Истина изменяет жизнь 16 страница

Доповісти керівництву про всі недоліки, які мали місце під час роботи.

Технічний нагляд за апаратурою: схеми працюючих апаратів, їх опис і за­водські інструкції, а також паспорти і протоколи перевірки та градуювання електровимірювальних приладів і дозиметрів мають знаходитись у рентгенка­бінеті. Не рідше одного разу на місяць необхідно, щоб усі апарати оглянув і випробував представник рентгенорадіологічного відділу. Контрольній пере­вірці підлягають вимірювальні прилади, стан заземлення, сигналізація, бло­кувальні пристрої, механічна міцність кабелів високої напруги, стан апарата (трансформатора, рентгенівської трубки, штативів, засобів захисту від рентге­нівського випромінювання тощо). Результати перевірки і термін усунення ви­явлених дефектів записують в акт, складений у двох екземплярах. Один з них зберігається в рентгенкабінеті, другий — у рентгенорадіологічному відділі. Не

рідше одного разу на 5 років трансформаторне мастило перевіряється на елек­тричну міцність.

При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіацій­ного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлен­ня; замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка еле­ментів рентгенівського апарата; несправність комунікаційних систем водопос­тачання, каналізації, опалення і вентиляції; аварійний стан стін, підлоги, сте­лі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів:

— при аварії рентгенівського апарата, електропроводки або пожежі негай­но вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допус­кати в небезпечну зону сторонніх осіб;

— повідомити про те, що сталося, керівника роботи;

— якщо є потерпілі — надавати їм першу медичну допомогу, а за необхід­ності —викликати лікарів.

Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись «Типові пра­вила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах». Цими пра­вилами передбачається:

— призначення наказом по лікувально-профілактичному закладу особи відповідальної за протипожежний стан рентгенологічного відділення (рент­генкабінету);

— усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути Допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки;

- кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у мета­левих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведе­ному для цієї мети приміщенні;

— місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожеж­ного нагляду.

У рентгенкабінетах і фотолабораторіях необхідно дотимуватись таких про­типожежних правил:

1) забороняється курити;

2) дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітлен­ням;

3) кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається;

4) кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї ко­робки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коро­бок чи конвертів забороняється;

5) не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і

приладів опалення;

6) забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоря­ються; у разі потреби його проводять в іншому приміщенні;

7) підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою те­плої води;

8) для отримання гарячої води, кип'ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями;

9) окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні ма­теріали (у тому числі трансформаторне мастило і касторову олії);

10) у кожному рентгенкабінеті, а також у фотолабораторії має знаходитись

вогнегасник.

Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступи­ти до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки ке­рівника робіт з усунення небезпечної ситуації.

Вимоги щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в рентген­кабінетах згідно з чинним законодавством. Рентгенкабінети є складником будь-якого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, і в ньому мають дотримуватись усі вимоги санітарно-протиепідемічного режиму, як і в інших підрозділах медичних закладів.

Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються різні категорії пацієн­тів — здорові, потенційно хворі і хворі — ЦІ об'єкти мають бути віднесені до об'єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дез­інфекції поширюються на всі приміщення рентгенкабінетів, особливо на про­цедурну, і проводяться згідно з діючими правилами.

З цією метою дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосуван­ня, затверджені Головним державним санітарним лікарем України.

Поточне прибирання в рентгенкабінеті проводиться молодшим медперсо­налом два рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і дезінфекційних засобів. Устаткування має бути вимкненим з елек­тромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенівського апарата здійснює рентген лаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар - окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протиран­ня клейонки, дверних ручок тощо 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезін­фекційним розчином, що відповідає цій концентрації.

Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3 % розчином оцтової кисло­ти) проводиться згідно з графіком, що затверджується завідувачем відділення або керівником закладу, але не рідше одного разу на місяць.

У кабінеті постійно має бути необхідний тримісячний запас мийних і дезін­фекційних засобів; закуповують лише ті засоби, які мають посвідчення МОЗ України і печатку фірми-виробника.

