Истина изменяет жизнь 17 страница

Під час прийому неспокійних, агресивних і схильних до втечі хворих чер­говий лікар може призначити введення засобів для купірування збудження. Таких хворих відправляють у відділення у супроводі двох санітарів, спокій­них — супроводжує один санітар.

Відділення лікарні можуть бути такими:

— для неспокійних хворих (збуджених, агресивних);

— для спокійних хворих;

— для хворих, що одужують і пройшли основний курс лікування в інших відділеннях;

— соматичне — для соматичних хворих із психотичними проявами;

— експертне — для осіб, які проходять трудову, військову та судово- психіатричну експертизу;

— для лікування осіб, хворих на алкоголізм;

— туберкульозне — для хворих на туберкульоз із психотичними проявами та для душевнохворих, які одночасно хворіють на туберкульоз;

— дитяче;

— інфекційне з боксами — для хворих з різними інфекційними захворю­ваннями.

Усі відділення поділяють на чоловічі та жіночі.

До складу психіатричних відділень входять палати для хворих, процедур­на кімната для ін'єкцій аміназину, кабінет завідувача відділення, кабінет лі­карів, старшої медичної сестри, кімната середнього медичного персоналу, бу­фет для роздавання їжі, їдальня, кімната для вмивання, туалети, ванні кімна­ти, кімната для куріння, перукарня, зал відпочинку, зал трудотерапії, кімната побачень, гардеробні, душові для персоналу, кімнати для білизни.

Усі приміщення лікарні мають бути обладнані так, щоб перебування в них душевнохворих було найбільш безпечним. Підлоги слід покривати лінолеу­мом, стіни на 2/3 висоти — олійною фарбою; вони не повинні мати гострих виступів. Вікна мають бути засклені міцним прозорим матеріалом, що не б'ється, з подвійними рамами, які не повинні відкриватись (мал. 28).

Двері — одностулкові, міцні, мають зами­катися на вагонний психіатричний замок (мал. 29). Внутрішні двері мають відчиняти­ся в коридор, зовнішні — всередину відділен­ня. Двері вбиралень замикаються тільки ззовні.

Освітлювальні прилади розміщуються на стелі, електропроводка захована. Плафони вибирають з матеріалу, що не б'ється. Увімк­нення і вимикання освітлювальних приладів здійснюється медперсоналом на спеціально­му щитку, що знаходиться за межами досяж­ності хворих. Центральне опалення панельне зі схованою проводкою та приладами. Водо­провід і каналізація також мають бути схова­ними. Сигналізація — світлова і звукова, те­лефонний зв'язок — внутрішній і з містом.

Для лікування більшості хворих застосо­вується аміназин. У відділеннях, де прово­диться аміназинотерапія, мають бути облад­нані спеціальні кімнати з припливно-ви-

тяжною вентиляцією, оскільки у медичного персоналу можуть спостерігатись контактні ускладнення (алергія), особливо у весняно-літній період. Найбільш типовими ускладненнями є:

— дерматит, у деяких випадках — із набряком Квінке;

— гострі ларинготрахеїти, часто без підвищення температури і з вираже­ною сухістю слизових оболонок;

— подразнення слизових оболонок очей;

— зниження артеріального тиску з явищами сонливості, млявістю, втом­люваністю.

При роботі з аміназином необхідно дотримуватись правил техніки безпеки і виробничої санітарії — не розпилювати аміназин у повітрі, не з'єднувати з іншими ліками в одному шприці. Працювати в гумових рукавичках та марле­вій пов'язці. Відходи, які залишаються після ін'єкцій аміназину, перед вики­данням у смітник необхідно обробити хлоридною (соляною) кислотою. Для за­побігання виникненню контактних ускладнень медперсонал повинен прохо­дити регулярні медичні огляди.

До роботи у психіатричній лікарні не допускаються особи, молодші 18 ро­ків, а також особи, що перенесли хронічні психічні захворювання. Під час прийняття на роботу і надалі не рідше одного разу на рік з усіма працівниками проводиться детальний інструктаж, в якому роз'яснюють специфічні особли­вості роботи у психоневрологічних закладах, правила внутрішнього розпоряд­ку для персоналу, настанови щодо виконання заходів із запобігання нападам хворих на персонал, ознайомлюють персонал з його правами та обов'язками.

