їх індивідуальних проблем, зв'язаних з фізичним і психічним здоров'ям, успішним просуванням у навчанні, життєвим і професійним самовизначенням. 2. Друга складова – вихідні положення й основні правила побудови процесу навчання і виховання. Основні принципи особистісно-орієнтованого підходу: 1) Принцип самоактуалізації. У кожній людині існує потреба в актуалізації своїх інтелектуальних, комунікативних, художніх і фізичних здібностей. Важливо розбудити і підтримати прагнення до прояву і розвитку своїх природних і соціально придбаних можливостей. 2) Принцип індивідуальності. Створення умов для формування індивідуальності особистості учня і педагога. Необхідно не тільки враховувати індивідуальні особливості учня і дорослого, але і всіляко сприяти їх подальшому розвитку. 3) Принцип суб’єктності. Варто допомогти учневі стати справжнім суб'єктом життєдіяльності в навчальному закладі, сприяти формуванню і збагаченню його суб'єктного досвіду. 4) Принцип вибору. Без вибору неможливий розвиток індивідуальності і суб’єктності, самоактуалізації здібностей учня. Педагогічно доцільно, щоб учень жив, навчався і виховувався в умовах постійного вибору, мав можливість у виборі мети, змісту і способів організації навчально-виховного процесу і життєдіяльності в навчальному закладі. 5) Принцип творчості й успіху. Індивідуальна і колективна творча діяльність дозволяє визначити і розвивати індивідуальні особливості учнів і унікальність навчальної групи. Завдяки творчості учень виявляє свої здібності, довідається про сильні сторони своєї особистості. 6) Принцип довіри і підтримки. Віра в учня, довіра, підтримка його устремлінь до самореалізації і самоствердження повинні прийти на зміну зайвій вимогливості і надмірному контролю, які властиві авторитарній педагогіці. Третій компонент особистісно-орієнтованого підходу – це технологічна складова, котра містить у собі найбільш адекватні принципам способи педагогічної діяльності. Технологічний арсенал особистісно-орієнтованого підходу складає такі методи і прийоми як діалогічність; діяльнісно-творчий характер; спрямованість на підтримку індивідуального розвитку учня, надання йому можливості для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і способів навчання. Особистісно-орієнтована технологія широко використовує метод рефлексії. Робота з повсякденною свідомістю учня неможлива без опори на його міркування, сповнене сумнівами і ваганнями. Викладач також повинен демонструвати зразки рефлексії з приводу організації власного мислення: передавати не тільки готові зразки правильних рішень, висновків, але і показувати, як він цього досяг. Зміщення акцентів з отриманого результату на рефлексію процесу його досягнення – характерна риса особистісно-орієнтованої освіти.
|