Також один раз на місяць обов'язковим є додаткове протирання апарата та засобів захисту як персоналу, так і пацієнтів 3 % розчином оцтової кислоти.

Після кожної процедури, тобто рентгенологічного дослідження, виконавці миють руки мийними засобами і протирають їх 0,3 % розчином оцтової кисло­ти. Спирт використовується для протирання елементів і деталей рентгенапара­тів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет. Для профілактичного технічного обслуговування, яке має проводитись один раз на місяць, також необхідний спирт із розрахунку 1 кг на 1 апарат на рік. Списання спирту має проводитись щоденно в окремому журналі (пронумерованому, прошнурованому і затвер­дженому заступником головного лікаря з лікувальної роботи печаткою) по 0,25 г на кожного пацієнта. Така сама відмітка про використання спирту при проведенні ремонту чи огляді рентгенапарата має бути в контрольно-технічному журналі.

Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки — у пластикових чохлах, пелюшки — у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1 % мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки — 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезінфекційним засобом.

Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання примі­щень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.

Правила забудови й експлуатації інфекційних закладів (відділень) та охорона праці персоналу цих закладів

Медперсонал при обслуговуванні інфекційних хворих і хворих з підозрою на інфекційну хворобу у відповідних закладах охорони здоров'я має постійний і безпосередній контакт з хворими, предметами догляду за ними, їх виділення­ми, речами та інфікованими матеріалами. Він наражається на небезпеку за­раження різними шляхами: через їжу, воду, повітря, руки, зовнішні покриви тіла, членистоногих, гризунів тощо. Небезпека зараження може поширюва­тись не лише на персонал, а й на членів їх сімей, осіб, що проживають з ними, не лише на території закладу, а й поза його межами.

Правила санітарно-епідемічного режиму та охорона праці персоналу ін­фекційних лікарень (відділень) визначає комплекс заходів, спрямованих на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій, охорону праці персоналу, що обслуговує інфекційних хворих, та недопущення поширення інфекції як у лі­кувальних закладах, так і за їх межами. Саме для запобігання зараженню пер­соналу та зазначеного кола осіб розроблені ці правила.

Інфекційна лікарня призначена для ізоляції інфекційних хворих і надання їм діагностичної та лікувальної допомоги. У разі відсутності такого самостій­ного закладу його функції покладаються на інфекційне відділення багатопро- фільної (районної, міської) лікарні.

Є два типи побудови інфекційної лікарні: павільйонний і централізований. Найкраще можна організувати роботу, якщо інфекційна лікарня побудована за павільйонним типом. Це дає змогу в окремій будівлі розташувати хворих з однаковою інфекційною хворобою, а отже, краще їх ізолювати від інших хво­рих. Проте часто стаціонар розташовується у кількаповерховій будівлі (цен­тралізований тип). У такому разі відділення розміщують на різних поверхах або виділяють для них окремі «крила» будівлі, намагаючись ізолювати від ін­ших структурних підрозділів. Зважаючи на можливість поширення збудників деяких інфекційних хвороб з потоками повітря, хворих на інфекції дихальних шляхів розміщують у палатах верхніх поверхів.