Адміністрація лікарні зобов'язана забезпечити персонал лікарні медичним одягом, спецвзуттям і запобіжними засобами згідно з чинними нормами та ор­ганізувати регулярне прання спецодягу.

У кожному відділенні має бути журнал для реєстрації усіх тілесних ушко­джень, нанесених хворими персоналу. На нещасні випадки, які спричинили втрату працездатності на один робочий день і більше, завідувачем відділення

складається акт за формою Н-1.

У психіатричному відділенні «закритого» типу вхідні двері і вікна мають бути постійно зачинені. Кожний працівник отримує власний ключ. Пацієнти

не повинні мати доступ до ключів.

У відділенні повинен знаходитись тільки персонал, який перебуває на чер­гуванні. Персонал працює позмінно і щоденно, згідно з графіком, затвердже­ним адміністрацією. Самовільне залишення робочого місця персоналом забо­роняється.

Персонал відділення повинен бути одягнений у спецодяг (халат, шапочка, тапочки), мати охайний вигляд. При виникненні збудження у хворих медпер­сонал повинен допомагати один одному в заспокоєнні хворих. Персоналу, який обслуговує збуджених хворих, не рекомендується носити на роботі сережки, каблучки, браслети, які можуть бути зірвані такими хворими.

У своїй роботі медичний персонал повинен покладатись на принципи ме­дичної етики і деонтології, чуйно ставитись до хворих та їх родичів, бути ввіч­ливим, не вступати в суперечки і конфлікти, не вживати грубих слів і не здій­снювати негожих вчинків.

Середній і молодший персонал повинен дотримуватись конфіденційності щодо психічного стану і діагнозу захворювання пацієнтів, тобто не має права надавати ніяких відомостей про хворих, давати поради щодо лікування. У від­діленні встановлений обов'язковий для всіх розпорядок дня з точно зафіксова­ним часом ранкового підйому, споживання їжі, приймання ліків, лікувальних процедур, прогулянок, працетерапії, культурного відпочинку, годин для сну. При поступленні хворого у відділення медична сестра знайомить його з режи­мом дня, правами та обов'язками, а хворий ставить підпис, чим засвідчує свою поінформованість.

Під час перебування на стаціонарному лікуванні усі пацієнти мають право

на:

— поважне та гуманне ставлення, яке виключає приниження честі і гіднос­ті людини;

— отримання інформації про свої права;

— згоду або відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком ви­падків надання її у примусовому порядку;

— отримання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах. За можливості — за місцем проживання цих осіб, їх законних представників, родичів та близьких, протягом того часу, у тих випадках та порядку, що відповідають підставам, згідно з якими надаєть­ся допомога;

— безпеку в процесі надання психіатричної допомоги;

— спілкування з іншими особами;

— негайне повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання пси­хіатричної допомоги;

— прийом відвідувачів;

— відправку та отримання будь-якої кореспонденції;

— купівлю та отримання дозволених для використання предметів особис­тої гігієни та побуту;

— користування засобами масової інформації, заняття творчістю;

— проведення дозвілля;

— виконання релігійних обрядів;

— допомогу із соціального страхування згідно із законодавством України;

— оскарження неправомірних рішень та дій фахівців чи інших працівни­ків, які надають психіатричну допомогу, у разі порушення чи обмеження їхніх прав;

— допомогу адвоката і законного представника.

Під час перебування у психіатричному закладі можуть застосовуватись об­меження на здійснення вищевказаних прав в інтересах здоров'я самої особи або оточення шляхом встановлення спеціального індивідуального режиму на­гляду та лікування. Розпорядок дня в цьому закладі сприяє нормалізації по­ведінки пацієнтів, відновленню часто порушеного у них ритму сна. Нічний сон має тривати 8—9 год, відпочинок після обіду — не менше години. Споживання їжі — 4 рази на день. Щотижня пацієнти приймають гігієнічну ванну, після чого їм замінюють постільну і натільну білизну.

Ліки повинен видавати середній медичний персонал згідно з призначенням лікаря. Разова доза ліків має бути прийнята у присутності ме­дичної сестри, інакше з'являється небезпека на­копичення їх та приймання із суїцидальною ме­тою. Психотропні ліки зберігаються в сейфі у старшої медичної сестри, їх кількість відповідає добовій потребі (мал. ЗО).

