ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОБОТИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ

Так як основними завданнями логістики, в тому числі і транспортної, є збільшення прибутку, то дуже важливо контролювати техніко-експлуатаційні показники роботи рухомого складу транспорту.

Найбільш комплексним показником використання вантажних вагонів, котрий відображає як відстань руху вантажу, так і інші умови перевезень, є його продуктивність. Найбільш високу продуктивність мають на піввагони, складаючи коло 40% робочого парку залізничних шляхів.

Їх висока продуктивність обумовлена перевезенням в них основному масових важких вантажів, які дають змогу більш повного використання їх вантажопідйомності.

Аналізуючи залежність проміж навантаженням на вісь вантажного вагона і його продуктивністю, треба мати на увазі розміри порожнього руху вагона, його вплив на рівень навантаження робочого вагона.

Зі скорочення відстані перевезень вантажів збільшується коефіцієнт порожнього руху вагонів (до навантаження). Оскільки ймовірність використання розвантажених вагонів під навантаження вантажів зменшується. Визначати вплив відстані перевезень на рівень показників використання різних типів вагонів, таких як оберт, продуктивність і середньодобовий рух, можливо тільки шляхом розрахунків, застосовуючи аналіз середніх показників використання вагонів. Наприклад, продуктивність вагонів в загальному вигляді визначається поділом вантажооберта у т. км. нетто на робочий парк вагонів, у конкретних умовах може бути розраховано на основі даних при навантаженні на вагон, відстані його навантаження рейса і протяжності повного оберту.

Розмір оберту вагонів при цьому встановлюється по формулі, котра передбачає розчленування його на чотири елементи – час находження вагона в навантаженому і порожньому становищі на шляху прямування, а також на технічних станціях.

Ступінь впливу розміру порожнього руху на оберт вагонів визначається часткою цього елемента оберту до загального його розміру. Чим менша відстань перевезень, тим більша частка незалежних від неї елементів – простого вагонів на вантажно-розвантажувальних станціях.

По мірі збільшення відстані перевезень продуктивність вагонів зростає.

Це однак не означає, що залізничному транспорту вигідно збільшувати відстань перевезень, виконуючи більший об’єм тонно кілометрової роботи одним і тим же парком. Аналіз прибутку залізничних шляхів показує, що в розрахунках на вагон-добу сума цього прибутку зростає повільніше чим продуктивність вагона. Також можливо сказати і про витратах на перевезення вантажів. В розрахунках на одиницю перевізної роботи розмір їх зі зростанням відстані зменшується, тоді як абсолютна сума витрат зростає. Це зростання по зрівнянню з собівартістю здійснюється повільно.

Повільне зростання витрат на перевезення пов’язано як значною часткою в загальній сумі витрат начально-кінцевих операцій, так і в зростанні на коротких відстанях витрат пов’язаних тільки з рухом в зв’язку з використанням категорій потягів з підвищеною часткою руху в порожньому становищі, при більш великих навантаженнях на вісь вагона.

Частка елементів оберту вагонів, котра не залежить від відстані перевезень можливо побачити на графіку (рис.55), а зміни середньо добової продуктивності вагона і прибутку, котрі надають на одну добу роботи вагона, відображені на графіку (рис.56).

Для визначення витрат на транспортування вантажу використовують схему, котра враховує усі основні елементи витрат по доставці вантажу від виробника до споживача, тобто розрахунки нового розміру транспортних видатків, котрі припадають на одну тонну:

С = С’+ С’’ + С’’’, де

С – загальний розмір теперішніх витрат по доставці вантажу від відправника до отримувача.

С’’ – теперішні витрати, котрі пов’язані з доставкою вантажу до магістрального транспорту (і вивезенням з нього) по під”їзним шляхом або змінюючим їх видом транспорту, котрі визначаються по формулі:

С’ = С_вп х L_п

В цій формулі С_вп – витрати на перевезення вантажа по під”їзному шляху або іншому виду транспорту до пунктів відправлення і призначення за 1 т. км;

L_п – відстань підвіза вантажу до магістрального транспорту (або його вивезення) в км;

С’’ – витрати на навантаження і розвантаження вантажа, як на магістральному так і на транспорті, котрий підвозить вантаж;

С’’’ – витрати пов’язані з перевезенням по магістральному виду транспорта.

%

 

100 при наявності

95 порожнього руху вагонів,

90 порівнювальному вантажному;

85 в випадку відсутності

порожнього руху вагонів.

км

5 10 25 50 75 100 150 200

Рис.55 Частка елементів оберту вагонів, не залежних від відстані перевезень (в % до загального оберту на даній відстані)

 

15 14,6

продуктивність вагона

прибуток

 

8,4

 

4,9

3 3

км

8 15 25 35 76 147

Рис.56 Зміни середньодобового продуктивного вагона і прибутків, припадаючих на добу роботи вагона (в частці до рівня на визначеній відстані)

 

С’’’ = С_nк + С_рL_n, де

С_nк – витрати начальних і кінцевих операцій на магістральному виді транспорту на 1 т. вантажу;

С_р – витрати на рух ватажу в потягах (з урахуванням витрат на перегін порожніх вагонів і обробку вагонів на технічних станціях на 1 ткм);

L_n – відстань перевезення вантажу на магістральному транспорту в км.

Техніко-експлуатаційні показники автомобільного состава в транспортному процесі можливо поділити на дві групи.

Перша характеризує ступінь використання рухомого складу транспорту: коефіцієнт графічної готовності; коефіцієнт використання руху і вантажопідйомності, середня відстань перевезень з вантажом і середня відстань руху; час простою під вантажно-розвантажувальними операціями, час в наряді; технічна і експлуатаційна швидкість.

Друга група характеризує показники роботи рухомого складу: кількість їздок, загальну відстань перевезень та рух з вантажом, об’єм перевезень і транспортну роботу.

В роботі автомобільного транспорту розрізняють поняття їздки та оберту.

Їздка – завершений цикл транспортної роботи, котрий складається з навантаження вантажу на автомобіль t_н.) руху останнього з вантажа t_р, розвантаження t_роз. І надання транспортного засобу для наступного навантаження (рух без вантажа) t_пер. Таким чином, час їздки

t_їзд. = t_р + t_н + t_роз. + t_пер.

При врахуванні швидкості перевезень за час їздки V_ш і загального руху за їздки L_р, котрий дорівнює сумі рухів за час t_роз. + t_пер., то формула буде мати такий вигляд

t_їзд. = L_р/ V_ш + t_в-р, де

t_в-р – час простою під вантажно-розвантажувальними роботами.

Оберт включає одну або декілька їздок, з урахуванням того, що рухомий склад повинен повертатись в початкову точку.