Комплекс будівель інфекційної лікарні (корпусу) має розташовуватись на ізольованій території. Територію інфекційної лікарні (корпусу) потрібно ого­родити смугою зелених насаджень. При в'їзді на територію необхідно встано­вити вказівні знаки щодо проїзду до приймального відділення. При вході на територію має знаходитись окреме приміщення — довідкова для відвідувачів і родичів із забезпеченням централізованого приймання передач для хворих. Частину території виділяють для транспортування інфекційних хворих, інфі­кованих матеріалів, трупів інфекційних хворих; вона повинна мати суцільне водонепроникне покриття з пристосуванням для промивання водою (крани, шланги) та спускання стічної води в каналізацію. Територія має бути обладна­на металевими урнами, контейнерами для збирання сміття, які встановлю­ються на бетонованих майданчиках. Сміття та відходи з території лікарні спа­люються у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, що встановлю­ються поблизу котельної. Печі мають забезпечувати спалення сміття, крема­цію трупів лабораторних тварин, кип'ятіння решток їжі (як корм для тварин). Спалювання зазначених об'єктів у топках котлів центрального опалення кате­горично забороняється. Викидання незнезараженого сміття і відходів у загаль­ні надвірні сміттєзбиральні категорично забороняється. На виїзді із «забруд­неної» зони території лікарні має бути майданчик для дезінфекції санітарного транспорту. Перевезення хворих до інфекційної лікарні здійснюється на сані­тарному транспорті місцевої СЕС або міської дезінфекційної станції бригадою працівників, яка складається з медичної сестри, молодшої медичної сестри і водія. Не можна перевозити в одній машині кількох хворих з різними хвороба­ми. Необхідно дотримуватись суворої ізоляції таких функціональних зон, як харчоблок, пральня та дезінфекційне відділення.

Будівлі та окремі приміщення, входи в окремі будівлі і групи приміщень (оглядові кабінети, відділення камерної дезінфекції, санітарні пропускники тощо) та виходи з них мають бути розташовані з урахуванням суворого роз­межування чистих виробничих процесів від процесів, пов'язаних із госпіталі­зацією та утриманням інфекційних хворих. Приміщення інфекційних ліка­рень та інфекційних відділень загальних і дитячих лікарень, а також ізолято­рів необхідно обладнати водопроводом, каналізацією, центральним опален­ням, гарячим водопостачанням, припливно-витяжною вентиляцією з підігрі­вом припливного повітря. Витяжні пристрої в боксах, напівбоксах, ізоляторах для різних інфекцій мають бути відмежовані від витяжних пристроїв інших приміщень. Усі стічні води від інфекційних відділень перед спусканням їх у загальну каналізаційну мережу необхідно знезаражувати на території лікарні (від кожного відділення окремо). За відсутності загальноміської або селищної каналізації інфекційні лікарні повинні мати на своїй території місцеві каналі­заційні пристрої і очисні споруди. Для персоналу мають бути передбачені:

— окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень: одне для зберігання домашнього одягу, друге — для спецодягу, третє — для душової. Приміщення для особистого одягу і спецодягу обладнують шафами;

— окремі вбиральні (шлюзовані, оснащені умивальником з ліктьовим кра­ном), оснащені легким педальним спуском води з водонабірного бачка в ка­налізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;

— скрізь, де персонал має контакти з інфікованим матеріалом, має бути в наявності все необхідне для оброблення рук (мило, деззасіб, рушники тощо);

— окремий посуд для споживання їжі, що стерилізується шляхом кип'я­тіння.

Прийом інфекційних хворих проводиться у спеціально відведених (ізольо­ваних) і обладнаних оглядових палатах (боксах — мал. 26).

Мал. 26. Бокс системи Мельцера: А —

вхід для персоналу; Б — вхід для хворо­го; І — шлюз для персоналу; II — шлюз для хворого, III — палата; І — ліжко; 2 — вікно для роздавання їжі; 3 — уми­вальник для персоналу; 4 — сходи; 5 — передбоксник; б — місце для брудної білизни; 7 — вентиляційний канал; 8 — унітаз; 9 — ванна; 10 — умивальник для хворого

Кожний оглядовий бокс повинен мати самостійний ізольований зовнішній вихід. Прийом інфекційних хворих проводять суворо індивідуально. Одночас­не чекання прийому двох і більше хворих в одному боксі забороняється. Біля входу в оглядовий бокс мають бути халати і головні убори для персоналу та килимок, змочений дезінфекційним розчином. Медперсонал переодягає ха­лат, шапочку, маску (при краплинних інфекціях). При виході з боксу — зні­має. Халати та шапочки міняють у кінці зміни, маски — після прийому кож­ного хворого. У хворого беруть матеріал для різних лабораторних досліджень і направляють його у спеціальні приміщення для проведення санітарної оброб­ки. Після кожного прийому здійснюється ретельна волога дезінфекція, до за­кінчення якої наступного хворого в оглядовий бокс не пускають. Транспорт­ний засіб, яким був доправлений хворий, також піддається знезараженню без­посередньо на території лікарні.