Під час здійснення перев'язок, накладання компресів також необхідно слідкувати, щоб хво­рий не збирав банки і марлю, тому що їх можна використовувати для суїциду.

Якщо немає протипоказань, то пацієнти ре­гулярно — не рідше одного разу на день — ви­ходять на прогулянку (під керівництвом і на­глядом медперсоналу). Список пацієнтів для прогулянки складає лікар. Персонал повинен знати кількість осіб, що вийшли на прогулянку. Під час прогулянок особливу увагу приділяють хворим, які мають схильність до втечі, суїциду. Тих самих правил дотримуються при су­проводі хворих для працетерапії, на зовнішні роботи, у клуб та інші приміщен­ня.

Мал. ЗО. Сейф із психотропни­ми ліками

Родичі і знайомі відвідують хворих у встановлені години та визначені дні. Лікар, що лікує, завідувач відділення можуть за показаннями збільшити кіль­кість побачень. Перед побаченням лікар інформує родичів про стан хворого і можливі теми розмови. Під час побачень відвідувачі повинні уникати непри­
ємних чи травмівних розмов. Відвідувачам заборонено передавати хворим го­стрі предмети (ножі, виделки тощо), а також продукти у скляному посуді, збу­джувальні напої (каву). Під час епідемічних спалахів (грип та інші) відвіду­вання хворих забороняється — встановлюється карантин. Не дозволяється відвідування хворих, що перебувають у стані психомоторного збудження^

Приймати від родичів продукти для пацієнтів можна тільки старшій ме­дичній сестрі або черговій медичній сестрі відділення. Продукти зберігаються у спеціальній шафі-холодильнику і видаються в міру потреби. Обслуговий пер­сонал не має права в жодному разі передавати листи або записки. Усю корес­понденцію, адресовану пацієнтові, дають лікарю. Лікар повинен перевіряти листи хворих перед відправленням.

Під час нагляду за хворими у відділенні по­трібно стежити за їх психічним і фізичним ста­ном. Догляд за ослабленими і депресивними хворими потребує особливої уваги. Необхідно допомагати їм дотримуватись правил особистої гігієни (мал. 31), одягатись, а також супрово­джувати в туалет і спостерігати за фізіологічни­ми відправленнями.

Неохайним хворим слід частіше проводити гігієнічні ванни, замінювати білизну. Улежа­чих — перевіряти стан шкіри, проводити профі­лактику пролежнів, з метою запобігання застою в легенях кілька разів на день змінювати поло­ження в ліжку.

Особливу увагу варто звертати на депресив­них хворих. Вони здебільшого мовчазні, ні про що не просять. Водночас їх не слід дуже турбува­ти, потрібно дати їм полежати, не примушувати до роботи або якої-небудь діяльності.

До обов'язків персоналу входить особливий нагляд за тим, як харчуються хворі, чи з'їдають повністю свою порцію, чи не переїдають. Великого значення в цьому випадку набуває зважування пацієн­тів. їжу вони отримують у напіврідкому або подрібненому вигляді, вона не по­винна бути гарячою, щоб не спричинити опіків слизової оболонки.

Залежно від психічного стану кожному хворому призначається той чи ін­ший режим нагляду. Існує три режими в інтересах безпеки і здоров'я паці­єнта:

1) обмежений — застосовується до хворих, які знаходяться під постійним наглядом;

2) диференційованого нагляду — для хворих, що потребують нагляду;

3) вільного виходу — для хворих, що не потребують нагляду.

Мал. 31. Душова кімната для прийняття гігієнічних процедур

Обмежений режим призначається для хворих із суїцидальними, агресив­ними намірами, що перебувають у стані психомоторного збудження, схильних до втечі, соціально небезпечних, з порушеннями свідомості, у стані ступору, з

Режим диференційованого нагляду застосовується, коли хворі лікуються у стаціонарі, але не потребують суворого нагляду й ізоляції. Навпаки, одне з основних завдань — поступове відновлення порушених під час хвороби нави­чок працездатності, контактів зі звичним оточенням. Пацієнти знаходяться у відділенні для спокійних, стимулюється їх соціальна активність, самообслуго­вування. Вони ходять у своєму одязі, користуються електроприладами, відві­дують перукарню, їм дозволяють більш вільний режим дня, частіші побачення з родичами. Після ранкових лікувальних процедур хворим дозволяється про­гулянка не лише в межах відділення, а й по всій території лікарні. Деяким хворим (з дозволу завідувача відділення) надається відпустка, яку вони про­водять у сім'ї.

