ГІПОТАЛАМІЧНІ НЕЙРОПЕПТИДИ ТА ЇХНІ ЕФЕКТИ В ЦНС

Нейропептид Y стимулює апетит, утворюється в аркуатному ядрі, інгібується лептином, стимулює продукцію вазопресину, починає репродуктивну поведінку та блокує її циркадний ритм, бере участь у ґенезі повільно хвильової фази сну.

Нейротензин інгібує соматомамотрофну і тиреоїдину функції, індуктор гіпотензії та гіпотермії, стимулює харчову поведінку и блокує грумінг (умивання, очищення) тварин.

Речовина Р – пептид з 11 амінокислот, зв'язується з певними рецепторами, що викликає біль (гіперальгезія, ноціцептія), стимулює секрецію лютропіну і салівацію, посилює пірогенні ефекти, має прозапальну дію та інгібує соматропінову функцію. Можливо конкурує з опіатними пептидами за опіатні рецептори.

Вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП) опосередковано сприяє продукції пролактину, соматотропну, лютропіну, пригнічує статеву поведінку, прямо стимулює синтез і секрецію мінералокортикоїдів клубочкової зони наднирників, регулює повільно хвильову фази сну.

Холецистокінін активує відчуття насиченості, соматомамотрофну функцію, знижує відчуття болю (анальгезія), подавляє продукцію нейротензину Y та орієнтовно-пошучацьку поведінку, регулює обидві фази сну та дрімоту.

Гастрин стимулює функцію соматотропну, пригнічує продукцію тиреотропіну та лютропіну.

Ангіотензин ІІ є стимулятором росту та функцій клубочкової зони кори наднирників, спраги, питьової та терморегулюючої поведінки

Брадикінін стимулює розвиток гіпертензії, продукції вазопресину, впливає на терморегуляцію, викликає гіпотензію та гіперальгезію, агоніст кортиколіберину.

Бомбезин дає насичення (гіпофагія), гальмує діурез, сприяє грумінгу.

Мотилін є активатором голоду та пробудження.

Галанін є стимулятором апетиту та харчової поведінки, пробудження, сприяє часової координації.

Панкреатичний поліпептид пригнічує задишку, сприяє гіпотермії.

Натрійуретичний пептид пригнічує спрагу та питьову поведінку.

Ці пептиди більш відомі як гормони травного тракту та серця, що виробляються APUD-системою, а у нервовій системі функціонують як нейромедіатори та нейромодуляторию

Ендогенні опіоїди у гіпоталамусі репрезентовані β-ендорфіном, а також іншими (динорфін, мет-енкефалін, лей-енкефалін з сімейств проопіомеланокортинового, проенкефалінового, продинорфін-неоендорфінового). Діють вони нейроендокринним шляхом (через кров та ліквор), як паракринні регулятори, синаптичні нейромедіатори та нейромодулятори. В гіпоталамусі вони інгибують секрецію кортиколіберину та вазопресину, а також сприяють сну, гальмуванню, знеболюванню, доброму настрою у центрі задоволення.

Опіатні рецептори при подразненні мають ефекти за типами: мю1-рецептори дають супраспінальну анальгезію; мю2-рецептори дають фізичну залежність, ейфорію, пригнічення дихання, мю-рецептори активуються метенкефаліном, динорфіном та лейенкефаліном; ета-рецептори локалізовані поза ЦНС та реагують з в-ендорфінами; капа-рецептори дають спінальну анальгезію, седативну дію, деяку залежність та реагують з динорфіном і кетоциклозацином; сигма-рецептори дають дисфорію, галюцінації (психоміметичні ефекти), стимуляцію травного тракту та серцево-судинної системи; дельта-рецептори дають супраспинальні гіпертензію і тахікардію та збуджуються лейенкефаліном. Опіоїди (енкефаліни, ендорфіни, динорфін) утворюються з білка-попередника лімітованим протеолізом. Механізми дії через гіперполяризацію мембрани та активацію аденілатциклази. Ці рецептори грають роль при стресі, під час сну, зняття болі (анальгезія), наркоманіях, алкоголізмі, навчанні. Подразнюють больові рецептори брадикінін, гістамін, серотонін, простагландини Е, ацетилхолін, йони [H ⁺ ] pН<6 та [K ⁺ ]> 20 ммоль/л, специфічно речовина Р та викликають біль. Агоністами мю-рецепторів є компоненти опію з маку – морфін, чорний героїн, метадон, леворфанол, фентаніл, суфентаніл, дельта-рецепторів – суфентаніл та дельторфин, капа-рецепторів – леворфанол, буторфанол, налорфин, нальбуфин. Це похідні фенантрену (морфін, кодеїн, омнопон, налоксон), фенілпіперидину (промедол, фентаніл), бензоморфану (пентазоцин). Агоністи наркотичних анальгетиків (морфін для мю-, капу-, сигма-рецепторів, омнопон, етилморфіну гідрохлорид, продол, фентаніл) блокують аденілатциклазну та кальцієву системи, активують калієві канали, нейронів кори та сірої речовини середнього мозку, провідних шляхів спинного мозку, інгібуючи больові проводникові та ноціцептивні (больові) поля мозку, морфін активує секрецію вазопресину (посилюючи запам'ятовування), сповільнює дихання аж до зупинки. Часте вживання наркотичних речовин посилює їх деструкцію, місце їх на рецепторах займає речовина Р, викликаючи біль (наркотичні речовини блокують вивільнення енкефалінів), тому виникає потреба повторного вживання морфіну, що описується як наркотична залежність. Казморфін молока сприяє засинанню після годування, андамін шоколаду пом'якшує ефекти стресу. Антагоністи морфіну – налоксон та налтрексон для мю-, капа, сигма-рецепторів, синергоантагоністи – налорфін для мю- та сигма-рецепторів, норфін, пентазоцин, буторфанол, трамадол, кодеїн, непатазоцин.

У гіпоталамусі знайдена продукція глюкагону, інсуліну, цитокіни (інтерлейкіни ІЛ-1 і ІЛ-6, фактор некрозу пухлин), які можуть мати кортиколіберин- та кортикотропін подібні ефекти.