З оглядового боксу хворого направляють у приміщення для санітарної об­робки — санпропускник. Якщо хворий має перебувати в боксі, санітарна об­робка здійснюється там само. Видача родичам речей хворого, що поступає на лікування, без знезараження суворо забороняється. Медичний персонал пови­нен проводити обробку хворого і дезінфекцію санпропускника у додатковому халаті, що надягається поверх основного халата і який потрібно знімати після кожної обробки. При вході і виході взуття необхідно витирати об килимок, змочений дезінфекційним розчином. Санітарна обробка полягає у підстриган­ні волосся з натупним їх спалюванням, нігтів (на руках та ногах), купанні у ванні або під душем, збиранні речей хворого, що підлягають дезінфекції, в ін­дивідуальні мішки для подальшого відправлення їх в дезкамери для дезінфек­ції, перевірці на педикульоз. Після санітарної обробки хворий отримує чисту білизну, халат, шапочку.

Хворих розподіляють по відділеннях згідно із встановленим діагнозом та­ким чином, щоб новоприбулі не знаходились в одній палаті з тими, які одужу­ють. У випадку сумнівного діагнозу хворих поміщають у діагностичне відді­лення або в ізолятор. За відсутності ізолятора в лікарні їх влаштовують у відді­ленні в невеликих (обов'язково) окремих палатах. Прибирання приміщень здійснюється волого-механічним способом не менше як двічі на добу з вико­ристанням промаркованого інвентаря. Сміття збирають у ємності з кришками і спалюють або знезаражують. Провітрювання палат і коридорів проводять не менше як тричі на добу. Предмети догляду закріплюють за хворими на весь час їх перебування на лікуванні. Підкладні судна, горшки та інші предмети догля­ду після кожного використання і випорожнення необхідно знезаражувати. Аптечний посуд також не можна віддавати в аптеку без попереднього знезара­ження. Інфіковану білизну необхідно відправляти у мішках, попередньо об­роблених дезрозчинами, у пральню лікарні. До комунальних пралень відправ­ляти білизну інфекційних хворих суворо заборонено. М'який інвентар (ков­дри, матраци, подушки) дезінфікують у дезкамерах. Столовий посуд, очище­ний від недоїдків, уміщують в ємності для знезараження термічним або хіміч­ним способом, після чого миють у чистому відділенні буфетної. Недоїдки зне­заражують шляхом кип'ятіння. Іграшки для дитячих відділень допускаються до використання тільки нові, які легко ми­ються (гумові та пластмасові). Вони не повин­ні переходити від однієї дитини до іншої без попереднього знезараження. Іграшки з відді­лення батькам не повертаються, про що їх по­переджають. Предмети догляду за хворими та інструментарій передають черговій зміни тільки у знезараженому стані (мал. 27).

Узяття матеріалу для лабораторного до­слідження від хворих має здійснюватись у спеціальний стерильний посуд, який щіль­но закривається і доставляється в лаборато­рію у зачинених контейнерах. Увесь викорис­таний у лабораторії посуд збирається у спеці­альні ємності з кришками і підлягає знезара­женню перед очищенням і миттям. Відвіду­вання інфекційних хворих родичами, як пра­вило, забороняється. Речі та предмети догляду за хворими, що доставляються з дому, підлягають обов'язковому знезараженню персоналом лікарні.

Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов'язаний виконувати правила санітарно-гігієнічного режиму та вимоги техніки безпеки. Це стосу­ється насамперед вимог щодо носіння спецодягу, обов'язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни тощо. Наприклад, за наявності на руках порізів та саден необхідно надівати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають знезараженню і утилізації. Про кожний підозрілий на інфекційне захворювання випадок у сім'ї медичного працівника, який працює в інфекційній лікарні, потрібно не­гайно повідомити головного лікаря, завідувача відділення або старшу медичну сестру.