Хворі, що одужують, широко залучаються до працетерапії. Крім того, вони читають художню літературу, беруть активну участь у діяльності ради хворих, у спортивно-культурних заходах тощо.

Режим вільного виходу і режим лікувальних відпусток застосовується для пацієнтів, що одужують і не потребують догляду й нагляду, скоро будуть ви­писуватись додому, отримують підтримувальне лікування, не мають психопа­тологічної симптоматики.

Соціально-трудова реабілітація — це комплекс медичних, соціально- культурних заходів, спрямованих на максимальну пристосованість хворого до професійної діяльності.

Є різноманітні види лікувально-реабілітаційних заходів. Реабілітація по­чинається уже в період перебування в лікарні. Ця мета досягається лікувально- відновлювальними заходами, активізованим лікувальним режимом, що спри­яє максимальному заохоченню хворих до участі в житті відділення, працете- рапією, фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, роботою в майстернях, прикладною роботою тощо. Широке застосування медикаментозної терапії та інших методів біологічної, психотропної терапії, терапії зайнятістю (розва­жально-пізнавальні заходи, музикотерапія) дає змогу скоротити перебування пацієнта у стаціонарі і перенести основну частину відновлювальної терапії за межі психіатричної лікарні.

Особам, які не можуть відразу розпочати свою професійну діяльність, по­требують тривалої терапії і реабілітаційних заходів, потрібна трудова переорі­єнтація. Для таких пацієнтів діють різні види позалікарняної допомоги, у тому числі денний стаціонар. У денному стаціонарі хворі перебувають цілий день, отримують необхідне лікування і чотириразове харчування, 5—6 год займа­ються тими видами діяльності, які найбільше збігаються з їх бажаннями і можливостями. У лікувально-трудових майстернях здійснюються різні опера­ції. Хворі, не здатні працювати у звичайних умовах, виконують посильну ро­боту під наглядом інструктора з праці і медичного персоналу.

Особи, що втратили працездатність частково чи повністю, направляються на MCEK для визначення групи інвалідності.

Правила забудови, техніки безпеки і виробничої санітарії в лабораторіях лікувально-профілактичних закладів

У роботі лабораторій санітарно-епідеміологічної служби, патологоанато- мічних відділень, моргів і клініко-діагностичних лабораторій є багато схо­жого як у методиці проведення досліджень, так і в застосуванні у процесі ро- ботиінструментів,устаткування,реактивівтощо.Яківклініко-діагностичних лабораторіях, так і в цих лабораторних закладах існує небезпека зараження персоналу збудниками інфекційних і паразитарних захворювань, а також отруєнь, алергій, опіків, тілесних ушкоджень. Вказані обставини визнача­ють схожість основних моментів забудови, правил виробничої санітарії, осо­бистої гігієни і техніки безпеки в таких установах. Окрім загальних правил з техніки безпеки при роботі в лабораторіях регламентовані правила роботи в бактеріологічних лабораторіях, правила роботи з рикетсіями і вірусами, пра­вила роботи в паразитологічних лабораторіях тощо. Окремо розроблені пра­вила роботи в хімічних, фізико-хімічних і токсикологічних лабораторіях, віваріях.

Правила безпеки передбачають проведення заходів, спрямованих на попе­редження небезпеки, пов'язаної з особливостями роботи в лабораторіях, а саме:

— можливість зараження персоналу при дослідженні матеріалів, які міс­тять збудників інфекційних та паразитарних хвороб;

— отруєння, алергізація, опіки та інші ураження, повязані із застосуван­ням отруйних і вогненебезпечних речовин, сильних кислот, лугів тощо;

— вплив шкідливих чинників під час роботи з приладами, обладнанням і скляним посудом.

Облаштування та утримання приміщень клініко-діагностичної лабораторії

Централізована клініко-діагностична лабораторія (ЦКДЛ) розміщується в окремих кімнатах і може мати кілька відділів: клінічний, біохімічний, бакте­ріологічний, імунологічний, експрес-відділ. У ній проводяться дослідження із застосуванням різних хімічних речовин, які самі по собі чи в результаті хіміч­них перетворень небезпечні для здоров'я людини, а також можуть спричинити пожежі і вибухи. До них належать отруйні, сильнодійні, біологічні матеріали, медичні препарати, охолоджувальні суміші, зріджений газ.

Розміщення клініко-діагностичної лабораторії в підвальних і напівпід­вальних приміщеннях забороняється. Лабораторія повинна мати два входи (службовий і для відвідувачів). Оснащення, склад приміщень, їх площі мають бути затверджені в установленому порядку згідно з «Будівельними нормами і правилами». Поверхні стін і стелі мають бути гладенькими, легко очищатись від пилу за допомогою вологого прибирання. У лабораторії, де необхідно знеза­ражувати стіни, їх облицьовують глазурованою плиткою на висоту 1,6 м, ши­рина основних проходів до робочих місць або між двома рядами обладнання має бути не менше 1,5 м з урахуванням виступаючих конструкцій стін. Двері у виробничих приміщеннях лабораторій мають відкриватись у бік виходу із при­міщення. Підлога в лабораторних приміщеннях покривається лінолеумом або реліном; у боксах — гладенькою плиткою. Приміщення лабораторії мають бути непроникними для гризунів.

Лабораторію необхідно забезпечити водопроводом, гарячим водопостачан­ням, каналізацією, електромережею, боксами з припливно-витяжною венти­ляцією, центральним опаленням і газом. У робочих приміщеннях мають бути раковини з підведенням холодної і гарячої води для миття рук персоналу і ра­ковини для миття лабораторного інвентарю та посуду. Нагрівальні прилади опалення повинні мати гладеньку поверхню і легко очищуватись. Якщо в ла­бораторії є газова мережа, то на місці її входу встановлюють загальний кран, який перекривають наприкінці робочого дня. Газові пальники на робочих сто­лах і у витяжних шафах повинні мати крани, утримуватись у чистоті і поряд­ку, для чого їх періодично слід розбирати й очищати.

Приміщення лабораторії мають бути обладнані припливно-витяжною вен­тиляцією з механічним вмиканням. Вентиляційні пристрої слід розміщувати так, щоб шум від них не заважав роботі персоналу. Вентиляцію у всіх примі­щеннях потрібно вмикати до початку роботи. Незалежно від наявності венти­ляції у приміщеннях мають бути обладнані фрамуги або кватирки, окрім спе­ціальних боксів бактеріологічної лабораторії. Улітку вікна робочих приміщень варто закривати сітками від мух. У приміщеннях для проведення досліджень сечі і калу, біохімічних, серологічних і гормональних досліджень необхідно встановлювати витяжні шафи. Дверці шафи під час роботи потрібно тримати щільно закритими. Відкривати їх можна тільки на час обслуговування прила­дів та установок.

Електророзетки розміщують на бічній поверхні робочого стола поза витяж­ною шафою, проводи до електроприладів обов'язково слід ізолювати гумовою трубкою. Газові і водяні крани витяжних шаф мають бути розташовані біля передньої поверхні і встановлені так, щоб усувалась випадкова можливість відкрити кран. Температура повітря в лабораторії має бути в межах 18—21 °С, освітлення природне і штучне; стіни мають бути облицьовані плиткою, підло­га — покрита лінолеумом або реліном, у боксах, операційних та віварії — гла­денькою плиткою. Приміщення лабораторії має бути недоступним для гризу­нів.

Апаратура, прилади, оснащення. Обладнання клініко-діагностичної лабо­раторії (мал. 33): термостати повітряні, фотоколориметри, спектрофотометри, центрифуги, шафи сушильні, гематологічні аналізатори, біохімічні аналізато­ри, мікроскопи, дозатори, автоклави, дистилятори тощо.

д ее

Мал. 33. Обладнання клініко-діагностичної лабораторії: а — термостат; б — біно­кулярний мікроскоп; в — гематологічний аналізатор; г — апарат для визначення рівня глюкози, електролітів; ґ — імуноферментний аналізатор; д — дозатори;

е — центрифуга; є — дистилятор

Під час експлуатації апаратури та обладнання необхідно суворо дотримува тись вимог інструкцій та паспортів. У разі порушення цілості електропровод ки (запах диму, зміни характеру шуму тощо) прилади відключають від елек

тромережі і не використовують до перевірки і проведення відповідного ремон­ту. Регулярно має перевірятися справність електроприладів та електрооблад­нання. Робота на несправних електроприладах та електрообладнанні заборо­няється.