Верхній одяг та взуття медичний персонал повинен зберігати в індивіду­альних шафах, окремо від санітарного одягу. Халати, шапочки замінювати два рази на тиждень, при забрудненні — частіше. Персонал, який працює в одному відділенні, не має права входити в інше відділення без зміни санітарно­го одягу. При вході в бокс персонал надягає шапочку, халат, повертаючись — знімає їх, після чого обов'язково миє та дезінфікує руки. Під час відвідування палат з хворими на інфекції дихальних шляхів потрібно носити чотиришарову маску, міняючи її через кожні чотири години. Персоналу забороняється: сіда­ти на ліжко хворого, з'являтись у відділенні без спецодягу, виходити у спец­одязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, приносити спецодяг додому з будь-якою метою, заходити у спецодязі в їдальню чи буфет, користуватись туалетом, призначеним для хворих, їхнім посудом та іншими речами, споживати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях, вживати харчові продукти та рештки їжі хворих, курити в палатах, коридорах і лабораторіях. Для пиття води персонал повинен мати окремий посуд.

До роботи в інфекційному відділенні допускаються особи, не молодші 18 років, із середньою та вищою медичною освітою, що мають допуск до робо­ти. Усі, кого беруть на роботу, повинні обов'язково пройти медичний огляд, який передбачає бактеріологічне дослідження на бацилоносійство дифтерій­них мікроорганізмів та групи кишкових інфекцій. Хворі з відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри та слизових оболо­нок до роботи в інфекційні лікарні і відділення не допускаються. Усі без ви­нятку працівники повинні проходити періодичні медичні огляди залежно від показань, але не рідше як два рази на рік. Для запобігання зараженням увесь медичний та обслуговий персонал, який беруть на роботу, має проходити ще­плення проти низки інфекцій, що встановлені для всіх громадян, а за наявнос­ті відповідних епідеміологічних показань — профілактичні щеплення проти особливо небезпечних та інших інфекцій (віспа, холера, туляремія, грип, ви­сипний тиф тощо). Допуск до роботи без проходження інструктажу забороня­ється. Надалі не рідше одного разу на рік потрібно проводити повторний ін­структаж з правил особистої санітарної профілактики, техніки безпеки, по­жежної безпеки. Інструктаж проводить завідувач відділення.

Хворі обов'язково повинні мити руки перед споживанням їжі та після від­відування туалету, коротко підстригати нігті. Один раз на тиждень їм необ­хідно проводити гігієнічну ванну (душ) та замінювати постільну і натільну бі­лизну.

Відповідальність за організацію харчування несе головний лікар закладу. Під час прийняття на роботу, а потім через кожні шість місяців проводять ме­дичні огляди працівників харчоблока, буфетних та роздаткових. Персонал до­пускають до роботи лише після здачі заліку із санітарного мінімуму. Для тран­спортування харчових продуктів виділяють спеціальні транспортні засоби, які забороняється використовувати з іншою метою. Посуд для доставления їжі маркують. Роздавання їжі здійснюють чергові медичні сестри відділення. Пер­сонал, який займається прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Після кожного роздавання їжі проводять прибирання приміщень, буфетної і їдальні із застосуванням дезінфекційних розчинів. Посуд після споживання їжі збирають у буфетній на окремому столі, звільняють від недоїдків, знезара­жують у дезрозчині або шляхом кип'ятіння. Знезаражений посуд миють, ви­сушують на спеціально виділеному столі в решітках і зберігають у шафі. Ви­митий посуд стерилізують у повітряних стерилізаторах за температури 130 °С упродовж 45 хв. Недоїдки скидають у спеціальну ємність із кришкою та знеза­ражують. Стіл для брудного посуду, мочалки, щітки дезінфікують після кож­ного використання.

Поточну дезінфекцію в приміщеннях лікарні (відділення) проводять мо­лодші медичні сестри під контролем лікаря або медичної сестри протягом усьо­го часу перебування хворого. Заключну дезінфекцію проводять після випису­вання хворих із палат, боксів, перед поточним ремонтом. У палатах, коридо­рах та інших приміщеннях кожного дня проводять вологе прибирання два рази на день із застосуванням дезінфекційних засобів. Генеральне прибирання у відділенні проводять один раз на 7—10 днів. У палатах прибирають під час відсутності хворих.

Відвідування хворих родичами забороняється. Довідки про стан здоров'я дає лікар. Допуск матерів для догляду за дитиною, окрім дітей грудного віку, відбувається з дозволу головного лікаря. При цьому мати проходить інструк­таж, санітарну обробку, надягає лікарняний одяг. Передачі для хворих при­ймаються лише в межах дозволеного лікарем асортименту продуктів.

Виписування хворих відбувається таким чином: продезінфіковані особисті речі пролікованого хворого, знезаражений одяг приносять у виписну кімнату і зберігають в індивідуальних мішках до одягання хворим. Усі хворі, що випи­суються з інфекційних відділень, проходять санітарну обробку (приймають ванну чи душ).

Правила санітарно-протиепідемічного режиму та техніка безпеки при роботі у протитуберкульозних закладах системи М03 України

У протитуберкульозних закладах персонал спілкується з хворими на ту­беркульоз, у тому числі з активними формами туберкульозу. Це спілкування має місце на амбулаторному прийомі хворих, при обслуговуванні їх у стаціона­рі і дома, де можлива передача збудника пиловим, контактним, крапельним шляхами. Тому правила санітарно-протиепідемічного режиму застосовують з метою зведення до мінімуму небезпеки зараження туберкульозом і створення найбільш прийнятних умов праці для персоналу, що працює в протитуберку­льозних закладах, у ході своєї діяльності має контакт з хворими, інфіковани­ми предметами і матеріалами. Дія цих правил поширюється на протитуберку­льозні диспансери зі стаціонарами і без них, туберкульозні лікарні і відділення загальних, дитячих лікарень, клінік медичних університетів тощо.

У цілому заходи щодо забезпечення гігієнічного режиму для працівників протитуберкульозних закладів аналогічні до тих, що і в інфекційних лікарнях і відділеннях, але існують суттєві відмінності. Так, особи, які контактують з інфікованим матеріалом (працівники прозекторських, бактеріологічних лабо­раторій і віваріїв, стоматологи, оториноларингологи та ін.), зобов'язані носити маски. Маски повинні надівати й інші працівники (у перев'язочних, операцій­них, стерилізаційних, при роботі з антибіотиками, у мікробіологічних лабора­торіях, під час проведення спеціальних досліджень). Персоналу бактеріологіч­них лабораторій забороняється вести розмови під час виконання маніпуляцій. Усі роботи, пов'язані з можливістю забруднення рук мокротинням чи іншими виділеннями хворих, необхідно виконувати у гумових рукавичках, які після роботи дезінфікують. Персонал (зокрема, буфетниці) зобов'язаний надягати прогумований фартух при збиранні брудного посуду в палатах чи їдальні та під час миття посуду. Дезінфектори під час перебування в брудній половині при­міщення дезкамери повинні надягати халат, косинку, прогумований фартух, рукавиці, респіратори, окуляри та чоботи. Заміна халатів, шапочок (косинок) проводиться два рази на тиждень, костюмів (платтів) — два рази на місяць. При забрудненні мокротинням чи іншими виділеннями хворих спецодяг за­мінюється негайно.

Санітарно-гігієнічні умови праці в протитуберкульозних закладах загалом такі самі, як і в інших інфекційних лікарнях чи відділеннях з певними особли­востями, що випливають зі специфічного характеру туберкульозного збудни­ка. Так, у всіх протитуберкульозних стаціонарах мають бути окремі примі­щення:

— для миття і стерилізації плювальниць, знезараження мокротиння хіміч­ним або термічним способом;

— для апаратів автоматичного миття і стерилізації суден та сечоприйма­чів.

Під час миття суден і сечоприймачів персонал повинен користуватись про­гумованим фартухом і гумовими рукавичками.