Під час експлуатації центрифуг (мал. 33, е) необхідно дотримуватись таких вимог:

1) при завантаженні пробірками розташовувати їх суворо попарно для рів­новаги;

2) перед включенням в електромережу перевірити, чи герметично до кор­пусу прилягає кришка;

3) вмикати в електромережу плавно, після вимкнення дати можливість ро­тору зупинитись, зупиняти рукою забороняється;

4) після роботи потрібно провести огляд приладу і протерти його.

Під час експлуатації термостата (мал. 33, а) необхідно дотримуватись та­ких вимог:

1) забороняється ставити в термостат речовини, що легко займаються;

2) захисні ковпаки від регулівних пристроїв не можна знімати без електри­ка;

3) чистити можна тільки після відключення від електромережі.

При експлуатації рефрижераторів (холодильників) не можна допускати їх перестановку і переміщення без участі спеціаліста.

Електроплити, муфельні печі та інші нагрівальні прилади установлюються на теплоізоляційному матеріалі. У разі припинення подачі електричного стру­му необхідно вимкнути всі електроприлади.

При роботі з електрообладнанням можливе ураження струмом чи виник­нення пожежі. Це може бути наслідком:

— несправної роботи електрообладнання, розеток, рубильників тощо;

— порушення правил користування електрообладнанням, апаратами, установками;

— порушення правил застосування засобів індивідуального захисту;

— самозапалення матеріалів як від зовнішніх джерел, так і в результаті хі­мічних чи біологічних процесів.

До роботи з обладнанням лабораторії допускаються тільки співробітники, що пройшли навчання з його експлуатації. Приступаючи до роботи з апарату­рою, необхідно знати, до якого класу вона належить, перевірити заземлення, вивчити правила експлуатації, дотримуватись вимог техніки безпеки.

При роботі з електрообладнанням забороняється:

— працювати з незаземленим обладнанням;

— торкатися частин обладнання, через які проходить струм;

— перекладати з місця на місце апарати, які перебувають під напругою;

— користуватись несправним обладнанням;

— самостійно ремонтувати обладнання та замінювати стандартні запобіж­ники саморобними;

— закріплювати електропровід мотузкою, цвяхами тощо;

— працювати з обладнанням, що не пройшло чергової перевірки згідно з графіком;

— працювати без засобів захисту;

— залишати без догляду ввімкнене обладнання.

При застосуванні побутового газу повітря забруднюється продуктами го­ріння, зменшується кількість кисню, а при порушенні правил користування ним можливі отруєння газом, вибухи, пожежі. Періодично та після появи спе­цифічного запаху адоранту (домішка до побутового газу) обов'язково переві­ряється справність газоводів і приладів (крани у пальниках, з'єднання гумо- тканинних трубок з металевими, розподільчих кранів). Перевірка цілості га­зоводів проводиться працівниками лабораторії в такому порядку:

1) закрити всі без винятку газоводи на столах і витяжній шафі;

2) відкрити кран на вході у приміщення і протягом 5—10 хв перевіряти, чи не пахне газом. Якщо запаху немає, послідовно відкрити крани на розгалу­женнях газової мережі і губкою обмилювати газову магістраль, спостерігаю­чи, чи не з'являються мильні бульбашки. Інші методи виявлення місця виті­кання газу, зокрема з використанням сірників, забороняється. Місця витікан­ня газу з гумотканинних трубок та шлангів перевіряють шляхом занурення в миску з водою. Пальник перед цим знімають, кінець закривають пробкою, міс­це витікання газу покажуть бульбашки.

Перед запалюванням газового пальника потрібно переконатись у відсут­ності запаху, а також, чи не відкриті крани, не перетиснуті газопровідні шлан­ги, труби. Запалення пальника проводиться таким чином:

— запалити сірник, піднести його до краю пальника (але не під пальник) і потім відкрити кран;

— якщо після запалення чути свист, а полум'я забарвлюється, кран по­трібно закрити і після охолодження пальника до кімнатної температури по­вторити запалення вказаним вище способом;

— коли горіння стане стійким, регулюють необхідну витрату газу венти­лем.