У протитуберкульозних закладах з хворими систематично потрібно прово­дити санітарно-просвітницьку роботу, в якій першочергове місце має відводи­тись правилам поведінки цих хворих. Під час їх виписування роз'яснюються правила поведінки вдома, у громадських місцях, спрямовані на запобігання зараженню туберкульозом їх оточення.

Правила експлуатації та охорони праці у психоневрологічних та психіатричних лікарнях (відділеннях)

Правила в цих закладах передбачають спеціальні заходи, спрямовані на охорону праці персоналу, що обслуговує психічно хворих.

Усі працівники лікарні повинні обов'язково вивчити і виконувати інструк­цію з техніки безпеки при роботі у психоневрологічних та психіатричних лі­карнях (відділеннях). При прийнятті на роботу і під час роботи працівникам лікарні проводиться інструктаж згідно з цією інструкцією.

Термін дії інструкції — три роки, після чого вона переглядається і затвер­джується. Інструкція підлягає перегляду раніше вказаного терміну у випад­ках травматизації, внаслідок її недосконалості, при зміні лікувального проце­су, реконструкції відділення, а також з погляду особи, яка розробила інструк­цію, на вимогу інженера з охорони праці.

Контроль за виконанням цієї інструкції і виробничої санітарії покладаєть­ся на завідувача відділення.

Робота медичного персоналу, окрім вказаної інструкції, регламентується посадовими інструкціями і функціональними обов'язками кожного праців­ника.

Дотримання правил техніки безпеки і поінформованість щодо особливос­тей роботи у психіатричних закладах гарантує законність, правове партнер­ство, доступність, гуманність психіатричної допомоги, дотримання прав лю­дини, добровільність, мінімальність заходів лікування і соціально-правових обмежень, відповідність сучасному рівню наукових знань з метою поліпшити надання психіатричної допомоги пацієнтам, створити безпечні умови для хво­рих і медичного персоналу, попередити їх травматизацію.

Згідно з чинними правилами та нормами лікарня має бути огороджена по всьому периметру; доступ на територію лікарні має знаходитися під контролем (стороннім особам — заборонений); має бути освітлення в нічний час; під'їзні дороги і шляхи потрібно покривати асфальтом, а не кам'яним вимощенням; мають бути естетичне озеленення, садові ділянки. При цьому особлива увага приділяється тому, щоб на території не було каміння, битого скла, палиць, до­щок, які хворі можуть використати для спроби самогубства, самоушкоджен- ня, нанесення тілесних ушкоджень іншим хворим та медперсоналу. Тому перш ніж виводити хворих на прогулянку, медичний персонал незалежно від про­філю відділення повинен добре обстежити всю територію, де будуть перебува­ти хворі.

Приміщення приймального відділення організовується за принципом сані­тарного пропускника і складається з таких приміщень:

— приміщення для очікування прийому;

— кімната для роздягання хворого;

— ванна кімната;

— кімната для одягання хворого;

— кімната для відпочинку і харчування чергового персоналу;

— гардеробна для персоналу або вбудовані шафи;

— туалети для хворих при кімнаті очікування та при кімнаті для одягання хворих;

— туалет для персоналу.

Вхід до приймального відділення і вихід з нього завжди мають бути зачине­ні на вагонний і контрольний замки. Вікна і двері приймального відділення та меблі облаштовують таким же чином, як у відділеннях для неспокійних хво­рих. Прийом хворих здійснюється черговим медперсоналом з обов'язковою присутністю лікаря, медичної сестри (фельдшера) та санітара. Під час прийо­му у хворого за розпорядженням лікаря насамперед забирають усі предмети, небезпечні для життя та здоров'я персоналу і хворого. При госпіталізації у психіатричний стаціонар хворий чи його законні представники дають письмо­ву згоду на перебування у відділенні, застосування тих чи інших методів ліку­вання. У разі відмови хворого від госпіталізації він підлягає виписуванню. Згідно з чинним законоположенням, через суд може оформлятися примусова госпіталізація.