При раптовій появі запаху газу під час роботи співробітники негайно звіль­няють робоче приміщення, а відповідальний лаборант закриває газовий кран при вході у приміщення і викликає заступника головного лікаря з адміністративно-господарської частини. При цьому забороняється вмикати і вимикати електрообладнання і світло, запалювати сірники тощо. У випадку припинення подачі газу потрібно негайно закрити кран при вході у приміщен­ня, а також всі крани біля робочих столів і шаф.

При виявленні витоку газу викликається аварійна газова служба. При отруєнні побутовим газом необхідно негайно перенести потерпілого у примі­щення з чистим повітрям або винести з помешкання, покласти його, звільнити від тісного одягу, і по можливості дати інгаляцію кисню та викликати швидку допомогу.

У деяких лабораторіях користуються спиртівками. При роботі зі спиртів­ками необхідно дотримуватись таких правил:

— перед запаленням спиртівки необхідно впевнитись, що її корпус цілий, ґніт витягнутий на потрібну висоту і розправлений, а горловина і утримувач ґнота сухі;

— запалену спиртівку не можна переносити з місця на місце, запалювати одну від другої;

— гасити спиртівку потрібно ковпачком накривши полум'я, задувати

полум'я забороняється;

— у спиртівках використовується тільки етиловий спирт (забороняється

використовувати бензол та інші рідини);

— спиртівки зберігаються в металевих ящиках або витяжній шафі.

Таблетки сухого палива інколи використовують для нагрівання. Запалюва­ти їх потрібно на керамічних пластинках, гасити ковпачком від спиртівки або керамічним ковпачком. Недогорілі таблетки зберігають у витяжній шафі.

Лабораторні столи для мікроскопічних чи інших точних досліджень слід розташовувати біля вікон. Для запобігання перевтомі й погіршенню зору під час роботи з мікроскопом та при користуванні іншими оптичними приладами необхідно забезпечити правильне освітлення поля зору, передбачене для цього мікроскопа (мал. 33, б) чи приладу, а також не можна закривати око, яке не працює, слід працювати поперемінно то одним, то іншим оком і робити пере­рви в роботі, якщо очі втомилися.

Верхня дошка лабораторного стола має виготовлятись із водонепроникно­го, кислотно-лужностійкого і негорючого матеріалу.

Під час роботи працівник зобов'язаний:

— знати й виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, правила експлуатації обладнання лабораторії, вміти користуватись засобами індивіду­ального та колективного захисту;

— дотримуватись зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колек­тивним договором та правилами внутрішнього розпорядку;

— проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди. Особи, які хворіють на захворювання, перераховані в Наказі МОЗ України «Про обов'язкові медичні огляди» № 280 від 23 липня 2002 р., до ро­боти не допускаються;

— співпрацювати з адміністрацією підприємства у справі організації без­пеки та нешкідливих умов праці, а особливо — вживати посильних заходів щодо усунення загрози виробничої травми, шкоди здоров'ю та загрози життю,

як своєму, так і оточення;

— негайно повідомляти безпосереднього керівника про надзвичайну ситуа­цію;

— дотримуватись правил особистої гігієни та індивідуального захисту — стежити за чистотою тіла, рук, одягу, ретельно мити й обробляти дезрозчина- ми руки, працювати у спецодязі й утримувати в чистоті робоче місце. Після проходження медичного огляду пред'являти санітарну книжку завідувачу ла­бораторії.

До практичної роботи в лабораторії допускаються працівники, які згідно із своїми посадами мають необхідну спеціалізацію для відповідних робіт.

Кожне робоче місце має бути оснащене необхідними приладами, обладнан­ням, посудом, методичними рекомендаціями, інструкціями.

Співробітники повинні мати індивідуальні засоби захисту: халат, шапоч­ки, маски, рукавички, окуляри, за потреби — протигаз; знати місцезнахо­дження вогнегасників та вміти ними користуватись; проводити роботи з лет­кими і токсичними речовинами тільки у витяжній шафі. Засоби індивідуаль­ного захисту, спецодяг, спецвзуття видаються працівникам з урахуванням за­йманих ними посад та умов праці. Видача спецодягу реєструється в індивіду­альній картці, де вказані норми її видачі. Спецодяг видається за рахунок влас­ника підприємства, є власністю лікарні, значиться за працівником і підлягає поверненню при переведенні на іншу роботу чи звільненні. Він же піклується про його прання та заміну.